Тема 5. Інформаційна база наукових досліджень

Тема 6. Методологія наукових досліджень

Характеристика методів дослідження

Рівень пізнання	Метод	Характеристика
	Спостереження	Спостереження ґрунтується на роботі органів чуття людини та його предметній діяльності, завдяки чому людина отримує первинну інформацію про навколишнє середовище. Під спостереженням також розуміють апробацію, обґрунтування висунутих гіпотез або проміжних результатів дослідження з використанням знань про об’єкт. За обсягом одиниць сукупності, що досліджується, спостереження може бути суцільним і несуцільним.
Емпіричний рівень	Спостереження	При першому варіанті інформація надходить від усіх одиниць сукупності. При несуцільному спостереженні інформація збирається лише від раніше встановленої частини одиниць сукупності. Наукове спостереження: пов’язане з вирішенням визначеної наукової проблеми; повинно надавати певний фактичний матеріал, який дозволяє посилити або спростувати ту чи іншу гіпотезу; відрізняється особливим характером мети дослідження. Спостереження повинно відповідати наступним вимогам: планомірності, цілеспрямованості, активності, систематичності.
Порівняння	Метод пізнання, який дозволяє встановити подібність та розбіжність предметів та явищ. У результаті порівняння виявляється те загальне, що притаманне ряду об’єктів. При порівнянні необхідно дотримуватися таких вимог: - порівнюватися повинні тільки такі явища, між якими може існувати визнана об’єктивна єдність; - для пізнання об’єктів їх порівняння повинно здійснюватися за найбільш важливими, суттєвими ознаками. Метод порівняння заснований на спів становленні одних показників з іншими: плановими, середніми, галузевими. При цьому необхідно забезпечення умов зіставності.
Вимірювання	Метод дослідження, за допомогою якого визначаються числове значення деякої величини з використанням одиниці вимірювання об’єкта. У бухгалтерському обліку вимірювання – це вираження об’єкта обліку в певних одиницях вимірювання способом оцінки або калькуляції.
Групування	Метод розподілу генеральної або вибіркової сукупності за певними сутнісними ознаками, які мають назву ознак групування або критеріїв. Дає змогу упорядкувати первинний матеріал, систематизувати досліджувану сукупність та провести сортування її елементів. Особливою формою групувань є класифікації.
Експеримент	Метод пі­знання об’єктивної дійсності завдяки науково організованому до­сліду, ініціюванню процесів, явищ. Цей метод передбачає втручання в природні умови існування предметів і явищ або відтворення окремих аспектів предметів та явищ у спеціально створених умовах з метою вивчення їх без ускладнюючих процесів супутніх обставин. Експеримент застосовується на основі визначених уявлень, гіпотез.
Теоретичний рівень	Аналогія	Метод, завдяки якому досягається пізнання одних предметів і явищ на основі їх подібності з іншими. Цей метод ґрунтується на подібності деяких аспектів різних предметів та явищ. Одержані результати поширюються на всі аналогічні явища. Історія розвитку науки підтверджує, що аналогія була основою для багатьох наукових та технічних відкриттів. Аналогія основний метод пізнання у загально - історичних науках.
Моделювання	Метод, що ґрунтується на заміні предмета або явища, що досліджується, на їх аналог, модель, що містить істотні риси оригіналу. В економічних дослідженнях широко використовується економіко-математичне моделювання, коли модель та його оригінал описуються тотожними рівняннями і досліджуються за допомогою комп’ютерних технологій.
Абстрагування	Метод, який дає змогу переходити від конкретних питань до загальних понять і законів розвитку. Зміст методу – суттєве відволікання від несуттєвих властивостей, зв’язків, відносин, предметів та в одночасному виділенні, фіксуванні певних сторін цих предметів, що цікавлять дослідника.
Конкретизація	Метод дослідження предметів у всій їх різноманітності, у якісний багатогранності реального існування на відміну від абстрактного вивчення предметів. При цьому досліджується стан предметів у зв’язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку.
Аналіз	Метод, що полягає в мисленому або практичному розчленуванні цілого на складові частини, кожна з виділених частин аналізується окремо у межах єдиного цілого. При аналізі необхідно показати характерні риси явища, яке вивчається, та властиві йому закономірності розвитку. В бухгалтерському обліку метод аналізу застосовується при класифікації господарських явищ, що підлягають відображенню на рахунках. Використання цього методу стало передумовою виникнення такого облікового прийому як аналітичні рахунки.
Синтез	Метод вивчення об’єкту у його цілісності, у єдиному і взаємному зв’язку його частин. У процесі наукових досліджень синтез пов’язаний з аналізом, оскільки дає змогу поєднати частини предмету, розчленованого в процесі аналізу, встановити їх зв’язок і пізнати предмет як єдине ціле. В бухгалтерському обліку застосування цього методу проявляється при визначені переліку синтетичних рахунків, статей, балансу та іншої звітності.
Індукція	Метод дослідження, при якому загальний висновок про ознаки множини елементів виводиться на основі вивчення цих ознак у частини елементів однієї множини. Це метод узагальнення окремих спостережень або рішень, тобто рух пізнання від часткового до загального.
Дедукція	Метод логічного висновку від загального до часткового, тобто спочатку досліджують стан об’єкта в цілому, а потім його складових елементів.
Історичний метод дослідження	Сутність методу полягає у вивченні всіх явищ та процесів у динамічному розвитку, становленні та у зв’язку з конкретними етапами історії суспільства. Цей метод включає сукупність наукових прийомів: періодизація та історична деталізація, аналіз одиничного, особливого та всезагального, єдність та боротьба протилежностей, історичне моделювання.
Опитування	Метод збору інформації за допомогою реєстрації показників, отриманих в результаті опитування людей. При цьому збираються не тільки факти, а й мотиви, причини, що їх зумовили. Опитування можна поділити на соціально-економічні та соціально-психологічні. Опитування здійснюється через анкетування або інтерв’ю; за формою – усним чи письмовим.
Статистико-економічний метод дослідження	Це сукупність прийомів, які використовуються для всебічної характеристики розвитку масових суспільних явищ за допомогою цифрових даних. Основними прийомами обробки та аналізу статистичних даних є економічне групування, середні та відносні величини, економічні порівняння, графічні прийоми, ряди динаміки, індексний прийом, кореляційний аналіз.
Прогнозування	Передбачення на перспективу. В основі цього методу лежить прагнення особистості до майбутнього, до здійснення мрії, цілі, ідеї. Цей метод виражається в проектуванні, моделюванні, висуненні відповідних гіпотез і різних за характером передбачень. Уміти прогнозувати – означає вміти мислити масштабно, комплексно, творчо. Під прогнозуванням розуміється спеціальне наукове дослідження, предметом якого є конкретні перспективи явища, що досліджуються.

Класифікація методів наукових досліджень

Класифікаційні ознаки	Групи методів
В залежності від рівня методологічного аналізу	1. Діалектичні методи 2. Загальнонаукові методи 3. Методи суміжних галузей науки 4. Сукупність методів, які використовуються той чи іншою наукою
В залежності від видів досліджень	1. Емпіричні методи (спостереження, експеримент, вимірювання, порівняння) 2. Теоретичні методи (аналогія, аналіз, синтез, індукція, дедукція) 3. Метатеоретичні методи (методи системного і комплексного аналізу)
Залежно від сфери використання методів	1.Організаційні методи (порівняння, комплексний, лонгитюрний) 2. Емпіричні методи (спостереження, діагностичні, експериментальні, праксометричні) 3. Методи обробки даних (кількісні методи – шкалування, кореляційний аналіз, факторний аналіз, регресивний аналіз, дисперсійний аналіз, кластер ний аналіз, конвент-аналіз; якісні методи – класифікація, диференціація, категоризація) 4. Інтерпретаційні методи (генетичний метод, структурний метод)
В залежності від направленості дослідження	1. Абстрактно-логічні методи дослідження (дедукція і індукція; аналіз і синтез; аналогія, формалізація і моделювання) 2. Історичні методи дослідження (періодизація, історична деталізація; аналіз одиничного, особливого і всебічного; історичне моделювання) 3. Економіко-математичні методи дослідження (графічний, матричний, кореляційний, регресивний, факторний аналіз, лінійне програмування) 4. Статистико-економічні методи дослідження (економічне групування, середні та відносні величини, порівняння, індексний метод, ланцюгові підстановки та різниці, ряди динаміки, аналіз рядів розподілу) 5. Розрахунково-аналітичні методи дослідження (елімінування прийоми динамічного, структурного та коефіцієнтного аналізу; прийоми комплексних оцінок; дисконтування; факторний аналіз) 6. Прогностичні методи (балансовий метод, метод експертних оцінок, метод екстраполяції, методи моделювання, морфологічний аналіз) 7. Соціологічні методи (анкетне опитування, інтерв’ювання, оцінювання (рейтинг), порівняння, спостереження, аналіз взаємодії, експериментальні методи, кваліметрія) 8. Монографічний метод дослідження (співставлення, матричні моделі, комплексний аналіз, деталізація, метод рангів)

Тема 7. Методика і техніка оформлення результатів наукових досліджень

Мовні кліше, які використовуються

для мовно-стилістичного оформлення наукової праці

Мовні функції	Лексичні засоби
Причина і наслідки, умова і наслідки	(і) тому, потому, так як постільку, звідси, завдяки цьому, у той час як внаслідок цього в результаті в силу цього звідки виходить в такому (в цьому) випадку в цих (при таких) умовах (та) якщо..., то... що вказує, що говорить, що дає можливість, що дозволяє, що має значення, що свідчить, що відповідає
Порядок викладання	на початку, спочатку, в першу чергу, по-перше, насамперед одночасно, в той же час, тут же наряду з цим попередньо, раніше, поперед ще раз, знову потім, далі, нижче згодом, в наступному в той же час, до теперішнього за останні роки у висновку, на кінець
Зіставлення та протиставлення	проте, але, а, усе ж як..., так і...; як же..., так і... в порівнянні, якщо..., то... аналогічно, так же, таким же чином з однієї сторони, з іншого боку в той час як, між тим, разом з тим, навпаки, втім
Посилання на попереднє або наступне висловлювання	тим паче, що... у тому числі, у випадку, тощо, а саме, як-то як було сказано, як було показано, як було відмічено, як було встановлено, як було отримано, як було знайдено, як було виявлено
Доповнення, уточнення	разом з тим, так же, причому, при цьому крім того понад те більш того головним чином, особливо
Узагальнення, висновок	як відмічалось раніше, як говорилось вище, як підкреслювалось вище відповідно цього, згідно цього відповідно з цим, у зв’язку з цим, у зв’язку з вищевикладеним даний, названий, розглянутий подібний, аналогічний, подібного роду, типу деякий, наступний, більша частина, більшість таким чином, отже, в результаті, підводячи підсумок, слід сказати, з цього ясно, з цього зрозуміло, з цього витікає це дозволяє зробити висновок, це свідчить, це зводиться к наступному, на кінець відмітимо,
Ілюстрація сказаного	наприклад, в якості прикладу прикладом може слугувати... про що можна судити так як (приклад)
Уведення нової інформації	Розглянемо наступні випадки... Зупинимося на... Приведемо декілька прикладів... Основними перевагами цього методу... Деякі додаткові зауваження... Декілька слів про перспективи досліджень...

Вимоги до оформлення результатів наукових досліджень

Загальні вимоги

Оформлюються результати досліджень відповідно до Державного стандарту України ДСТУ 3008 – 95. «Документація. Звіти в сфері науки і техніки: структура та правила оформлення». Наукова праця має бути виконана комп’ютерним способом на одній сторінці аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервалів з використанням шрифту Times New Roman, кеглем – 14. У громіздких таблицях та ілюстраціях можна використовувати 10 кегль. Текст наукової праці необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: лівий – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм, верхній та нижній – не менше 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту повинна бути однаковою.

Структурні частини

Текст роботи поділяють на розділи, підрозділи, а при необхідності – на пункти та підпункти. Заголовки структурних частин наукової роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкуються великими літерами симетрично до тексту у вигляді трапеції. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Підкреслювати заголовки та переносити слова у заголовках не допускається. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3 інтервалам (2 рядки при міжрядковому інтервалі 1,0). Кожну структурну частину наукової роботи треба починати з нової сторінки. Наприклад: РОЗДІЛ 1 ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ОСНОВИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ, АУДИТУ І АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА   1.1.Малі підприємства як суб’єкти підприємницької діяльності   Одним із перспективних напрямів створення конкурентного ринкового середовища в усьому світі був, є й залишається малий бізнес, бо він історично та логічно відіграв роль передумови формування такого середовища. Економічна історія свідчить, що малий бізнес був первинною, вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва.

Нумерація  

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.. Першою сторінкою наукової роботи є титульний аркуш, який включається до загальної нумерації сторінок, проте номер сторінки на ньому не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. До загального обсягу наукової роботи не входять додатки, список використаних джерел, але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах. Такі структурні частини наукової роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені загальні структурні частини роботи, нумеруються звичайним чином. Не нумеруються лише їх заголовки. тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і відповідного номера підрозділу, між якими ставиться крапка. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. Наприклад: ЗМІСТ РЕФЕРАТ............................................................................................. 4 ВСТУП................................................................................................ 5 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ, АУДИТУ Й АНАЛІЗУ ВИТРАТ.............. 8 1.1. Економічна характеристика дефініцій витрат, умови їх визнання, оцінка та методичні підходи до класифікації ….......... 8 1.2. Методологічні основи обліку, аудиту і аналізу витрат на підприємстві.......................................................................................... 19

Ілюстрації

Ілюстрації (малюнки, графіки, схеми, діаграми) позначають словом „Рис.”. Ілюстрації містяться або відразу за текстом із виноскою на них, або, якщо не дозволяють їхні розміри, на наступній сторінці. Нумерація ілюстрацій виконується арабськими цифрами і носить наскрізний характер. Номер ілюстрації повинен складатися з номеру розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад, Рис.1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. У тексті на ілюстрації робляться посилання із зазначенням порядкових номерів, під якими ілюстрації розміщені у науковій роботі. Не слід оформлювати посилання як самостійні фрази. У тому місці, де мова йде про тему, пов’язану з ілюстрацією, і де читача слід спрямувати до неї, розміщують посилання або у вигляді обмеженого круглими дужками виразу „(рис. 2.1.)” або у вигляді оборотів: ”...як це видно на рис. 2.1.” Ілюстрації треба розміщувати так, щоб їх можна було розглядати не розвертаючи роботи. Якщо так не виходить, то так, щоб для розгляду рисунка роботу треба було повертати по годинниковій стрілці. Не допускається розміщення ілюстрацій на листках більшого формату, ніж А4. На одній сторінці може розміщуватись лише один вид ілюстрації. Наприклад: Рис. 3.4. Структура витрат підприємства за 2009 рік  

Таблиці

Цифровий матеріал, за умови великої його кількості або при необхідності у порівнянні та визначенні закономірностей, оформлюють у вигляді таблиць. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2.» (друга таблиця першого розділу). Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту або з поворотом наукової праці за годинниковою стрілкою. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад «Продовження табл. 1.2». Назву таблиці не повторюють. При переносі таблиці на іншу сторінку шапку таблиці слід повторити. Як правило, для цього використовується позначення порядкових номерів колонок таблиці. На всі таблиці у роботі повинні бути посилання. При цьому слово «таблиця» в тексті пишеться скорочено, наприклад «…табл. 2.2». Наприклад: Таблиця 1.7 Критерії розмежування підприємств на території Євросоюзу

Критерії	Мікро підприємства	Малі підприємства	Середні підприємства
Максимальна кількість праців­ників	До 10	До 50	До 250
Максимальний товарообіг	-
Максимальний підсумок балан­су	-

Формули

При використані формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули розміщують на окремих рядках. Кілька коротких формул можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту. Формули в науковій роботі (якщо їх більше одної) нумерують в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Наприклад: ... Коефіцієнт зносу (К_из) розраховується за формулою:   , (3.1)   де З - сума зносу основних засобів; ОФп – первісна вартість основних засобів на початок періоду. …    

Загальні вимоги до цитування та посилання на використані джерела

При написані наукової праці необхідно давати посилання на використанні джерела інформації, що дасть змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дасть необхідну інформацію щодо нього, допомагає з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «[15, с.46]». Це означає, що автор наукової праці посилається на джерело 15 у списку використаних джерел, де на сторінці 46 йдеться про це мова. Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «… у формулі (2.1)». Посилання на додатки у роботі вказується з позначенням відповідної літери, наприклад «.. наведено у додатку А». Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу тієї чи іншої друкованої праці слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування: а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий». б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати. Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається; в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело.  

Оформлення списку використаних джерел

Бібліографічний опис оформлюється згідно ДСТУ ГОСТ 7.1.2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». Список використаних джерел складають у такій послідовності: 1. Конституція України, Кодекси, закони і законодавчі акти України. 2. Нормативно-правові акти, що видані Кабінетом Міністрів України, Міністерством економіки, Міністерством фінансів та іншими міністерствами і відомствами. 3. Наукова, науково-методична і фахова література, що видана українською і російською мовами. 4. Наукова, науково-методична і спеціальна література, що видана іншими іноземними мовами. 5. Наукові статті в періодичних виданнях. Джерела можна розміщувати одним із таких способів: - у порядку появи посилань у тексті, - в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, - у хронологічному порядку. В список використаних джерел обов’язково включають видані роботи автора.

Один автор

1. Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством: навч. посіб. / Сопко В.В.– К.: КНЕУ, 2006. - 526 с. 2. Пшенична А.Ж. Аудит: навч. посіб. / Пшенична А.Ж. – К.: ЦУЛ, 2008. – 320с.

Два автори

Подольська В.О. Фінансовий аналіз: навч. посіб. / В.О.Подольська, О.В.Яріш. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 488 с.

Три автори

Гарасим П.М. Курс управлінського обліку: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / П.С.Гарасим, Г.П.Журавель, П.Я.Хомин. – К.: Знання, 2007. – 315 с.

Чотири автори

1. Бухгатерський управлінський облік: [підруч. для студентів спец. «Облік і аудит» вищ. навч. зал.] / Ф.Ф.Бутинець, Т.В.Давидюк, Н.М.Малюга, Л.В. Чижевська. - [2-ге вид.]. – Житомир: ПП. «Рута», 2002. – 480 с. 2. Фінансово-банківська статистика [навч. посібник для вузів] / П.Г.Вашків, П.І. Пастер, В.П.Сторожук, Є.І.Ткач. – К.: Либідь, 2007. – 512 с.

П’ять авторів і більше

Облік і аудит у банках: навч. посібник / [О.Г.Коренєва, Н.Г.Славянська, Н.Г.Євченко та інш.] – Суми, Університетська книга, 2007. – 493 с.

Без автора

Багатогранний облік: витрати подвійного призначення: Збірник систематизованого законодавства / [уклад. О.Р.Самарченко]. – Вип.3. - К.: Бліц - Інформ, 2008. – 226 с.

Багатотомний документ

Новий тлумачний словник української мови: У 3 т: 42000 слів / [уклад. В.Яременко та О.Сліпушко]. – К.: Вид-во «Аконіт». 2003. – Т.3. – 2003. – 820 с.

Матеріали конференцій

1.Украина – Латвия – Европейский Союз: современное состояние и перспективы: материалы Международной научно-практической конференции (Херсон – Рига, 2008 р.) / Херсонский национальный технический университет, Рижский технический университет. - Херсон, ПП Вишемирський, 2008. – 214 с. 2. Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи: Збірник тез Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції (Херсон, 19-20 квітня 2007 р.)/ М-во аграрної політики України, Херсон. держ. ун-т, Херсон. обл. дирекція «Райффайзен банк «Аваль», каф. фінансів; - Херсон: Колос: ХДТУ, 2007. – т.2. – 2007. – 177 с.

Словники

1. Статистичний щорічник України за 2007 рік / Держкомстат України. – К.: Консультант, 2008. - 572 с. 2. Тимошенко З.І. Болонський процес в дії: словник – довідник основних термінів і понять з організації навчального процесу у вищ. навч.закл./ З.І.Тимошенко, О.І.Тимошенко. – Є.: Європ. ун-т, 2007. – 57 с. 3. Загородній А.Г. Акції. Акціонерні товариства: термінологічний словник / А.Г.Загородній, Г.Л.Вознюк. – К.: Кондор, 2007. – 84с.

Законодавчі та нормативні документи

1. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»: за станом на 19 липня 2006 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2006. – 40с. 2.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість» / Україна. М-во фінансів // Все про бухгалтерський облік. – 10/1/2008. - № 2. – С.7-10

Дисертації

Фірсова Н.В. Облік і контроль торговельних витрат підприємств споживчої кооперації (на прикладі роздрібних торговельних підприємств): дис. канд. економ. наук: спец. 08.00.09 / Надія Василівна Фірсова. – Київ, 2008. – 197 с.

Автореф. дисертацій

Бурський М.А. Методика та організація аналізу капіталу акціонерних товариств: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.09 / Бурський Максим Анатолійович. – Київ, 2008. – 20 с.

Частина книги, періодичного видання

Турило А.М., Зінченко О.А. Теоретико-методологічні підходи до визначення прибутку підприємства як фінансової категорії / Турило А.М., Зінченко О.А. // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - № 3(81). - С.109-112.

Електронні ресурси

Трофименко В. Бухгалтерський облік операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України [Електрон. ресурс] / Трофименко В. // Вісник Національного банку України. – 2007. - № 4. – С.46-52. – Спосіб доступу: Комп’ютерний клас ХНТУ

Скорочення

Скорочений запис слів використовується з метою скорочення обсягу тексту, що обґрунтовано прагненням у його мінімальному обсязі надати максимум інформації. При скороченому записі слів використовується три основних способи: - залишається тільки перша буква слова (рік – р.); - відкидається закінчення, суфікс і залишається частина слова (радянський – рад.); - пропускається декілька букв у середині слова, замість яких ставиться дефіс (університет – ун-т). Скорочення повинно закінчуватися на приголосну. У науковому тексті зустрічаються наступні види скорочень: літературні абревіатури; складноскорочені слова; умовні графічні скорочення за початковими літерами слів; умовні графічні скорочення за частинами слів і початковими літерами

Додатки

Додатки оформлюють як продовження наукової праці на наступних її сторінках. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Е, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: «Додаток А». Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатку Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

Дата добавления: 2014-11-09