Перспективи розвитку фінансів домогосподарств в умовах подолання системної кризи і реформування економіки України

Сталий людський розвиток є стратегічною метою всіх країн світу. У Декларації тисячоліття Організації Об’єднаних Націй (2000 р.) першою серед цілей розвитку визначено подолання бідності. За оцінками Світового банку, на початку третього тисячоліття 1/4 населення світу проживає в умовах страшного зубожіння, розрив між рівнями доходів багатого і бідного населення постійно збільшується.

Що стосується України, у 2009 р. за обсягами ВВП, який був підрахований за паритетом купівельної спроможності, вона стала 40-вою економікою світу. Більшість дослідників, що аналізують життєвий рівень українського населення стверджують: за майновим розподілом населення Україна належить до країн, де переважна частина суспільства належить до бідних. Такі погляди не збігаються з офіційною статистикою, за якою до бідних верств в Україні належить не більш за 25% населення. Певною мірою розбіжності в оцінці рівня бідності пов’язані з тіньовими дохо­дами багатьох домогосподарств. За оцінками деяких фахівців, доходи від тіньової економіки, яка набула в Україні тотального характеру і становить реальну загрозу національній безпеці держави, отримує більшість дорослого населення. Найвищі доходи від тіньової економіки отримують жителі найбільших міст України і промисло­вих центрів.

Уряд України визначив проблему бідності як неможливість через брак коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу. До ознак бідності українців варто віднести:

· низький рівень життя населення в цілому;

· поширеність бідності населення, що працює;

· психологічне не сприйняття економічної нерівності (наші співгромадяни переконані в кримінальному походженні переважної частини наявних капіталів своїх співвітчизників);

· високу питому вагу громадян, які вважають себе бідними.

Специфіка фінансів домашніх господарств пов’язана з тим, що ця сфера фінансових відносин найменш регламентована державою. В умовах ринкової економіки держава, через підвищення/зменшення ставок податків, сплачуваних членами домашніх господарств, окремі бюджетні трансферти та інше, здатна впливати на абсолютну величину доходу домогосподарства. Однак державні органи управління не мають інструментів прямого впливу на процес розподілу сукупного грошового доходу домогосподарств.

Одним з напрямів розв’язання проблеми низьких доходів населення України, а отже й пріоритетним національним інтересом, може й повинна стати трансформація заощаджень домогосподарств в інвестиції [23].

Заощадження визначають темпи економічного росту, обсяги випуску товарів і послуг, рівень науково-технічного прогресу, а в результаті - добробуту населення країни. Саме проблема заощаджень є однією з центральних в фінансах домогосподарств. Зрозуміло, що від споживання у деяких домогосподарств залишається частина коштів, що спрямовується на заощадження, тобто накопичується. Це може бути як суто грошове накопичення без інвестування, так і інвестування для отримання додаткового доходу власником вільних грошових коштів. До домогосподарств, які не належать до категорії тих, що заощаджують, належать молоді родини. За рахунок позик на придбання житла і освіту вони витрачають більше, ніж заробляють. Також схильні витрачати більше коштів, але вже за рахунок вилучення засобів, нагромаджених у результаті заощаджень, люди пенсійного віку.

Розподіл доходу домогосподарства на частки, що витрачаються відповідно на накопичення й споживання, установлення співвідношення між цими частками є непростою проблемою для власників грошей.

Накопичення грошей є економічними відносинами з капіталізації додаткової вартості (перетворення її на новий капітал). Накопичення домогосподарствами грошей без трансформації їх у капітал позбавляє економіку сили й енергії інвестицій, спрямованих на відтворення головного джерела накопичення - національного доходу.

Заощадження домогосподарства можна визначити як частину доходу домогосподарства, що не використовується на купівлю товарів й оплату послуг, на сплату податків та інших обов’язкових платежів і призначена для забезпечення потреб у майбутньому. Тобто заощадження можна трактувати як використання частини доходу для створення накопичень.Американські економісти вважають, що погашення домашніми господарствами боргів теж є накопиченням, оскільки ці гроші не спрямовані ані на споживання, ані на сплату податків.

Розрізняють мотивовані і немотивовані (що виникають внаслідок перевищення платоспроможності над рівнем потреб) заощадження домогосподарств. На мотиви поведінки домогосподарств при прийнятті рішень щодо заощадження й інвестування впливають відмова від поточного споживання на користь майбутніх витрат, що вимагають значних фінансових коштів (як купівля предметів тривалого користування, автомобіля, поліпшення житлових умов, ремонт), накопичення з метою забезпечення непередбачених витрат, можливість одержання додаткового доходу від вкладення в різні категорії активів з метою знизити втрати від інфляції й збільшити первісні вкладення, забезпечення певного рівня добробуту при виході на пенсію й інше.

Напрямками інвестування домогосподарств в Україні можуть бути:

· вкладення у засоби виробництва для індивідуальної підприємницької діяльності в межах законодавства про підприємництво;

· вкладення у банківські депозити та ощадні сертифікати;

· вкладення у цінні папери з метою отримання дивідендів за акціями або доходу за облігаціями (самостійно чи через фінансових посередників);

· купівля-продаж валюти.

Вибір між альтернативними вкладеннями ґрунтується на стандартному підході: за відсутності інфляції обирається варіант найбільшої дохідності шляхом порівняння банківського відсотка за вкладами і розміру дивідендів і відсотків за цінними паперами. В умовах інфляції населення переважно вибирає інвестування у валютні ресурси.

Найбільш поширеним напрямом участі домогосподарств в інвестиційному процесі залишаються заощадження на депозитних рахунках в банках. В Україні, на жаль, питома вага коштів домашніх господарств, що перебувають поза банками, збільшується й становить приблизно третину від сукупної грошової маси. За неофіційними даними, більш за 70 % українців не мають рахунків у банках. У зв’язку з цими обставинами посилюється залежність банку від панічних настроїв і масового вилучення вкладів.

Сучасні домогосподарства можуть розглядатися більш як потенційні суб’єкти накопичення банківського капіталу. Передумовою перетворення їх на повноцінних суб’єктів накопичення банківського капіталу є формування ринкового типу поведінки повноцінних власників землі, капіталу і підприємницьких здібностей. Це можна здійснити шляхом законодавчого забезпечення гарантій повернення інвестованих засобів та надійної системи страхування.

Вітчизняні економісти дотримуються думки, що перехід від командно-адміністративних до ринкових методів господарювання і регулювання без належного науково-методологічного забезпечення призвів до усунення держави із сфери регулювання доходів домогосподарств, зростання поляризації та соціальної напруженості у суспільстві, падіння рівня життя населення [24, 25, 26, 27]. Відтак, фінансова політика України має бути спрямована на невідкладне вирішення проблем та задоволення потреб людини, яка є найвищою цінністю суспільства, однією з головних умов прогресу суспільства та розширеного відтворення, без якого саме існування суспільства є неможливим.

Дата добавления: 2014-12-08