З матеріалів Додатку № 1 до Програми розвитку туризму в Україні до 2005 р

Туристично-рекреаційні комплекси України — органічна складова її єдиного соціально-економічного комплексу. Є можливості для розвитку оздоровчого, спортивного, спеціалізованого туризму: сільського, мисливського, рибальського, кінного, велосипедного, вітрильного, гірськолижного та інших.

Перспективною є участь у створенні туристично-екскурсійного потенціалу Карпатського та Придніпровського регіонів, Полісся, Поділля та Українського Причорномор’я в межах програм їх соціально-еконо­мічного розвитку. З урахуванням природно-рекреаційного потенціалу, а також попиту на міжнародному та внутрішньому туристичному ринках можлива туристично-рекреаційна діяльність у Карпатах (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська та Чернівецька області) і на Азово-Чор­номорському узбережжі (Автономна Республіка Крим, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Одеська та Херсонська області). Слід відзначити, що на українському півдні тривалість купального сезону становить від 105 до 145 днів.

Важлива складова туристично-екскурсійного потенціалу України — історико-культурні пам’ятки. Найбільше їх у Київській, Львівській, Чернігівській областях та Автономній Республіці Крим, містах Києві, Львові, Одесі, Чернігові, Кам’янці-Подільському.

Велика кількість пам’яток археології зосереджена в південній частині України. Атрактивними для туристів є розкопки античних міст північного Причорномор’я — Тіри, Ольвії, Херсонеса, Пантікапея, а також археологічні музеї в Одесі, Керчі та Києві.

Велике значення для розвитку пізнавального туризму мають пам’ятки архітектури різних епох і стилів. Це, зокрема, пам’ятки Київської Русі (IX — XII ст.) у Києві, Чернігові, Каневі, Овручі, Володимирі-Волинському; пам’ятки оборонної архітектури — фортеці в Луцьку, Меджибожі, Кам’янці-Подільському, Хотині, Білгороді-Дністровсько­му, Ужгороді, Мукачевому; палацові комплекси в Криму, на Львівщині та Чернігівщині; пам’ятки цивільної архітектури в Києві, Львові, Харкові, Полтаві, Чернівцях, Ужгороді; пам’ятки культової архітектури в Києві, Львові, с. Маняві на Івано-Франківщині, у Почаєві, Міжгір’ї, Мукачевому, Чернівцях; пам’ятки дерев’яної культової та цивільної архітек­тури в Карпатах.

Найбільший інтерес викликають музейні комплекси світового (за класифікацією ЮНЕСКО) значення в Києві — Софійський та Києво-Печерський заповідники, Андріївська та Кирилівська церкви; музеї архітектури та побуту просто неба у Києві, Переяславі-Хмель­ницькому, Львові, Ужгороді, Чернівцях, Галичі; картинні галереї в
Києві, Одесі, Феодосії, Львові, Харкові тощо; меморіальні музеї видатних державних діячів, а також діячів літератури, науки та культури: Т. Г. Шевченка, М. В. Гоголя, І. Я. Франка, Лесі Українки, О. С. Пуш­кіна, П. І. Чайковського, Богдана Хмельницького, М. А. Булгакова, О. П. Довженка, І. П. Котляревського, Панаса Мирного, С. П. Ко­рольова, Є. О. Патона, М. К. Заньковецької, І. К. Карпенка-Карого, І. К. Айвазовського, Д. І. Явор­ницького та інших; численні історичні та краєзнавчі музеї.

Найбільшою перешкодою розвиткові міжнародного туризму в Україні є відсутність необхідної інфраструктури — готельних комплексів, мотелів, туристичних баз, кемпінгів, мотелів, зручних та швидкісних шляхів сполучень. Малорозвинутою в Україні є і мережа супутніх щодо міжнародного туризму видів діяльності — виготовлення сувенірів, надання послуг зв’язку, транспортування, харчування тощо.

Головними завданнями розвитку туристичного бізнесу, а також функціональними інструментами для розв’язання цього завдання є:

· розроблення комплексної концепції розвитку туристичної, міжнародно-туристичної галузі в Україні з прив’язкою до фінансових можливостей і передбаченням реальних та послідовних заходів;

· нормативно-правове забезпечення міжнародно-туристично­го бізнесу, а також пов’язаних з ним сфер соціально-економіч­ного життя;

· розроблення та впровадження системи пріоритетів і пільг фінансового характеру з метою захисту національного туристичного ринку;

· розроблення регіональних (територіальних) програм розвитку туристичної сфери; узгодження загальнодержавних та регіональних програм розвитку туризму;

· забезпечення інфраструктури міжнародного туризму — будівництво готелів, мотелів, кемпінгів, поліпшення транспортного забезпечення, роботи комунальних, поштових, сервісних служб;

· заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток туристичної індустрії;

· розвиток пов’язаного з туризмом бізнесу — відповідних сегментів харчової промисловості, сувенірних, картографічних підприємств;

· установлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму, відповідно з міжнародними, зокрема європейськими, критеріями якості;

· міжнародно-правове забезпечення сприятливих умов розвитку туризму в Україні — розв’язання питання щодо участі (членства) України в міжнародних спеціалізованих організаціях, об’єд­наннях та структурах, підписання та реалізація двосторонніх між­державних, міжурядових домовленостей щодо туризму;

· узгодження завдань розвитку туризму з цілями охорони навколишнього середовища, збереження біологічних видів та ланд­шафтів.

Згідно з оцінками, які містяться у Додатку № 5 до Програми розвитку туризму в Україні до 2005 р., рівень туристичних відвідувань України на 2005 р. становитиме до 4 млн осіб. Головними партнерами України тут є Російська Федерація — очікувана кількість відвідувань 1 000 000 осіб, Республіка Молдова — 420 000, Республіка Білорусь — 400 000 осіб, Республіка Польща — 380 000 осіб, Республіка Югославія — 330 000 осіб, Угорська Республіка — 300 000 осіб, Румунія — 110 000 осіб, Республіка Болгарія — 95 000, Словацька Республіка — 78 000 осіб, Федеративна Республіка Німеччина — 60 000 осіб, Республіка Узбеки-
стан — 50 000 осіб, Сполучені Штати Америки — 36 000 осіб, Республіка Грузія — 32 000 осіб.

Поступово, в міру економічного піднесення, зростатиме кількість українців, які виїжджатимуть з туристичними цілями за кордон. Характерними цілями таких виїздів є літній відпочинок на морі (у Туреччині, Болгарії та колишніх республіках Югославії — дешеві тури, в Італії, Іспанії, Греції, на Кіпрі та на екзотичних островах — більш дорогі). Популярністю користуються найбільш відомі європейські столиці та великі культурно-історичні центри. Частішають виїзди за кордон з науково-навчальними цілями.

У цілому в Україні є хороші можливості для активного розвитку міжнародного туризму як однієї зі складових загального механізму міжнародної економічної діяльності, але потрібно, як це зазначається в Законі України «Про туризм», забезпечити раціональне використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму.

Дата добавления: 2014-11-20