Тема 5. Українська культура кінця XVIII ст. – початку ХХ ст. 3 страница

Марко Черемшина (Іван Семанюк, 1874-1927) – письменник, адвокат, доктор права. Перша книгу – «Карби. Новели з гуцульського життя» (1900-1901), присвячена зображенню життя темного й зубожілого гуцульського селянства в Австрії. Окремий цикл становлять оповідання, писані про життя селянства під гнітом польської влади: «Верховина», «Ласка», «Коляда», «На Купала на Івана» та ін.

Іван Алчевський (1876-1917) – співак (ліричний тенор). Виступав на сценах російських і багатьох закордонних оперних театрів. Співак широкого творчого діапазону. Мав у своєму репертуарі близько 50 оперних партій (Андрія в «Запорожець за Дунаєм», Петра в «Наталці Полтавці», Германа у «Піковій дамі», Хозе в «Кармен», Фауста та ін.). У концертних виступах широко пропагував українську народну пісню, твори на слова Т. Шевченка («Огні горять, музика грає», «Б’ють пороги», «Чого мені тяжко» та ін.). У Москві організував і очолив (1910-1912) українське літературно-мистецьке товариство «Кобзар», члени якого популяризували українське мистецтво.

Микола Леонтович (1877-1921) – композитор, хоровий диригент, педагог. Тематика хорових мініатюр композитора надзвичайно різноманітна – обрядові, церковні, історичні, чумацькі, жартівливі, танцювальні, ігрові пісні. Автор пісень для хору: «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть». Його обробка «Щедрика» (уперше виконана хором Київського університету 1916 р.) відома у всьому світі як різдвяна колядка «Carol of the Bells». У ніч з 22 на 23 січня зумисно вбитий органами ВЧК.

Левко Мацієвич (1877-1910) – корабельний інженер, суднобудівник, автор проектів кораблів, підводних човнів, протимінних заслонів, морських аеропланів тощо. Перший український пілот. Автор 14 проектів підводних човнів (деякі ідеї, закладені в них, випередили свій час). Розробив тип літального апарата, здатного піднятися з палуби морського судна. Першим у світі розробив проект авіаносця, розрахованого на 25 літаків. Здійснив перші нічні польоти, працював над пристроєм, який мав рятувати льотчиків під час вимушеної посадки на воду. Перша жертва російської авіації.

Олександр Олесь (Кандиба, 1878-1944) – письменник, поет, драматург, представник символізму. Твори: збірки «З журбою радість обнялась» (1907), «Будь мечем моїм!..» (1909), «Минуле України в піснях» (1930); «Княжа Україна», драматична поема «Ніч на полонині», драматичний етюд «По дорозі в Казку»; вірші («І ти продався їм, Тичино...» (1928)) та ін.

Христина Алчевська (1882-1931) – поетеса, педагог, літературознавець, перекладач. Авторка збірок: «Туга за сонцем» (1907), «Сонце з-за хмар» (1910), «Пісні життя» (1911), «Вишневий цвіт» (1912), «Пісні серця і просторів», «Моєму краю» (1914), в яких виступала проти соціального й національного поневолення українського народу. У збірках «Сльози» (1915), «Встань, сонце!» та «Мандрівець» (1916) засуджує антинародний, грабіжницький характер Першої світової війни. Літературно-критичні статті присвячені українським письменникам: «Майстри слова», «Пам’яті Шевченка», «Селянська дитина – Василь Стефаник», «Дух велетня» та ін. Здійснила переклади з російської на українську мову (О. Пушкіна, О. Толстого), з французької на українську (В. Гюго), твори Т. Шевченка та П. Тичини – французькою.

Кирило Стеценко (1882-1922) – композитор, хоровий диригент. Продовжувач національного напряму української музики, розпочатого М. Лисенком. Автор церковних творів (дві літургії, панахида); музики до п’єс («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка, «Про що тирса шелестіла» С. Черкасенка, «Бувальщина» А. Велисовського); обробок українських народних пісень; музики до поеми Т. Шевченка «Гайдамаки»; дитячих опер («Івасик-Телесик», «Лисичка, котик і півник»); кантат «Єднаймося» (І. Франко), «Рано-вранці новобранці» (Т. Шевченко). Під час Свята Злуки гімн «Молитва за Україну» виконав хор під його керівництвом. Організував перший київський народний хор, дві мандрівні капели, на основі яких виникла «Думка» (1919).

Яків Степовий (Якименко/Акименко, 1883-1921) – композитор, педагог, музичний критик. Представник української музичної інтелігенції першої чверті XX ст., один із фундаторів національної композиторської школи і продовжувач традицій М. Лисенка. Майстер солоспівів, хорових і фортепіанних творів, автор музичних збірок для дітей, викладач Київської консерваторії, засновник Державного вокального квартету (1917), завідувач секції національної музики у Всеукраїнському комітеті мистецтв, пропагандист світової класики в Україні.

Георгій Нарбут (1886-1920) – художник, графік, ілюстратор, один з найвизначніших графіків сучасності. Започаткував стильові ознаки українського мистецтва у графіці. Автор перших українських державних знаків УНР. Один із засновників і ректор (1918) Української академії мистецтв. Створював ескізи військових мундирів армії України. Розробив проекти Державного Герба і Печатки Української держави. Досягненням всієї української графіки є «Українська абетка» (1917), яка донині залишається неперевершеною завдяки високій майстерності художника й глибокому розумінню шрифтового мистецтва. Великим мистецьким задумом було ілюстрування «Енеїди».

Віра Холодна (Левченко, 1893-1919) – акторка німого кіно, «королева екрану». Уславилася у фільмах: «Пісня тріумфуючого кохання» (1915), «Міражі» (1915), «Життя за життя» (1916), «Забудь про камін...» (1917) та ін. У 2003 р. біля будинку в Одесі, де жила і померла кіноакторка, встановлено пам’ятник.

Дата добавления: 2014-10-31