Споживачі та конкуренти на ринку фінансових послуг

Найбільш узагальнено споживачів на ринку фінансових послуг можна класифікувати за формою:

— домогосподарства;

— суб'єкти господарювання;

— місцеві органи влади;

— держава.

Домогосподарство є одним із надзвичайно важливих суб'єктів фінансового ринку, тому що частина доходу, що не використовується домогосподарством упродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і за наявності відповідного фінансового механізму може бути потужним джерелом економічного зростання країни. Проте варто зазначити, що не всі домашні господарства належать до категорії заощаджуючих. Наприклад, молоді сім'ї в основному витрачають набагато більше, ніж заробляють, щоб придбати деякі дорогі товари і послуги (наприклад, житло, транспортні засоби, оплата навчання у вищих навчальних закладах тощо).

Суб'єкти господарювання – юридичні особи, резиденти певної держави, які займаються виробництвом товарів та наданням послуг. До суб’єктів господарювання належать промислові та сільськогосподарські підприємства, кооперативи, орендні підприємства, фермерські господарства, малі підприємства, корпорації, асоціації, консорціуми, спільні підприємства, установи, організації тощо. Основним джерелом фінансування для не фінансових інститутів, як правило, є банківські кредити, інші види позик, облігації та акції. Корпорації з високим кредитним рейтингом залучають кошти як на внутрішньому, так і на зовнішньому фінансових ринках, надаючи перевагу ринку, де вартість капіталу менша. Вітчизняні підприємницькі структури мають обмежені можливості щодо залучення коштів на міжнародному ринку. На національному ринку вони виступають переважно як позичальники на кредитному ринку, а також емітенти акцій та векселів, не використовуючи, на жаль, з об'єктивних причин таке потужне джерело фінансування, як корпоративні облігації.

Місцеві органи влади формують бюджет місцевих адміністрацій шляхом залучення додаткових фінансових ресурсів для розвитку інфраструктури регіонів через випуск муніципальних (регіональних) цінних паперів. Одним з важливих інструментів фінансування регіональних потреб є муніципальні позики, ефективність використання яких підвищується при реалізації конкретних програм розвитку економіки регіону.

Держава також є активним учасником фінансового ринку. Оскільки державні витрати, як правило, перевищують доходи, то виникає бюджетний дефіцит, який може покриватися за рахунок позик, що здійснюються на фінансовому ринку. Ці позики реалізуються шляхом продажу урядових облігацій та інших цінних паперів як фінансовим посередникам, так і безпосередньо підприємствам і домогосподарствам. Держава на фінансовому ринку є, в основному, позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому і внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання.

Продавці і покупці фінансових активів (послуг) становлять групу прямих учасників фінансового ринку, які здійснюють на ньому основні функції у проведенні фінансових операцій.

Розглянемо також споживачів на окремих сегментах ринку фінансових послуг:

На ринку позичкових капіталів – позичальники Це суб'єкти ринку фінансових послуг, які одержують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення і за певну плату у формі відсотка. Основними позичальниками грошових активів на ринку виступають держава (одержуючи кредити від міжнародних фінансових організацій і банків), комерційні банки (одержуючи кредити на міжбанківському кредитному ринку), підприємства (для задоволення потреб у грошових активах з метою поповнення оборотних коштів і формування інвестиційних ресурсів); населення (у формі споживчого фінансового кредиту, який використовується в інвестиційних цілях).

На ринку цінних паперів – підприємства та органи влади.

На валютному ринку – покупці валюти.

На страховому ринку – виступають страхувальники.

На ринку золота (та інших дорогоцінних металів) та дорогоцінного каміння – покупці дорогоцінних металів і каміння.

На ринку нерухомості покупцями житла виступають ріелторські фірми, юридичні та фізичні особи.

В сучасному світі відбувається значний розвиток та ускладнення форм конкуренції між фінансовими посередниками (банківськими та небанківськими фінансовими установами). Це відбувається через зростання їхньої чисельності, розширення спектра послуг, стрімкого розвитку технологій, завдяки чому конкуренція переростає з цінової в нецінову.

До конкурентних переваг банківських установ сьогодні можна віднести наступні:

- гарний імідж та ділова репутація;

- стійка клієнтура;

- висока кваліфікація працівників;

- ефективна рекламна та маркетингова діяльність тощо.

Потенційними конкурентами банків є достатньо широке коло економічних суб’єктів, які надають однотипні послуги клієнтам. Найбільш загрозливою сьогодні, як на міжнародному, так і національному ринках, виявляється конкуренція з небанківськими фінансово-кредитними установами, які останнім часом набувають все більшого розвитку. Посилення ролі даних організацій спостерігається починаючи з сімдесятих років минулого століття в усьому світі. Дані організації діють як банки, переймаючи класичні підходи до обслуговування та використовуючи при цьому власні, нетрадиційні моделі.

Ці інститути суттєво потіснили банки в акумуляції заощаджень населення і стали важливим постачальником позикового капіталу. Відмінність в тому, що клієнти банку зберігають право розпоряджуватися вкладеними грошовими коштами, тоді як клієнти кредитної установи втрачають право розпоряджуватися ними. Таким чином, банк приймає депозит, а кредитна установа бере позику для власних цілей.

Сьогодні ринок небанківських фінансових послуг характеризується зростанням кількості фінансових установ, посиленням конкуренції між ними, розширенням переліку фінансових послуг, які пропонуються споживачам та поліпшенням економічної стабільності фінансових установ.

Небанківський фінансовий сектор у цілому значно відстає від банківського як по загальному обсягу активів, так і по темпах їх росту. Це є закономірним, оскільки банківський сектор фінансового ринку набагато раніше небанківського був забезпечений законодавчою, нормативною базою для своєї діяльності і мав високий рівень урегульованості.

Небанківські фінансово-кредитні установи мають такі спільні з банками риси:

- функціонують у спільному з банками секторі опосередкованого фінансування;

- випускають, подібно до банків, боргові зобов'язання, які менш ліквідні, які можуть реалізовуватися на ринку як додатковий фінансовий інструмент;

- розміщують свої ресурси в дохідні активи, купують боргові зобов'язання, створюючи, подібно до банків, власні вимоги до інших економічних суб'єктів;

Банківські установи мають ряд переваг по відношенню до конкурентів. Основними з них є наступні:

- Жорстке законодавче регулювання банківської сфери.

- Надійність.

- Знання клієнтів.

- Широкий асортимент продуктів та послуг.

- Розгалужена філіальна мережа та великі можливості фінансування.

Завдяки тому, що більша частина вкладів населення сконцентрована саме в комерційних банках, останні мають великі можливості фінансування інноваційних процесів, різноманітних проектів тощо. Крім того, більшість комерційних банків мають дуже розгалужену філіальну мережу, що дозволяє їм вільно акумулювати кошти в будь-якій частині країни (або навіть світу).

Проаналізувавши діяльність небанківських кредитних установ, можна сказати, що найбільші переваги мають кредитні спілки.

По-перше, вони кількісно значно переважають фінансові компанії та ломбарди, отже мають більш розгалужену філіальну мережу, мають можливість здійснювати більше операцій.

По-друге, обсяг активів кредитних спілок перевищує аналогічний показник інших небанківських кредитних установ.

Іншими перевагами кредитних спілок є відносна простота оформлення договору та швидкість отримання готівки. Крім того, кредитні спілки беруть на себе організацію тих послуг, які не цікаві банкам. Недоліком можна назвати те, що дані кредитні установи працюють тільки зі своїми пайщиками та мають відносно обмежені ресурси.

Стосовно ломбардів, можна сказати, що їх основним недоліком є погана репутація, адже їх часто пов’язують з кримінальним сектором. Недовіра з боку населення сильно впливає на обсяги діяльності даних кредитних інститутів. Серед конкурентних переваг ломбардів варто виділити наступні: швидке надання короткострокових невеликих кредитів на термінові потреби, менш ризикована, ніж у банків, діяльність, гнучкий графік роботи, наприклад, на відміну від банків ломбарди працюють у вихідні. Звичайно, ломбарди за обсягами операцій не можуть складати значну конкуренцію банкам, але на ринку споживчого кредитування вони є доволі ефективними посередниками.

Недоліком фінансових компаній є низький обсяг активів, невелика довіра з боку клієнтів. Крім того, фінансові компанії спеціалізуються на кредитуванні окремих галузей або наданні певних видів кредитів (споживчого, інвестиційного тощо) та здійсненні фінансових операцій, що, з одного боку може вважатися конкурентною перевагою, а з іншого – недоліком. Ресурси фінансових компаній формуються за рахунок строкових депозитів (як правило, 3-6 міс.). Вони акумулюють грошові кошти промислових і торговельних фірм, деяких фінансових установ і меншою мірою – населення. Конкурентною перевагою в даному випадку є те, що фінансові компанії сплачують вкладникам вищі проценти, ніж комерційні банки.

Дата добавления: 2014-11-09