Правила і можливі помилки щодо тези

Правила доведення і спростування та можливі помилки при їх порушенні

Аргументуючи чи спростовуючи тезу, важливо дотримуватися певних правил аргументації і критики, а також бути обізнаним з найтиповішими помилками, що можуть зустрічатись.

Нагадаємо, що логічні помилки (тобто помилки, пов’язані з порушенням законів і правил логіки) можуть припускатись несвідомо, ненавмисно, і в такому випадку, вони називаються паралогізмами. Помилка, здійснена навмисно, з метою свідомого введення в оману, називається софізмом.

Відповідно до трьох складових частин аргументації і критики існують правила:

•правила щодо тези;

•правила щодо демонстрації;

1. Теза повинна бути судженням чітким і визначеним. Це правило є конкретизацією закону тотожності. Порушення його призводить до розпливчастості тези, а це ускладнить або навіть зробить неможливим процес доведення. Дотримання першого правила під час суперечки або дискусії вимагає:

а) чітко визначити всі багатозначні і, можливо, незрозумілі поняття, що складають деяку тезу і переконатись у тому, чи цілком зрозумілою є сформульована теза для сторін, що сперечаються;

б) позаяк тезу, звичайно, формулюють у вигляді деякого судження, то необхідно з'ясувати його кількісно-якісну характеристику;

в) необхідно уточнити деякі характеристики твердження-тези, які, так чи інакше, пов'язані із більш загальним контекстом. Наприклад, необхідно уточнити час і місце, про які йдеться у твердженні, вияснити, чи справді стверджується, що деяка властивість притаманна предмету завжди, чи вона наявна інколи і тільки за певних умов;

г) встановити логічні відношення між поняттями, які складають тезу;

д) важливо визначити, чи стверджується, що теза є істинною, чи тільки правдоподібною (імовірною).

З першим правилом щодо тези пов'язані хитрощі, які досить часто зустрічаються під час суперечок:

• „ Вимога надмірного уточнення тези ”, тобто вимога пояснювати очевидні речі або цілком зрозумілі висловлювання. Така суперечка може вести до "дурної безкінечності" запитань і відповідей.

• „ Умисне нерозуміння тези ”. Опонент може змінювати значення висловлювання пропонента, а разом із цим змінювати сенс тези не на користь пропонента.

• „ Необґрунтоване звинувачення у неясності ”. Суть такого псевдо звинувачення: із тексту пропонента висмикують окремі вирази, смисл яких поза контекстом дійсно неясний і на цій підставі висувають звинувачення у схильності до схоластичного теоретизування.

2. Теза повинна зберігати свою визначеність і чіткість протягом усього процесу доведення (спростування), тобто повинна бути тотожною сама собі. Це правило також випливає із вимог закону тотожності.

У разі порушення першого і другого правил виникає помилка, яка має назву "підміна тези" (ignoratio elenchi). Така підміна може здійснюватись як свідомо, так і ненавмисно. Суть її полягає у тому, що замість висунутої тези формулюється інше положення, яке видається за прийняту тезу, і тоді доводять не тезу, а це положення.

Помилка підміни тези має свої різновиди:

а) Логічна помилка: "аргумент до людини" (argumentum ad hominem). Суть її полягає у тому, що замість доведення чи спростування висунутої тези вдаються до авторитету або характеристики рис людини, яка має відношення до того, про що йдеться у тезі.

б) Логічна помилка: "аргумент до публіки" (argumentum ad publicum). Суть її також полягає у заміні логічного аналізу справи психологічним впливом на почуття людей з тим, щоб викликати співчуття або осуд певної справи і цю реакцію прийняти за доведення істинності певного положення. Прийом цей найкраще вдається щодо людей, у яких почуття беруть гору над логікою. Чим нижчий рівень логічної культури людини, тим слабкіший логічний контроль і самоконтроль, тим легше подібна людина ототожнює доведену тезу і таку, що сильно діє на її почуття, з іншою тезою, яка повинна бути доведеною.

в) Логічна помилка: „хто дуже багато доводить, той нічого не доводить" (qui nimium probat, nihil probat). Суть її полягає у тому, що замість тези доводиться інше дуже широке положення, причому, доводиться таким чином, що з наведених аргументів випливає не лише теза, а й якесь протилежне, або зовсім хибне положення.

Наприклад, для доведення хибної тези: "Мова не пов'язана з мисленням", використовують аргумент: "Мова не тотожна мисленню". У даному випадку береться загальне положення, яке не може бути використане у цьому доведенні. Крім того, відсутність тотожності між мовою і мисленням зовсім не заперечує їх зв'язку.

3. Теза не повинна містити суперечливі судження. Це правило випливає із закону суперечності і закону виключеного третього і має силу тоді, коли теза формулюється не в одному судженні, а у цілій системі.

Дата добавления: 2014-11-25