Перфузійний пристрій АШН

Практика гемодіалізу має приклади використання АШН без перфузійних пристроїв. І саме в цьому випадку застосовується метод артеріо-венозного шунта. Роль перфузійного пристрою виконує серце самого пацієнта. Однак, у більшості випадків клінічної практики використовується метод перфузії, який реалізується за допомогою технічних пристроїв. Функціональна схема такого пристрою наведена на рис. 4.21.

В якості перфузійних насосів використовуються такі ж конструкції, як і в апаратах штучного кровообігу (мембранні, роликові, пальчикові).

Під’єднання кровоносної системи пацієнта до перфузійного пристрою здійснюється за допомогою спеціальних катетерів. Для захисту життя пацієнта у критичних ситуаціях вводиться система блокування.

Основні технічні параметри АШН:

v об’єм заповнення по крові – 200 см²,

v максимальні витрати крові – 600 см³,

v середня об’ємна швидкість очистки крові при продуктивності по крові 200 мл/хв. – 300 мл/год,

v максимальний перепад тисків кров-розчин в діалізаторі – 150 мм рт.ст.

Напрямки розвитку форм не ниркової очистки крові:

1. Використання сорбентів для створення «штучної нирки», яку можна «носити». Будову патрона для очистки крові одноразового використання показано на рис. 4.22.

2. Регенерація діалізуючого розчину. Дозволяє вести гемодіаліз при неперервній циркуляції обмеженої кількості діалізуючого розчину, зменшити габарити і масу АШН, використовувати АШН не тільки у стаціонарних умовах (рис. 4.23).

Рис. 4.22.

Рис. 4.23.

Апарати «Штучна нирка» використовуються, як правило, в стаціонарних клінічних умовах при хірургічних операціях та активній терапії під час лікування таких захворювань:

v травми, пов’язані з порушенням функцій нирки,

v онкологічні захворювання нирок,

v захворювання органів сечової системи,

v отруєння,

v порушення електролітичного балансу,

v інтоксикація про опіках,

v тяжкі, що не підлягають звичайної терапії, набряки мозку та легенів,

v операції по пересадці донорських нирок.

Застосування АШН протипоказано при порушені функції згортання крові і кровотечах.

6. АПАРАТ «ДОПОМІЖНА ПЕЧІНКА» (АДП)

Цей апарат, або апарат «штучна печінка», призначений для підтримки роботи ураженої печінки. Він заміщає її метаболічні можливості, навіть дозволяє відновлювати нормальну функцію ураженої печінки. Internet-посилання: Liver dialysis, Аппарат альбуминового диализа MARS: искусственная печень. Будову апарату показано на рис. 4.24.

Технічні характеристики:

v первинний об’єм заповнення 500-550 мл,

v об’ємна швидкість перфузії 30-40 мл/хв.,

v об’ємна швидкість за плазменною фракцією 15-20 мл/хв.,

v швидкість обертання колоколу 800 об/хв.

АДП застосовується під час лікування:

v вірусного гепатиту,

v загострені хронічного гепатиту,

v цирозу печінки,

v гепатоцеребральної дистрофії.

7. АПАРАТ «ШТУЧНА ЕНДОКРІННА ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА» (АШЕПЗ)

Цей апарат призначений для стабілізації рівня цукру в крові хворих на сахарний діабет і моделює функцію саморегуляції здорової людини. Традиційний метод періодичних ін’єкцій інсуліну призводить до стрибкоподібної зміни концентрації цукру в крові хворого [4, с.23], що негативно відображується на процесах саморегуляції організму.

Апарати ШЕПЗ поділяють на два класи:

1. Стаціонарні апарати типу «Біостатор», які функціонують за принципом неперервного вимірювання концентрації цукру в крові і введенні адекватної кількості інсуліну або глюкози.

2. Парокорпоральні (такі, що можна носити) апарати та дозатори інсуліну, що імплантуються, виконують функцію багато режимного насосу інсуліну:

Рис. 4.24.

v Дозатори шприцевого типу, які можна носити, мають декілька режимів уведення інсуліну. Джерелом енергії є стислий газ, рідше – мікроелектродвигун з джерелом живлення.

v Дозатори інсуліну, що імплантуються. В якості джерела енергії використовується стислий газ.

8. АПАРАТ ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНІВ (АШВЛ)

Штучна вентиляція легенів (штучне дихання, керована вентиляція легенів) – періодична або неперервна заміна повітря у легенях штучними методами у випадку припинення або недостатності їх природної вентиляції.

Апарати ШВЛ заміщають тільки одну стадію процесу дихання – вентиляцію, але, тим не менш, непрямим чином впливають на дифузію газу у легенях, легеневий кровоток і тканинний газообмін.

Штучна вентиляція легенів реалізується двома методами:

1. Вдуванням (інсуфляцією) повітря у дихальні шляхи.

2. Зміною форми та об’єму грудної клітини.

Розроблені технічні засоби реалізують перший метод. Отже, апарати ШВЛ – це технічні пристрої, які здійснюють повітряний обмін у дихальних шляхах організму. Структурна схема такого апарату представлена на рис. 4.25.

Рис. 4.25.

«Фаза-8» (Україна)

RAPHAEL (Hamilton Medical, Швейцария)

ВИАН (Респект-Плюс, Беларусь)

Servo-i (MAQUET)

Концентрація кисню у дихальній суміші не повинна бути нижче 16% (при кімнатній температурі – близько 21%), в іншому випадку може виникнути гіпоксія (киснева недостатність).

Апарати ШВЛ поділяють за призначенням:

v для реанімації,

v для наркозу,

v для лікування дітей.

Основним вузлом апарату ШВЛ є генератор вдиху, який подає під час вдихання дихальну суміш у легені пацієнта. Використовують два види приводів генератора вдиху:

v пневматичний,

v електричний.

Для зниження негативної дії штучного дихання на гемодинаміку застосовують генератор видиху, аналогічний генератору вдиху. Необхідну комутацію газових потоків здійснює розподільчий механізм, який переключається з режиму вдихання у режим видиху і назад, після досягнення завданих значень дихальних об’ємів, часових фаз дихання або тиску.

Загальні характеристики деяких типів апаратів ШВЛ наведено в таблиці 4.6.

Таблиця 4.6.

Показники		Моделі
	РО-6Н	Лада	Вита-1	Ohio (US)
Основне призначення	Тривала реанімація	Короткочасна реанімація	Реанімація дітей	Тривала реанімація
Енергопривод	Електродвигун	Пневмопривод	Електродвигун	Пневмопривод
Принцип керування циклом дихання	За об’ємом	За часом	За часом	За об’ємом
Діапазон установки хвилинної вентиляції, л/хв.	2 - 50	5 - 25	-	1 - 30
Відношення тривалості вдих/видих	1.3; 2; 3	1.5 - 3		1 - 3
Максимальний тиск вдиху, мм рт.ст.	10 - 150	-	-	10 - 200

Література:

1. Аппаратніе методі исследов (42)

2. Ремизов. Медицинская и биологическая фізика.

3. Медицинские приборы. Разработка и применение

4. Терапевтические аппараты и системы

5. Медицинские приборы, аппараты, системы и комплексы

6. Кромвель Л. Медицинская электронная аппаратура для здравоохранения, М Радио и связь, 1981

7. Аппаратура и методы клинического мониторинга

8. Биомедицинская_измерительная_техника_ВУЗ_Илясов_2007

9. В.В. МОРОЗОВ А.В. ЖДАНОВ Е.А. НОВИКОВА Ю.А. НОВИКОВА А.Б. КОСТЕРИН. ИМПЛАНТИРУЕМАЯ СИСТЕМА ВСПОМОГАТЕЛЬНОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ НА БАЗЕ МЕХАТРОННЫХ МОДУЛЕЙ Монография 2006.

10. Эфрусси М.М. Слуховые аппараты и аудиометры. – М.: Энергия. – 1975. – 96 с.

Дата добавления: 2014-11-20