Рослини з перисто-складними листками

Рід Горох (Pisum). Трав'янисті рослини, звичайно з більшими за листочки прилистками.Листки з двома-трьома парами бічних листочків, закінчуються розгалуженими вусиками, рідше листок з однією парою листочків і закінчується вістрячком. Чашечка дзвоникувата, біля основи коса. Тичинкова трубочка спереду прямозрізана: ниткитичинок на верхівці дещо розширені. Стовпчик із жолобком на зовнішньому боці. Плід — багатонасінний, двостулковий біб, стиснутий з боків; насінини кулясті або кутасто-кулясті. В Україні росте три види гороху. Найчастіше вирощують г. посівний (P. sativum) — важливу овочеву, кормову та зернову рослину.

Г. посівний (P. sativum) - давня господарськи цінна однорічна культурна рослина, відома майже з часів кам'яного віку. Стебло кволе, розпростерте, чіпке (причіплюється за допомогою листкових вусиків): прилистки великі, квітки білі, біб багатонасінний. Відомо багато сортів гороху, котрі різняться між собою висотою стебла, часом достигання. господарським призначенням (овочеві, кормові, зернові) тощо. Зернові сорти використовують переважно в їжу: насіння їх у стиглому стані містить до 34 % білка, до 45 % крохмалю, до 10 % цукру, а також багато вітамінів, кліт­ковину та ін.

Рід Астрагал (Astragalus). Однорічні чи багаторічні трави, рідше напівкущі або кущі, опушені двороздільними чи простими волосками, рідше голі. Листки непарноперисті, складні, з цілокраїми листочками, але можуть бути й парноперисті, і тоді черешок їх закінчується колючкою. Квітки зібрані в довгих головчастих або колосоподібних китицях; іноді вкорочені. Чашечка дзвониковидна або трубчаста, з п'ятьма майже однаковими зубцями, після відцвітання часто дуже здувається. Човник віночка тупуватий без госторого закінчення. Одна тичинка з десяти вільна. Стовпчик нитковидний, голий. Біб дво- та одногніздний; сидячий або на плодоніжці, з добре вираженою поздовжньою перегородкою, розкривний, перетинчастий або шкірястий, іноді дуже здутий. Насінин багато. Величезний рід, що налічує близько 1800 видів, з них в Україні росте 49 видів астрагалу.

Астрагали поширені переважно в посушливих областях, зокрема в гірських районах Середньої Азії і на Кавказі. Велике практичне значення мають так звані трагакантові астрагали — колючі кущі або напівкущі, при механічному пошкодженні стебел з них добувають камедь, яка широко застосовується як клей, стабілізатор емульсій та суспензій у різних галузях промисловості (поліграфічній, шкіряній, фармацевтичній, парфумерній та ін.). Окремі види астрагалів є добрими кормовими рослинами на пасовищах і сіножатях.

Мал.101 Астрагал шерстистоквітковий (Astragalus dasyanthus): 1 - верхня частина квітуючої рослини; 2 - квітка; 3 - плід - біб

У природній флорі України види астрагалів ростуть на луках, степових схилах, узліссях і різних відслоненнях. А. солодколистий (A. glycyphyllus) — із великими розпростертими стеблами і зеленувато-жовтими головчастими китицями; а. датський (A. danicus) — із пурпурово- фі­олетовими голівчастими суцвіттями; а. шерстистоквітковий (A. dasyanthus) (мал.101) — із жовтими щільними китицями і сильним опушенням та багато інших.

Рід Арахіс (Arachis) налічує майже 30 видів, одно- та багаторічних трав поширених у Південній Америці. Вирощують переважно культурний вид — а. підземний, або земляний горіх (A. hypogaea) (мал.102 ) - однорічник до 50-75 см заввишки.

Мал. 102 Арахіс (Arachis hypogea): 1 -загальний вигляд; 2 - квітки; 3 - плоди; 4 - плід - (біб) у розрізі

Стебла численні, прямі або сланкі. Листки з двох пар звичайно опушених листочків, з великими прилистками. Квітки в пазухах листків, яскраво-жовті, рідше оранжеві, підземні й наземні. В підземних квіток самозапилення відбувається в закритих бутонах, у надземних — після запліднення основа зав'язі починає розростатися, утворюючи довгий зігнутий стрижень (гінофор), який на кінці несе зав'язь. Гінофор росте в напрямку до грунту, проникає в нього на глибину 8-10 см, де й відбувається розвиток зав'язі та дозрівання плода. Боби 1-6 см завдовжки, дво-, чотиринасінні (рідше одно-, семинасінні), циліндричні, з перехватами. Насіння округле або довгасте, оболонка насінини світло-рожева, червона, темно коричнева. Використовується головним чином як харчова рослина. Насіння містить 40-60 % жирної олії, 20-37 % білків, підсушене або підсмажене вживається як ласощі. Квітки жовті, клейстогамні і хазмогамні, після відцвітання гінофори їх інтенсивно ростуть і заривають зав'язь у землю, де боби й достигають. Насіння арахісу використовується в кондитер­ському виробництві для виготовлення халви, як сурогат какао, шоколаду тощо. Найбільші посівні площі в Індії. Китаї, Бірмі, Нігерії, США. Вирощують його також на півдні України, в Середній Азії, Закавказзі.

Рід Еспарцет (Onobrychys). Однорічні або багаторічні трави чи ку­щі з непарноперистоскладними листками, іноді всі або тільки прикоре­неві листки, складені всього лише з одного листочка. Прилистки перетинчасті. Суцвіття — більш-менш густа і довга китиця. Чашечка з довгими зубцями. Віночок білий, жовтий, рожевий або пурпуровий; крила коротші від човника. Човник віночка тупий. З десяти тичинок дев'ять зрослися нитками в трубочку, а десята — біля основи вільна, а всередині зросла з тичинковою трубкою. Біб щитоподібно сплюснутий, шкірястий, сітчасто-зморшкуватий, здебільшого вкритий шипами, з однією насіниною (рідше двома-трьома), одногніздий або дуже рідко двогніздий, нерозкривний. Об'єднує близько 170 видів, переважно багаторічників. Більшість їх росте в Євразії та Африці. Майже всі види еспарцету — добрі кормові трави. В Україні росте 11 видів еспарцету. В Західному Лісостепу на узліссях, сухих луках в чагарниках, відомий e. піщаний (О. аrenaria) з яскраво-фіолетовим віночком з темними смужками, 8-11 мм завдовжки. Досить часто в лісостепових і степових районах зустрічається e. донський (О. tanaitica) з ясно-рожевимвіночком завдовжки 7-9 мм.

Найбільше відомий у культурі e. виколистий (О. viciifolia) (мал.103). Це багаторічник, який добре росте на грунтах, багатих на вапно: цінна кормова рослина та добрий медонос.

Мал.103 Еспарцет виколистий (Оnоbrychis viciifolia): 1 - пагін із суцвіттям; 2 -квітка; 3 - квітка з видаленими пелюстками

Рід Горошок (Vicia). Багаторічні, рідше однорічні трави і висхідними або лазячими стеблами. Листки парноперисті, загальна вісь листка закінчується звичайно розгалуженим або нерозгалуженим вусиком, рідше щетинкою.

Квітки зібрані китицями на пазушних квітконосах або поодинокі чи по дві-три в пазухах листків, звичайно сині, фіолетові або лілово-рожеві, майже сидячі. Чашечка зкороткою трубкою і зп'ятьма зубцями, з яких три нижні звичайно набагато довші від верхніх, човник віночка тупий, дев'ять тичинок зрослися нитками в трубку, косо зрізану на верхівці, десята тичинка вільна. Стовпчик на верхівці волосистий. Боби здебільшого багатонасінні, рідше дво-, чотиринасінні.

Великий рід (понад 150 видів), поширений у помірних широтах обох півкуль. Всі вони є цінними кормовими травами. В дикому стані види горошку ростуть на луках, схилах, узліссях, часом як бур'ян у посівах, більшість їх добре поїдає худоба.

В Україні в природньому стані росте 31 вид, з яких найбільше поширені: г. мишачий (V. cracca) — багаторічник, з довгими китицями голубувато-фіолето­вих квіток, росте на схилах, луках і полях: г. чотиринасінний (V. tetrasperma) — однорічний,росте на луках, узліссях і нерідко як бур'ян у посівах (мал.104 )г. вузьколистий (V. angustifolia) — однорічний бур'ян.

Мал.104 Горошок чотиринасінний (Vісіа tetrasperma): 1 - загальний вигляд рослини; 2 - плоди - боби; 3,4 -насіння (вигляд з різних сторін)

В культурі найбільш поширеним видомє г. посівний (V. saliva), який дає ніжний соковитий зелений корм і добре сіно, що містить до 20 % протеїну: у зернівці до 28 % білка. Рідше вирощують г. волохатий (V. villosa). Обидва останні види мають кволестебло, тому їх висівають в суміші з вівсом таячменем або житом.

Рід Боби (Faba) представлений одним видом Б. кормові (F. bопа). якіраніше відносили до роду Vicia — Vicia faba. Культурні однорічники до 1-1,5м заввишки (мал.105).

Мал.105 Боби кормові, або кінські (Faba bona): 1 - загальний вигляд; 2 - біб; 3 -насіння (вигляд з різних сторін).

Стебло пряме, галузисте від основи, чотиригранне, порож­нисте. Листки закінчуються вістрям, з однією—чотирма парами великих сизо-зе­лених (з восковим нальотом) листочків еліптичної форми. Прилистки до 2 см завдовжки, часто з бурою плямою. Квіт­ки в коротких пазушних китицях, великі, білі з темними плямами і смужками на крильцях. Боби 4-35 см завдовжки, сплюснуті або валикоподібні, голі чи бархатисті, молоді - зелені, зрілі — темно-бурі, шкірясті. Насінини великі. 12-20 мм завдовжки, плоскі, овальні чи валикоподібно-вуглуваті. жовті, темно—коричневі або майже чорні. Продовольча і кормова культура.

Насіння містить 28-35 % білка, вживається в їжу сухе і зелене (недозріле). В дикому стані не зустрічається. Як свідчать палеоботанічні знахідки культивується з кам'яного віку.

Рід Чина (Lathyrus). Однорічні або багаторічні трав'янисті рослини. В деяких видів корені бульбовидно потовщені. Стебла прямостоячі, висхідні, іноді чіпляються за допомогою вусиків. Листки з однією або кількома парами листочків, загальнa вісь закінчується простим або розгалуженим вусиком або ж вістрям, дуже рідко листочки зовсім не розвиваються, але є розвинені великі листковидні прилистки, або ж листкова вісь дуже розширена і має вигляд листкової пластинки. Квітки в китицях чи пооди­нокі, на пазушних квітконосах. Чашечка звичайно коротенька, дещо ско­шена, біля основи часто з опуклиною, з майже однаковими зубцями або ж верхні зубці дещо коротші. Віночок зі значно довшим, ніж крила і човник прапорцем. Верхня тичинка вільна, а дев'ять інших зрослися нитками в тру­бочку, на верхівці прямо обрубану. Боби звичайно сплюснуті з боків, рідше майже циліндричні, дво- або багатонасінні. В Україні росте 28 видів чини.

На полях і забур'янених місцях по всій Україні поширена ч. посівна (L. sativus) — однорічник, заввишки 30-80 см. з білими, голубими або рожевими квітками 10-20 мм завдовжки. Китиці одно-, рідше двоквіткові, коротші від листків. Стебло галузисте, крилате. Вирощують як харчову, технічну і кормову культуру. Походить із Середземномор'я. В тінистих лісах і серед чагарників по всій Україні звичайно росте ч. весняна (L.vernus ) (мал. 106).

Мал.106 Чина весняна (Lathyrus vernus): I - верхня частина рослини; 2 - квітка; 3 -плоди; 4 - прилистки при основі черешка

В степах, на схилах і полях зустрічається звичайно ч. бульбиста (L. tuberosus) — багаторічна рослина з тонким стеблом, бульбоподібно потов­щеними коренями і красивими пурпурово-рожевими запашними квітками (росте в степах, на степових схилах, рідше на остепнених луках і як бур'ян полів та засмічених місць), а також ч. лучна (L, pratensis) — багаторічник з повзучими кореневищами і жовтими квітками (росте на луках, узліссях, у чагарниках).

Рід Заяча конюшина (Anthillis). Трав'янисті рослини або напівчагарни­ки з непарноперистими листками, нижні листки іноді прості, цілісні: при­листки дрібні або й відсутні. Квітки переважно в головчастих суцвіттях, оточених пальчасто-розсіченими приквітками. Чашечка трубчаста, звичай­но з рівними зубцями, при відцвітанні здута. Пелюстки з довгими нігтика­ми, вітрило (прапорець) віночка часто з вушками біля основи, крила яйце­видні, човник зігнутий, коротший від крил. Крила і човник здебільшого зрослі з тичинковою трубкою. Нитки всіх десятії тичинок зрослися в тру­бочку, котра оточує стовпчик маточки. Зав'язь звичайно на ніжці; стовпчик голий. Біб яйцевидний, одно-, двонасінний, захований у чашечку, нерозкривний. В Україні росте шість видів заячої конюшини. Усі вони є цінними кормо­вими рослинами. Містять дубильні та фарбувальні речовини. Серед них найвідоміша з. к. багатолиста (A. poliphylla) — багаторічник 15-60 см заввишки, рівнинний вид, що росте в чагарниках, на узліссях, лісових галявинах, суходільних луках, степових схилах у Лісостепу, рідше на Поліссі і в Степу. Інші представники цього роду в Україні — гірські рослини Криму та Карпат.

Рід В'язіль (Соronilla)- багаторічні чи однорічні трав'янисті рослини, рід­ше напівчагарники або чагарники з непарноперистими листками. Квітки зібрані в пазушні зонтиковидні суцвіття на довгих тонких квітконосах. Чашечка короткодзвоникувата, з п'ятьма нерівномірно зрослими зубцями, майже двогуба, гола, іноді рідковолосиста, залишається біля плодів. Пелюстки рожеві, білі, жовті або фіолетові. Віночок з трохи зігнутим дзьобоподібно розширеним човником, загостреним або гострим. Дев'ять тичинок зрослися в трубку, а верхня — вільна. Боби довгасто-лінійні, валикоподібні або майже чотиригранні, голі, вгорі витягнуті в носик або дзьобовидні, прямі чи дуговидні, членисті. В Україні росте сім видів в'язелю

В. барвистий (С. varia) (мал.107 ) — багаторічник, з ніжними рожеву­вато-білими квітками, зібраними в кулевидно-зонтикоподібні суцвіття (росте на схилах, луках, узліссях).

Мал. 107 В'язіль барвистий (Соronillа varia): 1 - верхня частина квітуючої рослини; 2 - квітка; 3 – плід

Рід Солодка (Glycyrrhiza). Бага­торічні трав'янисті рослини з непар­ноперистими (рідко трійчастими) листкаим, вкритими крапковими залозками і з товстими кореневищами, у багатьох видів солодкуватими на смак. Квітки зібрані в пазушні видовжені або головчасті китиці. Чашечка трубчаста, злегка двогуба, з майже однаковими зубцями або два верхніх майже вдвічі коротші від інших; прапорець видовжений або видовжено-яйцевидний; човник коротший за крила. Дев'ять тичинок зрослі, одна вільна; пиляки у верхній частині з'єднані між собою. Стовпчик голий, нитковидний.

Боби одногнізді, яйцевидні, циліндрично-чотковидні, часто з густими щетинками і залозками. В Україні росте два види солодки. На солонцюватих місцях і приморських схилах зрідка на півдні Степу і в Криму зустрічається с. гола (G. glabra), заввишки 50-120 см. з видовженими бобами 15-30 мм завдовжки (мал.108 ). На солончакових луках, по чагарниках, у заплавах річок і подах на півдні Лісостепу. Степу і в Криму росте с. щетиниста (G.echinata) заввишки 80-150 см з еліптичними бобами 10-15 мм завдовжки.

Мал. 108 Солодка гола (Glycyrrhiza glabra): 1 — верхня частина рослини.

Рід Козлятник (Galega). Багаторічні трави з непарноперистими листками понад 20 см завдовжки з 4—10 парних бокових довгасто-лінійних або лінійно-ланцетних листочків. Квітки в багатоквіткових, густих, пазушних китицях. Чашечка притиснутоволосиста, дзвоникувата, з п'ятьма майже рівними довгими шиловидними чи нитковиднимн зубця­ми, які перевищують трубочку. Віночок ясно-блакитний, зрідка білий 10-14 мм завдовжки. Верхня тичинка лише наполовину приросла до тичинкової трубки. Зав'язь сидяча: стовпчик голий, нитковидний. Біб двостулчатий. лінійно-циліндричний, багатонасінний, 2 4 см завдовжки, поперечними перегородками між насінинами. В Україні є лише один вид к. лікарський (G.officinalis) рослина 40 - 80 см заввишки, що росте на берегах річок, по чагарниках, на вологих місцях; на узліссях букових лісів, по вільшняках, на вологих луках. Багато його росте на плавневих солонцях Нижнього Дніпра. Дає по 2- 3 укоси зеленої маси навіть на засолених грунтах. Як хорошу кормову рослину культивують також і к. східний (G. ovientale) родом з Кавказу.

Соя культурна (Glycine max) (мал.109) відноситься до головніших культурних рослин світового значення. Майже половина її посівів вирощують в США, а ще при­близно третина — в Китаї. Культивують і на півдні Украї­ни. В дикому стані невідома. Протеїни сої за амінокислот­ним складом наближаються до протеїнів м'яса. Насіння містить 15-26% жирної олії, яка використовується для виробництва цукерок, соєвого молока, соусів, а також при виготовленні маргаринів, лаків і фарб. Батьківщина сої, ймовірно, Китай, де вона відома не менше 4-5 тисяч років тому. З Китаю соя спочатку потрапила до Японії і Кореї. До Європи завезена в кінці XVIII ст.

Мал.109 Соя культурна (Glycine max): 1 - загальний вигляд рослини; 2 - квітка; 3 - віночок; 4 - андроцей; 5 - гінецей; 6 -діаграма квітки; 7 - плоди; 8 - насінина (вигляд з різних сторін)

Рід Робінія (Robinia). Дерева або кущі з непарнопери­стими листками. Прилистки видозмінені в колючки або відсутні. Квітки зібрані в пазушні китиці. Чашечка дзвониковидна, з п'ятьма зубцями, з яких два верхні зрослися між собою. Віночок білий або рожевий, з округлим пра­порцем з коротким нігтиком; човник тупий, трохи зігну­тий. Тичинок десять, з яких дев'ять зрослися нитками в трубочку. Зав'язь на ніжці; стовпчик зігнутий, з голов­частою приймочкою. Біб довгасто-лінійний, сплюснутий. В Україні росте чотири види робінії. У містах і селах та вздовж шляхів найчастіше культивують у нас робінію звичайну, або білу акацію (Robinіa pseudoacacia), що походить з Північної Америки. Росте швидко, посухостійка, добрий медонос. В парках і садах іноді вирощують р. клейку (R. viscosa), з рожевими суцвіттями і дуже розтягнутим періодом цвітіння.

Рід Карагана (Caragana). Чагарники з непарноперистими або з чотирма пальчасто-зближеними листочками і плівчастими або колючкоподібними прилистками. Квітки поодинокі або зібрані пучками в пазухах листків. Ча­шечка короткотрубчаста, з одного боку біля основи розширена, з короткими зубчикаим. Віночок частіше жовтий, дев'ять тичинок зрослися нитками в трубочку, десята вільна. Боби лінійно-циліндричні, шкірясті, розкриваються двома стулками. Часто розводять к. дерев'янисту (Caragana arborescens) з жовтими квітками, родом з Сибіру.

Рід Аморфа (Amorpha). Чагарники з непарноперистими листками, 12-25 см завдовжки, з 8-12 пар овальних, довгасто-еліптичних або майже ланцетних, зісподу сірувато-зелених листочків. Квітки у верхівкових густих ки­тицях. Чашечка фіолетова, притиснуто-білуватоволосиста. Віночок темно-червонувато-фіолетовий, голий, складається лише з одного округло-оберненояйцевидного прапорця. Біб серповидно зігнутий, 5-8 мм зав­довжки. В Україні в садах і парках як декоративну рослину часто культивують а. кущову (A. fruticosa), 100-300 см заввишки, з темно-фіолетовими дрібними квітками в густих китицях. Використовують її також для закріплення схилів і пісків. Походить з Північної Америки.

Досить часто в степовій зоні України вирощують також стифнолобіум японський (Styphnolobium japonicum) — дерево з рівним стовбуром, без колючок, з білими, але не дуже запашними квітками, які з'являються в липні-серпні.

Досить красивою ліаною з лілово-фіолетовими квітками, зібраними у великі китиці, є вістерія, або гліцинія китайська (Wisteria sinensis), якою оздоблюють фасади будинків, веранди, садові альтанки в Південному Криму, на Закарпатті, Кавказі.

Дата добавления: 2014-11-25