Тема 14. Обставини, що виключають злочинність діяння

Тема 13. Повторність, сукупність та рецидив злочинів

Повторність, сукупність та рецидив злочинів як види множинності злочинів.

Одиничний злочин як структурний елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів: прості та ускладнені (триваючі, продовжувані та складні (складені) злочини).

Види множинності злочинів. Повторність злочинів та її ознаки. Види повторності: повторність злочинів, не пов’язана із засудженням (фактична повторність), та повторність злочинів, пов’язана із засудженням (рецидив).

Види фактичної повторності: повторність тотожних (ч. 1 ст. 32 КК) та однорідних злочинів (ч. 3 ст. 32 КК). Кваліфікація повторності тотожних та однорідних злочинів. Відмежування повторності тотожних злочинів від продовжуваного злочину (ч. 2 ст. 32 КК).

Умови відсутності повторності злочинів (ч. 4 ст. 32 КК).

Сукупність злочинів та її ознаки (ч. 1 ст. 33 КК). Види сукупності злочинів: ідеальна та реальна сукупність. Відмежування ідеальної сукупності від одиничного злочину. Відмежування сукупності злочинів від конкуренції норм. Кваліфікація злочинів при ідеальній та реальній сукупності (ч. 2 ст. 33 КК). Значення сукупності злочинів для кваліфікації злочину та призначення покарання. Повторність та реальна сукупність злочинів.

Поняття рецидиву злочинів (ст. 34 КК). Ознаки рецидиву. Види рецидиву: загальний та спеціальний; простий та складний (багаторазовий); пенітенціарний та рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів. Кваліфікація рецидиву злочинів.

Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів (ст. 35 КК).

Поняття обставин, що виключають злочинність діяння. Види обставин, які передбачені новим Кримінальним кодексом України. Загальні ознаки обставин, що виключають злочинність діяння.

Поняття необхідної оборони відповідно до ч. 1 ст. 36 КК та її наукове визначення. Право на необхідну оборону як природне, невідчужуване, абсолютне право людини. Відповідність закріпленого в ст. 36 КК права на необхідну оборону конституційному положенню про те, що кожен може захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України). Непов’язаність наявності права на необхідну оборону з наявністю для особи можливості звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади (ч. 2 ст. 36 КК).

Поняття та елементи підстави необхідної оборони. Ознаки необхідної оборони, визначені у ст. 36 КК, які характеризують: мету оборони; спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди; характер дій того, хто захищається; своєчасність оборони; співрозмірність оборони по небезпечності посягання і обстановці захисту.

Перевищення меж (ексцес) необхідної оборони (ч. 3 ст. 36 КК). Види ексцесів оборони. Відповідальність за ексцес оборони.

Спеціальні види необхідної оборони: оборона особи, яка через сильне душевне хвилювання, викликане суспільне небезпечним посяганням, не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту (ч. 4 ст. 36 КК); оборона від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також від протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення (ч. 5 ст. 36 КК); уявна оборона (ст. 37 КК).

Поняття і ознаки уявної оборони. Вирішення питання про відповідальність при уявній обороні.

Затримання особи, що вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння. Поняття правомірного затримання злочинця потерпілим або іншими особами (ч. 1 ст. 38 КК). Підстава затримання злочинця. Ознаки, що характеризують правомірність затримання злочинця: мета затримання; особа, яка підлягає затриманню; характер дій при затриманні; необхідність заподіяння шкоди; співрозмірність шкоди, заподіяної злочинцю при його затриманні.

Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця: поняття, ознаки та види. Відповідальність за перевищення заходів необхідних для затримання злочинця (ч. 2 ст. 38 КК).

Поняття крайньої необхідності за ч. 1 ст. 39 КК. Субсидіальний (додатковий) характер права на заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності.

Поняття та елементи підстави крайньої необхідності.

Ознаки діяння, що вчиняється у стані крайньої необхідності: мета крайньої необхідності; спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди; характер дій; своєчасність заподіяння шкоди; межі заподіяння шкоди.

Перевищення меж (ексцес) крайньої необхідності (ч. 2 ст. 39 КК). Відповідальність за ексцес крайньої необхідності. Умови, при яких особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності (ч. 3 ст. 39 КК).

Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.

Фізичний або психічний примус. Непереборний фізичний примус як обставина, що виключає злочинність діяння (ч. 1 ст. 40 КК). Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкода у випадку переборного фізичного примусу або психічного примусу (ч. 2 ст. 40 КК).

Виконання законного наказу або розпорядження як обставина, що виключає злочинність діяння (ч. 1 ст. 41 КК). Критерії визнання наказу або розпорядження законними (ч. 2 ст. 41 КК).

Кримінально-правові наслідки невиконання чи виконання явно злочинного наказу або розпорядження (ч. ч. 3 і 4 ст. 41 КК). Відповідальність у випадку, якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження (ч. 5 ст. 41 КК).

Виправданий ризик як обставина, що виключає злочинність діяння. Підстави та ознаки виправданого ризику відповідно до ст. 42 КК. Умови невизнання ризику виправданим (ч. 3 ст. 42 КК). Відповідальність за ексцес ризикованого діяння.

Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діяння (ч. 1 ст. 43 КК). Підстава і ознаки правомірності заподіяння шкоди: поняття та види (ч. 2 ст. 43 КК). Відповідальність за перевищення меж заподіяння шкоди відповідно до ч. 3 ст. 43 КК.

Дата добавления: 2014-10-31