Фінансові активи та фінансові інструменти

Головна відмінність між сегментами фінансового ринку (між валютним, кредитним, фондовим ринками тощо) у тому, що товаром на цих ринках виступають різні фінансові активи.

Фінансові активи в системі національних рахунків класифікуються у семи основних категоріях: золото і спеціальні права позики (СПЗ); готівка і депозити; цінні папери, крім акцій; позики; акції та інший акціонерний капітал; страхові технічні резерви; інші рахунки до одержання або до оплати.

Фінансові активи включають також монетарне золото і спеціальні права запозичення (СПЗ) Міжнародного валютного фонду, отримувачі яких розглядають їх як фінансові вимоги.

У системі національних рахунків активи визначаються як об’єкти, що мають вартість і знаходяться у власності економічних суб’єктів, від яких слід очікувати в майбутньому одержання прибутку або інших доходів.

В економічній літературі фінансові активи ототожнюють з поняттям фінансові інструменти, що зумовлює необхідність певного обґрунтування цих положень, тому що сьогодні чіткої визначеності ні щодо сутності цих понять, ні щодо їх взаємозв’язку і взаємопідпорядкування не має.

У Законі „Про цінні папери та фондовий ринок” [26] фінансові інструменти – це цінні папери, строкові контракти (ф’ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові контракти (форварди), відсоткові, курсові чи індексні свопи, опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у тому числі тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та відсоткові опціони).

Існує дві основні категорії фінансових інструментів, які суттєво відрізняються надійністю щодо отримання доходу – інструменти власності (акції) та інструменти позики (облігації, векселі, казначейські зобов’язання тощо). Обидві групи фінансових інструментів належать до основних.

Інструменти власності – це безстрокові інструменти, що засвідчують пайову участь інвестора в статутному фонді емітента (акціонерного товариства), тобто характеризують відносини співвласності між цим інвестором та іншими учасниками акціонерного товариства; дають право їх власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів, право на частку майна товариства у разі його ліквідації (прості та привілейовані акції).

Акція – це цінний папір, що засвідчує участь у статутному фонді акціонерного товариства; дає право на участь в управлінні товариством; право на отримання частки прибутку у вигляді дивідендів; право на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Основними видами акцій є:

- прості (звичайні) акції. Дивіденди за ними виплачуються в розмірах, що залежать від фінансових результатів акціонерного товариства за рік. Власники простих акцій беруть участь в управлінні акціонерним товариством;

- привілейовані акції – дають переважне право на отримання фінансового дивіденду та частки майна у разі ліквідації АТ; не дають права на участь в управлінні товариством;

- іменні акції (акції, на яких вказується ім¢я власника та його реквізити) – функціонують на позабіржовому ринку;

- акції на пред¢явника – вільно функціонують на фінансовому ринку.

Інструменти позики відбивають відносини позики між емітентом та інвестором і, зазвичай, пов’язані з виплатою доходу інвестору за надану емітентові позику, характеризуються визначеним терміном обігу. До інструментів позики належать як кредитні інструменти, так і боргові цінні папери – облігації, векселі, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати тощо. Зобов’язання за інструментами позики виконуються емітентом у першу чергу, а після цього, якщо є можливість, виконується зобов’язання за інструментами власності.

Облігація – це борговий цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов¢язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений термін з виплатою фіксованого відсотка.

Облігації мають визначений термін обігу і не дають термін права на участь в управлінні. Облігації можуть випускатися державою, місцевими органами влади, підприємствами.

Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну суми депозиту і відсотків за ним.

Видами ощадних сертифікатів є: іменні, на пред¢явника; строкові; до запитання.

Казначейське зобов¢язання – різновид боргових цінних паперів, що розповсюджується на добровільних засадах серед населення; засвідчує внесення його власником грошових коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу.

Відмінності між облігаціями і казначейськими зобов¢язаннями наведено у таблиці 22.3.

Таблиця 22.3

Відмінності між облігаціями і казначейськими зобов¢язаннями

Ознака відмінності	Облігації	Казначейські зобов¢язання
Сфера розповсюдження	Серед юридичних та фізичних осіб	Виключно серед населення
Виплата доходу	У формі фіксованих чи плаваючих відсотків або шляхом проведення тиражів виграшів	Лише у вигляді фіксованого відсотка
Мета випуску	Фінансування бюджетного дефіциту; поповнення цільових державних фондів; залучення підприємствами додаткових коштів.	Фінансування бюджетного дефіциту

Вексель – цінний папір, що засвідчує безумовне грошове забов¢язання векселедавця сплатити після настання встановленого терміну визначену суму грошей векселевласнику.

Векселі поділяються на два види:

- прості – просте зобов¢язання боржника (векселедавця) сплатити власнику векселя у вказаний термін визначену суму;

- переказні (трата) – письмовий наказ векселевласника, адресований платнику, сплатити третій особі певну суму грошей у певний термін.

Залежно від механізму нарахування доходу фінансові інструменти поділяють на інструменти з фіксованим і плаваючим доходом. До інструментів з фіксованим доходом належать облігації, інші боргові зобов’язання є фіксованими відсотковими виплатами, а також привілейовані акції, за якими сплачується фіксований дивіденд. До інструментів з плаваючим доходом належать боргові зобов’язання зі змінними відсотковими виплатами та прості акції, оскільки дивідендні виплати за ними наперед не визначені й залежать від розміру прибутку, отриманого підприємством протягом звітного періоду.

Крім основної групи фінансових інструментів, виділяють і похідну групу. Похідні фінансові інструменти (деривативи) – це така група фінансових інструментів, механізмів випуск та обігу яких пов’язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних актів (ф’ючерсні, форвардні, опціонні угоди, свопи тощо). Ціни на похідні фінансові інструменти встановлюються залежно від цін активів, які покладені в їх основу і називаються базовими активами (цінні папери, відсоткові ставки, фондові індекси, товарні ресурси, дорогоцінні метали, іноземна валюта тощо).

При прийнятті рішень відносно інвестування коштів учасники ринку аналізують основні властивості фінансових активів. Сутність основних характеристик фінансових активів наведено в таблиці 22.4.

Таблиця 22.4

Дата добавления: 2014-12-08