Розвиток філософської думки в Україні від Г. Сковороди до нашого часу 3 страница

¹¹ Вернадский В. И. Начало и вечность жизни.— М., 1989.— С. 114. пошуків світової думки¹². Як вчений-природодослідник В. І. Вернадський високо цінував значення філософських знань для розвитку науки, безпосередньо розробляв проблеми мето­дології науки, співвідношення філософії і природознавства, пи­тання наукової творчості, природи наукового світогляду. Нові' дані природничих наук розглядав як важливий фактор теоре­тичного синтезу. Оцінюючи значення теорії відносності А. Ейн­штейна для натуралістичного розуміння простору, часу, тяжін­ня, матерії та енергії, він зазначав: «...Ми тепер знаходимось у межі нового великого синтезу уявлень про природу, наслідки якого нам зараз навіть важко врахувати при всіх умовах на­шого проникнення в майбутнє» ¹³.

Теоретичні праці В. І. Вернадського орієнтують на необхід­ність вироблення планетарного мислення, оскільки людина як житель планети і може, і повинна мислити і діяти в новому аспекті — не лише в аспекті окремої особи, сім'ї чи роду, дер­жави або союзів їх, а й у планетарному аспекті. В цьому від­ношенні значне місце належить науці. Це якраз та сфера, де повинні в першу чергу складатися цивілізовані форми взаємо­відносин, бо саме тут вимальовуються нові форми наукового братства — позадержавні організаційні форми світового науко­вого середовища. В. І. Вернадський надавав особливого значен­ня свободі наукової творчості, виступав проти втручання дер­жави у наукову працю. «Наука, подібно до релігії, філософії або мистецтва, є духовною сферою людської творчості, яка за своєю основою більш могутня і більш глибока, більш вічна, ніж будь-які соціальні форми людського життя... Вона вільна і ніяких рамок не терпить» ¹⁴.

В. І. Вернадський постійно вболівав за Україну, виступав за збереження культурної самобутності українського народу.

Складний і суперечливий шлях пройшла українська філо­софська думка після 1917 р. Дискусії 20-х років змінилися ре­пресіями ЗО—40-х, що вкрай негативно позначилося на стані розвитку філософії в Україні. Лише наприкінці 50-х років ство­рилися більш сприятливі передумови для розгортання теоре­тичних досліджень з проблем філософії. На зміну політичним репресіям приходить період активізації різних галузей духов­ного життя, в тому числі і філософської. Творчість «шести-

¹² Вернадский В. И. Начало и вечность.— М., 1989.—С. 130.

¹³ Там же.— С. 152.

¹⁴ Вернадский В. И. Живое вещество: Начало и вечность жизни.— М.„ 1989 —С. 152. _;,

104 ■>•

десятників» (так в літературі називали діяльність значної гру­пи українських філософів 60-х років) ознаменувала певний етап у розвитку української філософської думки. Однак це три­вало недовго. Знову догматизм став альфою і омегою нашого духовного життя, коли у творчості критично мислячого філосо­фа вбачали або ревізіоніста, або українського буржуазного на­ціоналіста. Семидесяті і початок восьмидесятих років характе­ризуються застоєм в українській філософській думці. Щоправ­да, було б несправедливо малювата цей період лише чорними фарбами, адже і в цей непростий час з'являлися праці, які відзначалися творчим підходом до аналізу складних явищ су­спільного і духовного життя. Отже, українські філософи зроби­ли таки певний внесок у розвиток як вітчизняної, так і світової філософської думки.

Якщо підходити історично і хронологічно до аналізу твор­чих набутків філософії в Україні, то слід підкреслити, що у 20-і роки центрами розвитку філософської думки були Харків і Київ, де зосередились найбільш кваліфіковані кадри філосо­фів. Мається на увазі насамперед Академія наук України. В перші роки існування її вона не мала у своєму складі струк­турних підрозділів філософського профілю. Філософська про­блематика репрезентувалась вченими інших наук. Так, комісія і товариство, що діяли при історико-філологічному та соціаль­но-економічному відділах Академії наук, вивчали питання гро­мадських течій в Україні, поглиблювали аналіз філософських поглядів Г. С. Сковороди, естетичних і культурних надбань на­роду. Історик Д. І. Багалій у 1926 р. видав монографію про Г. С. Сковороду, етнограф і літературознавець М. Ф. Сумцов — теоретичну працю з історії філософської думки в Україні. Вче­ними Академії наук багато було зроблено і для філософського осмислення природничого знання. Зокрема, в працях В. П. За-тонського, С. Ю. Семковського, Д. І. Блохінцева, М. Г. Холод­ного, О. В. Палладіна, В. О. Юринця та ін. розроблялися філо­софські аспекти спеціальної і загальної теорії відносності, кван­тової механіки і квантової електродинаміки, мікробіології і фізіології рослин, біології головного мозку. Все це мало якщо не пряме, то принаймні опосередковане відношення до філо­софського осмислення подій і явищ буття.

Слід особливо_ підкреслити значення праць В. О. Юринця,

Дата добавления: 2014-11-20