Валютний ринок України

За об’ємом і характером валютних операцій

За застосуванням валютних курсів

За валютними обмеженнями

За функціями

За суб’єктами

· Міжбанківський (прямий і брокерський) (біля 80% обсягу всіх операцій на світовому валютному ринку припадає на міжбанківський ринок, оскільки валютні біржі існують не в усіх країнах світу)

· Клієнтський

· Біржовий

· Торгівля через валютну біржу

· Торгівля деривативами

· За терміном операцій

· Спот ринок (поточний)

· Форвардний ринок (терміновий)

· Своп ринок

· Обслуговування міжнародної торгівлі

· Чисто фінансові трансферти (спекуляція, хеджування, інвестиції)

· Вільні

· Обмежені

· З одним режимом

· З кількома режимами

· Глобальні (світові)

· Регіональні (міжнародні)

· Внутрішні (національні)

За територіальною ознакою:

1.Європейський ринок – Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюрих.

2.Американський ринок – Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Монреаль.

3.Азіатський – Токіо, Гонконг, Сингапур, Бахрейн.

Види валютних операцій, що здійснюються на світовому валютному ринку. З теоретичної точки зору найбільш цікавими є конверсійні операції - угоди агентів валютного ринку по купівлі-продажу обумовлених сум готівкової та безготівкової валюти однієї країни на валюту іншої країни по узгодженому курсу на визначену дату. Конверсійні операції за часом реалізації поділяють на: операції з негайною поставкою та термінові операції:

До операцій з негайною поставкою відносять операції з коротким терміном валютування – в межах трьох робочих днів. Розрізняють такі операції з негайною поставкою:

· Тод (поставка валюти сьогодні – “сьогодні на сьогодні”);

· Том (поставка валюти наступного робочого дня – “сьогодні на завтра”);

· Спот (поставка валюти на другий робочий день – “сьогодні на післязавтра”).

До термінових валютних операцій, котирування більше трьох днів, відносять:

· Форвардні операції;

· Ф’ючерсні операції;

· Опціони;

· Комбіновані операції;

· Свопи;

Розвиток валютного ринку в України впродовж першого десятиріччя незалежності пройшов декілька етапів:

· Перший етап – 1991-1994 роки. Характеризувався впровадження національної грошової одиниці, появою українського валютного ринку, становленням регулюючих органів та формуванням законодавчої бази функціонування ринку. Початок цього періоду відмічався значними темпами девальвації національної валюти та наступною фіксацією її курсу зі створенням подвійного ринку.

· Другий етап – 1995-1998роки. Характеризувався лібералізацією проведення валютних операцій, стабілізацією інфляційних процесів національної грошової одиниці і як наслідок стабілізацією валютного курсу. Значною ревальвацією реального курсу гривні впродовж 1996-1997 років, яка створила підстави для девальвації гривні в 1998р. Використанням НБУ ринкових інструментів регулювання валютного ринку. Кінець періоду характеризувався фінансовою кризою та значною девальвацією національної валюти, що висвітлило приховані проблеми та недосконалість механізму функціонування валютного ринку.

· Третій етап –1999 – дотепер. Початок цього етапу розвитку валютного ринку характеризувався впровадженням нових правил функціонування ринку, які обмежили спекулятивні можливості банків та сприяли стабілізації ситуації на валютному ринку України та лібералізували діяльність ринку – Україна офіційно має плаваючий валютний курс. Також цей етап відмічається позитивними тенденціями розвитку ринку – зростанням обсягів ринку з 8063,78 млн. доларів США в 1999 році до 13052,62 млн. доларів США 2001 та поступовою ревальвацією національною валюти.

Пройшовши в своєму розвитку як роки певної неврегульованості операцій на початку 90-х, так і роки знаних фінансових потрясінь та девальвацій середини та кінця 90-х, в друге десятиріччя свого функціонування банківська система України входить зі стабільної валютою та ефективно функціонуючим валютним ринком.

Лекція 7. Міжнародний платіжний баланс

1. Принципи побудови міжнародного платіжного балансу

2. Структура міжнародного платіжного балансу

3. Аналіз і регулювання міжнародного платіжного балансу

1. Принципи побудови платіжного балансу

Платіжний баланс країни (international balance of payment) – систематизований звіт операцій, пов’язаних з отриманням і виплатою грошових коштів між резидентами даної країни і нерезидентами за певний період часу. Платіжний баланс – співвідношення між платежами, які здійснені економічними суб’єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які отримані ними з інших країн за певний період часу (наприклад, за квартал, за рік).

Платіжний баланс – співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду. До платіжного балансу входять розрахунки за зовнішньою торгівлею, послугами, неторговими операціями, доходи від капіталовкладень за кордоном, торгівлі ліцензіями, від фрахтування та обслуговування кораблів, туризму, утримання дипломатичних і торгових представництв за кордоном, грошові перекази окремих осіб, виплати іншим країнам за позики тощо. Платіжний баланс включає рух капіталів: інвестиції та кредити.

Платіжний баланс може бути активним і пасивним. За умови коли надходження з-за кордону перевищують платежі, баланс вважається активним. При перевищенні платежів над надходженнями, баланс – пасивний.

Платіжний баланс має дві складові: статті дебету, що відображають операції „імпортного” типу, і статті кредиту, що відображають операції „експортного” типу. Кредит показує приплив іноземної валюти, тобто її пропозицію, дебет – витрачання іноземної валюти, тобто попит на неї.

У більшості країн світу платіжні баланси розробляються за схемою, яка рекомендована Міжнародним валютним фондом.

2. Структура платіжного балансу

Схема платіжного балансу, рекомендована МВФ, містить 112 статей, які об’єднані у три основні групи.

I. Рахунок поточних операцій (on-going operations) – включає операції, котрі завершуються протягом даного періоду і в наступні періоди не мають ніякого впливу на платіжний баланс: товари (merchandise, produce, articles sold single, ware); послуги (benefits, facility); доходи (revenue); поточні трансферти (current transfers);

II. Рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами (capital and financial instruments): рахунок операцій з капіталом; фінансовий рахунок.

III. Рахунок офіційних резервів (official working balances). Резервні активи включають: монетарне золото (monetary gold); спеціальні права запозичення (special drawing rights); резервна позиція в МВФ (reserve position); валютні активи (currency asset).

У табл. 16.1 представлено структуру та статті платіжного балансу.

Таблиця 1. Структура платіжного балансу

Блок	Назва блоку, статті
А	Поточні операції (операції, що завершуються протягом даного періоду і не мають впливу на платіжний баланс у наступних періодах):
Товари: експорт ФОБ — (FOB — англ. free on board — вільно на борту)
Товари: імпорт ФОБ
Торговий баланс
Інші товари, послуги (що надаються резидентами нерезидентам) та доходи: кредит
Інші товари, послуги та доходи: дебет
Приватні односторонні перекази (чисті грошові перекази, поточні трансферти)
Всього, за виключенням державних, односторонні перекази
Державні односторонні перекази (безоплатна державна допомога)
В	Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал
Прямі інвестиції (інвестиції резидентів за кордон і інвестиції нерезидентів у внутрішню економіку)
Портфельні інвестиції (операції з цінними паперами, що забезпечують участь у капіталі та операції з борговими зобов'язаннями)
Інший довгостроковий капітал: - довгострокові приватні та державні банківські позики; - підписка на цінні папери міжнародних фінансових установ.
Національний державний сектор
Банківський сектор
Інші сектори
С	Короткотерміновий капітал (рух інвестицій строком до одного року)
Національний держсектор
Банківський сектор
Інші сектори
D	Помилки та пропуски (також включає контрабанду та нелегальний рух капіталу)
E	Компенсуючі статті
Переоцінка золотого запасу
Спеціальні права запозичення
Переоцінка валютних резервів
F	Надзвичайне фінансування (операції з пом`якшення дефіциту платіжного балансу)
G	Зобов`язання у складі валютних резервів іноземних державних органів (державні депозити в іноземних банках і купівля / продаж іноземних цінних паперів державними органами)
H	Підсумкова зміна резервів (служить для регулювання незбалансованості платіжного балансу, а також для підтримки необхідного курсу національної валюти):
Монетарне золото (державний золотий запас)
Спеціальні права запозичення (резервний актив, що випускається МВФ і розподіляється між країнами відповідно до їх квот)
Резервна позиція в МВФ (сума резервної частки країни в капіталі МВФ – 25 % квоти країни в капіталі фонду);
Валютні активи (іноземна валюта, банківські депозити, урядові цінні папери, акції підприємств, фінансові деривативи)
Інші вимоги
Використання кредитів МВФ

3. Аналіз і регулювання платіжного балансу

У платіжному балансі відображаються:

- структурні диспропорції економіки, які визначають різні можливості експорту та потреби імпорту товарів, капіталів і послуг;

- зміни у співвідношенні ринкового та державного регулювання економіки;

- кон’юнктурні фактори (рівень міжнародної конкуренції, інфляції, зміни валютного курсу).

На стан платіжного балансу впливає низка факторів:

- нерівномірність економічного та політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція;

- циклічні коливання економіки;

- зростання закордонних державних витрат;

- мілітаризація економіки та військові витрати;

- посилення міжнародної фінансової взаємозалежності (рухів фінансових потоків);

- зміни в міжнародній торгівлі;

- валютно-фінансові фактори;

- надзвичайні обставини.

Державне регулювання платіжного балансу – це сукупність економічних, валютних, фінансових, грошово-кредитних заходів держави, спрямованих на формування основних статей платіжного балансу, а також покриття наявного сальдо.

Країнами з дефіцитним платіжним балансом з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноземних капіталів, обмеження вивезення капіталів переважно вживаються такі важелі регулювання: дефляційна політика (deflationary policy); девальвація (devaluation, depreciation); валютні обмеження (exchange restrictions); фінансова і грошово-кредитна політика (financial policy, monetary and credit policy); спеціальні заходи (qualified arrangement).

Балансування статей платіжного балансу.

Умовами рівноваги платіжного балансу виступають: нульове сальдо: Дт = Кт; повна зайнятість у країні; відсутність серйозних обмежень щодо міжнародних операцій.

Міжнародна торгівля передбачає не тільки джерелом фінансування імпорту експорт, а й використання притоку капіталу із-за кордону. Для аналізу міжнародної платіжної позиції будь-якої держави використовується правило Вальраса.

Правило Вальраса (Walras’ Law). Вартість імпорту країни дорівнює сумі вартості експорту, чистих зарубіжних продажів активів і відсотків за ними:

ІМ= Х + NА + NR,

(16.1)

де, ІМ – імпорт; Х – експорт; NА – чисті продажі активів (різниця вартості активів, проданих іноземцям і куплених у них); NR – чисті платежі відсотків (різниця вартості відсотків на вкладений капітал, отриманих з-за кордону та виплачених іноземцям).

Продаж активів у будь-якій формі означають приплив капіталу в країну, купівля – відплив. Чим більший приплив капіталу в країну сьогодні, тим вищими будуть платежі відсотків із залученого капіталу у майбутньому, тобто нижчий розмір отримуваних чистих відсотків (NR) у майбутньому.

Перетворимо рівняння Вальраса:

ІМ – Х – NR = NА,

(16.2)

де ліва сторона – поточний баланс, а права – баланс руху капіталу.

За правилом Вальраса, ці сторони повинні бути рівні, але з протилежним знаком. Для врегулювання незбалансованості використовують офіційні резерви центрального банку країни (OR):

ІМ – Х – NR = NА +OR.

(16.3)

Якщо офіційних резервів не вистачає для покриття дефіциту платіжного балансу, то він може бути покритий за рахунок закордонних кредитів.

Лекція 8. Види і форми міжнародного бізнесу

Суть і мотивація міжнародного бізнесу.

Види міжнародного бізнесу.

Основні суб’єкти міжнародного бізнесу.

Умови розвитку та порівняльна оцінка форм міжнародного бізнесу.

Ключові поняття:

- поняття міжнародного бізнесу (МБ);

- суб’єкти (контрагенти) МБ;

- сутність МБ;

- мотивація МБ;

- типи МБ;

- цілі МБ;

- види МБ;

- форми МБ.

Міжнародний бізнес – діяльність, яка включає операції між контрагентами двох або більше країн.

Контрагент (суб’єкт міжнародного бізнесу) – іноземний партнер по міжнародному бізнесу.

Основні суб’єкти міжнародного бізнесу:

- фізичні особи;

- фірми;

- спілки підприємців;

- представники держав;

- міжнародні організації;

- транснаціональні корпорації.

Сутністю міжнародного бізнесу є підприємництво, що здійснюється у міжнародній сфері.

Мотивація міжнародного бізнесу:

- розширення продаж;

- придбання нових джерел ресурсів;

- диверсифікація.

Типи міжнародного бізнесу:

- приватний, який здійснюють фізичні особи та приватні юридичні особи;

- державний, який здійснюють держави та їхні представники.

Цілі міжнародного бізнесу:

- отримання доходу (прибутку), його стабілізація або збільшення;

- реалізація довгострокових інтересів.

Види міжнародного бізнесу:

- промисловий;

- торговельний;

- фінансовий;

- аграрний;

- транспортно-комунікаційний;

- інші.

Сучасні особливості розвитку міжнародного бізнесу:

- інтерналізація;

- інтернаціоналізація;

- диверсифікація;

- транснаціоналізація;

- глобалізація.

Форми міжнародного бізнесу:

1) експорт і імпорт товарів та послуг;

2) контрактні коопераційні угоди:

- ліцензування;

- франчайзинг;

3) господарська діяльність за кордоном:

- банківські операції;

- оренда;

- прокат;

- страхування;

- НДДКР;

- підрядне виробництво;

- управління за контрактом (менеджмент);

4) спільне підприємство;

5) пряме 100%-не інвестування (створення за кордоном власної виробничої філії).

Форми МБ 1, 2, 3 відносяться до контрактних форм, форми 4, 5 – до інвестиційних.

Форми 2, 3, 4 відносяться до спільного підприємництва.

Спільне підприємництво – це діяльність, заснована на співробітництві з підприємцями, підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів та ризиків від здійснення цієї діяльності.

Всі ці форми міжнародного бізнесу для розуміння рівня їх інтернаціоналізації і глибини проникнення на зарубіжний ринок розташовані на спеціальній схемі “Форми міжнародного бізнесу” у додатках до лекції.

З усіх понять, винесених на схему, для вивчаючих курс “Міжнародна економіка” новим є тільки термін “франчайзинг”.

Франчайзинг – взаємовигідна угода, яку укладають на основі контрактів типу “Франчайз”, тобто крупна родинна фірма, що надає право дрібній приватній фірмі протягом певного часу у спеціально відведеному місці організувати власну справу. Це допомагає підприємцю-початківцю правильно вибрати місце, проект, скажімо, магазину, устаткування для нього, отримати позику тощо і торгувати під маркою “родинної” фірми. За ці послуги дрібний підприємець при укладенні угоди сплачує вступний внесок (від 25 до 100 тисяч доларів) і відраховує певний процент (від 3% до 12%) з обороту на користь “родинної” фірми, у якої він зобов’язується закуповувати необхідні для нього товари і устаткування.

Фактори, які впливають на вибір форми міжнародного бізнесу:

- потенціал і міжнародний досвід фірми;

- характер і ступінь складності виробництва;

- рівень новизни та конкурентоспроможності технології (продукції);

- місткість внутрішнього та зовнішнього ринків;

- середовище країни, яка приймає;

- порівняльна оцінка форм міжнародного бізнесу.

Суб’єкти (контрагенти), форми і середовище міжнародного бізнесу

Ф

Фактори, що впливають на реалізацію цілей міжнародного бізнесу:

1) загальні:

- географічні;

- історичні;

- політичні;

- економічні;

- правові;

- соціальні;

- культурні;

2) конкретні:

- швидкість зміни параметрів продукції;

- розмір виробництва;

- кількість покупців;

- обсяг купівлі продукції;

- однорідність покупців;

- рівень конкуренції;

- транспортні витрати.

Функціональні засоби досягнення цілей МБ:

1) оптимізація процесу міжнародного виробництва;

2) здійснення маркетингових операцій;

3) фінансові операції в МБ (розрахункові, кредитні, страхові та ін.);

4) бухгалтерський облік і контроль у міжнародній господарській діяльності;

5) здійснення ефективної кадрової політики.

Варто додати, що при оцінці середовища розвитку міжнародного бізнесу враховується також:

- середовище безпосереднього впливу;

- середовище непрямого впливу;

- фінансове середовище.

		Глибина проникнення на зарубіжний ринок
		Схема. 10.1. Форми міжнародного бізнесу

Схема 1. Систематизація фірм у міжнародному бізнесі

Дата добавления: 2014-10-23