Порядок оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності

Слід зауважити, що суми оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності не можна назвати допомогою по соціальному страхуванню, тому що такі виплати провадяться за рахунок коштів роботодавця, а не за рахунок коштів ФТВП.

Виділимо основні правила оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності.

1) перші 5 днів оплачуються в тому ж розмірі, що й подальший період тимчасової непрацездатності, що фінансується за рахунок коштів ФТВП. Наприклад, якщо допомога виплачується в розмірі 60% середньої заробітної плати, то в такому ж же розмірі провадиться і оплата перших 5 днів.

2) розрахунок середньої заробітної плати для оплати перших 5 днів провадиться в порядку, встановленому Порядком № 1266.

3) такі суми підприємство має право віднести до складу валових витрат на підставі пп. 5.6.2 ст. 5 Закону про податок на прибуток як обов’язкові виплати, передбачені законодавством.

4) роботодавець зобов’язаний оплатити робочі дні (години) за графіком роботи підприємства, що припадають на перші 5 календарних днів тимчасової непрацездатності.

Оплата лікарняних листів здійснюється за графіком роботи підприємства. Роботодавець оплачує лише робочі дні, що випадають на період хвороби, і не оплачує вихідні, святкові, неробочі дні.

Наприклад, якщо працівник захворів у четвер та вийшов на роботу наступної п’ятниці, роботодавець відносить до валових витрат лікарняні за перші 5 днів непрацездатності, а саме четвер, п’ятниця, (субота та неділя – вихідні дні, які не оплачуюються) та понеділок. Лікарняні за вівторок, середу та четвер компенсує ФСС ТВП.

Якщо працівник продовжував працювати в період тимчасової непрацездатності, то лікарняний лист не оплачується, оскільки допомога по тимчасовій непрацездатності повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Допомога з ТВП «суміснику»

На сьогодні питання про порядок виплати працівнику допомоги по ФТВП, якщо такий працівник працює одночасно на декількох підприємствах, однозначно не вирішено. Проблема полягає в такому.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2240 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги згідно із цим Законом мають застраховані особи. У свою чергу, до застрахованих осіб п. 2 ст. 2 Закону № 2240 віднесено найманих працівників (і деякі інших осіб), на користь яких здійснюється страхування з ТВП. Із цього випливає, що особа, яка працює за сумісництвом, є застрахованою особою, оскільки вона здійснює внески до ФТВП (крім того, за неї здійснюються внески роботодавцем).

Однак згідно зі ст. 50 Закону № 2240 матеріальне забезпечення та соціальні послуги за ЗДСС призначаються і надаються застрахованим особам тільки за основним місцем роботи. Саме цим аргументом і оперує ФТВП при відмові у виплаті допомоги по ТВП за неосновним місцем роботи (див., наприклад, Лист виконавчої дирекції ФСС з ТВП від 12.11.2002 р. № 01-29-1621).

Важливо, що Мінпраці є прихильником того, що сумісники мають право на допомогу (див. лист Мінпраці від 05.11.2002 р. № 20-611).

Можливо, саме це роз’яснення Мінпраці сприяло тому, що деякі відділення ФТВП на місцях усе-таки виплачують допомогу по ТВП і за неосновним місцем роботи. Тому рекомендуємо уточнювати це питання на місцях.

Згідно з п. 21 Порядку № 1266, якщо застрахована особа працює за сумісництвом, страхові виплати їй здійснюються на підставі копії листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, завіреного підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи, і довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Важливо пам’ятати, що сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи і за сумісництвом не може перевищувати розмір максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески!

Допомога по вагітності та пологах – це оплата відпустки (декретної відпустки), яка надається жінкам на підставі медичного висновку.

Дата добавления: 2014-10-31