План викладу і засвоєння матеріалу

Ключові слова

Розділ 20. ФінансИ ДОМОГОСПОДАРСТВ

· домогосподарство;	· вхідні грошові потоки домогосподарства;
· сім'я;	· вихідні грошові потоки домогосподарства;
· родина;	· сукупні фінансові ресурси домогосподарства;
· індивід;	· сукупний дохід домогосподарства;
· фінанси домогосподарства;	· сукупні витрати домогосподарства;
· фінансова діяльність домогосподарства;	· споживчі сукупні витрати домогосподарства;
· внутрішні грошові потоки домогосподарства;	· неспоживчі сукупні витрати домогосподарства;
· зовнішні грошові потоки домогосподарства;	· заощадження домогосподарств.

У результаті вивчення теми студенти повинні знати:

· поняття «домогосподарство» та співвідношенням понять «домогосподарство», «сім'я» і «родина»;

· теоретичні підходи щодо трактування функцій фінансів домогосподарств, що є проявами їх сутності;

· принципи формування доходів і здійснення витрат домогосподарствами;

· механізм розподілу (у т.ч. перерозподілу) доходів домогосподарства;

· особливості, тенденції та перспективи розвитку фінансів домогосподарств в умовах подолання системної кризи і реформування економіки України;

· роль фінансів домогосподарств, яка є результатом їх функціонування в економіці країн з різним рівнем розвитку.

20.1. Економічна сутність і роль фінансів домогосподарств у фінансовій системі країн з різним рівнем економічного розвитку.

20.2. Склад, структура і розподіл доходів домогосподарств в Україні.

20.3. Перспективи розвитку фінансів домогосподарств в умовах подолання системної кризи і реформування економіки України.

20.1. Економічна сутність і роль фінансів домогосподарств у фінансовій системі країн з різним рівнем економічного розвитку

Розвиток цивілізації був і залишається розвитком людини та її потреб. Відтак, основою життєдіяльності і еволюції сучасного суспільства виступає домашнє господарство (домогосподарство). Серцевиною домогосподарства, як соціально-економічного утворення, є сім’я.

Складнощі сьогоденних ринкових трансформацій вітчизняної економіки обумовлюють необхідність і надзвичайну актуальність перегляду і розробки новітніх концептуальних підходів щодо розвитку фінансів домашніх господарств.

Фінанси домогосподарств є найменш досліджуваною вітчизняними і зарубіжними вченими-економістами сферою фінансових відносин. Тільки на початку XXI сторіччя у вітчизняній фінансовій науці обґрунтовано необхідність й доцільність виокремлення фінансів домогосподарств в окрему ланку у складі фінансової системи країни (це позиція більшості). Активізація взаємин з державою, підприємствами, некомерційними установами, банківськими і небанківськими фінансово-кредитними інститутами перетворює сучасне домашнє господарство в активного і впливового суб’єкта фінансів. Однак деякі науковці дотепер наполягають на вторинній допоміжній ролі домогосподарств у розвитку національної фінансової системи. Окремі фінансисти дотримуються думки, що функціонування кожної ланки фінансової системи забезпечується конкретними фінансовими органами чи інституціями, проте відповідного інституційного забезпечення фінансів домогосподарств не передбачено. Так, В.М.Опарін наголошує: «...фінанси громадян (сімейні фінанси) не мають організаційних засад і тому не можуть виділятися як окрема сфера чи ланка» [16, с. 24].

Відповідно до прийнятої в Україні в 1993 році системи національних рахунків, яка з урахуванням методичних рекомендацій ООН віддзеркалює реальні економічні відносини та процеси, домогосподарство є одним з інституційних секторів національної економіки (разом з нефінансовими та фінансовими корпораціями, сектором загального державного управління та некомерційними організаціями).

Родина – це ті люди, що знаходяться в родинних стосунках по предках, тобто близькі і далекі родичі).

Сім’я - група людей, які проживають разом, спільно (чоловік і жінка, батьки і діти) та яких об’єднує спільний дім, господарство, спосіб життя.

За часів незалежності України чітке трактування терміну «домогосподарство» було сформульовано під час проведення Всеукраїнського перепису населення 2001 року, згідно з яким домогосподарство є «сукупністю осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують і витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати в будь-яких із цих стосунків, або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи» [17, ст. 1].

Наявність споріднення або свояцтва для створення та функціонування домогосподарства є можливою, але не обов’язковою умовою. Cпільним у тлумаченні домогосподарства різними економістами є спільні проживання і побут, які обумовлюють спільні витрати та існування спільного бюджету для задоволення потреб його учасників. Згідно зі статтею 3 Сімейного кодексу України «Сім’я є первинним та ос­новним осередком суспільства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вва­жається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних при­чин не проживають спільно. Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім’ї має самотня особа. Сім’я ство­рюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства» [18, ст. 3]. Отже, сім’я є сукупністю, союзом чи об’єднанням кількох осіб, що живуть разом, пов’язані родинністю та спільним бюджетом. Функції домогосподарства і сім’ї не тотожні. Із зазначеного вище випливає висновок: поняття «домогосподарство» ширше за поняття «сім’я». Домогосподарство може складатися з однієї особи і характеризувати відносини осіб, які ведуть спільне із сім’єю домашнє господарство, але при цьому не перебувають в родинних стосунках або стосунках свояцтва. Відтак, домогосподарство є окремою одиницею, що включає одну чи декілька осіб, які спільно господарюють, проживають разом і мають спільний бюджет. Учасниками/членами домогосподарства можуть бути як найняті робітники, так і власники капіталу і землі; громадяни, що задіяні або безпосередньо незадіяні в суспільному виробництві.

Серед функцій домогосподарств виокремлюють такі: споживання вироблених товарів та послуг, пропозиції і постачання головного фактора виробництва – робочої сили, виробничу, демографічну, заощадження частини отримуваного доходу та ін. З позиції мікроекономічного підходу домінує функція споживання. На розмір отримуваного домогосподарством доходу, перш за все, впливає ціна, за якою члени домогосподарства продають робочу силу з метою отримання джерела доходу, за рахунок якого вони фінансуватимуть поточне споживання. Члени домогосподарства роблять вибір: більше/менше працюють і, відповідно, більше/менше споживають ринкових благ.

Фінанси домогосподарств охоплюють обмінні і розподільні (у т.ч. перерозподільні) відносини у суспільстві.

Деякі економісти продовжують оперувати поняттями «фінанси населення», «сімейні фінанси», «особисті фінанси», які переважно тлумачать як грошові фонди, що утворюють мешканці країни з надходжень, отриманих від трудової, господарської та іншої діяльності, що спрямовуються на примноження їх власності та підвищення добробуту.

Підходи до тлумачення фінансів домогосподарств відбито в табл. 20.1.

Як економічна категорія фінанси домогосподарств є сукупністю економічних відносин щодо формування, розподілу та використання грошових фондів у процесі соціально-економічної діяльності домогосподарства задля самовідтворення робочої сили і підвищення рівня життя. Зазначені економічні відносини характеризують процес забезпечення окремих учасників і домогосподарства як цілісного утворення, необхідними і достатніми фінансовими ресурсами для безперервності розширеного відтворення.

Таблиця 20.1

Дата добавления: 2014-12-08