Прийняття управлінських рішень

Управління готельно-ресторанною системою передбачає цілеспрямований вплив суб’єкту управління на виробничо-господарську діяльність суб’єкту управління для забезпечення оптимального функціонування та розвитку останнього, створення нормальних умов праці та задоволення соціальних потреб членів колективу.

Цей вплив здійснюється, перш за все, шляхом розробки планової програми діяльності соціально-економічної системи. Однак, у зв’язку з динамічним характером виробничо-господарського процесу, умови функціонування системи постійно змінюються, що проявляється у виникненні різноманітних виробничо-господарських ситуацій, відхиленні від планової програми розвитку об’єкту управління.

Виробничо-господарські ситуації можуть бути наперед передбаченими (носити плановий характер) або виникати випадково у зв’язку з непередбаченими обставинами. у будь-якому випадку виникнення певної господарської ситуації супроводжується порушенням зв’язку, що складається у господарстві, зміною окремих елементів об’єкту управління трудових ресурсів, основних і оборотних фондів, технології діяльності і т.п. все це обумовлює необхідність втручання в хід господарського процесу, тобто прийняття і реалізація управлінського рішення з приводу виникнення ситуації, що характеризується певними кількісними та якісними параметрами.

Отже, управлінське рішення являє собою вольовий акт втручання суб’єкту управління в діяльність об’єкту управління для виходу з певної виробничо-господарської ситуації.

Вихід з ситуації, що складається, може бути здійснений в різні терміни, різними шляхами, з залученням більших чи менших засобів. Всі ці аспекти повинні бути врахованими при розробці управлінського рішення. Тому, хоч на практиці прийняття управлінського рішення виглядає включно прерогативою лінійного менеджера, насправді процес розробки, прийняття, а потім і реалізації управлінського рішення набагато складніший. Управлінське рішення – це результат творчого процесу суб’єкта управління по пошуку шляхів, напрямів, засобів виходу з виробничо-господарської ситуації і одночасно дій колективу об’єкту управління по вирішенню цієї ситуації.

Зміст управлінського рішення розкривається в його функціях: скеровуючій. Координуючій та мобілізуючій.

Скеровуюча функція. Будь-яке рішення розробляють, виходячи з певної стратегії управління організацією чи підприємством, тобто з врахуванням довгострокової перспективи. Виходячи зі стратегічної лінії розвитку. У рішенні ставиться конкретне завдання, яке потрібно виконати в певний строк.

Функція координації (узгодження). Управлінське рішення визначає місце кожної ланки, підрозділу, працівника у вирішенні поставлених завдань, погоджує та взаємно координує їх дії і необхідні ресурси в часі і просторі. Таким чином, функція координації та узгодження у поєднанні з іншими заходами покликана забезпечувати чітку погодженість дій всього трудового колективу, ритмічність виконання виробничої програми.

Мотивуюча (стимулююча) функція. Завдання цієї функції полягає у забезпеченні найбільш повної активізації окремих виконавців чи трудових колективів для досягнення фсормульованих у рішенні цілей. При цьому найкращих результатів досягають у тих випадках коли поставлене завдання відповідає принципу: те, що вигідно підприємству, повинне бути вигідним і окремому працівнику.

Приймаючи управлінське рішення, необхідно забезпечувати наявність усіх розглянутих функцій. Недооцінка ролі якої-небудь з цих функцій на практиці приводить до нерозуміння цілей та завдань, які стають перед конкретними колективами, порушенню погоджуваності в діях, до безініціативності, а нерідко і до порушення трудової дисципліни. Для того, щоб управлінське рішення виконало свою роль, воно повинне відповідати вимогам, наведеним в табл. 4.

Управлінські рішення відрізняються різноманітністю форм і змісту. Тому для їх класифікації та групування використовують різні ознаки, виділяючи як загальні, так і особливі риси, притаманні окремим видам рішень.

У відносно простих ситуаціях досвід, інтуїція, а інколи просто здоровий глузд підказують вірне рішення. Практика показує, що більшість управлінських проблем на підприємствах до цього часу вирішується на основі емпіричних знань. У таких ситуаціях прийняття ефективних рішень часто перетворюється в мистецтво, яке багато в чому залежить від досвіду чи здібностей того чи іншого керівника. Це означає, що якість управлінських рішень у певній мірі залежить від індивідуальних здібностей керівника від його теоретичної та практичної підготовки, від загального кругозору та досвіду.

Таблиця 4

Дата добавления: 2014-11-18