Тема № 37. Суб’єктивні ознаки співучасті у злочині

План:

Вступ.

1. Поняття та ознаки співучасті у злочині.

2. Умисний характер злочинів, що вчинюються у співучасті. Питання про можливість співучасті у необережних злочинах.

3. Спільність умислу співучасників. Проблема одностороннього суб’єктивного зв’язку при співучасті.

4. Характеристика інтелектуального та вольового моменту умислу співучасників.

Висновки.

Аналіз судової практики.

Список використаної літератури.

Література:

1. Алешин Д.П. Соучастие по уголовному законодательству России и Украины // Российская юстиция. – 2002. - № 9. – С. 66-68.

2. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. – К.: Вища школа, 1986. – 208 с.

3. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. – К.: Наук. думка, 1969. – 216 с.

4. Галиакбаров Р.Р. Групповое преступление: постоянные и переменные признаки. – Свердловск, 1973. – 140 с.

5. Галиакбаров Р.Р. Квалификация групповых преступлений. – М.: Юрид. лит., 1980. – 80 с.

6. Галиакбаров Р.Р. Совершение преступлений группой лиц. – Омск: Омская высшая школа милиции, 1980. – 101 с.

7. Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1959. – 255 с.

8. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. – Харьков, 1997.

9. Дуванський О. Деякі проблеми співучасті за КК України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 9. – С. 29-32.

10. Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. – Ч. 1. – Свердловськ, 1960.

11. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – СПб., 2001.

12. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України: Наук.-практ. посіб. – К., 2001.

13. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. – М., 1974.

14. Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. – М., 1958.

Починаючи роботу над темою, слід ретельно проаналізувати законодавче визначення поняття співучасті, що дається в ст. 26 КК України. Доцільно розглянути різні точки зору про можливість чи неможливість співучасті у необережних злочинах, а також сформулювати власні висновки з цього питання. Проте висновки з даного питання повинні базуватися не тільки на підставі теоретичних розробок, а, перш за все, з урахуванням визначення співучасті, яке міститься в ст. 26 КК.

При характеристиці спільності умислу співучасників необхідно описати структуру психологічної спільності співучасників, зазначити необхідний мінімальний психологічний зв’язок між співучасниками, його критерії. Особливу увагу слід приділити науковій дискусії про суб’єктивний зв’язок між співучасниками, ретельно проаналізувати аргументи як прибічників двостороннього суб’єктивного зв’язку, що передбачає знання організатором, підбурювачем та пособником про діяльність виконавця та бажання спільної з ним діяльності, а також аналогічне знання та прагнення діяти у виконавця, а також і одностороннього суб’єктивного зв’язку, прибічники якого розглядають можливість незнання виконавця про приєднану діяльність інших співучасників.

Характеризуючи умисел співучасників, слід вказати на усвідомлення кожним співучасником суспільно небезпечного характеру не лише своїх дій чи бездіяльності, але й суспільно небезпечний характер дій, принаймні, виконавця злочину та передбачення кожним співучасником злочинного результату, що настає в результаті дій виконавця, бажання чи свідоме припущення кожним співучасником саме цього злочинного результату, причому по відношенню до самого факту сприяння іншій особі умисел співучасника може бути лише прямим. Слід дати аналіз інтелектуального та вольового моментів умислу співучасників, показати співвідношення мотивів та цілей різних співучасників, розглянувши специфічну дворівневість умислу при співучасті.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань та проаналізувати матеріали судової практики з даного питання.

Дата добавления: 2014-10-31