Спростування, його структура і види

Спростування (num. refutatio) – це логічна дія, у процесі якої встановлюється хибність тези або неспроможність доведення у цілому.

У процесі пошуку істини, у суперечках, полеміці та дискусіях доводиться не лише захищати істинність тези, але інколи й спростовувати її. Спростування нерідко тлумачать як різновид аргументації.

Спростування має таку саму структуру як і доведення:

• теза спростування – положення, яке треба спростувати;

• аргументи спростування – твердження або факти, за допомогою яких спростовують тезу;

• демонстрація спростування – логічна форма побудови спростування.

Більше того, позаяк з хибності деякого твердження випливає істинність його заперечення, то спростування можна визначити як встановлення істинності запереченням вихідного твердження, тобто, так би мовити, це доведення навпаки. У розширеному значенні про спростування говорять як про критику.

Залежно від того, що спростовують, виділяють такі види спростування:

• спростування тези (пряме і непряме);

• спростування аргументів;

• спростування демонстрації.

Спростування тези можливе двома шляхами:

• доводиться істинність антитези;

• встановлюється хибність наслідків, що випливають із тези.

При спростуванні тези через доведення істинності антитези необхідно сформулювати і довести нове положення (антитезу), яке буде суперечливим щодо тези судженням, і тоді за законом виключеного третього або за законом суперечності вирішити питання про хибність тези.

Такий спосіб спростування можливий тоді, коли теза і антитеза перебувають у відношенні суперечності (А-О, Е-1) або протилежності (А-Е).

Здійснюється спростування таким чином: наприклад, треба спростувати положення (А): "Всі валюти держав СНД повністю конвертовані". Доводимо істинність суперечливого йому положення (І): "Деякі валюти держав СНД неповністю конвертовані". Для цього будуємо умовивід:

Грошова одиниця Білорусі – держави СНД – неповністю конвертована.

Грошова одиниця Білорусі – валюта.

Деякі валюти неповністю конвертовані.

Положення "Деякі валюти неповністю конвертовані" логічно випливає з істинних засновків, а тому є істинним судженням. Воно заперечує іншу тезу (А) "Всі валюти держав СНД повністю конвертовані". Отже, за законом виключеного третього, оскільки судження (І) істинне, то суперечне йому судження (А) – хибне, що й треба було довести, спростовуючи тезу.

Спростувати тезу можна також шляхом доведення хибності наслідків, що випливають з неї. Цей спосіб називається зведенням до абсурду (ductio ad absurdum). Суть його полягає у тому, що з тези, яку треба спростувати, виводяться наслідки, які суперечать фактам дійсності або доведеним раніше істинним положенням. Переконавшись у хибності наслідків, робимо висновок про хибність тези. Спростування у цьому випадку здійснюється у формі умовно-категоричного силогізму за модусом tollens. Схема його:

Припустимо, що треба спростувати положення: "В І997році в Україні була гіперінфляція". У процесі аналізу фінансової системи України було встановлено, що темпи знецінення грошової одиниці не перевищили 10%. На підставі хибності наслідку робимо висновок про хибність тези (основи). Повна картина спростування набирає вигляду:

Якщо в Україні в 1997 році була гіперінфляція, то темпи знецінення грошової одиниці перевищували 40-45% на рік.

Темпи знецінення грошової одиниці не перевищили 40-45% (були менше 10 %).

В Україні в 1997 році не було гіперінфляції.

Отже, теза "В 1997 р. в Україні була гіперінфляція" є протилежною істинному висновку, що логічно випливає із засновків, а тому буде хибною, а отже, у даному разі, спростованою.

Щоб спростувати аргументи, треба, по-перше, з'ясувати їх суть. Після цього встановлюється, що аргументи, наведені для підтвердження тези, є хибними або непереконливими положеннями. Проте, слід враховувати, що спростування аргументів не означає спростування самої тези, а лише те, що вона залишається не доведеною. Аргументи є підставою істинності чи хибності тези (згадайте схему доведення), тому хибність підстави (за правилами умовно-категоричного силогізму) не зумовлює хибності наслідку. Наслідок може бути або хибним, або істинним.

Спростування демонстрації досягається встановленням того факту, що між аргументами і тезою немає логічного слідування. Спростування, як і доведення, здійснюється у формі умовиводу, тому, якщо встановлено, що у ньому порушено певні правила, то таке доведення вважається спростованим. Питання про істинність (хибність) тези залишається невизначеним. Спростуванням демонстрації лише виявляється, що з наведених аргументів внаслідок порушення правил виводу логічно не слідує теза.

Наприклад, треба спростувати положення: "Економіка Німеччини розвивається на ринкових засадах". Істинність цього положення доводиться у формі умовиводу:

Економіка Німеччини досягла високого рівня.

Економіка Німеччини розвивається на ринкових засадах.

Оскільки міркування в аргументації йде за II фігурою простого категоричного силогізму, то з нього з необхідністю не слідує положення „Економіка Німеччини розвивається на ринкових засадах”, бо порушено правило цієї фігури: "Один із засновків повинен бути заперечним судженням". Отже, питання про істинність (хибність) тези доведення залишається невирішеним.

Дата добавления: 2014-11-25