Україна в Першій світовій війні та під час революції

• Яким було становище українських земель в умовах Першої світової війни?

Наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. у світі формуються два військово-політичні блоки: Троїстий союз та Антанта. Після серії локальних збройних конфліктів 38 держав втягуються у Першу світову війну, в якій загинуло 10 млн осіб, а понад 20 млн було скалічено. Війна призвела до розпаду таких великих держав, як Австро-Угорщина та Росія. На карті Європи з’явилися нові незалежні країни.
Не обминули ці процеси й Україну, яка під час Першої світової війни стала осереддям геополітичних інтересів трьох держав (Німеччини, Австро-Угорщини, Росії) і театром воєнних дій. Тягар війни гостро відчув на собі український народ, що за відсутності власної держави, яка захищала б його конкретні інтереси, опинився у двох протиборчих таборах. Близько 3,5 млн українців у російській армії та 250–300 тис. в австрійському війську боролися і гинули за чужі для них інтереси. Але найгіршим було те, що сини одного й того ж народу, переділеного двома державами, змушені були вбивати один одного.
Значна частина території України опинилась у прифронтовій зоні, а в Галичині, Буковині, Закарпатті, на Поділлі точилися запеклі бої.
Війна справила руйнівний вплив на економіку воюючих країн, які опинилися на межі виснаження. Найтяжчих втрат зазнала Російська імперія, а відповідно й українські землі в її складі. Припинилася зовнішня торгівля, завмерли величезні чорноморські порти. Війна відірвала від продуктивної праці мільйони українських селян і робітників. Заводи і фабрики виконували дедалі більше військових замовлень і скорочували виробництво предметів широкого вжитку. Жорстока війна та її наслідки спричинили гостре невдоволення серед багатьох верств українського народу, зростання революційного визвольного руху. Наприкінці 1916 – на початку 1917 рр. назріла глибока економічна та політична криза. Український народ, витримавши на початку XX ст. чималі випробування, швидко наближався до нових соціальних потрясінь.
Умови війни привели не до згортання українського національно-визвольного руху, а, навпаки, до його зміцнення й піднесення. Як писав Михайло Грушевський, «…На загальнім тлі всеросійської реакції й спаду революційної хвилі, в порівнянні з пониженнєм громадянської енергії, яке давало себе знати в сих роках в громадянстві російськім, український рух з його неослабною волею до розвитку і боротьби ставав явищем все більше яскравим і політичним».

• Які були найбільш важливі події, що визначили періоди Української революції 1917–1921 рр.?

Аналізуючи ситуацію в Україні на початку 1917 р., вчені історики справедливо стверджують, що Українська революція 1917–1921 рр. була закономірним результатом розвитку визвольного руху в Україні і зумовлена як складним становищем населення в українських землях, що загострилось із війною, так і загальною кризою політичних систем у Російській імперії та Австро-Угорській монархії.
У лютому 1917 р. у результаті перемоги буржуазно-демократичної революції в Російській імперії було повалено самодержавство. Вже перші повідомлення про демократичні зміни викликали і в українському суспільстві прагнення якнайшвидше наблизити розв’язання назрілих проблем національного розвитку. Як писав історик Т.Гунчак, «зрушення в українському суспільному житті віддзеркалювали динаміку передусім політичного розвитку української спільноти... виникла ідея самобутності українського народу, концепції української держави і, нарешті, відбулося практичне створення такої у формі Української народної республіки, а згодом – держави гетьмана Павла Скоропадського».

На тлі загального піднесення і створення громадських комітетів, рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, як писали тодішні газети: «Представники всіх українських груп, товариств і гуртків вибрали і призначили Українську Центральну Раду у Києві, щоб вона орудувала справами нашими». Так виникла організація, якій судилося відіграти визначну роль в історії України. Її видатними діячами були В. Винниченко, С. Єфремов, Б. Мартос, С. Петлюра, Д. Антонович, Д. Дорошенко, М. Грушевський та ін.

В. Винниченко

С. Єфремов

Б. Мартос

С. Петлюра

Д. Антонович

Д. Дорошенко

М. Грушевський
Революційний 1917 р. для України був доленосним. У березні утворилася Ук­раїнська Центральна Рада (УЦР), а вже у червні, після проголошення її Першим універсалом * автономії України у складі Росії, наш народ став на шлях творення втраченої колись власної державності. Майбутнє виглядало світлим та безхмарним, у кольорах світової соціальної справедливості й інтернаціонального братерства. Але дуже скоро райдужні тони почали розвіюватися життєвими реаліями – як політичними, так і фінансово-економічними. Жовтневий переворот у Петрограді та узурпація влади більшовицькою партією зруйнували уявлення провідників українського національного революційного відродження про соціалістичну демократію в Росії та змусили Україну дистанціюватися від північної столиці на федеративну відстань. У листопаді 1917 р. Третій універсал УЦР проголосив, що «Україна стає Українською Народною Республікою» і заявляє своєю подальшою політичною метою, «щоб уся республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів». Утім, більшовицьке партійне керівництво розглядало питання самовизначення поневолених царатом народів в іншому ракурсі.

Початок визвольних змагань українського народу. Утворення Української Народної Республіки (березень 1917 – березень 1918 рр.)

На початку січня 1918 р. почався загальний наступ радянських військ на Київ. За цих умов УЦР затвердила Четвертий універсал, проголосивши Українську Народну Республіку (УНР) незалежною державою, проте змушена була залишити Київ.
Намагаючись знайти підтримку в боротьбі з більшовиками, делегація УНР підписала Брестську угоду з країнами Четверного союзу. Вона зобов’язалася продати Австро-Угорщині та Німеччині частину свого продовольства, а ті – допомогти УНР витіснити радянські війська з України. Завдяки приходові німецьких та австрійських військ Україну було звільнено від більшовиків.
Одначе місцеве населення вороже поставилось до присутності цих військ в Україні, оскільки сприймало їх як окупантів. Загальна незадоволеність політикою УЦР зумовила її падіння. Наприкінці квітня 1918 р. УНР було ліквідовано. В Україні постала Українська Держава П.Скоропадського, що проіснувала за підтримки німецьких і австрійських військ від кінця квітня до середини грудня 1918 р.

Українська Держава. Утворення Директорії та відновлення УНР (травень – листопад 1918 р.)

Після революції в Німеччині та розпаду Австро-Угорської монархії гетьман утратив підтримку німецьких та австрійських військ. Партії, що були колишніми прибічниками Центральної Ради, утворили об’єднаний блок – Директорію та ініціювали повстання проти гетьмана, поваливши його режим. Війська Директорії вступили до Києва і відновили УНР.
Водночас у листопаді 1918 р. на уламках Австро-Угорської монархії у Львові було проголошено створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), що проіснувала майже рік. Видатною подією цього року, важливою для обох частин України, стало підписання на початку 1919 р. представниками Директорії та ЗУНР Акта злуки, за яким ЗУНР і УНР об’єдналися в єдину соборну державу*.
Втім, уже на початку лютого 1919 р. Директорія УНР змушена була залишити Київ більшовикам. Частина військ УНР перейшла на їхній бік. У Києві було встановлено радянську владу.
Протягом 1919 і до початку 1920 р. на теренах Наддніпрянської України роз­горталася боротьба між радянськими та білогвардійськими арміями, а 1920 р. – між Польщею, до якої звернулися по допомогу представники УНР, і Радянською Росією. Наслідки цих тяжких для населення України подій виявилися трагічними. На більшості території УНР було встановлено радянську владу. Східна Галичина і Західна Волинь перейшли до складу Польщі. Інші західноукраїнські землі внаслідок розпаду Австро-Угорської монархії було переділено сусідніми державами: Північну Буковину і придунайські землі захопила Румунія, Закарпаття (Підкарпатську Русь) було приєднано до Чехословаччини.
Отже, Українська революція та український визвольний рух 1917–1921 рр. зазнали поразки.

• Заповніть таблицю.

Основні події новітньої історії України у 1900–1921 рр.

Дата

Подія

Результат

• Визначте основні етапи розвитку українських земель на початку XX ст.
• Покажіть на карті території українських земель, охоплені процесом індустріалізації, та визначте їхню господарську спеціалізацію.
• Опишіть становище українських земель під час Першої світової війни.
• Якими були основні події визвольного руху 1917–1921 рр.?
• Якою була доля українських земель на початку 20-х років ХХ ст.?
• Визначте і поясніть хронологічні межі процесу індустріалізації українських земель.
• Охарактеризуйте особливості економічного розвитку українських земель у 1900–1913 рр.
• Назвіть і охарактеризуйте основні риси модернізації суспільного та повсякденного життя людей.
• Визначте вплив подій Першої світової війни на життя населення.
• Сформулюйте передумови Української революції.

Дата добавления: 2014-11-26