Середовище існування людини

Ключові слова: природа, середовище, навколишнє середовище, соціальне середовище, «перша природа», «друга природа», «третя природа», соціальна спільнота, фактори антропогенезу, екологічна ніша людини, збиральництво, мисливство, землеробство, скотарство, сучасна екологічна ніша, чисельність людства, демографічна ситуація, демографічний вибух, демографічний перехід, критерії якості життя людей, здоров’я, обдарованість, вихованість.

Людина з точки зору соціальної екології

ТЕМА 3

Питання до самоконтролю

1. Які періодизації історичного розвитку суспільства та природи ви знаєте?

2. Хто розробив першу наукову періодизацію етапів взаємодії система «суспільство-природа» в процесі історичного розвитку?

3. Який критерій покладено у виділення основних етапів розвитку людського суспільства: дикість, варварство, цивілізація (за Ф.Енгельсом)?

4. Чим відрізняються привласнюючий і відтворюючий етап у взаємодії людини з природним середовищем?

5. Які стадії розвитку глобальної соціоекосистеми виділяє Г.О. Бачинський? Поясніть їх.

6. Як ви розумієте сутність наступних етапів історії розвитку взаємин людства та природи:

§ етап природоподібної людської діяльності;

§ етап природозгідної людської діяльності;

§ етап «неприродної» (індустріальної) людської діяльності;

§ постіндустріальний етап або етап нової природозгідності?

7. Які параметри аналізу історичної взаємодії суспільства та природи Ви знаєте?

8. Наведіть приклади прагматичної та непрагматичної взаємодії людини з природою?

9. Що таке екологічна свідомість?

10. Чому екологічна свідомість лежить в основі ставлення людини до природи?

11. Що таке антропоцентризм, екоцентризм та природо центризм? Наведіть приклади.

12. Які етапи у взаємодії людського суспільства і природи Ви знаєте? Коротко охарактеризуйте їх.

13. Як змінювалась екологічна свідомість протягом розвитку глобальної соціоекосистеми?

14. Чим характеризується сучасний етап взаємодії людського суспільства та природи?

Питання теми

1. Середовище існування людини.

2. Людина з точки зору законів еволюції.

3. Екологічні ніші людини: збиральництво та мисливство, землеробство та скотарство, сучасна екологічна ніша.

4. Чисельність людства: динаміка зміна чисельності людства та населення України, її причини, наслідки.

5. Сучасний антропогенез і якість життя людей (здоров’я, вихованість, талановитість).

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ ТЕМИ

Життя будь-якого організму флори чи фауни, в тому числі і людини, залежить від оточуючого середовища, Між середовищем, яке являє собою умови існування організмів, і останніми встановлюється діалектичний взаємозв'язок. Організми та їх сукупності, з одного боку, в процесі життєдіяльності змінюють оточуюче середовище, пристосовуючи його до своїх потреб, а з другого самі пристосовуються до середовища, змінюючи себе і успадковуючи ці зміни. У цьому розумінні істинним є твердження, що організми, до деякої міри, є продуктами середовища, яке і становить їх екологічну нішу (екодім). Середовище не є сталим. Воно безперервно змінюється в силу планетарних та космічних причин, а також в результаті адаптивних дій організмів.

Система «людина - життєве середовище» є складною системою в тому розумінні, що до неї, як правило, входить велика кількість змінних, між якими існує велика кількість зв'язків. Відомо, що чим більше змінних та зв'язків, тим важче ці зв'язки піддаються математичній обробці і виведенню універсальних законів. Складність вивчення системи «людина - життєве середовище» зумовлюється також і тим, що ця система є багаторівневою, містить у собі позитивні, негативні та гомеостатичні зворотні зв'язки і має багато емерджентних зв'язків.

В екології та соціоекології вихідними є терміни «природа» і «середовище». Саме поняття «природа», як правило, вживається як символ нескінченності матерії і є синонімом понять «всесвіт», «буття». Терміном «природа» нерідко називають сукупність об'єктів і систем матеріального світу в їх природному стані, які не є продуктом трудової діяльності людини. Отже, природа — це натуральна, об'єктивна реальність, результат еволюції розвитку матеріального світу, яка існує незалежно від свідомості людини. Разом з тим сама людина, як біологічний вид, належить природі. Людина, як і всі організми, формує своє середовище і водночас пристосовується до нього.

Поняття «природа" і "навколишнє середовище» дуже подібні. Але поняття «природа» значно ширше. Навколишнє середовище утворилося в результаті тривалої еволюції планети Земля під впливом людської діяльності, створення так званої "вторинної природи", тобто міст, заводів, і. каналів, транспортних магістралей тощо.

Поняття «середовище» потребує уточнення, оскільки надто різнопланово воно тлумачиться. Так, поряд з ним, у науковій літературі, вживаються терміни «природне середовище», «географічне середовище», «навколишнє середовище», «штучне середовище», «техносфера», «соціокультурне середовище» та інші. Слід чіткіше розмежувати ці поняття, оскільки всі зазначені «середовища» похідні від тієї ж природи.

Навколишнє середовище тлумачиться як сукупність усіх матеріальних тіл, сил і явищ природи, її речовина і простір. Це — сукупність абіотичного, біотичного і соціального середовища, що разом справляють вплив на людину та її життєдіяльність. Іншими словами — це те, що оточує людину і взаємодіє з нею. Це середовище проживання людини, включаючи природні і штучно створені чинники соціоприродного, соціально-економічного і психологічного характеру.

Життєве середовище - елемент системи «людина - життєве середовище», який є частиною Всесвіту, де перебуває або може перебувати в даний час людина і функціонують системи її життєзабезпечення. Життєве середовище людини складається з чотирьох компонентів - власне природного; перетвореного людиною природного середовища; середовища, створеного людиною, і соціального середовища. Як бачимо, три перших компоненти є природним середовищем, яке різною мірою трансформоване людиною, четверте - соціальне середовище - притаманне тільки людині. Розглянемо їх більш детально.

1. Власне природне середовище («перша природа») - це середовище, що мало змінене людиною або змінене незначно і не втратило найважливіших властивостей - здатності до самовідновлення і саморегулювання. Географічне середовище багатьма авторами тлумачиться, як сукупність предметів і явищ природи (земна кора, нижча частина атмосфери, води, ґрунтовий покрив, рослинний і тваринний світ), що залучені на даному історичному етапі в процесі суспільного виробництва і становлять необхідні умови існування і розвитку людського суспільства. Власне природне середовище відповідає тому, що зараз називають «екологічним простором». Сьогодні цей простір займає 1/3 частину суші, але він дуже швидко скорочується. Слід зазначити, що це малоосвоєні і малопридатні для життя людей території (високогір'я, льодовики, тропічні ліси, тундра, бореальні ліси та заболочені території на півночі тощо). За окремими регіонами ці простори розподілені так: Антарктида - майже 100%, Північна Америка (в основному Канада) - 37,5, країни СНД - 33,6, Австралія і Океанія - 27,9, Африка - 27,5, Південна Америка - 20,8, Азія - 13,6 і Європа - тільки 2,8%.

2. Середовище, перетворене людиною («друга природа», ква-зісередовище), - це середовище, яке вже давно втратило здатність до самопідтримання. Сюди належать культурні ландшафти. Для існування це середовище потребує періодичних енерговитрат з боку людини.

3. Середовище, створене людиною («третя природа», антиприродне середовище), - це житлові і виробничі приміщення, промислові комплекси, забудовані частини міст. Таке середовище склалося в процесі трудової діяльності людини і може існувати тільки за умови постійних витрат енергії з її боку, інакше воно зазнає руйнації. У межах даного середовища різко порушені цикли кругообігу речовин, типовим є накопичення відходів, високий рівень забруднення.

Середовище, створене людиною, поділяють на побутове і виробниче.

Побутове середовище - це середовище проживання людини, яке містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ. Параметрами цього середовища є розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації та газифікації житла, наявність центрального опалення, холодної і гарячої води, телефонізація, рівень громадського транспорту тощо.

Виробниче середовище - це середовище, у якому людина здійснює свою трудову діяльність. Воно містить комплекс підприємств, установ і організацій, засобів транспорту, комунікацій тощо. Виробниче середовище характеризується передусім параметрами, що специфічні для кожного виробництва і визначаються його призначенням. Це вид продукції, яка виробляється на ньому, обсяги виробництва, кількість працівників, продуктивність праці, енергоємність, сировинна база, відходи виробництва тощо. Крім цих параметрів, є такі, що визначають умови праці та її безпеку: загазованість; запиленість; освітленість робочих місць; рівень акустичних коливань, вібрації, іонізуючої радіації, електромагнітного випромінювання; пожежо - та вибухонебезпечність; наяв­ність небезпечного обладнання, засобів захисту працівників; ступінь напруженості праці; психологічний клімат та багато інших. Прикладом третьої природи є урбоекосистеми.

4. Соціальне (соціально-політичне) середовище - охоплює соціальні взаємовідносини між людьми і виникає в результаті суспільного життя. Взаємовідносини характеризують життєдіяльність людини і поділяються на економічні, соціально-політичні, ідеологічні, культурні, побутові, сімейні та інші. В їх основу покладені індивідуально-суспільні інтереси і потреби людей. Соціокультурне середовище — це створений людством духовний світ, що охоплює національні, соціальні, економічні, політичні та інші суспільні відносини і вироблені людством протягом всієї історії духовно-культурні цінності, які впливають на людей, формують їхній світогляд, зокрема, обумовлюють поведінку у сфері взаємовідносин з навколишнім середовищем. Соціальні фактори мають не менший вплив на людину, ніж забруднення природного середовища. Загострення соціальних конфліктів може викликати соціальне напруження в суспільстві, появу гострих суперечностей, надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру, надзвичайних подій, що можуть становити загрозу для громадської безпеки.

Оскільки ми багато уваги приділяємо протиріччю між людським суспільством та середовищем його існування, виникає необхідність розглянути тлумачення термінів «людина» та «людське суспільство». Людина є одним з елементів системи «суспільство – природа», у якій під терміном «людина» розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільство, людство загалом. Людське суспільство — це спільнота людей, пов'язаних між собою матеріальними (зокрема виробничими) і духовними відносинами антропогенних та соціокультурних чинників, що прямо чи опосередковано впливають на життя і господарську діяльність суспільства. Воно складається з географічного (життєвого) та соціо - культурного середовища. Перше — це матеріальне довкілля, складене з природних та антропогенних об'єктів, в якому суспільство існує, задовольняє свої потреби та перетворює його. Друге — це створений людством духовний світ, що охоплює національні, соціальні, економічні політичні та інші суспільні відносини і вироблені людством духовно-культурні цінності, які впливають на людей, формують їх світогляд, зокрема обумовлюють характер поведінки в їх стосунках з природою.

Люди в глобальній системі «людина - життєве середовище» є складовими соціальної спільноти. Соціальна спільнота - форма соціальної взаємодії; реально існуюча сукупність людей, об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'язками, відносинами, яка має спільні ознаки, умови і спосіб життя, риси свідомості, культури, що надають їй неповторної своєрідності, цільності.

Виділяють такі соціальні спільноти:

а) групові - класи, верстви, соціально-демографічні групи, професійні групи та ін.;

б) масові - учасники суспільних рухів, аудиторія глядачів, любительські об'єднання та ін.;

в) соціально-родинні - сім'я, рід, плем'я;

г) етнічні - етнос, народність, нація, національна меншина;

д) соціально-територіальні - мешканці житлових будинків, села, району, міста, області, країни.

Люди в процесі життєдіяльності об'єднуються в соціальні групи. Соціальна група - це сукупність певної кількості людей, об'єднаних спільними інтересами чи спільною справою. Розрізняють такі соціальні групи:

а) малі соціальні групи - це групи, що об'єднують до декількох десятків осіб: сім'я, первинні виробничі об'єднання (бригади), сусідські спільноти, дружні (товариські) компанії, шкільний клас, студентська група тощо;

б) середні соціальні групи - цим терміном позначають жителів одного села чи міста, працівників одного заводу, викладачів одного навчального закладу тощо;

в) великі соціальні групи - це численні об'єднання людей (до декількох десятків і сот мільйонів) - класи, етнічні спільноти (нація, народність, плем'я) вікові групи (молодь, пенсіонери), статеве об'єднання (чоловіки, жінки).

Соціальне середовище опосередковується іншими середовищами, так само, як і вони опосередковуються соціальним середовищем.

Отже, знаючи про середовище, яке оточує людину, можна зробити такі висновки:

а) з розвитком цивілізації та науково-технічним прогресом людина все більше ізолює себе від природного середовища; власне природне середовище невпинно скорочується при розширенні інших секторів, і абсолютно дикого природного середовища на Землі вже немає;

б) людина змушена інтенсивно пристосовуватися або до штучно зміненого середовища («друга природа»), або до штучно створеного середовища («третя природа»); особливо інтенсивно збільшується залежність людини від соціально-психологічного і соціально-економічного середовищ;

в) необхідні великі витрати на збереження першого і особливо на підтримання другого і третього середовищ, які не здатні до саморегулювання;

г) суто технологічні заходи (маловідходне виробництво, замкнені цикли, рециклізація відходів, очисні споруди тощо) не можуть вирішити проблему оптимізації взаємовідносин людини і середовища існування, якщо не буде вирішуватися комплекс питань з охорони першої природи та поліпшення соціального середовища.

Дата добавления: 2014-11-09