Форми колективного обговорення професійних проблем

ПЛАН.

ЛЕКЦІЯ 7. ФОРМИ КОЛЕКТИВНОГО ОБГОВОРЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПРОБЛЕМ. ОСНОВНІ ВИДИ ПУБЛІЧНИХ ВИСТУПІВ.

ГЛОСАРІЙ

Аргументування – це важливий спосіб переконання за допомогою вмотивованих, обґрунтованих логічних доказів

Ділове спілкування – це цілеспрямований процес обміну інформацією, що переслідує конкретну мету

Жести – це виражальні рухи рук, що передають внутрішній стан людини.

Екстралінгвістика – галузьмовознавства, що вивчає сукупність етнічних, соціальних, географічних і інших чинників, нерозривно пов'язаних з розвитком та функціонуванням мови. (Сміх, паузи, дихання, покашлювання, зітхання, позіхання).

Кінесика (др.-грец.κίνησις – рух) – сукупність рухів (жестів, міміки), що застосовуються в процесі людського спілкування (за винятком рухів мовного апарату). Розділ паралінгвістики. (Вираз обличчя (міміка),жести, хода, постава, погляд, посмішка).

Комунікація – це цілеспрямований обмін в різноманітних процесах спілкування

Міміка – це експресивні рухи м’язів обличчя, що виражають психічний стан, почуття, настрій людини в певний момент часу.

Мова – це система засобів спілкування.

Мовлення – вибір засобів спілкування у процесі його здійснення.

Невербальні засоби спілкування – це система немовних знаків,які є засобами обміну інформації між людьми.

Поза – це мимовільна або зумисна постава тіла, яку приймає людина.

Проксеміка – (від англ. proximit – близькість) галузь соціальної психології та семіотики, що займається вивченням просторової та часової знакової системи спілкування. Це не тільки відстань між спілкувальниками, а й конфігурація, яку вони творять. (Відстань, дистанція).

Праксодика – розділ фонології, що займається одиницями, які накладаються на лінійне мовлення, їхнє функціонування, структуру. ( Інтонація висловлювання, модуляції голосу – висота, гучність голосу, його тембр, тональність).

Спілкування – це процес встановлення та розвитку контактів між людьми, взаємодії особистостей, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.

Такесика – розділ психології, що вивчає дотики в ситуації спілкування: рукостискання, поцілунки, доторкування, погладжування, відштовхування тощо.

1.Форми колективного обговорення професійних проблем.

2. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.

3. Основні види публічних виступів

4.Етапи підготовки публічного виступу.

5. Культура сприймання публічного виступу.

6. Візитна картка як невід’ємний атрибут ділового спілкування.

Основними формами колективного обговорення проблем є: перемовини, збори, нарада, дискусія, дебати та презентація. Перемовини – це обговорення певного питання з метою з’ясування позицій сторін або підписання угоди. Проводяться вони з різною кількістю учасників, на різних рівнях, можуть мати як неофіційний, так і протокольний характер. Виконують такі функції: інформативно-комунікаційну, досягнення домовленостей, регулювання, контролю та координації дій. Класифікація перемовин:

- за кількістю учасників: двосторонні та багатосторонні;

- за повторюваністю: разові, постійні;

- залежно від цілей: спрямовані на встановлення відносин, на нормалізацію стосунків, на зміну характеру контактів, на одержання додаткових результатів:

- за змістом: політичні, економічні, особисті;
- за характером: офіційні та неофіційні.

Мають три стадії: 1) підготовка до перемовин (аналіз ситуації); 2) проведення перемовин; 3) завершення перемовин.

Поширеною формою колективного обговорення ділових та професійних проблем є збори – зустріч, зібрання членів організації, що проводиться метою спільного обміну думками з певного питання, яке хвилює громадськість. За складом учасників збори поділяються на відкриті – зібрання членів якогось колективу із запрошенням сторонніх осіб; закриті – без присутності сторонніх осіб та урочисті – зібрання з нагоди відзначення певних урочистостей чи історичних дат. Збори готуються заздалегідь і складаються з таких етапів: підготовка зборів; висвітлення проблеми та її обґрунтування: обговорення проблеми: ухвалення рішення.

Нарада – спільне обговорення важливих питань і прийняття рішень в усіх сферах громадського й політичного життя, форма управлінської діяльності, змістом якої є спільна робота певної кількості учасників, дієва форма залучення членів трудового колективу до рішення актуальних завдань. Оптимальна кількість учасників наради – 10-12 осіб. Класифікація ділових нарад:

1. За метою і завданням:

- навчальні;

- роз’яснювальні;

- проблемні;

- координаційні;

- диспетчерські (оперативні);

- інструктивні (інформаційні).

2. За способом проведення:

- диктаторські (право голосу має тільки керівник);

- автократичні (запитання керівника – відповіді учасників);

- сегрегативні (керівник визначає тих, хто має виступити, кого він бажає вислухати);

- дискусійні (демократичний спосіб вирішення проблем, які винесені на нараду);

- довільні (обмін думками працівників, професійні обов’язки яких тісно взаємопов’язані.).

3. За ступенем підготовленості:

- заплановані (шотижневі, у точно визначений час, зі сталим складом учасників, з постійним порядком денним);

- позапланові (у разі виникнення непередбачуваних, надзвичайних ситуацій).

В організації ділової наради виділяють три етапи: підготовка, перебіг наради та підсумовування наради.

Дискусія – (від лат disscussio – дослідження, розгляд) діалогічний метод творчої діяльності групи осіб, побудований на публічному, відкритому, доброзичливому обговоренні актуального, але спірного питання і спрямований на певний позитивний результат. Дискусія – діалог не внутрішній, а зовнішній. Предметом дискусії не може бути другорядне, випадкове для конкретної аудиторії питання, воно повинне бути проблемним, важливим у даній ситуації та викликати неоднозначні думки та пропозиції. Справжні дискусія – не суперечка, не з’ясування стосунків, а об’єктивне й доброзичливе обговорення питання з обов’язковою повагою як до своєї прихильників, так і до опонентів. Тому за результатами дискусії не може бути переможців і переможених.

Виділяють три етапи організації дискусії: підготовчий, основний та заключний.

Готуючи й проводячи дискусію, слід пам’ятати про етичні та психологічні вимоги до неї: якщо учасники матимуть єдину мотивацію, прагнутимуть знайти відповіді на хвилююче питання, будуть достатньо поінформовані про предмет обговорення, не витрачатимуть час на обговорення «білих плям», створять атмосферу доброзичливості та поваги, тоді дискусія приречена на успіх, а її учасники розійдуться з почуттям задоволення від проведеної роботи. Форми дискусії:

- «дерево рішень»

- в стилі телевізійного ток-шоу;

- «мозковий штурм».

Дебати – обговорення якого-небудь питання, полеміка. Найголовніше у дебатах – передавання повідомлення якомога зрозуміліше, водночас апелюючи до повідомлення опонента, тобто завдання дебатів – переконати опонентів і слухачів у правильності поглядів. Промовці намагаються залучити на свій бік якомога більше людей, тому дебати мають характер змагання, за регламентом якого стежить ведучий. Називають три етапи проведення дебатів:

1) формулювання та обґрунтування власного бачення проблеми;

2) обмін аргументами та запитаннями;

3) останнє слово опонентів.

Дата добавления: 2014-11-18