ДОДАТКИ 3 страница. Об’єкт дослідження фінансової науки - це явища і процеси фінансової теорії і практики, що створюють наукову проблему і потребують її дослідження

Об’єкт дослідження фінансової науки - це явища і процеси фінансової теорії і практики, що створюють наукову проблему і потребують її дослідження.

Об’єктивні наукові закони, що діють в фінансовій сфері – це найстійкіші зв’язки та залежності фінансових явищ і процесів.

Об’єкти фінансового розподілу: валовий внутрішній продукт; національне багатство; національний дохід.

Основні джерела доходів рабовласницьких держав - натуральні податки, особисті повинності, контрибуції, військова здобич та ін.

Ознаки другого етапу еволюційного розвитку фінансів - розвиток фінансової системи відбувався вкрай повільно і обмежено: фінансова система мала лише сферу бюджетних відносин, що були пов’язані з формуванням та використанням бюджету.

Основні напрями державних витрат на третьому етапі еволюції фінансів - витрати на мілітаризацію, соціальну сферу та розвиток економіки.

Ознаки розвиненої форми фінансів - багатовекторність ланок фінансів; перетворення фінансів в механізм непрямого впливу на відносини відтворення шляхом відтворення засобів і предметів праці, робочої сили і виробничих відносин; значна частка національного доходу перерозподіляється через бюджетну систему; оподаткування є найважливішим методом впливу на розвиток матеріального виробництва.

Основні напрями видатків Запорізької Січі - утримання та спорядження війська; утримання кошового господарства; церковних установ; виплати козакам; видача кредитів; видатки на користь Російської імперії; задоволення претензій інших держав.

Ознаки сучасного етапу еволюції фінансової системи України - різноманіття форм і методів фінансових відносин; багатовекторність ланцюгів фінансової системи та зростання їх впливу на економічний розвиток, підвищенням ролі фінансових методів, інструментів і важелів, використання сучасних ринкових теорій в процесі управління фінансами.

Оперативне управління фінансами – це управління фінансами, що становить сукупність заходів, розроблених на основні оперативного аналізу фінансової ситуації, фінансового планування, контролю та регулювання, складання й виконання фінансових планів.

Організація – функція управління, метою якої є формування керівної і керованої систем, а також зв'язків і відносин між ними, що забезпечують кооперування людей і знарядь праці з максимальною ефективністю протікання їх спільної трудової діяльності.

Оптимізація планових розрахунків — полягає у складанні кількох варіантів планових розрахунків.

Обов’язковий фінансовий контроль – контроль, який здійснюється державними органами фінансового контролю згідно з діючим законодавством у належні строки.

Об’єкт фінансового контролю – це розподільчі процеси при формуванні і використанні фінансових ресурсів, у тому числі у формі централізованих фондів грошових коштів.

Оборотний капітал — частка капіталу підприємства, вкладена в поточні активи, фактично всі оборотні кошти. Чистий оборотний капітал є різницею між поточними активами і поточними (короткостроковими) зобов'язаннями.

Основний капітал — частина фінансових ресурсів, яка інвестована у необоротні активи.

Одиниця пенсійних внесків (ОПВ) – умовна розрахункова одиниця, вартість якої відображає прибутковість НПФ.

Орган управління НПФ – рада фонду, який формується виключно з представників засновників фонду.

Об’єкт фінансових правовідносин — це те, на що спрямовано поведінку учасників фінансових правовідносин у межах належних їм суб’єктивних прав і обов’язків.

Облігації внутрішніх державних позик України — державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов їх розміщення.

Облігації зовнішніх державних позик - державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Обов’язкові резерви банків — кошти комерційних банків, які вони зобов’язані зберігати в центральному банку як забезпечення деяких своїх операцій відповідно до нормативів, передбачених законодавством.

Обстеження — це метод фінансового контролю, який охоплює окремі сторони діяльності підприємств, установ, організацій, але проводиться з широкого кола показників і виявляє фінансовий стан господарських суб’єктів, перспективи їх розвитку, необхідність реорганізації чи переорієнтації виробництва шляхом проведення опитувань, анкетувань.

Овердрафт — форма короткострокового кредиту, суть якого полягає у списанні коштів з розрахункового рахунка клієнта понад їх залишок на рахунку, тобто в утворенні на рахунку клієнта дебетового сальдо.

Одержувачі бюджетних коштів - юридичні та фізичні особи, що не мають статусу бюджетної установи

Офшор — центри спільного підприємництва, які надають пільговий режим фінансово-кредитних операцій в іноземній валюті для іноземних резидентів.

Охоронні фінансово-правові норми — норми, які передбачають застосування заходів державного примусу за фінансові правопорушення.

Об’єднання страховиків – спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю.

Обов’язкове стр а хування – форма проведення страхування за видами, що передбачені діючим законодавством.

Оцінка страхова – а) вартість майна, що пропонується на страхування; б) процес визначення вартості майна для укладення договору страхування.

Предмет фінансової науки - це діяльність держави, суб’єктів господарювання, організацій та населення, що пов’язані з формуванням, розподілом та використанням фондів фінансових ресурсів.

Податок – обов’язковий грошовий платіж на користь держави.

Первинні доходи: заробітна плата працівників, службовців, доходи селян, зайнятих у сфері матеріального виробництва; доходи підприємств сфери матеріального виробництва.

Полюддя - натуральні збори, які збиралися князем особисто.

Повози – натуральні збори, що доставлялися населенням.

Податкова політика - це комплекс заходів держави, що реалізується через визначений комплекс заходів держави в сфері розробки та затвердження податків, їх мобілізації та контролю за їх надходженням і спрямований на мобілізацію фінансових ресурсів у доходну частину державного бюджету, місцевих бюджетів, державних цільових фондів у формі податків, зборів, обов'язкових платежів.

Планування – функція управління, що визначає перспективи розвитку економічної системи та її майбутній стан, обумовлені темпами розвитку, джерелами, обраними методами і формами виробництва для досягнення сформульованої мети у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків) завдань і показників з установленням термінів виконання.

План – це вiдображення i втiлення вже прийнятого господарського рішення.

Платіжний календар - це документ, у якому відображаються поточні надходження коштів підприємства на певний період.

Прогноз – 1) це уява про вiрогiдний майбутнiй стан явища чи процесу, що базується на спостереженнi теоретичних узагальнень, припущеннях та обмеженнях; 2) пошук вiрогiдного, реалiстичного, економiчно вiрного рiшення.

Прогнозування – 1) це обробка наявної iнформацiї про фiнансовi вiдносини, закономiрностi їх змiнювання, конкретнi умови на даний час за допомогою особливих методiв та застосуванням спецiального iнстрементарiю, кiлькiсних оцiнок, що дає змогу мати уяву про напрямки їх розвитку i стану у майбутньому; 2) це науково-аналiтична стадiя планування, дослiдницька основа для пiдготовки планових рiшень та завдань.

Процес збалансування фiнансового плану – це постiйний вибiр рiзних варiантiв з визначенням усiх можливих наслiдкiв.

Перевірка – виконується по окремим напрямам фінансово-господарської діяльності на основі звітної документації та видаткових документів.

Підконтрольний об'єкт – це фізична чи юридична особа (особи), на певний вид діяльності яких спрямовуються контрольні дії.

Повна документальна ревізія - перевірка всієї фінансово-господарської діяльності.

Повний фінансовий контроль – контроль, при якому глибоко вивчається фінансовий бік діяльності об’єкта за допомогою різних методів контролю.

Поточний (оперативний) внутрішньогосподарський фінансовий контроль – це контроль, який здійснює головний бухгалтер разом з керівними відповідних підрозділів і служб.

Податковий контроль – це система заходiв, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильностi нарахування, повноти iсвоєчасностi сплати податкiв iзборiв, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцiй, патентування, лiцензування та iншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючi органи.

Попередній фінансовий контроль – це найефективніша форма контролю, яка дає змогу запобігти виникнення недоліків, зайвих витрат фінансових ресурсів, порушення фінансового законодавства.

Поточний фінансовий контроль – це органічна частина процесу оперативного фінансового управління та регулювання фінансових питань.

Предмет фінансового контролю – фінансові операції, які пов’язані з формуванням, розподілом, перерозподілом і використанням фондів грошових коштів.

Принципи фінансового контролю – це науково розроблені та апробовані практикою політичні, організаційні і правові засади організації контролю, які забезпечують його ефективність.

Прибуток — кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства; визначається як різниця між виручкою і витратами.

Підприємництво (підприємницька діяльність) - самостійна, ініціативна діяльність громадян, направлена на отримання прибули або особистого доходу і здійснювана від свого імені, на свій риск і під свою майнову відповідальність або від імені і під майнову відповідальність юридичної особи (підприємства).

Позабюджетні фонди - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучає держава для фінансування деяких суспільних потреб і комплексно їх витрачає на основі оперативної самостійності;

Пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати;

Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених Законом;

Пенсійна схема - документ, який визначає умови і порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду.

Пенсійний вік – вік, досягши якого учасник НПФ має право отримання пенсійних виплат зі свого індивідуального пенсійного рахунку.

Пенсійні внески – грошові кошти, що перераховуються вкладником недержавного пенсійного фонду на користь учасника на добровільній основі.

Пенсійні виплати – грошові виплати учасникові НПФ або його спадкоємцям, здійснювані за рахунок накопичених в НПФ засобів на його індивідуальному пенсійному рахунку.

Пенсійний контракт – договір між пенсійним фондом і його вкладником, згідно якому здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника фонду відповідно до вибраної пенсійної схеми за рахунок пенсійних внесків такого вкладника.

Пасивні операції банків — операції, внаслідок яких формуються ресурси банків, тобто залучаються кошти в розпорядження банків (приймання вкладів, випуск банкнот).

Пеня — штрафна санкція, сума якої стягується з платників за порушення термінів сплати податків і платежів або термінів їх перерахування до бюджету організаціями, які їх утримують чи приймають.

Перевірка — це метод фінансового контролю, який передбачає дослідження окремих питань фінансової діяльності певних суб’єктів на основі документів, отримання пояснень від зобов’язаних осіб, а також огляду приміщень та інших об’єктів.

Платоспроможність — здатність своєчасно і в повному обсязі виконувати свої платіжні зобов’язання, що випливають з торгових, кредитних або інших операцій.

Податкова система - сукупність податків, зборів і платежів, законодавчо закріплених у певній державі; принципи, форми і методи їх установлення чи зміни, скасування; дії, що забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податок - форма примусового відчуження результатів діяльності суб’єктів, які реалізують свій податковий обов’язок, у державну чи комунальну власність. Вноситься до бюджету відповідного рівня (або цільового фонду) на підставі закону (чи акта органа місцевого самоврядування) і виступає як обов’язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний і безповоротний платіж.

Податок на додану вартість — основна сучасна форма універсального акцизу, який встановлюється щодо знову створеної у платника вартості.

Податок на прибуток — форма прибуткового оподаткування підприємств, згідно з якою об’єктом оподаткування є чистий дохід підприємства.

Проценти - це дохід, що сплачується на користь кредитора за умовами угоди про позику або про випуск державних цінних паперів.

Портфель страховий – фактична кількість застрахованих об’єктів або укладених договорів страхування.

Премія страхова (платіж, внесок) – плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Пул страховий – тимчасова форма об’єднання страховиків, що забезпечує підтримку їх фінансової стабільності при здійсненні певних видів страхування.

Паритет - ціна цінного паперу, еквівалента його номінальної вартості.

Перестрахування - страхування одним страховиком на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика).

Розподільна функція фінансів - за допомогою фінансового механізму розподіляється та перерозподіляється вартість валового внутрішнього продукту та національного доходу, а також частки національного багатства між різними напрямами цільового використання та суб’єктами господарювання.

Регулювання – це діяльність із підтримки в динамічній системі управління виробництвом заданих параметрів.

Розрахунково-аналітичний метод — планові показники розраховуються на основі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни у плановому періоді.

Ревізія – це метод документального контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації за певний період часу, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності.

Рентабельність — один з основних вартісних показників ефективності виробництва. Він характеризує рівень віддачі витрат, вкладених в процес виробництва і реалізації продукції роботи і послуг.

Рахункова палата — постійно діючий вищий орган державного фінансово-економічного контролю, створений Верховною Радою України. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Ревізія — це всеохоплюючий метод фінансового контролю, який є докладним дослідженням фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта щодо її законності, доцільності та ефективності.

Регулюючі доходи - передбачені Законом про Державний бюджет або рішенням про бюджет місцевих органів доходи, надходження яких щорічно визначаються і перерозподіляються між різними ланками бюджетів.

Регулятивні фінансово-правові норми — це норми, які безпосередньо спрямовані на регулювання суспільних відносин шляхом надання учасникам прав і покладення на них обов’язків.

Рефінансування позики - випуск нових позик з метою покриття раніше випущених боргових зобов’язань.

Розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.

Роялті — платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винагород, компенсацій за надання дозволу, за право використання промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних майнових прав, що визначаються об’єктом права власності.

Рефінансування державного боргу – розміщення нових державних позик для погашення заборгованості за вже випущеними.

Резерви страхові – грошові фонди, що утворюються страховика з різних джерел (технічні: страхових премій, прибутку) та забезпечують фінансову надійність компанії. Є страхові резерви (незароблених премій, збитків) – обов’язкові для забезпечення страхових виплат та є вільні резерви – для забезпечення стійкості компанії як господарюючого суб’єкту.

Ризик страховий – певна подія передбачена договором страхування, що має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Ринок капіталів – ринок, який призначений для довгострокового інвестування коштів в основний капітал.

Ринок цінних паперів – багатофункціональна система, що сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин.

Суб’єкти фінансового розподілу: держава; підприємства, об’єднання, установи; громадяни.

Система протекціонізму –встановлення першими капіталістами на вироблені промислові вироби високі ціни, отримування значних прибутків, що в значній мірі спрямовувалися на розширення виробництва.

Соціальна політика – це комплекс соціально-економічних заходів держави та місцевих органів влади щодо створення та регулювання соці­ально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справед­ливості та соціально-політичної стабільності у країні.

Стратегічне управління фінансами – це загальне управління фінансами, що включає дії, розраховані на довгострокову перспективу і вирішення глобальних завдань розвитку фінансової системи країни.

Система інформаційного забезпечення (інформаційна система) управління фінансами – безперервний і цілеспрямований добір відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування й підготовки ефективних управлінських рішень в усіх напрямках фінансової діяльності.

Стратегічний фінансовий контроль – контроль, спрямований на вирішення питань стратегії розвитку об’єкта контролю у майбутньому.

Сутність фінансового контролю - це комплексне вивчення законності фінансових операцій і процесів на базі використання фінансової звітності, бухгалтерського і податкового обліку та іншої економічної інформації з поєднанням фактичного стану об’єктів, що контролюються з метою забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів.

Суцільна ревізія – це ревізія, при якій перевіряються усі документи, або матеріальні цінності за весь ревізійний період.

Суцільний фінансовий контроль – це контроль, який передбачає вивчення усіх первинних документів та даних бухгалтерського обліку.

Самофінансування — один з методів фінансового забезпечення відтворювальних витрат, заснований на використанні суб'єктами господарювання власних фінансових ресурсів. При недостатності власних засобів підприємства використовують фінансові ресурси, що привертаються на основі випуску цінних паперів.

Собівартість продукції — сумарні витрати на виробництво і реалізацію продукції.

Соціальний ризик - ймовірні події, які породжуються об’єктивними соціально-значимими причинами і призводять до втрати заробітку особи, зниження доходів нижче прожиткового мінімуму, необхідності в медичній допомозі та інших соціальних послугах;

Санація — система економіко-організаційних заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового стану державних підприємств-боржників.

Санкція — встановлений правовими нормами захід економічного впливу, що його застосовує банк до порушників фінансової дисципліни.

Секвестр — значне та примусове скорочення бюджетних видатків; пропорційне зниження державних видатків щомісячно за всіма статями бюджету впродовж часу, який лишився у поточному фінансовому році.

Система національних рахунків — система зведених статистичних показників, що характеризують найважливіші аспекти і результати розвитку економіки держави.

Спостереження — метод фінансового контролю, який зводиться переважно до загального ознайомлення із станом фінансової діяльності бюджетної установи, підприємства, відомства й передує в часі застосування інших методів фінансового контролю.

Стадії бюджетного процесу — окремі етапи бюджетного процесу, під час здійснення яких реалізуються бюджетні повноваження всіх суб’єктів бюджетних правовідносин.

Статутний капітал — початкова сума капіталу підприємств, фірм, акціонерних товариств у різних галузях економіки, у тому числі банків, передбачена статутом або угодою про їх заснування.

Страховий ринок — система економічних відносин, яка є сферою діяльності страховиків у певній країні (або в міжнародному масштабі) з надання відповідних страхових послуг страхувальникам.

Структура фінансово-правової норми — це її внутрішня побудова, яка полягає в її поділі на складові частини, пов’язані між собою.

Суб’єкт фінансових правовідносин — це той, хто бере участь у конкретних фінансових правовідносинах і, таким чином, реалізує належні йому права та обов’язки.

Субвенції — міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Субсидія — допомога у грошовій формі чи в натуральному вираженні, що надається державою з коштів державного чи місцевих бюджетів, а також спеціальних фондів юридичним чи фізичним особам.

Сукупні фінансові ресурси домогосподарства - власні і залучені (серед яких запозичені) грошові кошти, що перебувають у розпорядженні домогосподарства та призначені для виконання його фінансових зобов’язань і здійснення виробничих і споживчих витрат в обстежуваному періоді.

Сукупний дохід домогосподарства – сукупність грошових та натуральних (у грошовій оцінці) надходжень членів домогосподарства упродовж певного періоду, отримані в результаті розподілу створеного у суспільстві ВВП для задоволення матеріальних та духовних потреб і подальшого зростання рівня добробуту індивідів. До джерел доходів домогосподарств належать заробітна плата, отримана працівниками виробничої і невиробничої сфери, пенсії, стипендії, субсидії, доходи від підсобного господарства, доходи від надання послуг населенню, доходи від володіння цінними паперами, спадок, аліменти, гонорари.

Сукупні витрати домогосподарств – сукупність платежів, які здійснюються домогосподарством з метою забезпечення його життєдіяльності, що включають витрати на придбання продовольчих і непродовольчих товарів та оплату послуг, інвестиційні витрати, податки на доходи, майно та інші сплачені поточні трансферти.

Споживчі сукупні витрати домогосподарств – грошові витрати, а також вартість спожитих домогосподарством продовольчих товарів, отриманих з особистого підсобного господарства та в порядку самозаготівель або подарованих родичами та іншими особами, суми отриманих пільг та безготівкових субсидій на оплату житла, комунальних продуктів та послуг, суми пільг на оплату телефону, проїзду у транспорті, туристичних послуг, путівок для лікування, оздоровлення та відпочинку, на оплату ліків, вітамінів, інших аптекарських товарів, медичних послуг.

Співстрахування – спільне страхування одного предмету кількома страховиками з укладанням одного договору страхування.

Страхувальники – юридичні особи та дієздатні
фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або
є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страховик – це фінансова установа, створена згідно за законодавством, що надає страхові послуги й має на це відповідні ліцензії.

Страхування - система відносин із формування та використання централізованих і децентралізованих фондів, необхідних для фінансування непередбачених потреб суспільства і його членів, відшкодування шкоди, що виникла унаслідок стихійного лиха та інших подібних подій.

Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (відшкодування) страхувальнику або іншій особі, зазначеній страхувальником.

Страховий ринок – це особлива соціально-економічна структура, певна сфера грошових відносин, де об’єктом купівлі-продажу є страхове покриття ризику.

Суброгація – один із принципів страхування, що визначає перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках.

Сек’юритизація - це процес перетворення низьколіквідних фінансових активів на інструменти ринку капіталів, що придатні для продажу.

Спред - це величина, на яку курс продажу (вищий) відрізняється від курсу купівлі (нижчий).

Світові фінансові центри - місця зосередження банків та спеціалізованих небанківських кредитно-фінансових інститутів, в яких здійснюються міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, операції з цінними паперами. Серед них виділяються Європейский (Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх), Американський (Нью-Йорк, Чікаго, Лос-Анджелес, Монреаль), Азійський (Токіо, Гонконг, Сингапур, Бахрейн).

Світовий фінансовий ринок - система ринкових відносин, що виникають в процесі обміну економічних благ з застосуванням грошей, який забезпечує нагромадження та перерозподіл фінансових ресурсів між країнами, галузями та окремими суб’єктами господарювання.

Тактичний контроль – це контроль, який охоплює поточні питання фінансової діяльності.

Тематична ревізія – ревізія, яка проводиться по кількох однотипних структурах, де перевіряється одні й ті самі питання.

Тематичний контроль – це контроль, який проводиться лише за окремими аспектами діяльності.

Творча спілка - добровільне об'єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство і діє на підставі статуту.

Тип грошової системи - характер зв’язку між загальним еквівалентом і грошима, що перебувають в обігу, який спочатку складається стихійно, а пізніше закріплюється законодавчим рішенням.

Трансферти — це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Трастові операції — операції, які здійснюються спеціалізованими відділами банків або їх небанківськими філіями з управління рухомим і нерухомим майном клієнта за його дорученням, або інші агентські послуги.

Товариство взаємного страхування – це організаційна форма об’єднання юридичних або фізичних осіб з метою страхового захисту своїх майнових та особистих інтересів, де кожен страхувальник є членом страхового товариства.

Транснаціональний банк (ТНБ) – різновид ТНК, що діє у банківській сфері, універсальний кредитно-фінансовий комплекс, який має в розпорядженні широку мережу закордонних підприємств і систему участі та контролює за підтримки держави валютні й кредитні операції на світовому ринку.

Транснаціональна корпорація (ТНК) – фірма, яка здійснює основну частину своїх операцій у декількох країнах за межами країни базування. За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональні корпорації (ТНК) – це підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філій.

Управління фінансами – свідомий вплив органів управління на фінанси країни, регіонів, суб'єктів підприємництва і на фінансові процеси, фінансову діяльність, що здійснюється з метою досягнення й підтримки збалансованості фінансової системи, фінансової стабільності суб'єктів господарювання, забезпечення грошовими доходами працюючих, а також непрацюючих, що одержують пенсії, допомогу, стипендії, і інші соціальні виплати із централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.

Дата добавления: 2014-12-08