Загальна характеристика кримінального кодексу України

Кримінальне законодавство – галузь права, яка визначає основи і принципи кримінальної відповідальності, встановлює, які суспільно небезпечні дії є злочином і яке покарання може бути застосоване до особи, як а його вчинила.

Кримінальний кодекс України – правовий акт, де систематизовано визначені суспільно небезпечні діяння, що визнаються злочинами, і встановлюються конкретні міри покарання за їх вчинення. КК України прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 p., а вступив у дію з 1 вересня 2001 р.

Кримінальний кодекс складається з двох частин – Загальної і Особливої.

Загальна частина охоплює 15 розділів (усього 108 статей).

Тут представлені найпринциповіші норми загального значення, що визначають основи кримінальної відповідальності, подається поняття злочину, називаються види покарань за злочини та інше.

В Особливій частині розкриваються характерні ознаки всіх видів злочинів, які також; згруповані в окремі розділи (усього 20 розділів, 3 29 статей).

Загальна і Особлива частини КК України – дві взаємопов’язані, взаємообумовлені і взаємодіючі підсистеми. Статті Загальної частинне нормативними приписами, що визначають загальні положення та категорії кримінального злочину. Кримінальний закон діє щодо певних осіб, у певних просторових і часових межах.

Основними завданнями КК України є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської безпеки, правове забезпечення охорони довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Для здійснення цих завдань кодекс визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили.

КК України ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Застосування КК України за аналогією заборонено. Його норми повинні відповідати положенням міжнародних договорів, які ратифіковані (схвалені) Верховною Радою України (ст. З КК України).

Так, ст. 4 і 5 кодексу регулюють відповідно питання чинності та зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі. У ст. 6–8 закріплені положення чинності закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених:

а) на території України;

б) громадянами України або особами без громадянства за межами України;

в) іноземцями або особами без громадянства за межами України.

Ст. 9 розглядає правові наслідки засудження особи за межами України. Ст. 10 регулює положення видачі особи, яка звинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину.

Дата добавления: 2014-10-15