Транскордонне співробітництво в Україні

Транскордонне співробітництво як форма інтеграції на субрегіональному рівні. Єврорегіони в системі міжнародного співробітництва

Транскордонне та міжрегіональне співробітництво

Сьогодні Європейський континент є прикладом консолідованого вирішення складних соціально-економічних і політичних проблем континенту, здійснюючи таким чином суттєвий позитивний вплив на світове співтовариство. Цей процес був започаткований у 50-х роках XX століття, у тому числі і через ідею формування міжнародних прикордонних територіальних асоціацій - єврорегіонів. За більш ніж піввіковий період їх функціонування на Європейському континенті сформувалися сприятливі умови для гармонійного розвитку прикордонних регіонів відповідно до чинних законодавств кожної з країн, суттєво зменшилася вірогідність відродження агресивного націоналізму з наступною загрозою втрати територіальної цілісності, етнічних конфліктів тощо. Окремі єврорегіональні міжнародні асоціації сьогодні є центрами соціально-економічного розвитку прикордонних територій.

Відповідно до Закону України “Про транскордонне співробітництво”, транскордонне співробітництво визначається як спільні дії, спрямовані на встановлення і поглиблення економічних, соціальних, науково - технічних, екологічних, культурних та інших відносин між територіальними громадами, їх представницькими органами, місцевими органами виконавчої влади України та територіальними громадами, відповідними органами влади інших держав у межах компетенції, визначеної їх національним законодавством.

Згідно з Європейською Рамковою Конвенцією про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, під поняттям “транскордонне співробітництво” розуміють будь - які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними общинами або властями, які знаходяться під юрисдикцією двох або декількох договірних сторін, та на укладання з цією метою будь - яких необхідних угод або досягнення домовленостей. Транскордонне співробітництво здійснюється в межах компетенції територіальних общин або властей, визначеної внутрішнім законодавством. Під терміном “територіальні общини або власті” розуміють общини, власті або органи, які здійснюють місцеві або регіональні функції та визнаються як такі внутрішнім законодавством кожної держави.

Розвиток транскордонного співробітництва базується на двох принципах: розширення і поглиблення. Все це здійснюється з метою уникнення будь - яких спроб ізоляції, в тому числі і на новому східному кордоні ЄС. Нині на європейському просторі нараховується 27 країн - учасниць та 5 країн - кандидатів. Наразі Євросоюз взяв курс у східному напрямі (Україна, Росія, Білорусь), тобто розбудова “нового східного кордону Європейського Союзу” (НСК) – “the European Union’s Eastern Border” (U EB).

Існує також думка, що доцільно виділити ще одну, специфічну форму прикордонних територій, що позначається поняттям “транскордонний регіон”. Йдеться про прикордонні території двох або кількох держав, які характеризуються високим рівнем інтегрованості, а саме: коли економіка двох суміжних держав функціонально інтегрована, рух товарів, послуг і громадян вже не вимагає регулювання; управління транскордонними регіонами здійснюється без зовнішнього втручання, тобто прикордонна мережа і людські ресурси функціонують самі по собі, іншими словами, в режимі ринкового саморегулювання.

Активізація транскордонного співробітництва здійснюється у формі єврорегіонів. Зроблено чимало визначень поняття “єврорегіон” як українськими, так і зарубіжними вченими, проте єдиного визначення цього терміну не дано. Як зазначають фахівці Інституту регіональних досліджень НАН України, єврорегіони – це одна з організаційних форм транскордонних відносин, де у межах своєї компетенції та за згодою центральних органів – на базі спеціальних розширених повноважень на міжнародне співробітництво – місцеві органи влади прикордонних областей мають можливість розробляти спеціальні комплексні програми економічної, культурної та гуманітарної взаємодії, реалізовувати конкретні транскордонні економічні проекти, вирішувати проблеми зайнятості, інфраструктури, екології.

Із просторово - географічної точки зору “єврорегіон – це певний географічний простір, який включає частини двох або більше країн, що домовляються про координацію своєї діяльності в економічній, соціальній, культурній та інших галузях суспільного життя. Територіальними елементами транскордонних регіонів є адміністративно - територіальні райони суміжних країн, що мають спільні кордони”.

Єврорегіон – це форма транскордонного співробітництва між територіальними громадами (общинами) або місцевими органами влади прикордонних регіонів першого і другого рівнів двох або більше держав, що мають спільний кордон, спрямована на координацію взаємних зусиль і здійснення ними узгоджених заходів у економічній, соціальній, культурній, гуманітарній та інших сферах життєдіяльності відповідно до національного законодавства і норм міжнародного права для розв’язання спільних глобальних проблем (нелегальна міграція, стан навколишнього середовища, охорона здоров’я, транскордонна злочинність, небезпека прикордонних кордонів), що зачіпають інтереси людей, які населяють його територію по обидва боки державного кордону. Проте єврорегіон – це не лише адміністративно - територіальна одиниця, а ще й мобільна форма участі територій у своєму розвитку.

Розвиток транскордонного співробітництва неможливий без ефективного функціонування єврорегіонів. На сучасному кордоні України із сусідніми державами створено десять єврорегіонів:

На території України першим єврорегіоном був “Карпатський єврорегіон”, який було створено 14 лютого 1993 року, до його складу ввійшли: Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська та Чернівецька області (Україна), Підкарпатське воєводство (Польща), Кошицький та Пряшівський краї (Словаччина), медьє Боршод-Абауй-Земплен, Хайду-Біхар, Хевеш, Яс-Надькун-Сольнок та Саболч-Сатмар-Берег (Угорщина), повіти Біхор, Селаж, Сату-Маре, Марамуреш, Харгіта, Сучава та Ботошань (Румунія).

29 вересня 1995 року створено єврорегіон “Буг”, що об’єднав Волинську область, Жовківський та Сокальський райони Львівської області (Україна), Люблінське воєводство (Польща), Брестська область (Білорусь).

14 серпня 1998 року – єврорегіон “Нижній Дунай”, до складу якого увійшли: Одеська область (Україна), райони Вулканешти, Кагул, Кантемір (Молдова), повіт Бреїла, Галац і Тульча (Румунія).

22 вересня 2000 р. підписано угоду про створення єврорегіону “Верхній Прут”, що об’єднує Чернівецьку та Івано-Франківську області (Україна), Ботошанський та Сучавський повіти (Румунія), Фалештський, Єдинецький, Глоденський, Окницький, Ришканський та Бриченький райони (Молдова).

29 квітня 2003 р. – єврорегіон “Дніпро”, до складу ввійшли з української сторони – Чернігівська область, із російської сторони – Брянська область, з білоруської – Гомельська область.

7 листопада 2003 р. – єврорегіон “Слобожанщина”, що об’єднує: Харківську область (Україна) та Белгородську область (Росія).

24 квітня 2007 р. – єврорегіон “Ярославна”: Сумська область (Україна) та Курська область (Росія).

26 вересня 2008 р. – “Чорноморський єврорегіон”: Азербайджан, Албанія, Болгарія, Греція, Грузія, Молдова, Російська Федерація, Румунія, Сербія, Туреччина, представлені на рівні міст, областей, провінцій, країв, автономних республік, з українського боку – Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Донецька області, Автономна Республіка Крим, а також м. Севастополь.

29 жовтня 2010р. – єврорегіон “Донбас”, що об’єднує: Луганську та Донецьку області (Україна) та Ростовську область (Росія).

2 лютого 2012 р. – єврорегіон “Дністер”: Вінницька область (Україна), Сорокський, Флорештський та Шолданештський райони (Молдова).

Основними напрямами діяльності вищеназваних єврорегіонів є екологія, економічне співробітництво, наука і технологічне співробітництво, прикордонна інфраструктура, контакти між людьми, співробітництво у галузі культури, туризм, охорона навколишнього середовища тощо.

У системі відносин “Схід – Захід” транскордонне співробітництво на новому східному кордоні ЄС виконує три основні функції: практичну, комунікаційну та геополітичну. Перша, практична, пов’язана з вирішенням конкретних економічних, соціальних, екологічних та інших проблем, які турбують мешканців прикордонних територій. Комунікаційна функція забезпечує встановлення цивілізаційного діалогу та налагодження містків між Сходом і Заходом. Геополітична функція попереджає виникненню конфліктів між прикордонними регіонами. Взаємне вирішення різних проблем сприяє формуванню у жителів прикордонних регіонів неупередженого ставлення як до сусідніх країн, так і до Європейського Союзу загалом. Транскордонне співробітництво є ефективним засобом вирішення багатьох регіональних проблем, проте не всіх. В першу чергу, розвиток прикордонного регіону залежить від державної підтримки (запровадження ефективної регіональної політики), а транскордонна співпраця – це лише допоміжний, доповнюючий чинник регіонального розвитку.

Функції транскордонного співробітництва є універсальними для всіх його суб’єктів: Європейського Союзу і, зокрема, його нових членів – центральноєвропейських, прибалтійських і балканських держав, країн Східної Європи, общин і властей прикордонних територій. Інтереси суб’єктів транскордонного співробітництва збігаються, оскільки всі вони залучені до світових процесів глобалізації. Уряди та місцева влада прикордонних територій сусідніх країн – членів європейської спільноти зацікавлені у використанні фінансових ресурсів Європейського Союзу для якнайшвидшого вирішення проблем бідності, зайнятості, нелегальної міграції, контрабанди, екологічних катастроф, вирівнювання рівнів розвитку регіонів і т.п.

За визначеннями загальноєвропейських структур, стосовно співробітництва на кордонах, потрібно розрізняти наступні типи:

– транскордонне співробітництво;

– міжрегіональне співробітництво;

– транснаціональне (міждержавне) співробітництво;

Відмічені три типи співробітництва, які відображає табл. 1.1 за методикою Асоціації Європейських Прикордонних Регіонів (AEBR), відрізняються між собою за наступними характеристиками:

– перший тип стосується транскордонного співробітництва, яке передбачає пряме співробітництво між регіональними і місцевими владами сусідніх прикордонних регіонів у всіх сферах життя і включає всіх зацікавлених суб’єктів. Цей тип співробітництва більш організований завдяки тривалій традиції співпраці і водночас є міжгалузевим в рамках AEBR;

– другий тип притаманний міжрегіональному співробітництву, яке стосується співробітництва між регіональними і місцевими владами переважно між окремими секторами (не у всіх сферах життя) та суб’єктами. Відмічений тип співробітництва ще недостатньо організований через коротку традицію співпраці і також є міжгалузевим в рамках AEBR;

– третій проявляється на рівні транснаціонального (міждержавного) співробітництва, яке базується на співробітництві між країнами стосовно реалізації великих транскордонних проектів.

Таблиця 6.1

Дата добавления: 2014-11-09