Зі спогадів Ірини Жиленко

Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку

Порівняйте явища та процеси, характерні для розвитку промисло- вості в УРСР у першому повоєнному десятилітті (1946–1955) та за доби десталінізації (1956–1965).

Спільне n
Відмінне
n	n

Завдання 10 спрямоване на роботу з історичним джерелом. Це від- крите завдання, яке передбачає складання розгорнутої письмової відповіді:

1) визначте, ким був автор документа; узагальніть, про що йдеться в документі, з’ясуйте, коли відбулися описані в ньому події;

2) визначте, як автор розповіді ставиться до описуваних подій або історичних діячів; поміркуйте, навіщо автор документа свідчить про події; з’ясуйте (сформулюйте) значення подій та явищ, про які йдеться в джерелі;

3) поміркуйте, у чому цінність джерела, стисло викладіть своє ставлення до описаних подій або діячів

«У кінотеатрі “Україна” під час перегляду “Тіней забутих пред- ків” відбулася подія, яка увійде в історію України. Я забезпечила квитками друзів через маму, яка працювала тоді адміністратором “України”. Зібралося в кінозалі все, що було чесного на той час у Києві. Після перегляду Іван Дзюба вийшов на сцену, подякував групі і повідомив про арешти інтелігенції. Стус закликав не допус- тити 37-го року в Україні і запропонував на знак протесту – встати. Як це було страшно! Дрижаки пробігли спинами. Обива- тельська маса кинулась до “запасного виходу”, як під час пожежі. Побіг перешепт, що кінотеатр оточено і будуть “брати” всіх. І все-таки більшість у залі – встала. Звісно, не всі. І ті, що не вста- ли, уважно засікли очима тих, хто встав. Я стояла поруч із Дзю- биною дружиною. Я аж палала збудженням, а Марта зблідла. Іван зійшов зі сцени, підійшов до дружини і тихо сказав: “Так треба, Марто...”. І... полетіло пір’я, себто тріски... Почалися масові вигнання з роботи. Перелічувати всіх, хто постраждав, довго. Вся нікчемна бездар, дочекавшись нарешті “свого часу”, накинулась на “Дзюб-Драчів-Костенок” і таврувала, обпльовувала, аж стіни Спіл- ки письменників, інших спілок, Інституту літератури, видавни- цтва “Молодь”, де працював тоді Дзюба, були оббризкані отруйною слиною. (Ох, які вони зараз усі віддані “українці”, “святіші за Папу” – ті, що мордували І. Дзюбу, М. Коцюбинську, Ю. Бадзя та інших). Дзюбу зняли за “виявлене недовір’я до органів безпеки і партії”. А величезну групу літературної інтелігенції було затавро- вано як “вороже літературне угрупування, яке перейшло в полі- тичне”. Було складено списки проскрибованих молодих літерато- рів. Івана Світличного після звільнення не друкували і не давали роботи. У списку, крім Світличного, Дзюби, Сверстюка, були і Коцюбинська, і Ліна Костенко, Жиленко, Дрозд, Шевчук і багато інших... Шлях до друку було перетято у кого на роки, а в кого й на десятиріччя. Це були важкі роки: обшуки, арешти, переляк, намови з переляку і намови з підлості чи заздрості. Кожен чекав обшуку і багато хто дочікувався. Я не тримала вдома своїх щоденників, чоловікових листів, передруків творів “неугодних” авторів. Не можу не згадати добрим словом наших літературних та інших “дідів”, які, маючи гіркий досвід і знаючи, що може вчинити держа- ва з людиною, все-таки не побоялися підписати “Протест проти репресій”. Їх тягали, на них тиснули, їм загрожували, але ні Малишко, ні Майборода, ні Антонов, ні Амосов не погодилися зняти свої підписи.

Теперішній молоді, яка звинувачує (дуже сміливо) покоління пово- єнного письменства у конформізмі, я би побажала бути не менш сміливими і в ситуації, коли сміливість дорого коштує. Бо зараз сміливість не коштує ламаного гроша. Залягла глибока політична і літературна зима»

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Д ЕРЖАВНА П ІДСУМКОВА А ТЕСТАЦІЯ

Дата добавления: 2014-11-26