Гребля «Три ущелини»: конфлікт часів

Прикладом того, що на питання про доцільний характер та масштаб впливу господарської діяльності людини на природне середовище немає простих відповідей, є спроба реалізації найбільшого у світі технологічного проекту — будівництво греблі через ріку Янцзи в районі «Трьох ущелин» у Китаї.

Це будівництво розглядається в країні як символ оновлення Китаю, його перетворення на економічну та міжнароднополітичну наддержаву. Причому так само, як і в колишньому Радянському Союзі, активно використовується риторика «підкорення природи», «прокладання шляху в майбутнє».

Традиційно будівництво гребель є приводом для захоплення ідеями національної величі та престижу країни. Так було в багатьох країнах, і знадобилось доволі багато часу та негативного досвіду (катастрофа в Айдахо, затоплення родючих земель, масштабна деградація екосистем в Україні, усьому СРСР тощо) для того, щоб навчитися з обережністю ставитися до подібних проектів. Утім, власний досвід, як показує практика, є більш повчальним. І стародавня китайська цивілізація, яка після століть застою поновила динамічний розвиток, широко використовує не тільки сучасні інтенсивні, а й екстенсивні методи розвитку, залучаючи до сфери виробництва все нові ресурси.

У 1994 р. у Китаї було розпочато реалізацію найбільшого в сучасному світі проекту «Три ущелини», який взагалі є наймасштабнішим після спорудження Великої китайської стіни. Передбачається збудувати найбільшу дамбу, спорудити найбільшу штучну водойму. Загальна вартість проекту в 20 разів перевищує річний бюджет ООН. Під час спорудження цього гідротехнічного об’єкта буде використано 26 млн т матеріалів, з яких можна було б побудувати 44 єгипетські піраміди. 40 тис. працівників працюють у «Трьох ущелинах», починаючи з 1994 р., а остаточно роботи будуть завершені в 2009 р. Загальна вартість проекту — 28 млрд дол. Це вартість 14 космічних кораблів типу «Шаттл», проте це на 2 млрд доларів менше, ніж прямі збитки, які були заподіяні внаслідок паводку на Янцзи 1998 р.

75 % електроенергії Китаю виробляється з допомогою спалювання вугілля. Відтак кислотні дощі покривають території, що разом дорівнюють Японії. Таким чином вважається, що реалізація проекту дозволить поліпшити становище у сфері охорони здоров’я, знизити смертність. Адже натомість нова гідроелектростанція даватиме 18,2 млн кВт щорічно; для порівняння можна сказати, що вона зможе забезпечувати електроенергією 4 таких міста, як Лос Анжелес. Можна сказати, що «Три ущелини» — це модель забезпечення енергією Китаю в ХХІ ст.

Проте не все так просто, як це уявляють проектанти та лобісти проекту. Справді, його вартість, зважаючи на всі перелічені та інші переваги, не така вже й надвелика. Але це — якщо взяти до відома тільки вартість турбін та всі безпосередні техніко-економічні витрати. Інші міркування породжує більш широка оцінка можливого впливу майбутнього об’єкта на природу, на життя людей. Можна навіть сказати, що за своїми масштабами із самого початку прогнозованих негативних наслідків проект «Три ущелини» не має прецедентів.

Безумовно, знання про руйнівні наслідки стихії, які пов’язані з розливами Янцзи, спонукають до дій (тільки в 1998 р. від паводку постраждало 300 млн осіб, причому під водою опинилася територія, що за площею перевищувала Нову Зеландію). Однак зарубіжні експерти висловлювали сумніви в тому, що достеменно було проаналізовано всі альтернативи проекту «Три ущелини», а також у тому, що перспектива побудувати щось таке, що «було б видно з космосу» (а такі міркування теж висловлювалися китайцями), не затьмарила очі проектантам та відповідальним урядовцям.

Звичайно, прямі аналогії з будівництвом Великої китайської стіни не вповні справедливі. Адже в стародавні часи правителями країни використовувалася примусова праця. Жорстокість не знала меж і безпосередньо призвела до найбільшої в історії людства суто «виробничої трагедії» — загинуло 8 млн осіб під час будівництва, інакше кажучи, по одній людині на кожний метр стіни.

Коли будівництво греблі буде завершеним, за нею підніметься вода на висоту, більшу за 150 метрів. Уже починаючи з 2002 р. підлягають затопленню землі нижче за течією. Унаслідок заповнення водою великих територій під водою опиняться тисячі селищ, малих та великих міст. Доведеться переселити 2 млн осіб, для яких це означає великі особисті труднощі та страждання. У містах Фулінь, Финду, як і в багатьох інших приречених населених пунктах, на будинках, історичних пам’ятках, технічних спорудах, можна побачити відмітки, на рівень яких підніметься вода.

Китай є великою країною, але в перерахунку на одного жителя в ній не так і багато земельних угідь. Але в 2009 р., коли планується остаточно заповнити водою прилеглі території басейну Янцзи, буде затоплено 40 тис. га родючих земель. Нові ж землі, які планується освоїти, далеко не такі якісні, як ті, що будуть виведені з аграрного обігу. Відтак доведеться освоювати території, які лежать в гірших кліматичних зонах, розташовані на схилах пагорбів.

Нарешті, згідно з даними сейсмологів, великі греблі — це спусковий гачок для землетрусів. І якщо зруйнується дамба «Трьох ущелин», велика хвиля може стати причиною загибелі мільйонів людей.

Буде завдано практично безпрецедентного удару по культурній спадщині, яка належить не тільки сучасній КНР: затопленню підлягають залишки 1200 стародавніх селищ, артефакти унікальної культури Ба.
У географічному районі Янцзи загинуть храми, пам’ятки архітектури відразу кількох епох. Унікальні культурні об’єкти опиняться на глибині в кілька десятків метрів і назавжди будуть втраченими для людства. Певні кошти на збереження культури буде виділено, але, по-перше, їх вочевидь недостатньо (у країнах Заходу в таких випадках вартість культуро- та екозберігаючих програм дорівнює 3—5 % загальної вартості будівництва), а по-друге, навіть виділені кошти не втілюються в конкретні роботи через бюрократичні зволікання. Принаймні нічого схожого на ті масштабні роботи, які проводилися в Єгипті при будівництві Асуанської греблі, не очікується.

У Китаї, де в результаті реформ люди отримали нові свободи, мега-проект було піддано критиці, передусім з боку учених — археологів, істориків. Але вочевидь позиції головного архітектора проекту, який заявляв, що розглядає його реалізацію як битву в загальній боротьбі з природою, а також інших прибічників будівництва є на сьогодні сильнішими.

У конфлікті часів: майбутнє проти минулого та сучасного вочевидь перемагає майбутнє. Але чи потрібна така перемога? Адже ціна прогресу інколи ставить під сумнів доцільність того, що називають прогресом…

Дата добавления: 2014-11-20