Визначення, склад та структура кадрів на підприємствах галузі. Проблеми найму на роботу

Тема 5. Трудові ресурси і продуктивність праці

1. Визначення, склад та структура кадрів на підприємствах галузі. Проблеми найму на роботу

2. Продуктивність праці: економічна суть, показники та методи вимірювання продуктивності праці, чинники та шляхи підвищення продуктивності праці

Трудові ресурси (працездатне населення) — це частина населення країни, яка має необхідний фізичний розвиток, знання та практичний досвід для роботи за призначенням.

Величина трудових ресурсів залежить від офіційно встановлених вікових меж - верхнього і нижнього рівнів працездатного віку, частки працездатних серед населення працездатного віку, чисельності осіб, що беруть участь у громадській праці та тих, хто знаходиться за межами працездатного віку.

Трудові ресурси для підприємства — це один з найголовніших ресурсів, від якості та ефективності використання якого залежать результати діяльності підприємства в цілому.

Персонал підприємства — це сукупність постійних працівників, які мають певну професійну підготовку або досвід роботи в певному напрямку.

Залежно від участі у виробничій діяльності весь персонал підприємства розподіляється на:

— промислово-виробничий персонал, тобто той, що забезпечує виробництво та його обслуговування;

— непромисловий персонал — той, що займається не основною діяльністю (робітники житлового господарства, робітники оздоровчих та медичних закладів, що знаходяться на балансі підприємства та інші).

Залежно від функцій, які виконує промислово-виробничий персонал (ПВП), можна виділити:

— робітників (основних та допоміжних);

— службовців (керівників, спеціалістів, інших службовців).

До основних робітників відносять тих, хто безпосередньо зайнятий створенням продукту, або забезпеченням послуг.

До допоміжних робітників відносять тих, хто забезпечує ремонт обладнання, роботи на території і транспорті, роботи на складах, роботи по завантаженню і розвантаженню, роботи в допоміжних і обслуговуючих цехах.

Службовці — це персонал, який здійснює загальноадміністративне керівництво, техніко-виробниче керівництво підприємства і його підрозділів, а також персонал, який виконує функції обліку, планування, контролю, оформлення документації і т.д.

Керівники — це ті, хто забезпечує організацію виробничого процесу і керує ним. В першу чергу — це головний керівник і його заступники, це головні спеціалісти і керівники цехів та їх заступники (головний економіст, головний бухгалтер, головний технолог, головний інженер).

Спеціалісти — це той персонал, який здійснює інженерно-технічні, технологічні, економічні та інші роботи за фахом (технологи, інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, юрист-консульти і т.д.).

Інші службовці — це ті, хто забезпечує підготовку інформації, оформлення документації, облік та контроль. Це лаборанти, табельники, діловоди, секретарі, касири і т.д.

Структура ПВП — це співвідношення між категоріями ПВП, яке залежить від особливостей галузі, масштабів виробництва, рівня механізації та автоматизації виробництва та управління.

В сучасний період співвідношення між робітниками та службовцями складає 85% робітників та 15% службовців в загальному обсязі ПВП.

Розрахунок чисельності працюючих є найважливішим завданням визначення обґрунтованої потреби в кадрах для забезпечення безперебійного виробничого процесу на підприємстві.

Явочна чисельність персоналу — це чисельність працівників, що фактично з’явилися на роботі.

Штатна чисельність персоналу - це кількість працівників облікового складу на визначену дату з урахуванням прийнятих і вибулих протягом певного періоду працівників.

Середньоспискова (облікова) чисельність — розраховується як середньоарифметичний розмір із добової чисельності персоналу, що знаходиться в списках.

Для розрахунку потрібної облікової чисельності персоналу складають баланс робочого часу одного облікового працівника.

Баланси робочого часу складають окремо - для періодичного та безперервного виробництв. Вони розраховуються шляхом вирахування з календарного фонду часу святкових днів (для періодичних виробництв) і щотижневих днів відпочинку (вихідних), а також часу, виділеного на чергові і додаткові відпустки, на відпустки з інших причин, на невиходи з причин хвороби працівників чи виконання ними державних чи суспільно-значимих обов'язків і доручень тощо.

При складанні балансу робочого часу визначають кількість днів (годин), яку слід відпрацювати кожному робітнику протягом планового періоду, число днів неявок на роботу, середню тривалість робочого дня одного средньоспискового робітника.

У балансі робочого часу розрізняють три категорії фонду часу:

1) календарний (Т_календ);

2) номінальний (Т_ном);

3) ефективний (Т_еф).

Календарний фонд дорівнює числу календарних днів планового періоду.

Номінальний фонд за умов періодичного виробництва дорівнює календарному фонду без урахування вихідних і святкових днів.

Номінальний фонд без урахування неявок унаслідок хвороби, відпусток і виконання суспільних і державних обов'язків тощо утворює ефективний фонд робочого часу.

Розрахунок середньооблікової чисельності в еквіваленті повної зайнятості, яка використовується при розрахунках середньорічної заробітної плати, показано на прикладі.

Приклад:

Фонд робочого часу складає 164 години на місяць, облікова чисельність – 65 осіб

15 осіб — відпрацювали по 100 год (15 ∙100 = 1500 год);

40 осіб — відпрацювали по 150 год (40 ∙ 150 = 6000 год);

10 осіб — відпрацювали по 80 год (10 ∙ 80 = 800 год).

Всього відпрацьовано 8300 годин.

особа

– середньооблікова чисельність в еквіваленті повної зайнятості.

Підвищення ефективності роботи персоналу залежить від правильного вибору та просування персоналу, підготовки, перепідготовки та безперервного навчання, стабільності і гнучкості складу робітників, вдосконалення системи матеріальної та моральної оцінки праці, тобто мотивації та стимулювання праці. З’ясовано, що ефективно працюють ті, хто має високу професійну кваліфікацію і здатність до подальшого навчання, має досвід спілкування і готовність до співробітництва.

Навчання робітників може відбуватися безпосередньо на підприємстві, або в професійно-технічних закладах.

Навчання керівників, спеціалістів і службовців відбуваються у відповідних учбових закладах.

Наймання робітників у ринкових умовах здійснюється з біржі праці (центрів зайнятості), з учбових закладів, з інших підприємств, де відбувалося скорочення персоналу, на основі трудового договору, або контракту.

Дата добавления: 2014-10-23