Тема 12. Співучасть у злочині

Поняття та ознаки об’єктивної сторони злочину. Ознаки складу злочину, які характеризують об’єктивну сторону. Поділ ознак об’єктивної сторони загального складу злочину на обов’язкові та факультативні. Значення об’єктивної сторони злочину.

Тема 8. Об’єктивна сторона злочину

Тема 7. Об’єкт злочину

Тема 6. Склад злочину

Тема 5. Злочин та його види

Злочин як явище реальної дійсності, тобто як конкретний акт вольової поведінки людини.

Поняття злочину. Його історично мінливий характер.

Визначення поняття злочину: 1) формальне; 2) матеріальне; 3) формально-матеріальне, їх сутність. Поняття злочину в ч. 1 ст. 11 Кримінального кодексу України.

Ознаки злочину. Суспільна небезпечність як матеріальна ознака злочину. Значення суспільної небезпечності. Протиправність як формальна ознака злочину. Співвідношення суспільної небезпеки і протиправності.

Винність як ознака злочину, її зміст та значення.

Караність як невід’ємна ознака злочину. Співвідношення караності як ознаки злочину і фактичного призначення покарання за злочин.

Органічна єдність ознак злочину.

Значення ч. 2 ст. 11 Кримінального кодексу для визначення поняття злочину.

Елементи злочину як явища реальної дійсності: об’єкт, суб’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона злочину.

Місце злочину в системі правопорушень. Критерії відмежування злочинів від інших правопорушень. Питання про відмежування злочинів від інших правопорушень у науці кримінального права.

Класифікація злочинів в залежності від ступеня тяжкості. Критерії класифікації. Злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі. Значення законодавчої категоризації злочинів (ст. 12 КК).

Поняття складу злочину і його значення. Вичерпний перелік складів злочинів у чинному законодавстві. Співвідношення злочину і складу злочину.

Ознаки складу злочину. Ознаки складу злочину, які характеризують об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону злочину як елементи складу злочину.

Ознаки конкретного, родового та загального складу злочину.

Поділ ознак загального складу злочину на обов’язкові та факультативні; значення такого поділу.

Види конкретних складів злочинів. Конкретний склад злочину і кваліфікація злочину.

Поняття об’єкта злочину. Точки зору відносно об’єкта злочину в науці кримінального права.

Об’єкт злочину в реальній дійсності.

Класифікація об’єктів злочину: загальний, родовий, безпосередній.

Безпосередній об’єкт злочину. Ознаки основного і додаткового безпосередніх об’єктів у конкретних складах починів.

Поняття предмета злочину та його місце в структурі складу злочину.

Суспільно небезпечне діяння. Форми вираження діяння згідно зі ст. 11 КК: дія або бездіяльність. Сукупність ознак, якою визначається поняття діяння: суспільна небезпечність; протиправність; конкретний характер поведінки людини; свідомий акт поведінки людини; вольовий акт поведінки людини.

Поняття та ознаки дії. Класифікація дій: прості й складні; фізичні та інформаційні. Значення способу вчинення злочину, а також засобів і знарядь для характеристики злочинної дії.

Бездіяльність. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.

Непереборна сила, непереборний фізичний примус, психічний примус та їх значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність за суспільно небезпечну дію або бездіяльність.

Суспільно небезпечні наслідки як ознака об’єктивної сторони злочину. Поняття суспільно небезпечних наслідків. Розподіл цих наслідків в залежності від характеру і обсягу шкоди, заподіяної діянням об’єкту, на наслідки у вигляді реальної шкоди і наслідки у виді створення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди. Види суспільно небезпечних наслідків: матеріальні й нематеріальні; основні й додаткові.

Прийоми законодавчого опису злочинних наслідків. Склади злочинів з ознаками злочинних наслідків (так звані „матеріальні” склади або злочини з „матеріальним” складом) і склади злочинів без ознак злочинних наслідків (так звані „формальні” склади або злочини з „формальним” складом). Значення суспільно небезпечних наслідків.

Причинний зв’язок між діянням (дією або бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками. Поділ причинного зв’язку на необхідний та випадковий, безпосередній та опосередкований.

Місце, час, обстановка, спосіб, засоби та знаряддя вчинення злочину як факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення для характеристики об’єктивної сторони злочину та об’єктивної сторони складу злочину.

Тема 9. Суб’єкт злочину

Поняття суб’єкта злочину. Обов’язкові ознаки суб’єкта злочину відповідно до ч. 1 ст. 18 КК.

Спеціальний суб’єкт злочину. Ч. 2 ст. 18 КК стосовно ознак спеціального суб’єкту злочину.

Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Формула осудності (ч. 1 ст. 19 КК).

Поняття неосудності за кримінальним правом. Формула неосудності за Кримінальним кодексом України (ч. 2 ст. 19 КК).

Критерії неосудності: юридичний (психологічний) та медичний (біологічний).

Ознаки юридичного критерію неосудності. Характеристика інтелектуальної та вольової ознак юридичного критерію неосудності та їх співвідношення.

Ознаки медичного критерію неосудності: хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад душевної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки. Значення медичного критерію для визнання особи неосудною.

Співвідношення юридичного та медичного критеріїв неосудності. Наслідки визнання особи неосудною.

Правові наслідки для особи, яка вчинила злочин у стані осудності, але до винесення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

Поняття, критерії та наслідки визнання особи обмежено осудною (ст. 20 КК).

Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин (ст. 21 КК).

Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК). Загальний та знижений вік кримінальної відповідальності. Критерії встановлення в законі зниженого віку кримінальної відповідальності.

Тема 10. Суб’єктивна сторона злочину

Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину. Ознаки складу злочину, які характеризують суб’єктивну сторону. Поділ ознак суб’єктивної сторони загального складу злочину на обов’язкові та факультативні. Значення суб’єктивної сторони злочину.

Поняття та форми вини згідно зі ст. 23 КК. Зміст, сутність та ступінь вини. Неприпустимість об’єктивного ставлення за вину. Співвідношення вини та винності.

Умисел і його види (ч. 1 ст. 24 КК).

Поняття прямого умислу (ч. 2 ст. 24 КК). Інтелектуальна та вольова ознаки прямого умислу.

Поняття непрямого умислу (ч. 3 ст. 24 КК). Інтелектуальна та вольова ознаки непрямого умислу.

Відмінність непрямого умислу від прямого. Спеціальні види умислу, їх характеристика і значення.

Необережність та її види (ч. 1 ст. 25 КК).

Злочинна самовпевненість, її інтелектуальна та вольова ознаки (ч. 2 ст. 25 КК). Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу.

Злочинна недбалість, її інтелектуальна та вольова ознаки (ч. 3 ст. 25 КК).

Випадок (казус) як невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків; його відмінність від злочинної недбалості.

Змішана (подвійна, складна) форма вини та її значення для кваліфікації злочину.

Мотив і мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину. Значення мотиву і мети та їх вплив на кримінальну відповідальність і покарання.

Помилка, її поняття та види. Юридична помилка, її види і вплив на кримінальну відповідальність. Фактична помилка, її види і вплив на кримінальну відповідальність.

Тема 11. Стадії вчинення злочину

Поняття і види стадій вчинення злочину.

Закінчений та незакінчений злочини (ст. 13 КК). Поняття закінченого злочину (ч. 1 ст. 13 КК). Єдність об’єктивної та суб’єктивної сторін у закінченому злочині. Момент закінчення злочинів з „матеріальним”, „формальним” та усіченим складом.

Поняття і види незакінченого злочину (ч. 2 ст. 13 КК).

Поняття готування до злочину, його об’єктивні та суб’єктивні ознаки (ч. 1 ст. 14 КК). Види готування до злочину: підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину; пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину; підшукування співучасників; змова на вчинення злочину; усунення перешкод; інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Кримінально-правова оцінка готування до злочину невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 14 КК). Відмежування готування до злочину від виявлення умислу.

Поняття замаху на злочин, його об’єктивні та суб’єктивні ознаки (ч. 1 ст. 15 КК). Види замаху на злочин.

Поняття і ознаки закінченого замаху на вчинення злочину (ч. 2 ст. 15 КК) і незакінченого замаху на вчинення злочину (ч. 3 ст. 15 КК). Непридатний замах на злочин: замах на непридатний об’єкт і замах із непридатними засобами. Значення поділу замаху на злочин на види. Відмежування замаху на злочин від закінченого злочину. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину.

Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин (ст. 16 КК). Підстави кримінальної відповідальності за незакінчений злочин.

Поняття добровільної відмови від доведення злочину до кінця та її ознаки. Мотиви добровільної відмови. Стадії вчинення злочину, на яких можлива добровільна відмова від доведення злочину до кінця. Правові наслідки добровільної відмови від злочину (ч. 2 ст. 17 КК).

Дійове каяття при вчиненні злочину: поняття і види. Відмінність дійового каяття від добровільної відмови від вчинення злочину.

Законодавче поняття співучасті у злочині (ст. 26 КК).

Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.

Види співучасників згідно зі ст. 27 КК України. Законодавче визначення виконавця (співвиконавця), передбачене ч. 2 ст. 27 КК.

Організатор вчинення злочину, його поняття і види (ч. 3 ст. 27 КК). Об’єктивна та суб’єктивна сторона дій організатора.

Підбурювач (ч. 4 ст. 27 КК). Характеристика дій підбурювача з об’єктивної та суб’єктивної сторони.

Пособник (ч. 5 ст. 27 КК). Характеристика дій пособника з об’єктивної та суб’єктивної сторони. Види пособництва: фізичне та інтелектуальне.

Форми співучасті: поняття та критерії поділу.

Поділ форм співучасті за об’єктивними ознаками: проста співучасть; складна співучасть (співучасть із розподілом ролей).

Поділ форм співучасті за суб’єктивними ознаками, тобто за стійкістю суб’єктивних зв’язків, стійкістю умислу (ст. 28 КК): вчинення злочину групою осіб (ч. 1 ст. 28 КК); вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28 КК); вчинення злочину організованою групою (ч. 3 ст. 28 КК); вчинення злочину злочинною організацією (ч. 4 ст. 28 КК).

Кримінальна відповідальність співучасників (ст. 29 КК). Особливості кримінальної відповідальності організаторів та учасників організованої чи злочинної організації (ст. 30 КК).

Спеціальні питання відповідальності за співучасть: співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом; провокація злочину; ексцес виконавця; безнаслідкова співучасть; невдале підбурювання або пособництво; добровільна відмова співучасників відповідно до ст. 31 КК.

Причетність до злочину. Поняття і види причетності на підставі положень частин 6 і 7 ст. 27 КК.

Дата добавления: 2014-10-31