Тема: Підклас Розиди. Порядок Розоцвіті. Родина Розові (Rosales)

Лабораторна робота №13

Мета: Ознайомитись із характерними ознаками і представниками родини Розових. Навчитися визначати рослини цієї родини.

До заняття підготувати:

1. Географічне поширення, екологія Розоцвітих.

2. Життєві форми і особливості вегетативних органів.

3. Будова суцвіття, квітки, плоду, насіння.

4. Значення в природі і господарській діяльності людини.

5. Місце теми в шкільному курсі.

Завдання та методичні поради:

Завдання 1. Використовуючи гербарні зразки, таблиці, муляжі, фіксований матеріал і колекції вивчити особливості будови вегетативних і репродуктивних органів типових представників родин за наступним планом:

а) корінь: коренева система, видозміни;

б) стебло: його типи, галуження, листорозміщення;

в) листок: форма листкової пластинки, типи її розчленування, складні листки, жилкування;

г) типи суцвіть;

д) типи плодів і насіння.

Виконати необхідні малюнки в процесі ознайомлення з вегетативними і репродуктивними органами даної родини.

Родина Розові (Rosaceae)

Дерева, кущі, трави, здебільшого з черговими листками з прилистками, зрощеними з основою листка. Квітки в поза тропічних форм актиноморфні, найчастіше п’ятичленні, з подвійною оцвітиною, а іноді з під чашею; тичинок багато, звичайно їх буває вдвічі більше, ніж членів оцвітини; розміщені вони циклічно. Квітколоже (гіпантій) чашоподібне, плескувате, вгнуте або опукле; всі члени квітки, крім гінецея, прикріплені до краю квітколожа; зав'язь верхня, нижня або середня, плодолистиків один або багато, вони вільні або зрослися. Плід – листянка, кістянка, сім'янка, горішок, коробочка (збірна або поодинока, справжня чи несправжня).

Розові – це велика родина, яка налічує до 100 родів і 3000-3350 видів космополітного поширення, але переважно вони зростають в помірних і субтропічних областях північної півкулі; тільки представники родини Хризобаланових із зигоморфними квітками властиві тропікам південної півкулі.

Практичне значення родини дуже важливе. До неї належить важливі плодові культури помірного клімату (яблуня, груша, айва), кісточкові (вишня, черешня, слива, абрикос, мигдаль, персик тощо), ягідні (малина, ожина, полуниці, суниці), декоративні (троянда, таволга, глід, горобина, черемха та ін.), лікарські (перстач, глід, родовик та ін.).В Україні – 40 видів і 289 видів.

За типом квіток, характером квітколожа і плодів родину поділяють на сім підродин, з яких для флори України характерні представники тільки чотирьох: Таволгові, Розові, Яблуневі, Сливові, на характеристиці яких ми і зупинимося.

Підродина Таволгові (Spiraeoіdeae)

Таволгові найпримітивніші серед розових. Вони представлені 20 родами і приблизно 180 видами.

Квітки підматочкові; зав'язь верхня, розміщена на трохи вгнутому або плескуватому квітколожі; плід – збірний з багатонасінних листянок, рідше коробочка. Більшість таволгових ростуть в горах у лісовому поясі і на відкритих ділянках, по кам'янистих осипах, схилах ущелин, берегах річок.

Рід Таволга (Spiraea) налічує близько 100 видів. Це декоративні кущі з білими, рожевими, червоними або карміновими, зібраними в складні нитки, вологі або зонтики (мал.77). Вони ростуть в областях із сухим (аридним) кліматом. В Україні найчастіше культивують такі види: т.середню (S.media), т.зарубчаста (S. crenata), т.звіробієлисту (S.hypericifora), що мають білі квітки, зібрані в півзонтики або щитки, і рясно цвітуть весною; т. японську (S. japonica), яка має червоні або кармінові квітки, зібрані в щиткоподібні волоті і цвіте на початку літа; т. вербо листу (S. salicifolia) і т. Дугласову (S. douglassi)а, що маєть рожеві або червоні квітки, зібрані у волоті і цвітуть влітку.

Мал.77. Таволга лежача (Spiraea decumbens): 1 – гілка з квітками; 2 – квітка; 3 – квітка в розрізі; 4 – плід-багатолистянка.

Крім того, т.зарубчаста та т.звіробієлиста ростуть в Україні й дико. Всі види швидкорослі, світлолюбні, невибагливі до умов зростання. Розмножують їх живцями, відводками; поділом кущів, рідше насінням. Придатні для створення живих огорож, узлісь, груп і боскетів.

В садах і парках як декоративні розводять також екзохорду Альберта (Exochorda alberti), таволжник звичайний (Aruncus vulgaris), який зустрічається в Україні в садах, парках, в лісах та серед чагарників, частіше в Карпатах і Передкарпатті, а в лісостепу спорадично та горобинник горобинолистий (Sorbaria sorbifolia) (мал.78) – чагарник 2-3 м заввишки.

Мал.78 Горобинник горобинолистий (Sorbaria sorbifolia): 1 – квітуюча гілка; 2 – квітка; 3 – гілочка з плодами; 4 – плід – збірна листянка.

Підродина Розові (Rosoideae)

Включає до 50 родів і понад 1700 видів і є найбільшою підродиною в родині.

Квітки навколоматочкові; квітколоже вгнуте, опукле або плескувате, часто зростається з основою чашечки, м'ясисте або соковите; зав'язь верхня чн напівнижня; плоди здебільшого збірні, складаються з однонасінних нерозкривних сім'янок, кістянок, листянок або горішків.

Рід Шипшина, або троянда (Rosa) — великий і дуже поліморфний рід; у природі шипшини легко схрещуються, даючи гібриди і форми різного таксономічного значення. Всього у флорі України є понад 80 видів шипшин і ряд природних гібридів. Колючі кущі з непарноперистими листками. Квітколоже бокалоподібне, м'ясисте, зрослося з основою чашолистків; плід — несправжня багатосім'янка. Дикорослі види шипшини мають, як правило, немахрові квітки з п'ятьма забарвленими пелюстками. Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (вітамін С) і є цінною сировиною для вироблення її в промислових масштабах.

Дуже поліморфним видом, досить поширеним в Україні, є ш. собача (R. саnіnа), що росте повсюди на узліссях, схилах і серед кущів.

Троянди мають велике значення в декоративному садівництві. Квітка троянди неперевершена за своєю красою і ніжним ароматом. Нині відомо понад 10 000 сортів троянд і асортимент їх щороку росте. Майже всі культурні сорти троянд (махрові або напівмахрові) виведено від небагатьох диких видів шляхом схрещування їх між собою і з культурними формами методами багатовікової селекції.

Дуже цінну трояндову олію одержують з пелюсток так званої троянди дамаської (R. damascena), яку здавна культивують у Казанлицькій долині в Болгарії. її вирощують також в Україні (в Криму), в Молдові і на Кавказі.

Рід Малина, ожина (Rubus) — великий (понад 650 видів) і дуже поліморфний рід. Це переважно колючі кущі або багаторічники, поширені в помірних і холодних областях північної півкулі і в гірських районах субтропіків. Нерідко утворюють (особливо в гірських лісах) непрохідні хащі. В Україні росте 39 видів роду Rubus. Поміж видів цього роду найбільше значення має малина (R. idaeus). Багаторічні трав'янисті рослини, напівчагарники або чагарники з однорічними, прямостоячими або дуговидно-вигнутими неплідними пагонами (туріонами) і дворічними (у видів, що ростуть в Україні) здерев'янілими, прямостоячими або простягнутими стеблами, більш-менш густо вкритими шипами і щетинками; в перший рік стебла неплідні, на них розвиваються лише листки, а на другий рік утворюються плодоносні гілочки. Листки черешкові, з прилистками, складні, з трьох-п'яти листочків, рідше прості, цілісні або більш-менш лопатеві. Квітки поодинокі або частіше в простих чи складних китицевидних суцвіттях (дихазіях), маточково-тичинкові, зрідка маточкові і тичинкові й однодомні. Гіпантій плоский або лійковидний. Чашолистків і пелюсток по чотири (п'ять), зрідка шість-вісім, чашолистки залишаються біля плодів Квітколоже опукле. Тичинок і маточок багато. Зав'язь одногнізда, стовпчик коротенький, нитковидний, бічний (відходить біля верхівки зав'язі), приймочка проста. Плід — збірна, звичайно соковита кістянка, складена з кістяночок, котрі біля основи зрослі між собою, рідше вільні. Росте дико і в культурі майже по всій Україні. Її солодкі, ароматні плоди споживають у свіжому і переробленому вигляді: сухі плоди — чудовий потогінний засіб, який широко використовують у народній медицині.

У лісах і чагарниках (найчастіше на вогких місцях) утворюють часом зарості різні види ожин, особливо о. сиза (R. caesius). Це дуже колючий кущ із чорними їстівними плодами. У світлохвойних лісах України і всієї Євразії поширені костяниця (R. saxatilis) з червоними плодами. На сфагнових болотах на півночі аж до Полярного кола росте морошка (R. chamaemorus) — багаторічна рослина зі смачними жовтими плодами збірними кістянками.

Рід Суниці (Fragaria). Рослини багаторічні, трав'янисті, однодомні, рідше дводомні, з розгалуженим кореневищем, яке утворює розетку довгочерешкових, трійчастих прикореневих листків і надземні повзучі стерильні пагони, котрі вкорінюються у вузлах і дають нові розетки. Квітконосні стебла прямостоячі, лише під суцвіттям з кількома невеликими суцільними або також трійчастими листками, часом необлистнені. Квітки маточково-тичинкові, рідше маточкові і тичинкові, у верхівкових, щитковидних суцвіттях. Чашечка п'ятилbста, зросла з п'ятьма листочками підчаші, дрібнішими за чашолистки. Пелюсток п'ять, білих або жовтувато-білих. Тичинок і стовчиків багато (відповідно до кількості плодолистків). Квітколоже опукле, при достиганні плодів розростається в червоний або рожевий соковитий, м'ясистий, несправжній плід, у заглибленнях якого розміщені чиcленні, дрібні, горішковидні сім'янки. Несправжні плоди всіх видів роду соковиті, солодкі. У дикому стані в лісах і чагарниках ростуть с. лісові (F. vеsca) з червоними плодами і с. мускусні (F. moschatta) з рожевими і зеленкуватими плодами. По трав'янистих схилах балок і в чагарниках ростуть с. зелені, або полуниці (F. viridis) з жовтувато білими, рідше рожевими "плодами". Всі культурні сорти полуниць виникли внаслідок гібридизації с. віргінської (F. virginiana) і с. чілінської (F. chiloensis). Вони об'єднані тепер в один збірний вид — є. садові (F. ananassa) з численними сортами. "Плоди" суниць мають високі смакові якості, містять вітамін C, фосфор, залізо і широко вжинаються у свіжому та переробленому вигляді.

Рід Перстач (Potentilla). Багаторічні, дворічні й однорічні рослини, або дрібні напівчагарники з прямостоячими, висхідними або повзучими стеблами. Листки пальчасто-роздільні, перисті або трійчасті з прилистками, прирослими до черешка. Квітки поодинокі або в суцвіттях. Гіпантій плоский чи злегка ввігнутий. Чашечка роздільна, блюдцевидна або майже плоска, з підчашею; листочків підчаші, чашолистків і пелюсток по п'ять, рідко по чотири. Пелюстки жовті, рідше білі або рожеві. Тичинок 10-30. Маточки численні, сидять на півкулястому або майже конічному, волосистому квітколожі; стовпчики бічні. Плід складається з 10—80 горішковиднпх сім'янок. Рід налічує понад 300 видів, з них в Україні росте 41 вид перстачу.

На вологих місцях, по берегах водойм досить поширений п. гусячий, або гусячі лапки (Р, anserina) зі сланким стеблом і яскраво-жовтими великими квітками. На луках і схилах росте п. сріблястий (P. argentea) з висхідними стеблами. сріблясто-білими знизу листками і дрібними жовтими квітками (мал..79). В лісах і по чагарниках зустрічається п. білий (P. alba) з красивими білими квітками, а також п. прямостоячий, або калган (P. erecta) з чотирма жовтими пелюстками. Обидва останні види є цінними лікарськими рослинами.

Мал.79.Перстач сріблястий (Potentilla argentea): 1 - верхня частина рослини, 2 - квітка; 3 - чашечка з підчашшям; 4 -квітка без оцвітини (поздовжній розріз); 5 - плід (поздовжній розріз); 6 - нижня частина рослини; а - квітколоже, б -тичинки, в - маточка

Рід Приворотень (Alchemilla) є дуже поліморфним. Багаторічні трави з товстим горизонтальним, здебільшого повзучим кореневищем, густо вкритим рештками прилистків та черешків. Листки зібрані в розетку, довгочерешкові, пальчасто-лопатеві, пальчасто-роздільні або пальчасто-розсічені, по краю зубчасті, з прирослими до черешка великими прилистками. Квітки на ніжках, невеликі, маточково-тичинкові, зібрані в більш-менш щільні клубочки, розміщені на кінцях гілочок у вигляді щитковидно-волотевого суцвіття. Квітки з дзвониковндним або кулястим гіпантієм і простою чашечковидною оцвітиною з чотирьох зовнішніх і чотирьох внутрішніх листочків (тобто після зникнення віночка збереглася лише чашечка з підчашею). По краю гіпантія розвинуте залозисте "кільце (диск). Тичинок чотири. Маточка одна, захована в глибині гіпантія, з нптковндним стовпчиком, який відходить від основи зав'язі. Плід, — горішок, захований в гіпантій. В Україні росте 30 видів приворотня. Всі вони добрі кормові трави. Свого часу майже всі багаторічні приворотні, що ростуть в Україні, відносили до збірного виду п. звичайний (A. vulgaris), але критичний перегляд роду С.В. Юзепчуком показав, що лише в Криму росте 20 видів цього раніше збірного виду.

Рід Парило (Agrimonia). Багаторічні трав'янисті рослини з шерстисто—опушеними та більш-менш залозистими прямостоячими стеблами, черговими переривчасто-непарноперистими листками і видовженими китицевидними або переривчасто-колосовидними суцвіттями на верхівці стебла. Квітки на коротеньких квітконіжках, з двома—трьома роздільними приквітками, маточково-тичинкові. Гіпантії дзвониковидні, твердіючі, на поверхні з десятьма борозенками, вгорі під чашечкою з багаторядним колом шипиків, спочатку м'яких, потім твердих, а на верхівці гачковидно зігнутих. Чашечка з п'яти чашолистків, які після цвітіння зближуються, залишаючись біля плодів. Віночок з п'яти вільних жовтих пелюсток. Тичинок від п'яти і більше, вони прикріплюються до залозистого тільця на вершині гіпантія. Маточок дві, вони сховані в глибині гіпантія. Стовпчиків два, приймочки нирковидні. Плід — горішок, занурений в твердіючий шипуватий гіпантій. Плоди з гіпантієм порівняно невеликі, спочатку прямостоячі, згодом відхиляються донизу. В Україні росте чотири види парила, з яких найпоширеніший — п. звичайне (A. eupatoria). Це трав'янистий багаторічник заввишки 30-80 см, який росте на відкритих місцях, у степах і на узліссях по всій Україні. Лікарська рослина. Має приємний запах. Висушені листки. заварені окропом, надають "чаю" червоного кольору.

Рід Вовче тіло (Соmarum). Трав'янисті багаторічники або напівчагарники з довгим повзучим кореневищем і перистими листками. Квітки зібрані в щитковидні суцвіття. Гіпантій плоский або злегка ввігнутий. Чашолистків п'ять, вони більші від листочків підчаші. Пелюстки коротші від чашолистків або такої ж довжини. Квітколоже напівкулясте, біля плода розростається і видовжується, губчасте, але несоковите. Плід — багатогорішок. В Україні росте лише один вид — в. т. болотне (С. palustre) (мал.80).

Мал.80.Вовче тіло болотне (Соmarum palustre): 1 -пагін з квітками; 2 - квітка; 3 - квітка знизу.видно чашечку з підошвами; 4 - розріз квітки; 5 - розріз через розросле конічне квітколоже,покрите плодиками – горішками

Рід Гравілат (Geum). Трав'янисті багаторічники. Прикореневі листки переривчасті, ліровидні, з великим кінцевим сегментом, стеблові —трійчасті або трироздільні. Квітки поодинокі чи зібрані в пухкі щитковидні суцвіття. Гіпантій блюдцевидний або дзвониковидний. Чашечка з п'яти чашолистків з п'ятьма листочками підчаші. Пелюсток п'ять. Тичинок і маточок багато. Кожна маточка закінчується довгим стовпчиком, складеним з двох члеників. Квітколоже до часу цвітіння дуже видовжується. Плід — багатогорішок; плодики з довгим, крючковидно зігнутим на кінці носиком із нижнього членика стовпчика. В Україні росте три види гравілату. Зокрема, на засмічених місцях, у світлих лісах і чагарниках по всій Україні росте г. міський (G. urbanum) —трав'янистий багаторічник заввишки 40-60 см, з великими прилистками і ясно-жовтими квітками. Цвіте в червні-серпні. На вогких луках, у вільшняках, на болотистих місцях в більшій частині України, крім Степу і Криму, росте г. річковий (G. rivale) — лікарська рослина з дрібними прилистками і блідо-жовтими пелюстками з оранжево-червонимн жилками.

Рід Родовик (Sanguisorba). Багаторічні трави або напівчагарники з перистими листками. Квітки тільки маточково-тичинкові чи маточково-тичинкові і маточкові, зібрані в густе головчасте або колосовидне суцвіття. Гіпантій бокаловидннй. Оцвітина з чотирьох пелгостковнднпх чашолистків, які опадають при дозрівання плодів. Тичинок чотири. довгих, прикріплених до потовщеного краю гіпантія. В Україні росте лише один вид — р. лікарський (S. officinalis) (мал.81). Це — гола трав'яниста багаторічна рослина заввишки 50-150 см. Листки непарноперисті з 7-17 листочками, до самої основи пилчасто-зубчастнми, зверху темно-зеленнми, блискучими, зісподу сизуватими, матовими. Росте на луках та узліссях в більшій частині України.

Мал.81 Родовик лікарський (Sanguisorba officinalis): квітуюча рослина

Рід Гадючник (Filipendula). Великі багаторічні трави з підземним коротким або довгим кореневищем і переривчасто-перисторозсіченимп або надрізаними (рідше пальчастими чи цілісними) листками з великими прилистками, які зрослися з черешками. Численні дрібні маточково-тичинкові квітки зібрані в щитовидно-волотевидне суцвіття, з нерівними гілками.Квітки маточково-тичинкові. Чашечка з п'ятн-шести чашолистків, без підчаші. Пелюстки білі, рожеві або червоні; кількість їх дорівнює кількості чашолистків. Тичинок 20-40. Маточок 5-15. Плід — багатогорішок або багатолистянка. В Україні росте два види гадючника.

Це г. звичайний (F. vulgaris) — заввишки 20-60 см. який трапляється на узліссях, схилах балок, сухих луках по всій Україні, крім Карпат, спорадично. Харчова, кормова, медоносна, лікарська, дубильна і декоративна рослина. Цвіте в червні-липні.

На вологих луках, серед чагарників, на узліссях, біля водойм майже в усій Україні (крім півдня Степу) росте г. оголений (F. denudata) (мал.82) — багаторічник заввишки 50-120 см. Харчова, вітамінна, медоносна, лікарська і дубильна рослина. Цвіте в червні-липні.

Мал.82. Гадючник оголений (Filipendula denudata): 1 - верхня частина квітуючої рослини; 2 - окремий складний листок; 3 - квітка; 4 -маточки та окрема маточка; 5 - гілочка з плодами; 6 - плід - збірна листянка

Підродина Яблуневі (Maloideae)

В підродині 23 роди і близько 600 видів, що ростуть в помірній і субтропічній зонах північної півкулі.

Квітки надматочкові; зав'язь нижня, з двох-п'яти плодолистків, що зростаються зі стінками увігнутого квітколожа; плід ягодоподібний (яблуко). В цілому серед яблуневих переважають гірські рослини.

Рід Груша (Pyrus). Дерева або великі кущі, в яких частина коротких гілочок перетворилася на колючки; з черговими, суцільними, цілокраїми, пилчастими або зубчастими, дуже рідко перистими листками і рано опадаючими прилистками. Квітки великі, маточково-тичинкові. У щитковидних суцвіттях, розміщених на кінцях вкорочених пагонів. Чашечка з п'яти трикутних листочків. Пелюсток п'ять. Тичинок 20-50. Зав'язь п'ятигнізда, з п'яти плодолистків. Стовпчиків п'ять, вільних. Плід несправжній, грушовидний або у диких — частіше округлий, соковитий, з великою кількістю кам'янистих клітин у м'якуші. Відомо близько 20 видів груш у дикому стані: особливо багато їх на Кавказі і в горах Середньої Азії. В Україні є 2 види, в лісах і байраках майже повсюди росте г. звичайна (P. communis). яка є доброю підщепою для культурних сортів, об'єднаних під загальною назвою г. домашня (P. domestica). Світовий асортимент налічує понад 1000 культурних сортів груші. Після яблуні у нас груша — найважливіша плодова рослина. Історія її культури також заходить у глиб віків. Ще Теофраст розрізняв дикі і культурні сорти груші, а стародавні елліни вже були обізнані з її щепленням. Груша згадується в творах таких стародавніх письменників, як Катон, Пліній Старший, Колумелла та ін. За смаковими якостями найкращі сорти груш не поступаються перед яблуками. Хоча вміст цукрів у них менший (7-13%), ніж у яблук, однак плоди їх здаються солодшими, бо містять значно менше кислот.

Рід Яблуня (Malus). Дерева, рідше великі кущі без колючок з черговими, черешковими, суцільними або лопатевими листками і рано опадаючими прилистками. Квітки маточково-тичпнкові, білі, рожеві або червоні, в щитковидних або зонтиковидних суцвіттях. Чашолистків і пелюсток по п'ять. Тичинк 20-50. Зав'язь нижня, п'ятигнізда. кожне гніздо з двома насінними зачатками, з яких розвиваються насінини з темно-коричневою оболонкою. Стовпчиків п'ять, при основі зрослих, рідше майже вільних, здебільшого волосистих. Плід несправжній (яблуко), соковитий, найчастіше кулястий, на кінцях вгнутий, м'якуш без кам'янистих клітин. У дикому стані відомо понад 30 видів яблунь, поширених переважно в помірній зоні північної півкулі. В Україні в лісах ростуть я. лісова (М. sylvestris) (мал.83) та я. рання (М. ргаeсох). Перша — це дерево до 10 м заввишки, з неопушеними в дорослому стані листками, друга — деревце до 5 м заввишки, з пухнастими знизу листками. У культурі відомо понад 10 000 сортів яблуні: асортимент їх увесь час розширюється. Більшість культурних сортів яблуні, відомих у світовому асортименті, об'єднується в збірний (комплексний) культигенний вид — я. домашня (М domеstica), що має складне гібридне походження. Яблуня найважливіша в світі плодова культура для помірної кліматичної зони. Такою ж вона є і для України.

Мал.83 Яблуня лісова (Malus sylvestris): 1 - пагін з квітками; 2 - квітка; 3 - розріз квітки; 4 - плоди яблука; 5 - поперечний розріз плоду; 6 - поздовжній розріз плоду; 7 - відпрепарована внутрішня хрящова частина плодолистиків

Яблуня — давня і важлива плодова культура багатьох країн світу. Вже за 5 ст. до н. є. стародавні мешканці пониззя Дніпра (геродотові «скіфи-орачі» і «скіфи-хлібороби») мали сади, в яких росли яблуні. В Київській Русі, як свідчить літопис, яблуня з'явилася в XI ст. в монастирських садах. В ті часи її плоди називались помонами. В Україні є понад 100 сортів яблуні.

Рід Айва (Cydonja). Дерева або чагарники заввишки 1-8 м. Рослини з тонкою голою корою на стовбурі і старих гілках та шерстисто-повстистими молодими пагонами. Листки суцільні, прості, яйцевидні або овальні, 2,5-7 (10) см завдовжки, 2-5 (7,5) см завширшки, зверху голі, темно-зелені, зісподу — сірувато-повстисті, на коротких черешках. Квітки великі, маточково-тичинкові, поодинокі на кінцях численних бокових, доверху облиствлених гілок. Чашолистків п'ять, густоопушених, залишаються при плрдах. Пелюсток п'ять, 20-35 мм завдовжки, білих або блідо-рожевих. Тичинок 20. Стовпчиків п'ять. Плоди великі, кулясті або грушовидні, у молодому стані повстисті, стиглі — голі, жовті, часом збоку червонуваті, на смак терпкі, пахучі. Культивується один вид — А. довгаста (С. oblonga) — деревце або високий кущ до 5 м заввишки, з цілокраїми округлими листками, знизу білоповстистими; квітки поодинокі, великі, блідо-рожеві; плоди грушоподібні або кулясті, великі, дуже запашні, з кам'янистими клітинами. Походить айва з Кавказу та Середньої Азії. Культивується в Криму, на Кавказі, в Молдові; витримує кліматичні умови Києва, але дає дрібніші плоди, ніж на півдні. В древності в країнах Середземномор'я айва вважалася символом любові і родючості і була присвячена Венері. Вважають, що ''яблуко роздору", яке вручив Паріс найпрекраснішій з трьох богинь, було не чим іншим, як запашним плодом айви, плоди якої досягають значних розмірів.

Досить декоративним є хеномелес японський (Chaenomeles speciosa) — кущ до 2 м заввишки, зі шкірястими темно-зеленими листками і яскраво-червоними квітками, що рясно розвиваються рано навесні. В Україні її вирощують у садах і парках, а також на присадибних ділянках і іноді називають "айвою японською".

Рід Глід (Crataegus) — колючі кущі чи деревця; квітки білі або рожеві, у складних щитках; плоди відносно дрібні, з однією-п'ятьма кісточками, "червоні або чорні. Рід налічує до 200 видів, з яких переважна більшість в західній півкулі; в Україні є 26 видів у дикому стані, з них понад 20 видів випробувано в культурі. Види глоду невибагливі до грунту, добре витримують стриження та обрізування. Досить звичайні в лісах України г. український (С. ucrainica), г. несправжньо-кривостовпчиковий (С. pseudokyrtostyla), а в Криму — г. одно-маточковий (С. monogyna).

Рід Горобина (Sorbus) — дерева або кущі з перистими або простими листками, квітки зібрані в щиткоподібні суцвіття; плоди кулясті чи овальні, червоні або коричневі. Близько 100 її видів росте в районах з помірним кліматом у північній півкулі. В Україні є вісім видів, серед яких найбільш поширена г. звичайна (S. аucaparia) з яскраво-червоними плодами. На Поділлі і в Карпатах росте берека (S. torminalis) — красиве високе дерево з дуже цінною деревиною і буро-жовтими плодами. В парках і садах, а також у гірських лісах Криму трапляється г. домашня (S. domestica) — дерево з великими грушоподібними або кулястими їстівними плодами. Тут же росте кілька близьких між собою кущових видів горобини — г. кримська (S. taurica), г. грецька (S. graeca) та ін.

Рід Ірга (Amelanchier). Невеликі деревця або кущі, з білими квітками, зібраними в китиці; плоди спочатку червонуваті, згодом темнішають і стають майже чорними, з сизуватою поволокою. Рід налічує близько 25 видів, з яких в Україні в парках і садах ростуть як декоративні три види. Один з них — і. овальна (A. ovalis) — росте дико на кам'янистих місцях у Гірському Криму.

Рід Піраканта (Pyracantha). Вічнозелені досить колючі кущі, з рясними білими або рожевими квітками і яскравими червоними плодами. В роді налічується шість-сім близьких між собою видів. В Україні відомий в культурі один вид — п. шарлахова (P. coccineа) — досить декоративний, невисокий (до 1-2 м заввишки), дуже розгалужений і колючий кущ, з блискучими, темно-зеленими листками, білими або рожево-жовтими квітками і яскравими коралово-червоними плодами. В природному стані в Україні росте на кам'янистих схилах серед чагарників у Гірському Криму.

Рід Кизильник (Cotoneastef). Чагарники заввишки до 2-3 метрів, з черговими, суцільними, цілокраїми листками, з вузьколанцетними, загостреними майже шиловидними прилистками. Квітки дрібні, маточково-тичинкові, зібрані у волотевидні щитковидні суцвіття або поодинокі чи сидять по дві-три в пазухах листків. Пелюсток п'ять, тичинок здебільшого 20. Маточка з двох-чотирьох (п'яти) плодолистків, які зовнішнім боком зростаються з гіпантієм і утворюють несправжній плід з двома-чотирма кісточками, зануреними в борошнистий м'якуш, і зверху прикритий чашолистками. В Україні росте чотири види кизильника, з них один — к. блискучий (С. lucida) — розводять як декоративну рослину в садах і парках (він походить із Сибіру), а три інші види — рослини природної флори України, з яких більш поширений к. чорноплодий (С. melanocarpa). Він розсіяно зустрічається на кам'янистих схилах і в чагарниках майже в усій Україні, за винятком Криму.

Порівняно недавно з'явилась у нас в культурі аронія чорноплідна (Агоnіа melanocrpa),що має лікарське значення і походить з Північної Америки. Вона більш відома під назвою "чорноплідна горобина".

Підродина Сливові (Prunoideae)

В підродині до 10-11 родів і помад 400 видів, поширених головним чином в помірній і субтропічній зонах Північної Америки і Євразії.

Квітки навколоматочкові: зав'язь верхня, не зростається з увігнутим квітколожем, плід — соковита або (рідше) суха кістянка.

Рід Слива (Prunus). Дерева або кущі, інколи з колючими гілочками. Листки чергові, цілісні, звичайно із залозками по краю біля основи пластинки або на черешку. Квітки поодинокі чи в пучках. Чашолистків і білих пелюсток по п'ять. Тичинки численні. Плід - кістянка із сизою поволокою, м'ясистим соковитим оплоднем. Відомо близько 30 видів сливи.

Дико росте по узліссях байрачних лісів і схилах степових балок терен колючіш (P. spinosa) (мал.84) - дуже колючий кущ, який місцями утворює груднопрохідні зарості. У культурі найбільш поширена с. домашня (P. domestica), що має багато районованих і місцевих сортів, поміж яких особливо славляться угорки та ренклоди. Плоди сливи споживають у свіжому і консервованому вигляді (парення, джеми, наливки, компоти тощо).

Мал.84 Слива колюча, або терен (Prunus spinosa): 1 - гілка з плодами; 2 - квітка; 3 - розріз квітки; 4 -розріз плоду - кістянки

В Україні, на Кавказі і в Середній Азії вирощують с. розлогу, або аличу (P. divaricata) з жовтими, рожевими або червоними плодами. Останнім часом виведені великоплодні сорти аличі.

Рід Вишня (Cerаsus). Неколючі дерева або кущі; листки цілісні, в бруньках складені вздовж. Квітки зібрані в зонтиковидні чи китецевндні суцвіття або поодинокі (по одній-дві); гіпантій дзвоникуватий чи трубчастий. Чашолистків і пелюсток по п'ять. Тичинок багато. Плід — соковита і м'ясиста гладенька кістянка, без поволоки, з майже кулястою не сплюснутою кісточкою. У дикому стані відомо понад 150 видів, з яких майже половина росте в Китаї і здебільшого для нього є ендемічними видами. На узліссях і по степових схилах в Україні росте в. кущова (С. fructicosa) — кут 1-2 м заввишки, з дрібними червоними плодами. У лісах Поділля і в Карпатах росте дико черешня (С. avium) — красиве високе дерево, з темно-червоними, трохи гіркуватими дрібними плодами. У Приазов'ї, в Криму і Закарпатті в промислових масштабах вирощують різні культурні сорти черешні, а всього в Україні районовано понад 20 її сортів.

По всій Україні поширена в культурі в. звичайна (С. vulgarls) (мал..85).

Мал.85 Вишня (Cerasus vulgaris): 1 - квітуючий пагін; 2 - квітка в поздовжньому розрізі; 3 -плоди; 4 - плід у розрізі; 5 - діаграма квітки

Вишня - - давня улюблена культура в Україні (за літописом відома в Києві з XII ст.). Плоди вишні споживають у свіжому вигляді; їх також сушать.

виготовляють з них варення, -компоти, наливки, сиропи тощо. У декоративному садівництві в Україні використовують деякі кущові вишні: в. японську (С. japonica), в. повстисту (С. tomentosa), в. залозисту (С. glandulosa), в. сіру (С. іпсапа) тощо.

Рід Черемха (Padus). Дерева або кущі з простими черговими листками, в бруньках згорнутими вздовж. Квітки маточково-тичинкові, дрібні, білі, зібрані у вузькі китиці, які з'являються з минулорічних бруньок після розпускання листків. Тичинок 5-20. Маточка одна. Плід — невелика соковита, м'ясиста кістянка, з округлою кісточкою. В Україні росте п'ять видів черемхи, переважну більшість яких розводять у садах і парках як декоративні рослини, деякі з них мають їстівні плоди. В природному стані в лісах і чагарниках на вогких місцях по всій України, крім Степу і Криму, росте ч. звичайна (P. racemosa) — гарна декоративна і фітонцидна рослина, та добрий медонос.

Рід Мигдаль (Amygdalus) — дерева або кущі, часом колючі: кістянка зверху повстиста, із сухим шкірястим екзокарпом, кісточка сітчасто-борозенчаста. У дикому стані відомо близько 40 видів мигдалю, які поширені в теплому і помірному кліматі.

В Україні росте по схилах степових балок і на узліссях байрачних лісів м. низький, або бобівник (А. nаnа) — кущ до 1.5 м заввишки, що цвіте рано навесні (до появи листя) рясними рожевими квітками. У Південному Криму, на Кавказі і в Середнії Азії вирощують м. звичайний (A. communis) —дерево до 8-10 м заввишки. Насіння його солодке, містить до 65 % жирної олії, яка використовується в харчовій промисловості, парфюмерії та медицині. Насіння широко використовують в кондитерській промисловості при виготовленні печива, тортів, марципанів.

Рід Абрикос (Armeniaсa). Дерева, рідше кущі, до 2 -6 м заввишки, інколи з колючими гілками. Листки цілісні, яйцевидно-округлі або серцевидні, загострені, нерівнопилчасті, з довгими черешками. Квітки майже сидячі, поодинокі, рідше по дві в листкових пазухах, розвішаються до появи листків. Пелюстки округлоовальні. 10 15 см завдовжки, білі або рожеві. Плід - соковито-м'ясиста кістянка, майже кгугляста. оранжева або жовта з бархатистоопушеною поверхнею, 5-7 см в діаметрі, часто з рум'янцем. Кісточка сплюснута з боків, шорстка.

В Україні культивують А. звичайний (A. vulgaris) — дерево до 15 м заввишки, з розлогою кроною, квітки білі або рожеві, з'являються в квітні раніше, ніж листки: плоди різні за формою і забарвленням, найчастіше жовті, оранжеві або червонобокі, зовні оксамитно- опушені. Дико росте в горах Середньої Азії і Китаю. В культурі відомо багато сортів у різних країнах світу. Найбільші збори абрикоса в Італії, США, Туреччині, Середній Азії. Закавказзі, на півдні України, в Молдові. Свіжі плоди абрикоса містять 7-22 % цукрів, сушені (урюк, курага) — до 84% (найкращі таджицькі сорти), а також органічні кислоти, вітаміни. Споживають їх свіжими та в переробленому вигляді, сушать, готують консерви, варення, соки, джеми, компоти. За післявоєнні десятиріччя в Україні значно розширився асортимент цієї цінної плодової культури і підвищилась її морозостійкість.

Рід Персик (Pеrsicа). Дерево або чагарник 3 6 м заввишки. Кора жовтувата або червонувато-коричнева. Гілки голі. Листочки в бруньці складені вздовж. Листки ланцетні, гостро пилчасті, з короткими черешками, які несуть звичайно по 3-5 червоно-бурих залозок. Квітки поодинокі, рідко по дві. Пелюстки рожеві. 14-17 мм завдовжки. Плід кістянка, куляста, соковито-м'ясиста, 3 7(12) см завдовжки, з поверхні бархатистоопушена.

П. звичайний (P. vulgaris) (мал.86) дерево або високий кущ, що походить з Китаю: квітки майже сидячі, великі, яскраво-рожеві або червоні, з'являються раніше, ніж листки: плоди, залежно від сорту, різні за формою. розмірами і забарвленням, звичайно соковиті, цукристі і дуже смачні. їх споживають свіжими, консервованими і в переробленому вигляді (мармелади, цукати, варення, джем, компоти тощо). Персик має багато сортів і є давньою культурою в країнах з теплим кліматом, в тому числі в країнах Південної Європи. У промислових масштабах його вирощують на півдні Європи, в США, Японії, Туреччині. Середній Азії, на Кавказі і в Криму. Врожайність більшості сортів персика висока і регулярна, але транспортабельність, лежкість і зимостійкість низькі. В умовах Центрального ботанічного саду в Києві в повоєнний період було створено низку прекрасних морозостійких сортів персика.

Мал.86 Персик звичайний (Persica vulgaris): 1 - репродуктивний пагін; 2 - квітка (поздовжній розріз); 3 - діаграма квітки; 4 - плід (поперечний розріз); 5 - кісточка (ендокарп з насіниною всередині)

Завдання 2. Скласти діаграми і формули квіток яблуні, груші, вишні, спіреї (мал.. 87, 88).

Мал. 87 Груша (Pyrus communis): 1 – квітуюча гілка; 2 – квітка в розрізі; 3 – плід у розрізі; 4 – діаграма квітки; 5 – формула квітки.

Мал. 88 Вишня (Cerasus vulgaris): 1 – квітуюча гілка; 2 – квітка в розрізі; 3 – плід у розрізі; 4 – формула квітки.

Завдання 3. Ознайомитись за гербарієм з господарсько важливими представниками родин і видами - типовими представниками флори Полісся. Запам'ятати їх українські і латинські назви

Контрольні питання на логічне мислення:

1. Які примітивні ознаки розових зближують їх з жовтецевими?

2.Охарактеризуйте просунені ознаки розових.

3. Назвіть основні плодово-ягідні культури з родини Розові. Що ви про них знаєте?

4. Яку рослину з родини Розових називають «чемпіоном» в світі рослин по вмісту вітаміну С? Чому?

5. Які представники розових є у вашому регіоні, що потребують охорони?

Лабораторне знаряддя: приворотень, суниці, вишні, яблуня, гадючник, гравілат, ожина, спірея, шипшина – живі екземпляри рослин.

Література:

1. Морозюк С.С. Лабораторні заняття. 1998 р., с. 143-151.

2. Нечитайло В.Л., Липа О.Л. С-ка вищих рослин. 1993 р., с. 182 – 190.

3. Сергиевськая Е.В. С-ка высших растений. Пр.курс. 1998 р., с.220-234.

Дата добавления: 2014-11-25