Методичні основи оцінки ймовірності настання банкрутства підприємства

Головна мета економічної безпеки – утримання підприємства у стані рівноваги і гармонійної взаємодії з зовнішнім середовищем, гарантування стабільного функціонування і уникнення можливих загроз, створення основ для ефективного ведення господарської діяльності.

У разі, коли порушуються пропорції між складовими економічної безпеки, рівень рівноваги підприємства може опинитися у кризовій ситуації.

Діагностика погроз фінансової безпеки припускає визначення і моніторинг чинників, що визначають стійкість фінансово-економічного положення на короткострокову і середньострокову перспективу, а також показників (індикаторів) оцінки рівня економічної безпеки; визначення їх порогових значень.

Деякі дослідники висловлюють думку про те, що методики прогнозування ймовірності настання банкрутства, як прийнято їх називати у вітчизняній практиці, насправді, дають можливість лише передбачити різні види кризових явищ на підприємстві та не дозволяють управлінцям зробити належні висновки. Саме через це не є рідкістю, коли оцінки, отримані в результаті використання даних методичних підходів, суттєво відрізняються між собою, та стають причиною прийняття хибних управлінських рішень, результатом виконання яких є значне загострення кризових проявів на підприємстві [ ].

Загалом, слід зазначити, що універсальної методики оцінки ймовірності настання банкрутства підприємства не існує, та це не свідчить про всебічну недієздатність існуючої методичної бази в цілому. На рис. зображено поділ методик прогнозування банкрутства суб`єкта господарювання, що застосовуються підприємствами у сучасних економічних умовах:

Рис. Методики прогнозування банкрутства підприємства

Сьогодні широкого вжитку на практиці дістали три групи методик у основі яких лежать методи дискримінантного аналізу, методи експертної оцінки та методи аналізу фінансових показників.

Найбільш поширеним методичним підходом до діагностики стану та загрози банкрутства є коефіцієнтний підхід, який передбачає використання певного переліку спеціальних фінансових коефіцієнтів-індикаторів стану підприємства – відносних показників, що розраховуються шляхом порівняння між собою певних абсолютних показників господарсько-фінансової діяльності підприємств, інформація про які відображується у фінансовій та інших видах звітності. Діагностика кризового стану та загрози банкрутства на базі фінансових коефіцієнтів передбачає формування системи оціночних показників, розрахунок їх величини та проведення горизонтального, порівняльного та еталонного аналізу []. Найбільш відомими методиками прогнозування банкрутства суб`єкта підприємництва, у основу яких покладено аналіз фінансових показників, що нині використовуються в Україні, є методика Бівера та методика прогнозування банкрутства, запропонована Державним Агентством з питань запобігання банкрутства [].

У світовій практиці для оцінки ймовірності банкрутства підприємств дуже часто використовують методику дискримінантного аналізу, яка ґрунтується на емпірично-індуктивному способі дослідження фінансових показників із широким застосуванням елементів економетричного моделювання []. Дослідження фінансового стану суб’єкту господарювання, із використанням побудови дискримінантної функції, проводиться на основі аналізу сукупності фінансових показників, підприємств, що перебувають у кризовому стані, та побудови моделі, яка з певним рівнем похибки може спрогнозувати можливість настання банкрутства на досліджуваному підприємстві. Результатами використання методики дискримінантного аналізу при оцінці ймовірності настання банкрутства на підприємстві стало створення багатофакторних дискримінантних моделей вченими Альтманом, Спрингейтом, Лісом, Таффлером та Ж. Де Паляном [].

Побудова експертних методик діагностики загрози банкрутства передбачає використання для формування діагностичного висновку не кількісних, а якісних показників, що характеризують стан діяльності підприємства, його ресурсного забезпечення, якості менеджменту тощо. Необхідна якісна інформація збирається експертами шляхом спостереження або опитування. Формування узагальнюючого висновку здійснюється на підставі наявності експертно-визначених типових ознак кризового стану, або за стандартизованим методикам бальної або рейтингової оцінки []. Найвідомішими з методик прогнозування банкрутства підприємства, що побудовані на базі експертних оцінок, є методика Аргенті, методика компанії ERNST&WHINNEY, методика Ковальова В.В. та методика Т. Скоуна [].

Ще одним інструментарієм оцінки ознак ймовірності банкрутства підприємства, що потребує уваги, є кластерний аналіз. При його використанні визначення ймовірності настання банкрутства базується на визначенні кластерів, що характеризують фінансову стабільність підприємства та схильність його до банкрутства. Кластерний аналіз дозволяє здійснити класифікацію підприємств, на основі подання результатів, виражених фінансовими коефіцієнтами – крапками відносно економічного простору, з наступним виділенням груп цих крапок (кластерів), що відповідають стану суб’єкта підприємництва у певний момент часу [].

У табл. представлені найбільш відомі та широко використовувані на практиці методики визначення ймовірності банкрутства суб`єкта підприємництва.

Методики оцінки ймовірності настання банкрутства підприємства

Методика	Назва методики	Система показників
На базі побудови дискримінантної моделі	П`ятифакторна модель Е. Альтмана	Х₁ – власний оборотний капітал/сума активів; Х₂ – нерозподілений прибуток/ сума активів; Х₃ – прибуток до сплати податків та відсотків/сума власних активів; Х₄ – балансова вартість власного капіталу/позиковий капітал; Х₅ – обсяг продажу/сума активів.
Модель Ліса	Х₁ = оборотний капітал/сума активів; Х₂ = прибуток від реалізації/сума активів Х₃ = нерозподілений прибуток/сума активів Х₄ = власний капітал/позиковий капітал.
Модель Г. Спрингейта	A – власні обігові кошти/усього активів; B – прибуток до сплати податків й відсотків/всього активів; C – прибуток до оподаткування/поточні зобов`язання; D – оборот/усього активів.
На базі експертної оцінки	Методика А-рахунку Аргенті	Директор-автократ; пасивна рада директорів; слабкий фінансовий директор; нестача кваліфікованих кадрів; брак бюджетного контролю; брак прогнозу грошових доходів;відсутність системи управлінського обліку витрат; слабка реакція на зміни; погіршення фінансових показників; наявність творчого бухгалтерського обліку.
Методика Ковальова В.В.	Перевищення критичного рівня кредиторської заборгованості; хронічна нестача обігових коштів; стабільно-низькі значення коефіцієнтів ліквідності; хибна реінвестиційна політика; наявність наднормативних товарних запасів; потенційні втрати довгострокових контрактів; хронічне невиконання зобов’язань перед інвесторами та замовниками; недосконалість системи бухгалтерського обліку.
На базі аналізу фінансових коефіцієнтів	Методика У.Бівера	Чистий прибуток-амортизація/зобов`язання; чистий прибуток/усього активів*100; зобов`язання/усього активів; власний капітал-необоротні активи/усього активів; оборотні активи/короткострокові зобов`язання.

Кожна з методик оцінки ймовірності настання банкрутства суб`єкта господарювання має індивідуально-сформовану систему показників, яка включає в себе кількісні та якісні індикатори, зміна значень чи наявність яких свідчить про наближення підприємства до банкрутства. Зокрема, для методик експертної оцінки характерними ознаками банкрутства є наявність хронічної нестачі оборотних коштів, потенційні втрати довгострокових контрактів, хронічне невиконання обов`язків перед інвесторами, наднормові залишки товарної продукції, недоліки у системі обліку та уповільнена реакція на коливання ринку.

Розробники дискримінантних моделей значну увагу приділяють значенням питомої ваги оборотного капіталу, прибутку від реалізації та питомій вазі нерозподіленого прибутку у загальній сумі активів підприємства. На думку Е. Альтмана, Ліса та Спрингейта, значення саме цих коефіцієнтів у моделі слугує однією з основних ознак банкрутства суб`єкта підприємництва, та дає змогу оцінити ймовірність його настання.

Загалом, всі вищезазначені методики є найбільш яскравими представниками методичного забезпечення з оцінки ймовірності настання банкрутства підприємства, та здобули на сьогодні широкого практичного вжитку. Проте, навіть широке практичне використання дискримінантних, експертних методик, та методик побудованих на аналізі фінансових коефіцієнтів не свідчить про їхню стовідсоткову досконалість. Переваги й недоліки кожної з перелічених методик прогнозування банкрутства суб`єкта господарювання зображено в табл.

Переваги й недоліки методик оцінки ймовірності настання банкрутства підприємства

Назва методики	Переваги	Недоліки
П`ятифакторна модель Е. Альтмана	Значення змінних у моделі відображають різні аспекти діяльності підприємства, простота розрахунку.	Показники точності прогнозування зменшуються з часом; нехтування зовнішніми чинниками впливу; На сьогоднішній день, модель не придатна для використання на більшості підприємств.
Модель Ліса	Модель демонструє відносну простоту розрахунку; відносно мала ступінь похибки.	Модель не враховує галузевої специфіки.
Модель Г. Спрингейта	Модель показує достатній рівень надійності прогнозу.	У моделі відсутня галузева та регіональна диференціація; між змінними спостерігається дуже висока кореляція.
Методика А-рахунку Аргенті	Можливість використання, як експрес методика оцінки ймовірності настання банкрутства на підприємстві.	Значний вплив на результати прогнозування банкрутства має кваліфікаційний рівень експерта.
Методика Ковальова В.В.	Можливість використання, як експрес методика оцінки ймовірності настання банкрутства на підприємстві.	Значний вплив на результати прогнозування банкрутства має кваліфікаційний рівень експерта.
Методика У.Бівера	Модель демонструє достатній рівень прогнозу, дозволяє визначити часовий проміжок настання ймовірного банкрутства.	Нормативні значення фінансових показників не враховують галузеву специфіку.

Як бачимо, основним недоліком нині використовуваних методик прогнозування ймовірності настання банкрутства суб`єкта господарювання є відсутність врахування галузевої специфіки діяльності підприємства. Така вада вищезазначеного методичного забезпечення призводить до спотворення отриманих даних та подальшої недостовірності прогнозу настання банкрутства суб`єкта господарювання. Безсумнівним плюсом вищезазначених методик прогнозування банкрутства підприємства є легкість їх розрахунку.