Завдання

Звіт — це об’єкт бази даних, призначений для перегляду та підготовки інформації з бази даних до виведення на друк

Звіт може бути створений на основі таблиці, запиту або звіту. Для створення звіту використовуються такі самі засоби, що і для створення інших об’єктів бази даних. Робота над створенням звітів подібна до роботи з формами. Відмінністю є те, що для підготовки інформації до друку використовуються параметри сторінки зі стандартним розміром (наприклад, А4).

ТЕХНОЛОГІЯ РОБОТИ

За допомогою Майстра звіт створюється за таким алгоритмом:

1. Обрати засіб створення – Майстер звітів (Мастер отчетов).

2. Вибрати джерело даних – таблицю або запит.

3. Вибрати поля, дані з яких мають бути представлені у звіті. Натиснути кнопку Далі (Далее)

4. Вибрати вигляд представлення даних. Натиснути кнопку Далі (Далее)

5. Додати рівні групування даних, якщо є така потреба. Натиснути кнопку Далі (Далее)

6. Задати порядок сортування даних.

7. Обчислити, у разі потреби, підсумки.

8. Вибрати макет для звіту.

9. Вибрати стиль оформлення звіту.

10. Задати ім’я звіту.

11. Натиснути Готово.

5. 3. ТЕМА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ. Поняття про інформаційно-пошукові системи, їх призначення і функції. Поняття про системи штучного інтелекту, їх структуру. Поняття про експертні системи, бази знань і логічний вивід в експертних системах.

Інформаційно-пошукові системи

Інформаційно-пошукова система - це система, що забезпечує пошук і відбір необхідних даних у спеціальній базі з описами джерел інформації (індексі) на основі інформаційно-пошукової мови і відповідних правил пошуку.

Пошукові системи включають три основні компоненти:

· Веб-сторінка з пошуковим механізмом, яка виконує роль інтерфейсу для організації взаємодії з базою даних.

· База даних, де міститься інформація, що зібрана спеціальними програмами пошукової системи. Власне наявністю баз даних пояснюється висока швидкість виведення результатів пошуку на сторінку пошукової системи.

· Пошукові роботи (Robots), павуки (Spiders) або хробаки (Worms) - спеціальні програми, які автоматично періодично «відвідують» сайти, збирають відомості про вміст сторінок, тобто індексують їх і наповнюють бази даних пошукової системи.

Індексні пошукові системи

Більшість пошукових систем світу - індексні пошукові системи, які ще називають пошуковими покажчиками, пошуковими серверами, словниковими пошуковими системами, автоматичними індексами, пошуковими машинами, Search Engines - в англомовних джерелах тощо. Їхнє призначення – якнайкраще охопити інформаційних веб-простір і подати його користувачам у зручному вигляді.

Принцип роботи з індексними пошуковими системами (ІПС) засновано на ключових словах. Розпочинаючи пошук інформації з певної теми, користувач має ввести ключові слова у рядок пошуку, які описують його тему і вибрати кнопку Знайти (або Найти, Go, Search), яка розташована поряд з рядком пошуку.

Після вибору кнопки Знайти, ключова фраза посилається на сервер і пошукова система починає пошук у своїх базах даних адреси веб-ресурсів, які містять вказані ключові слова. Як здійснюється пошук, користувач не може бачити, він лише побачить результат запиту – нове вікно в якому відображається перелік веб-ресурсів, які містять ключові слова.
Приклади:Google, Yandex, Yahoo, Rambler.

Системи штучного інтелекту

Штучний інтелект має свою давню історію. Ще Платон, Аристотель, Сократ, Декарт, Лейбніц, Дж. Буль; а пізніше Н. Вінер прагнули описати мислення як сукупність деяких елементарних операцій, правил та процедур.

Як науковий напрямок штучний інтелект виник в середині 60 – х років XX століття. Його виникнення пов’язано з напрямком на автоматизацію людської інтелектуальної діяльності.

Історія наукових досліджень в галузях штучного інтелекту може бути поділена на чотири періоди:
• 60–ті роки – початок 70–х – дослідження в галузі “загального інтелекту ”, спроби моделювати загальні інтелектуальні процеси, властиві людині: вільний діалог, розв’язування різних задач, доведення теорем, теорія ігор, створення віршів та музики;
• 70–ті роки – дослідження і розробки підходів до формального представлення знань та висновків, спроби звести інтелектуальну діяльність до формальних перетворень символів, рядків;
• з кінця 70-х – розробки систем в предметних галузях, які мають прикладне практичне значення (експертні системи);
• 90-ті роки – фронтальні роботи по створенню ЕОМ 5-го покоління, які володіли інтелектуальними можливостями.

Наведемо деякі визначення штучного інтелекту:
1. Штучний інтелект – умовне позначення кібернетичних систем, які моделюють деякі сторони інтелектуальної діяльності людини: логічне та аналітичне мислення.
2. Штучний інтелект – здібності робота чи комп’ютера до імітації людських навиків, що використовуються при розв’язуванні задач, вивченні проблем, роздумів та самовдосконалення.
3. Штучний інтелект – науковий напрямок, пов’язаний з розробкою алгоритмів та програм для автоматизації інтелектуальної діяльності.
4. Штучний інтелект – один з напрямків інформатики, мета якого – розробка апаратно – програмних засобів, які дозволяють користувачу – непрограмісту ставити та розв’язувати свої задачі, які традиційно відносили до інтелектуальних, спілкуючись з ЕОМ на обмеженій підмножині природних мов.

Штучний інтелект поділяють на дві наукові гілки: нейрокібернетику (штучний розум) та кібернетику “чорного ящика” (машинний інтелект).
Перша гілка базується на апаратному моделюванні роботи головного мозку людини, основою якого є велика кількість (14 міліардів) пов’язаних між собою нервових клітин – нервів. Системи штучного інтелекту при цьому називаються нейтронними мережами.
Для другої гілки не суттєво, яка конструкція “ думаючого” пристрою. Головне, щоб на задані вхідні дані він реагував так само, як людський розум.

2. Окреслимо основні напрямки використання та досліджень в галузі штучного інтелекту:
• Сприйняття та розпізнавання образів. Проблеми розуміння та логічного мислення в процесі обробки візуальної та мовної інформації. (Системи перевірки правопису, системи перекладачів).
• Математика та автоматичне доведення теорем.
• Ігри. Оскільки ігри, як формальні системи, характеризуються скінченним числом ситуацій з чітко визначеними правилами, то вони з самого початку привернули до себе увагу як до полігону досліджень. (Гра в шахи)
• Розв’язування задач. В цьому випадку поняття “розв’язування” використовується в широкому смислі слова. Сюди відноситься постановка, аналіз та уява конкретних ситуацій.
• Розуміння людської мови. Тут ставиться задача аналізу та генерації текстів, їх внутрішнього представлення, вияв знань, необхідних для розуміння текстів. Висловам людської мови притаманна:
Неповнота;
Нечіткість;
Неточність;
Граматична некоректність;
Залежність від контексту;
Неоднозначність.
• Виявлення та представлення знань експертів в експертних системах.

Експертні системи як вид систем штучного інтелекту

За визначенням, штучний інтелект - це штучна система, яка імітує рішення людиною складних завдань в процесі його життєдіяльності (лат. intelektus - розум; розумові здібності людини). Людина у своїй діяльності використовує різноманітні інтелектуальні функції (інтуїція, творчість, уява, асоціація, індукція, дедукція, обчислення, пошук та ін.). Створення штучних систем, які б реалізовували ці функції і є головним завданням проблематики штучного інтелекту.

Зародився штучний інтелект у загальному комплексі кібернетичних досліджень пов'язаних з розвитком обчислювальної техніки, удосконаленням програмного забезпечення, розширенням галузей використання ЕОМ.

60-70-ті роки минулого сторіччя були періодом бурхливого розвитку систем обробки інформації у різних сферах (наука, промисловість та ін.). Підвищилась продуктивність та надійність ЕОМ, зросли обсяги пам'яті, розширились номенклатура периферійних пристроїв і систем програмного забезпечення. В результаті на початку 80-х років були створені персональні ЕОМ, більш доступні для користувачів, що значно розширило сферу використання комп'ютерів. Однак на початку 80-х років розвиток обчислювальної техніки не привів до різкого розширення її використання, що стримувалося традиційною технологією вирішення завдань на ЕОМ.

Стало очевидним, що прогрес розвитку засобів обчислювальної техніки має кількісний характер, що є необхідною, але не достатньою умовою ефективного використання комп'ютерів. Потрібним стало виконання ще однієї умови - забезпечення високого рівня обробки інформації та перетворення машини у зручного партнера кінцевого користувача при виконанні ним функцій, пов'язаних з професійною діяльністю. На вирішення цієї проблеми були направлені не тільки дослідження у галузі апаратних засобів, а й дослідження у галузі штучного інтелекту.

Наукові дослідження у галузі штучного інтелекту поділяють на два напрямки: програмно-прагматичний та біонічний. Перший напрямок охоплює створення програм, за допомогою яких можна вирішити завдання, що до цього вважалися виключною прерогативою людини (логічні задачі, задачі пошуку, класифікації і т. ін.). Другий напрямок досліджує проблеми штучного відтворення тих структур і процесів, які характерні для живого людського мозку та лежать в основі процесу рішення завдань людиною. У зв'язку зі складністю цілей та завдань біонічного напрямку на цей час у галузі штучного інтелекту домінує програмно-прагматичний напрямок. У цьому напрямку не стає питання про адекватність структур та методів, що використовуються, тим, якими користується в аналогічних випадках людина, а розглядається лише кінцевий результат рішення конкретних завдань.

З точки зору практичних результатів програмно-прагматичного напрямку виділяють такі розділи: інтелектуальні програми (програми рішення інтелектуальних завдань), робота зі знаннями (теорія і програми), інтелектуальне програмування (теорія та сервісні інтелектуальні програми), інтелектуальні програмні системи. Видами інтелектуальних програмних систем є: експертні системи, інтелектуальні інформаційні системи, розрахунково-логічні (гібридні) системи, інтелектуальні системи проектування та наукових досліджень, інтелектуальні роботи, системи для навчання

Експертні системи (ЕС) - вид (клас) систем штучного інтелекту, які здатні отримувати, накопичувати, корегувати знання з деякої предметної галузі (що надаються в основному експертами), виводити нові знання, вирішувати на основі цих знань практичні завдання та пояснювати хід їх рішення.

Дамо визначення деяких понять, які знадобляться при розгляді цього розділу:

експерт - висококваліфікований фахівець у визначеній проблемній галузі, знання якого використовуються при розробці ЕС;

предметна галузь - галузь експертизи або знання про цю галузь;

проблемна галузь - містить предметну галузь та завдання, які в ній вирішуються;

знання - це основні закономірності предметної галузі, які дають людині змогу вирішувати конкретні професійні та інші завдання, а саме: факти, поняття, правила, оцінки, взаємозалежності, евристики, а також стратегії прийняття рішень у цій галузі.

Знання - це сукупність відомостей, які створюють цілісний опис, що відповідає деякому рівню обізнаності про питання, предмет, проблему, що описуються.

Склад знань інтелектуальних програмних систем залежить від проблемної галузі, від структури системи, від вимог та цілей користувачів, від мови спілкування.
Знання та дані мають багато спільного, а різницю між ними дають змогу уяснити такі терміни, як екстенсіонал та інтенсіонал, що належать до будь-якого поняття, яке використовує людина. Екстенсіонал - набір конкретних фактів, що відповідають даному поняттю.

Інтенсіонал - визначення або опис деякого поняття через його властивості. Наприклад, для поняття "поліклініка" екстенсіоналом є набір типу: "дитяча поліклініка, заводська поліклініка, поліклініка № 4 і т. ін.", а інтенсіонал може мати, наприклад, такий вигляд: "медичний заклад для подання амбулаторної допомоги за місцем мешкання або роботи". Інтенсіонал відокремлює знання від даних, які завжди задаються екстенсіонально.

Основною складовою частиною інтелектуальних програмних систем є база знань.

База знань - це сукупність систематизованих основоположних відомостей, які належать до відповідної галузі знання, зберігаються у пам'яті ЕОМ, об'єм яких є необхідним та достатнім для вирішення заданого кола теоретичних чи практичних завдань. Іншими словами, база знань - це семантична модель, яка призначена для представлення в ЕОМ знань накопичених людиною у визначеній предметній галузі. Ці моделі можна розділити на два типи: логічні та евристичні. Прикладами логічних моделей є моделі обчислення предикатів, моделі індуктивного типу, а до евристичних моделей віднесені продукційні, фреймові, мережні. Частіше всього експертні системи використовують продукційні моделі баз знань, де продукціями є пари виду "умова - дія" ("якщо...то"), які люди використовують при міркуваннях. Такі системи, в яких вихідною інформацією є не тільки вихідні дані завдання, але й правила обробки цих даних, що подаються у вигляді продукцій, називають продукційними.

База знань є змістовною частиною банку знань, який необхідно розглядати як сховище знань, що являє собою у сукупності і самі знання і засоби, за допомогою яких здійснюється їх накопичення, збереження, оновлення та використання, а також засоби управління усіма цими процесами.

В системах штучного інтелекту і в експертних системах зокрема вирішуються, як правило, неформалізовані завдання. До них належать завдання, які мають одну або декілька наступних характеристик:

- завдання не можуть бути заданими в числовій формі;

- їх цілі не можуть бути відображені у термінах точно визначеної цільової функції;

- не існує алгоритмічного рішення завдань,

- алгоритмічне рішення існує, але його не можна використати через обмеженість ресурсів (час, пам'ять).

Експертні системи - одне з найбільш суттєвих практичних досягнень у галузі штучного інтелекту. Сфера їх застосування постійно поширюється, досягнуті значні результати при вирішенні реальних завдань. Вони обумовили велике зацікавлення експертними системами не тільки спеціалістів-теоретиків, але й практичних працівників у найрізноманітніших галузях людської діяльності. Причинами цього зацікавлення є: по-перше, ЕС орієнтовані на вирішення широкого кола завдань у неформалізованій галузі, що раніше вважалося мало доступним для обчислювальної техніки; по-друге, ЕС призначені для роботи фахівців, які не мають навичок програмування, що дає змогу поширення сфери використання обчислювальної техніки; по-третє, ЕС призначені для вирішення практичних завдань і при цьому дають результати, які не гірше, а часто навіть переважають ті, що може отримати людина-експерт, користуючись традиційними засобами. Найбільш високих результатів на цей час досягнуто при розробці та використанні ЕС, які реалізують таку інтелектуальну функцію, як дедукція.

ЕС поклали початок розвитку сукупності методів "інженерії знань" - технічних прийомів використання знань, які склали на час появи ЕС новий підхід до створення високоефективних програмних систем. Якщо при традиційному використанні ЕОМ процес обробки інформації полягає у виконанні програми, за такими технологіями - це отримання потрібних знань.
Загальні вимоги до організації процесу обробки інформації за інтелектуальними технологіями: вирішення завдання має розглядатися як подання користувачу потрібного знання; інформаційна потреба "споживача" у знаннях визначається як відсутність інформації для вирішення загального завдання у складі людино-машинної системи (ЛМС); хід вирішення завдання у будь-який проміжок часу оцінюється за станом системи знань обчислювальної системи. Отже, відмінна риса обробки знань полягає у корінній зміні людино-машинних відносин і становленню нового стилю вирішення проблем.

Особливості побудови експертних систем та галузі їх використання.
Світовий досвід створення експертних систем базується на дотриманні таких основних принципів їх розробки:

1. Потужність експертної системи обумовлена в першу чергу потужністю бази знань та можливістю її поповнення і тільки у другу чергу - методами (процедурами), які вона використовує. Раніше у дослідженнях у галузі штучного інтелекту панувала інша точка зору.
2. Знання, що дозволяють експерту (або експертній системі) отримувати якісні та ефективні рішення своїх завдань, є в основному евристичними, експериментальними, невизначеними, правдоподібними. Причинами цього є те, що ці завдання є неформалізованими або слабоформалізованими, а знання експертів мають індивідуальний характер, тобто властивий конкретній людині.

3. Враховуючи неформалізованість завдань, які вирішуються, та евристичний, особистосний характер знань, що при цьому використовуються, користувач (експерт) повинен мати можливість безпосередньої взаємодії з експертною системою у діалоговій формі.
У зв'язку з тим, що основним джерелом потужності ЕС є знання, ці системи повинні мати здібності до набуття знань і характеризуватися такими головними властивостями:

1) ЕС обмежена визначеною сферою експертизи;

2) компетентність ЕС має бути не нижче рівня експерта-фахівця;

3) здатність до міркувань при сумнівних даних на основі символьних перетворень з використанням окремих та загальних схем міркувань;

4) здатність вирішувати реальні завдання у межах предметної галузі та надавати пояснення прийнятим рішенням зрозумілим способом;

5) факти та механізм виводу чітко розмежені одне від одного;

6) відкритість ЕС, тобто можливість нарощування системи;

7) ЕС базується на використанні правил і здатна переформульовувати запити та завдання;

8) здатність до метаміркувань (міркувань про свою роботу та структуру);

9) ЕС на виході надає пораду (не таблиці цифр, малюнки, а чітку пораду);

10) ЕС повинна бути економічно вигідною.

Основою кожної експертної системи є широкий запас знань про конкретну проблемну галузь. У більшості випадків ці знання організовані як деяка сукупність правил, які дозволяють робити висновки на основі вихідних даних або припущень. Експертна система працює у двох режимах: у режимі надбання знань і у режимі вирішення завдань. У режимі надбання знань у спілкуванні з експертною системою приймає участь експерт (через інженера по знанням). У цьому режимі експерт наповнює систему знаннями (правилами), які дозволять їй у режимі рішення самостійно вирішувати завдання з галузі експертизи.

У режимі вирішення завдань у спілкуванні з ЕС приймає участь користувач, якого цікавить результат і (або) спосіб отримання рішення. Необхідно зазначити, що в залежності від призначення ЕС користувач може або не бути фахівцем у даній проблемній галузі (у цьому випадку він звертається до ЕС за порадою, тому що не вміє отримати відповідь сам), або бути фахівцем (у цьому випадку користувач може й сам отримати результат, але звертається до ЕС з метою прискорити процес отримання результату чи з метою покласти на ЕС рутинну роботу).

Експертні системи на цей час використовуються для вирішення у багатьох галузях людської діяльності (медицина, геологія, математика, військова справа, управління, кібернетика, електроніка, юриспруденція, сільське господарство і т. ін.) таких завдань: аналіз даних, прогнозування перебігу подій у майбутньому на основі моделі минулого та сучасного, діагностика, моніторинг, планування, налагодження, ремонт, управління тощо.

ТЕСТ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Призначення СКБД

a) редагувати й форматувати текстові документи;

b) зберігати більші обсяги табличної інформації;

c) виконувати розрахунки по формулах;

d) зберігати й здійснювати пошук інформації

2. Визначите тип поля Прізвище в таблиці?

a) не можна визначити;

b) текстовий;

c) числовий;

d) немає правильної відповіді.

3. Найменшою структурною одиницею усередині таблиці є

a) файл;

b) запис;

c) поле;

d) стовпчик.

4. Які різновиди форми є в стандартних формах Access? (відповідь не одна)

a) стрічкова;

b) у стовпчик;

c) каскадна;

d) таблична.

5. Який об'єкт бази даних дозволяє здійснювати обчислення й вибірку необхідної інформації?

a) Таблиця;.

b) Форма.

c) Запит.

d) Звіт.

6. Поле якого типу є природним кандидатом на роль ключового поля?

a) Дата.

b) Прізвище.

c) Лічильник.

d) Числове.

7. Поле, створюване в таблиці не може містити

a) довільного тексту;

b) десяткового числа;

c) формули, що обчислює;

d) готової картинки.

8. Які твердження є вірними? (відповідь не одна)

a) при роботі із записами, всі зміни зберігаються автоматично в режимі реального часу, тобто відбувається безперервне збереження даних;

b) вилучену інформацію при роботі із записами (у режимі таблиці, форми) неможливо відновити;

c) вилучену інформацію при роботі із записами завжди можна відновити до того, як система видасть запит на збереження;

d) вилучену інформацію при роботі із записами завжди можна відновити.

9. Які типи фільтрів існують? (відповідь не одна)

a) табличний;

b) с виключенням;

c) розширений;

d) по виділеному.

10. У яких діалогових вікнах можна створити зв'язок між полями таблиць бази даних? (відповідь не одна)

a) майстер підстановок;

b) майстер створення зв'язків;

c) схема даних;

d) схема зв'язків.

11. Визначите тип поля № у таблиці?

a) не можна визначити;

b) лічильник;

c) числовий;

d) немає правильної відповіді.

12. Які види запитів існують у базі даних Access?

a) запит на вибірку;

b) простий запит;

c) по виділеному;

d) с розширенням.

13. Як називається документ у СКБД Access?

a) таблиця;

b) база даних;

c) книга;

d) форма.

14. Скільки полів є в таблиці?

a) не можна визначити;

b) 6;

c) 5;

d) немає правильної відповіді.

15. До якого типу бази даних відноситься СКБД Access?

a) Реляційна.

b) Документальна.

c) Фактографічна.

d) Ієрархічна.

16. Як у запиті вказати таку умова: час відправлення до 12.00 або після 13.30?

a) ]=12.00 and [=13.30;

b) ]=12.20, [=13.30;

c) [=12.00 or ]=13.30;

d) немає правильної відповіді.

17. У якому режимі можна створювати довільну структуру об'єкта бази даних?

a) Майстер.

b) Конструктор.

c) Открыть.

d) немає правильної відповіді.

18. Ключове поле дозволяє робити... (відповідь не одна)

a) установлення зв'язків між таблицями;

b) контроль за збігом інформації;

c) прискорення пошуку інформації;

d) захист інформації від несанкціонованого доступу.

19. Чи містить яку-небудь інформацію таблиця, у якій немає жодного запису?

a) містить інформацію про назву таблиці;

b) містить інформацію про структуру таблиці;

c) ніякої інформації не містить;

d) немає правильної відповіді.

20. У чому різниця між СКБД й ІПС?

a) у СКБД зберігається менше інформації;

b) в ІПС швидше здійснюється пошук;

c) в ІПС інформацію не перетворюють;

d) немає правильної відповіді.

ПЕРЕЛІК ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ З ТЕМИ “СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ БАЗАМИ ДАНИХ ЗАСОБАМИ АCCESS”

1. Що таке база даних? Яке призначення програми Access? Що таке запис?

2. З яких об'єктів складається файл бази даних? Наведіть приклади баз даних.

3. Які є способи створення таблиці в базі даних? Що таке структура таблиці бази даних? Які є властивості полів?

4. З яких структурних елементів складається таблиця бази даних? Які об'єкти може містити файл бази даних? Що таке поле? Наведіть приклад запису. Які є типи полів?

5. Як створити структуру бази даних? Що означає модифікувати структуру бази даних? Як ввести дані у базу даних? Які закладки має головне вікно БД?

6. Як сховати чи показати стовпчики в таблиці? Що таке умова на значення поля? Як вставити нове поле в структуру?

7. Як упорядкувати записи в таблиці? Яке призначення конструктора таблиці? Як вилучити поле зі структури таблиці? Як ввести в таблицю новий запис?

8. Які види сортування вам відомі? Як змінити назву поля в таблиці? Як збільшити шрифт під час введення даних у БД?

9. Яким способом задають тип поля? Які є типи полів? Яка різниця між назвою файлу БД і назвою таблиці цієї БД? Яка різниця між записом і полем?

10.Що таке форма? Яке призначення форм? Які є способи відображення даних з БД для візуального огляду? З чого складається форма?

11.Що таке обчислювальний елемент керування? Які є способи створення форми? Які дані наводять у вигляді форми? Які переваги таблиць над формами?

12.Як у базі даних відшукати потрібні записи? Яке призначення фільтрів? Для чого призначена команда Застосувати фільтр?

13.Які є типи запитів? Як створити запит? Як виконати пошук по текстовому полю? Чи можна з відфільтрованих записів створити нову таблицю?

14.Що таке запит? Яка різниця між використанням фільтра і запиту? Яке призначення команди ВІДМІНИТИ фільтр?

15.Що таке простий запит на вибірку? Яке призначення конструктора запитів?

16.Як створити нову таблицю за допомогою запитів? Як побудувати умову зі сполучником "або" у запиті?

17.Що таке запит на доповнення? Які є способи створення запитів? Як додати таблицю у вікно конструктора запитів?

18.Як перемістити поля з таблиці у бланк запиту? Як упорядкувати записи, використовуючи запит? Як змінити тип запиту? Як побудувати умову зі сполучником "і" у запиті?

19.Що таке запит з параметром? Як модифікувати запит? Як скопіювати частину структури таблиці у нову таблицю?

20.Як створити таблицю з обчислювальним полем? Як відшукати і вилучити з таблиці записи, що повторюються? Що таке реляційні таблиці?

21. Як налаштовувати реляційні зв'язки? Яке призначення ключового поля?

22.Як додати дві таблиці в конструктор запиту? Як зв'язати два поля у двох таблицях?

23.Яке призначення звітів? Які є способи утворення звітів? З яких частин складається звіт? Що таке реляційний запит?

24.Якою командою задають реляційні зв'язки? Як ліквідувати зв'язок таблиць?

25.Для чого призначений верхній колонтитул? Як вибрати об'єкт у полі конструктора звіту? Як змінити шрифт тексту всередині об'єкта?

26.Наведіть приклад зв'язку один до одного між таблицями. Для чого встановлюють зв'язки між таблицями? Що таке реляційний звіт? У чому полягає комбінований спосіб створення звіту?

27.Як перемістити об'єкт на сторінці в режимі конструктора звіту? Як розмалювати частини звіту різними кольорами? Що таке реляційна форма?

28.У яких випадках записи у звіті групують? Наведіть ознаки, за якими можна групувати записи у звітах. Як перемкнути режим конструктора і перегляду взірця звіту?

29.Для чого призначений Попередній ОГЛЯД? Що таке книжкова й альбомна орієнтація сторінки звіту? Яка різниця між таблицею, формою і звітом? Як змінити тип зв'язку між таблицями?

30.Чи можна редагувати дані у звіті? Чи можна редагувати підписи полів у звіті і як? У якій частині звіту можна поставити свій підпис як виконавця звіту? Як змінити структуру звіту?

РОЗДІЛ 6

Інтернет. Перспективи розвитку комп'ютерної техніки

Інтерне́т (від англ. Internet) — всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електронна пошта.

В повсякденній мові слово Інтернет найчастіше вживається в значенні Всесвітньої павутини і доступної в ній інформації, а не у значенні самої фізичної мережі. Також вживаються терміни Всесвітня мережа, Глобальна мережа чи навіть одне слово Мережа, Іне́т, Тенета, Міжмережжя, Інтерне́трі або Не́трі. Все частіше Інтернет вживається і з малої літери, що можна пояснити паралелями з термінами «радіо», «телебачення», які пишуть з малої.

Історія Інтернету сягає досліджень 1960-х років, які проводилися на замовлення уряду США і мали на меті створення надійних розподілених комп'ютерних мереж, стійких до пошкоджень. Попередницею Інтернету стала мережа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), яка почавши функціонувати в кінці 1960-х, в кінці 1970-х об'єднувала близько 200 вузлів.

Урядове фінансування магістральної мережі Національного наукового фонду США в 1980-х, а також приватне фінансування для інших комерційних магістральних мереж в усьому світі призвело до участі в розробці нових мережевих технологій і злиття багатьох мереж. Комерціалізація в 1990-х міжнародної мережі привела до її популяризації та впровадження в практично кожен аспект сучасного життя людини. З 2011 року понад 2,1 мільярда людей користуються послугами Інтернету.

Інтернет не має централізованого управління, правил використання чи доступу. Кожна складова мережа встановлює свої власні стандарти. Централізовано визначаються правила використання адресного простору Інтернет-протоколу та Системи доменних імен. Керує цим Інтернет корпорація з присвоєння імен та номерів (англ. Internet Corporation for Assigned Names and Numbers, або ICANN), міжнародна некомерційна організація з головним офісом у США. Технічне обґрунтування і стандартизацію основних протоколів (IPv4 та IPv6) проводить Internet Engineering Task Force (IETF), некомерційна організація, відкрите міжнародне співтовариство проектувальників, учених, мережевих операторів і постачальників послуг.

Мережа побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів даних. В наш час Інтернет відіграє важливе значення у створенні інформаційного простору глобального суспільства, слугує фізичною основою доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних.

Основи організації мережі Інтернет. Ключові принципи Інтернету

Інтернет складається з багатьох тисяч корпоративних, наукових, урядових та домашніх мереж. Об'єднання різнорідних за архітектурою мереж стало можливо завдяки протоколу IP (англ. Internet Protocol) і принципу маршрутизації пакетів даних. Протокол ІР був спеціально створений агностичним у відношенні до фізичних каналів зв'язку. Тобто будь-яка мережа передачі цифрових даних може передавати інтернет-трафік. На стиках мереж спеціальні маршрутизатори займаються сортуванням та перенаправленням пакетів даних, базуючись на ІР-адресах одержувачів цих пакетів. Протокол ІР утворює єдиний адресний простір у масштабах всього світу, але в кожній окремо взятій мережі може існувати свій власний адресний підпростір. Така організація ІР-адрес дозволяє маршрутизаторам однозначно визначати подальший напрямок для кожного, навіть найменшого, пакету даних. У результаті між різними мережами Інтернету не виникає конфліктів і дані точно і без перешкод передаються від мережі до мережі по всій планеті.

Сам протокол ІР був народжений в дискусіях всередині організації IETF (англ. Internet Engineering Task Force, Task force — група спеціалістів, покликана вирішити певну задачу), назву котрої можна перекласти як «Група для вирішення задач проектування Інтернету». IETF і її робочі групи досі займаються розвитком протоколів Всесвітньої мережі. Вона відкрита для публічної участі та обговорень. Комітети цієї організації публікують т.зв. документи RFC (англ. Request for Comments — запит коментарів). В цих документах даються технічні специфікації і точні пояснення багатьох питань. Деякі документи RFC організація IAB (англ. Internet Architecture Board — Рада з архітектури Інтернету) оголошує Стандартами Інтернету. З 1992 року IETF, IAB та ряд інших організацій утворюють Товариство Інтернету (англ. Internet Society, ISOC) — організаційну основу для різноманітних дослідницьких та консультативних груп, що займаються розвитком Інтернету. На думку багатьох науковців Інтернет це початок нової ери і продуктивно займаються розвитком і удосконаленням міжнародної системи Інтернет.

Служби мережі Інтернет

У наш час найпопулярнішими службами Інтернету є:

· Веб

o Веб-форуми

o Блоги

o Вікі-проекти (в тому числі й Вікіпедія)

o Інтернет-магазини

o Інтернет-аукціони

o Інтернет події

o Інтернет-час

· Електронна пошта та списки розсилки

· Групи новин (в основному, Usenet)

· Файлообмінні мережі

· Електронні платіжні системи

· Інтернет-радіо

· Інтернет-телебачення

· IP-телефонія

· Системи обміну повідомленнями

· FTP-сервери

· IRC

Служби доступу INTERNET до віддалених файлів

Інформаційні архіви — це «комп'ютерні бібліотеки», в яких зберігаються різноманітні матеріали і програми, що користуються тривалим попитом і нерідко мають значний обсяг. Інформація в архівах зберігається у вигляді файлів, які в залежності від їх тематичної спрямованості групуються в каталоги і підкаталоги, створюючи деревоподібну структуру (аналогічну файловій структурі операційних систем MS-DOS і UNIX). Каталог найвищого рівня називається кореневим каталогом архіву.

Основною функцією поштового серверу інформаційного архіву є пересилання по запиту користувачів необхідних файлів засобами електронної пошти. У процесі підготовки файлу до пересилання поштовий сервер автоматично виконує (у випадку необхідності або по запиту користувача) операції стиску і кодування інформації. Поштові програмні сервери, що працюють з інформаційними архівами, можна розділити на три види:

· файловий сервер;

· FTPmail-сервер;

· WAISmail-сервер.

Файловий сервер обслуговує тільки один інформаційний архів і призначений тільки для автоматичного прийому запитів користувачів і видачі по електронній пошті результатів їх виконання у вигляді файлів з текстовою інформацією, графічними продуктами, програмами тощо;

FTPmail-сервер дозволяє користувачу отримати файли з віддалених інформаційних архівів, що працюють в режимі FTP (File Transfer Protocol). Функції FTPmail-серверу складніші, ніж файлового серверу. По запиту користувача сервер автоматично формує програму взаємодії з віддаленим архівом, проводить сеанс зв'язку і відсилає його результати замовнику по електронній пошті;

Доступ до файлів віддалених комп'ютерів відбувається під керуванням протоколу передачі даних File Transfer Protocol, а для обміну інформацією комп'ютер потрібно під'єднати до FTR серверу вузлового комп'ютера в INTERNET, на якому зберігаються файли, призначені для передачі інформації. Багато загальнодоступних FTR серверів дозволяють під час сеансу зв'язку отримати будь-які файли, які цікавлять користувача.

Довідково-пошуковий WAISmail-сервер (Wide Area Information Service) призначений для пошуку інформаційних архівів, що містять необхідні файли.

Послуги комп'ютерної мережі INTERNET

INTERNET надає такі основні види послуг:

1. e-mail — електронна пошта;

2. групи новин;

3. списки поштової розсилки;

4. доступ до файлів віддалених комп'ютерів;

5. сеанси зв'язку з іншими комп'ютерами, під'єднаними до INTERNET;

6. пошук інформації в базі даних в оперативному режимі;

7. спілкування з іншими користувачами шляхом використання сервісу Internet Relay Chart;

8. доступ до інформаційної системи World Wide Web (WWW).

З додаткових послуг можна виділити наступні:

· широка передача MultiMedia;

· RadioInternet;

· розмовний конференційний зв'язок;

· безпечні угоди;

· відеоконференційний зв'язок;

· безпровідне з'єднання.

Український сегмент Інтернету

Історія українського сегменту Інтернет починається 19-го грудня 1990 року, коли Юрій Янковський (Yuri Yankovski) з Міжгалузевого Наукового Центру Технології Програмування «Технософт» (м. Київ, керівник Ігор Вельбицький) під'єднався до світової мережі Інтернет. На відміну від США, де Інтернет (NSFNET) фінансувався державою аж до 1995-го року, проект Інтернет в Україні та і в СРСР і почався і розгортався без будь якої державної підтримки. Роботи по до-інтернетній мережі ОГАС академіка Глушкова було спочатку активно блоковано, а на початку буремних 90-х і повністю закрито. Тому Інтернет і в Україні і в Росії з'явився тільки завдяки цікавості інженерів та бажанням зламати інформаційні бар'єри. Влітку 1990-го інженер Демос/KIEA Дмитро Володін познайомився з комп'ютерним адміністратором університету Хельсінки та, повернувшись до Москви, під'єднав Демос до Інтернет. Вже після першої платіжки за міжнародний зв'язок Москва-Хельсінки стало зрозуміло, що або вікно в Інтернет треба зачинити, або треба знайти ресурси для інтернет-мережі. Так з'явилась ідея інтернет-мережі RELCOM, яка фактично дозволила всім учасникам інтернет-спільноти розподілити витрати на утримування Інтернет. «Технософт» (ts.kiev.ua) хоч і був зареєстрований в домені «UA», але на той час формально не існувало ні домену «UA», ні домену «RU». Тому Дмитро Володін (dvv) зробив відмітку про те що електронну пошту до першого інтернет-вузла України слід надсилати через ussr.eu.net.

За практичної недоступності автоматичного телефонного зв`язку в країні, коли надіслати звичайний факс займало майже чотири години, можливість не тільки передати електронну пошту у світову мережу всього за 30 хвилин, а й брати участь у відкритих світових форумах USENET, стала дійсним інформаційним проривом. Вже навесні 91-го ts.kiev.ua формально набув статусу Інтернет Сервіс Провайдера (ISP) забезпечивши інтернет транзит абоненту України, а до кінця 1991-го року інтернет вузол Технософт вже обслуговував користувачів Інтернет не тільки Києва, а і багатьох інших міст України.

Історія домену (так би мовити, «виключно українського», УАнет) інтернету починається восени 1991 року, коли українські фахівці розпочали переговори з IANA про виділення для України власного домену, осібно від загального для всього колишнього Радянського Союзу.su. 1 грудня 1992 року представник IANA Джонатан Постел делегує домен першого рівня коду країни.ua провідним українським Інтернет-фахівцям, обраними Інтернет-співтовариством — Олегові Волощуку й Ігорю Свиридову. Обов'язки адміністраторів виконувались на громадських засадах.

Дволітерний код країни UA встановлено міжнародним стандартом ISO 3166 для ідентифікації географічної території, і не є засобом ідентифікації держави Україна та/або української нації.

Аутсайдерами за рівнем проникнення Інтернету згідно з даними березня 2009 року були Луцьк (0,18%), Житомир (0,21%), Чернівці (0,32%) і Закарпаття (0,31%).

Станом на початок 2009 року в домені України .ua (включно з доменами другого, третього і т. д. рівнів) зареєстровано 390197 імен.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КОМПЮТЕРНОЇ ТЕХНІКИ

Дата добавления: 2014-11-16