Принципи державного управління економікою

Тема 2: Принципи, функції, методи та форми державного управління у сфері економіки

1. Принципи державного управління економікою

2. Функції державного управління економікою

3. Методи державного управління економікою

4. Форми державного управління економікою

Перелік знань та умінь, яких набуде студент після опанування теми

Після опрацювання матеріалу даної теми студенти матимуть змогу оволодіти знаннями про принципи (основоположні ідеї, керівні настанови), на основі яких здійснюється державне управління у сфері економіки, його функції, методи владно-організуючого впливу, які застосовуються відповідними органами державного управління, а також форми державного управління у сфері економіки. Вивчення даної теми дасть змогу студентам глибше зрозуміти особливості організаційно-правових засад державного управління у різних галузях та сферах господарської діяльності.

В юридичній літературі під принципами державного управління розглядають такі, що базуються на розумінні об'єктивних законів суспільного розвитку, керівні теоретичні ідеї, які покладені в основу формування і функціонування органів державного управління. Таким чином, під принципами державного управління економікою слід вважати систему керівних ідей, що базуються на законах суспільно-економічного розвитку і покладені в основу діяльності органів державного управління економікою.

В основі функціонування системи державного управління економікою лежать як загальні принципи державного управління, що стосуються державного управління всіма галузями і сферами життєдіяльності суспільства так і спеціальні принципи характерні для управління саме економічними процесами. Крім того, доцільно також окремо виділити специфічні принципи, що проявляються в управлінні окремими галузями чи сферами економічної діяльності.

Загальні принципи державного управління поділяються на соціально-політичні, організаційні принципи побудови апарату державного управління та організаційні принципи функціонування апарату державного управління [5].

Соціально-політичні принципи виражають найбільш загальні ознаки політичного (державного) режиму країни, характеризуючи, серед іншого, і систему державного управління. Ці принципи закріплюються, як правило, в Конституції та законах України або ж виводяться теоретично в результаті тлумачення відповідних нормативно-правових актів.

До цієї групи принципів належать: принцип демократизму, участі населення в управлінській діяльності держави, рівноправності осіб різних національностей, рівності усіх перед законом, законності, гласності і врахування громадської думки, об'єктивності, тобто врахування об'єктивних законів і закономірностей суспільного розвитку, а також реальних (матеріальних, фінансових, технічних, кадрових) можливостей держави та виконавців при виробленні та реалізації управлінських рішень [5].

Соціально-політичні принципи впливають, серед іншого, і на державне управління економікою. Так, наприклад, країни з демократичним режимом, як правило, орієнтуються на побудову ринкової економіки, забезпечують умови для реалізації громадянами своїх економічних прав, враховують громадську думку та об'єктивні економічні закони при прийнятті найважливіших економічних рішень. Однією з найважливіших передумов побудови ринкової економіки в цих країнах є додержання такого принципу державного управління як рівність всіх перед законом. В економічні площині цей принцип проявляється, в першу чергу, як рівноправність суб’єктів господарювання незалежно від форми власності, що зокрема передбачає створення органами державного управління рівних умов розвитку всіх форм власності.

З іншого боку, країни з авторитарним режимом, наприклад, Північна Корея, Куба, Іран, Бірма та ін., здебільшого вдаються до надмірного державного втручання в економіку, що нерідко межує з волюнтаризмом, часто будують командно-адміністративну модель державного управління економікою.

Організаційні принципи побудови апарату державного управління – є базою для визначення і розподілу компетенції між органами державного управління. Це такі принципи як: галузевий, функціональний, територіальний [5], програмно-цільовий.

Галузевий принцип має місце в тому випадку, коли за певним суб'єктом управління закріплюється низка об'єктів, що здійснюють однорідну профілюючу діяльність, тобто певна галузь господарської діяльності. Тому такі органи управління називають галузевими (наприклад, Міністерство промислової політики України, Міністерство аграрної політики України, Міністерство транспорту та зв'язку України та ін.).

Функціональний принцип реалізується при утворенні таких суб'єктів державного управління за якими закріплюється одна або декілька державних функцій. Особливістю таких суб'єктів управління є те, що вони поширюють свою управлінську компетенцію із закріпленого за ними предмету відання на підприємства, установи, організації незалежно від їх галузевої приналежності, тобто незалежно від їх профілю (спеціалізації). Тому такі органи управління часто називають органами міжгалузевого (функціонального) управління (наприклад, Державний комітет статистики України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України та ін.).

Територіальний принцип передбачає таку організацію системи органів державного управління за якої кожен орган державного управління здійснює свої повноваження в межах чітко визначеної території. Масштаби цієї території залежать як від адміністративно-територіального поділу країни так і від місця конкретного державного органу в державно-управлінській ієрархії. Так, наприклад, Кабінет Міністрів України здійснює комплексне, тобто таке, що охоплює цілу низку галузей і сфер, управління на території всієї України, а місцеві адміністрації – в межах території областей та районів. Так само й центральні органи виконавчої влади – міністерства, державні комітети та ін., поширюють свою компетенцію в закріплених за ними галузях та сферах в масштабах всієї України, а їх обласні управління, районні відділи – в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

У зв’язку з цим, органи державного управління, які працюють на рівні областей і районів, часто називають територіальними органами державного управління. Так, наприклад, територіальними органами підпорядкованими Державній податковій адміністрації України на рівні областей є обласні податкові адміністрації, а на районному рівні – податкові інспекції.

Програмно-цільовий принцип застосовується при створенні органів державного управління, уповноважених здійснювати керівництво реалізацією масштабними програмами і проектами, як правило, загальнодержавного значення. Сучасним прикладом такого органу може бути Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні Євро‑2012.

Організаційні принципи функціонування апарату державного управління –це група принципів, спрямована на визначення змісту діяльності конкретних органів державного управління, забезпечення дієвості управлінських процедур і ефективності управлінських рішень. Це такі принципи як: нормативність діяльності, єдиноначальність, колегіальність, поділ управлінської праці, персональна відповідальність за прийняті рішення, оперативна самостійність та інші.

Нормативність діяльності означає правове регулювання діяльності органів державного управління. Відповідно до нього управлінські рішення, дії і процедури мають здійснюватися органами державного управління в межах вимог, визначених відповідними нормативними актами.

Єдиноначальність означає, що орган державного управління очолює конкретна особа, яка несе персональну відповідальність за діяльність цього органу. Більшість органів державного управління економікою засновані на принципі єдиноначальності. Це зокрема Міністерство економіки України, Міністерство аграрної політики України, інші міністерства, державні комітети, місцеві державні адміністрації та ін.

Колегіальність як принцип функціонування апарату державного управління передбачає обговорення важливих питань при прийнятті управлінських рішень. Цей принцип може виражатися у двох формах.

По-перше, для колективно обговорення найважливіших питань діяльності органу державного управління у його складі може утворюватися колегія. Так само для обговорення окремих спеціальних питань, вирішення яких вимагає високого фахового рівня, можуть утворюватися наукові або науково-технічні ради, інші консультативні, дорадчі органи. їх точка зору враховується при прийнятті рішень керівниками органів державного управління.

По-друге, існує ряд колегіальних органів державного управління, де рішення приймається не одноосібно як в єдиноначальних органах, а колективно (наприклад, Національна комісія з питань регулювання зв'язку України, Національна комісія регулювання електроенергетики України та ін.).

Принцип поділу управлінської праці обумовлений тим, що така праця складається з відносно самостійних однорідних видів, кожен з яких вимагає від державних службовців певної кваліфікації і специфічних знань, тобто управлінської спеціалізації. На основі цього принципу в структурі органів управління формуються організаційно оформлені колективи спеціалістів у вигляді управлінь, служб, відділів, секторів тощо між якими певним чином розподілені частини компетенції відповідних органів.

Принцип відповідальності за прийняті рішення передбачає невідворотність персональної відповідальності посадової особи за прийняті нею помилкові рішення.

Принцип оперативної самостійності означає, що держава нормативно закріплюючи компетенцію органу управління, надає його державним службовцям оперативний простір для самостійних дій в межах цієї компетенції, адже заздалегідь передбачити і нормативно врегулювати все різноманіття життєвих ситуацій, що вирішуються в ході державного управління, неможливо [5].

Поряд із зазначеними загальними принципами в державному управлінні економікою важливе значення мають спеціальні принципи, обумовленні специфікою економіки як об'єкта державного управління. Саме вони відображають особливості державного управління в економічній сфері, впливають на його цільове спрямування і зміст. Основні із цих принципів закріплені в Конституції України, Господарському кодексі України та інших законодавчих актах.

Так, ст.13 Конституції України закріплено принцип забезпечення державою соціальної спрямованості економіки та захисту державою прав суб'єктів господарювання. У ст.42 Основного Закону закріплені принципи захисту державою конкуренції у підприємницькій діяльності та захисту прав споживачів, контролю за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт.

Зазначені принципи знайшли своє закріплення і в ст.6 Господарського кодексу України, в якій визначені принципи господарювання. До цих принципів належать:

- забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

- свобода підприємницької діяльності;

- вільний рух капіталів, товарів та послуг на території Україні;

- обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

- захист національного товаровиробника;

- заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Аналіз положень ст.6 Господарського кодексу України свідчить про те, що зазначені принципи більш доцільно вважати принципами державного управління економікою або принципами державної економічної політики, оскільки їх реалізації в більшій мірі залежить від органів державного управління ніж від самих суб'єктів господарювання.

Окрім зазначених у ст.6 Господарського кодексу України принципів з аналізу положень цього нормативно-правового акту випливає, що до принципів державного управління економікою можна також віднести закріплений у ст. 11 цього кодексу принцип прогнозування та планування економічного і соціального розвитку. Як випливає із вказаної статті, основними формами державного планування господарської діяльності є Державна програма економічного та соціального розвитку України, Державний бюджет України, а також інші державні програми з питань економічного і соціального розвитку, порядок розробки, завдання та реалізація яких визначаються Законом України “Про державні цільові програми” від 18.03.2004 р.

Розробку і реалізацію загальнодержавних програм здійснює Кабінет Міністрів України, а затверджує такі програми Верховна Рада України. Органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування розробляють і затверджують програми соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та здійснюють планування економічного і соціального розвитку цих одиниць.

Специфічні принципи державного управління економікою обумовлені особливостями розвитку окремих галузей і сфері господарської діяльності.

Так, зокрема серед найважливіших принципів державного управління агропромисловим комплексом є принцип пріоритетності державного інвестування в цій галузі. Цей принцип випливає з аналізу положень розділу 2 Закону України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві” від 17.10.1990 р. Так, зокрема, ст.5 цього закону передбачає, що розмір державних централізованих капіталовкладень, що спрямовуються на зміцнення матеріально-технічної бази соціальної сфери села та агропромислового комплексу, має становити не менше одного процента від вартості валового внутрішнього продукту України. Ці капіталовкладення виділяються в Державному бюджеті України окремим рядком. До основоположних принципів державного управління промисловістю слід віднести, передусім, принцип державної підтримки її провідних галузей. Такий висновок випливає з аналізу положень Законів України “Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні” 12.07.2001 р., “Про державну підтримку суднобудівної промисловості України” від 23.12.1997 р. та ін., відповідно до яких літакобудування та суднобудування визнаються пріоритетними галузями економіки України, а підприємства цих галузей отримують від держави певні податкові, митні інші фінансові пільги. Крім того, цими та іншими актами законодавства визначаються певні стимули, що можуть застосовуватися органами виконавчої влади в ході державного управління зазначеними галузями. Так, наприклад, з метою державної підтримки суднобудування відповідно до ст.1 Закону України “Про державну підтримку суднобудівної промисловості України” Кабінету Міністрів України надається право виступати від імені держави гарантом виконання зобов'язань підприємств суднобудівної промисловості за іноземними кредитами, що надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, а також зобов'язань перед іноземними замовниками за зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Дата добавления: 2014-11-09