Поняття та юридичні ознаки договору зберігання

Форма договору зберігання

Елементи договору зберігання

Поняття та юридичні ознаки договору зберігання

Назвіть особливості договору комерційної концесії.

2.Вкажіть права сторін за договором комерційної концесії?

3.Якими нормативними документами та нормами регулюються відносини за договором комерційної концесії?

Тема 43: «Договір зберігання»

Хід роботи:

1.Ознайомитись з теоретичним матеріалом.

2.Дати відповіді на контрольні питання.

3.Вирішіть задачу.

Література для вивчення:

1.Цивільний кодекс України – К.- Юрінком Інтер.-2013

2.Цивільне право України - Дзера О.В. – 2011 р.

3.Цивільне право України - Харитонов Є.О. – 2012 р.

4.Цивільне право. Том 2 - Борисова В.І. – 2010 р.

Питання для вивчення:

4.Строк зберігання

5.Зміст основних прав та обов'язків сторін за договором зберігання

Теоретичний матеріал:

Договір зберігання належить до категорії договорів про надання послуг (статті 901-907 ЦК), оскільки зберігальною послугою в процесі її надання користуються і вона безпосередньо не приводить до створення нового матеріалізованого об'єкта.

У ЦК України виділено 10 різновидів договорів зберігання (зберігання на товарному складі, речей у ломбарді, цінностей у банку, речей у камерах схову, речей у гардеробі організацій, речей пасажира під час його перевезення, речей у готелі, речей, що є предметом спору, автотранспортних засобів, договір охорони).

Інститут зберігання майна не обмежується нормами, що безпосередньо регулюють договір зберігання майна. Зобов'язання зі зберігання майна можуть виникати за іншими договорами (купівлі-продажу, підряду, перевезення тощо), за адміністративними актами, судовими рішеннями тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, передану їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її йому непошкодженою. З наведеного видно, що спільним для обох визначень є конструкція реального правочину (угоди), оскільки обов'язок зберігати річ виникає лише після її передачі зберігачеві (охоронцеві).

За ЦК (ч. 2 ст. 936) договором зберігання може бути встановлено обов'язок зберігача прийняти річ на зберігання в майбутньому, якщо зберігач здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач).

ЦК України презумпції безоплатності чи оплатності договору зберігання не встановлює, однак комплексний аналіз статей про зберігання та інших статей дає підстави вважати, що за загальним правилом договір зберігання є о платним, якщо інше не встановлено договором або законом. У ст. 946 ЦК також передбачається, що плата за зберігання та терміни її внесення встановлює договір зберігання.

Безоплатними є відносини, що виникають у разі передачі громадянами майна на короткострокове зберігання у гардероби організацій, камери схову будинків відпочинку, санаторіїв, або якщо функцію охоронця бере на себе фізична особа (громадянин) у порядку надання товариських послуг, що часто трапляється у побуті. Договір зберігання може стати оплатним у відносинах між фізичними особами, якщо при укладенні договору сторони це обумовлюють, а також у відносинах, де однією стороною є організація; договір зберігання має бути оплатним, якщо нормативними актами чи установчими документами передбачено стягнення організацією плати за зберігання майна.

Договір зберігання належить до двосторонніх договорів, тобто при о платних і безоплатних відносинах зобов'язання зберігання є взаємними, існують певні права та обов'язки обох сторін. Зберігач, зокрема, зобов'язаний забезпечити зберігання майна і повернути його іншій стороні, яка, в свою чергу, зобов'язана по завершенні терміну, зазначеного охоронцем, взяти назад здане майно і відшкодувати зберігачеві витрати на його збереження та збитки, завдані властивостями цього майна, про які зберігач, приймаючи майно, не знав і не мав знати. Якщо ж договір оплатний, то обов'язком поклажодавця є також сплата зберігачеві винагороди, розмір якої визначено договором або затверджено в установленому законом порядку таксами, ставками, тарифами, прейскурантами.

Необхідно, однак, враховувати, що сукупність норм інституту зберігання майна не обмежується нормами ЦК. Такі норми містяться у численних законодавчих актах, до того ж із різних галузей. Зокрема, це МК України, КТМ України, ПК України, ЗУ "Про нотаріат", "Про державний матеріальний резерв", "Про зерно та ринок зерна в Україні", "Про банки і банківську діяльність", "Про виконавче провадження", "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", Статут залізниць України.

У ЦК закріплено численні випадки виникнення зберігальних обов'язків у сторони за іншими цивільними договорами.

Так, відповідно до ст. 587 ЦК особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана вживати заходів для його збереження, якщо інше не встановлено договором. За ст. 667 ЦК продавець зобов'язаний, якщо право власності переходить до покупця до передання товару, зберігати цей товар, не допускаючи погіршення його якості. У ст. 690 ЦК передбачено ситуацію, коли покупець відмовляється від прийняття товару. У такому разі покупець зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши продавця про відмову прийняти товар. За ст. 815 ЦК наймач зобов'язаний забезпечувати збереження житла, підтримуючи його в належному стані. У ЦК не опосередковано, а прямо встановлено (ст. 841) обов'язок підрядника вживати всіх заходів для збереження майна, переданого йому замовником. Відповідно до ст. 824 ЦК перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти, з чого випливає, що перевізник за договором перевезення зобов'язується не лише перевезти вантаж, багаж, пошту, а й водночас бере на себе обов'язок зберігати майно. Стаття 1021 ЦК установлює обов'язок комісіонера зберігати майно комітента. Зберігальні обов'язки можуть випливати і з інших договорів, навіть тоді, коли це прямо не записано в них, Це означає, що зберігальне зобов'язання може бути як самостійним, так і додатковим предметом договірного зобов'язання. Тому можна припустити] що у ст. 954 ЦК України випадково не було застережено можливість поширення правил про договір зберігання на зберігальні зобов'язання, що виникають за іншими договорами. Нині необхідність в існуванні такого застереження незаперечна.

Так, досить поширеними є відносини щодо зберігання майна за рішеннями та іншими актами судових органів, органів слідства, виконавчої служби. У ЦК України вміщено статтю про зберігання майна, що є предметом спору (ст. 976). За цією статтею дві чи більше осіб, між якими виник спір про право на річ, можуть передати цю річ третій особі на період вирішення спору судом. Спірну річ може бути також передано на зберігання за рішенням суду. При цьому зберігачем може бути особа, призначена судом, або особа, визначена за домовленістю сторін, між якими є спір.

Спеціальним видом зберігання є депозитарна діяльність. Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про Національну депозитарну діяльність" - це надання послуг щодо зберігання цінних паперів, яке оформляється депозитним договором між зберігачем та обраним ним депозитарієм. За цим договором депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, що їх передав зберігач.

Як відомо, зберігальні обов'язки можуть виникати не лише за договором, а й за

Зберігання на підставі закону може виникнути, наприклад, щодо:

- речі, в якої немає власника (ст. 335 ЦК);

- знахідки (ст. 337 ЦК);

- бездоглядної домашньої тварини (ст. 340 ЦК);

- спадкового майна (статті 1283-1285 ЦК, ст. 71 КТМ);

- майна, арештованого в порядку виконавчого провадження (статті 55, 58 ЗУ "Про виконавче провадження");

- майна, арештованого (описаного) органами суду та слідства відповідно до процесуального законодавства.

Необхідно враховувати, що зберігання, яке виникає на підставі закону, може супроводжуватися укладенням договору зберігання між уповноваженою законом особою та відповідним зберігачем. Наприклад, згідно зі ст. 58 ЗУ "Про виконавче провадження" арештоване майно може передаватися на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем під розписку в акті чи за окремою угодою.

Можливим є застосування загальних положень про зберігання до окремих його видів. Відповідно до ст. 955 ЦК установлюється порядок застосування загальних норм § 1 глави 66 до окремих видів зберігання, визначених у § 2, 3 глави 66. Це можливо у тому разі, якщо інше не передбачено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або іншим законом. Тобто загальні норми про зберігання поширюються на окремі види зберігання лише там, де вони не врегульовані спеціальними нормами.

Дата добавления: 2014-10-23