Строк корисного

ТЕСТИ

Вкажіть правильну відповідь:

1. Робоча сила — це:

а) система відносин щодо обміну індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих благ;

б) розміщення працівників у системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва і обігу;

в) здатність людини до праці;

г) товар, за надання якого в користування, отримують заробітну плату.

2. Згідно законодавства України, соціальне забезпечення працівників АПК включає:

а) реалізацію прав громадян на працю і допомогу по безробіттю;

б) оплату праці та мінімальний її розмір;

в) матеріальне забезпечення у разі досягнення пенсійного віку;

г) перегляд мінімальних розмірів основних соціальних гарантій в умовах інфляції;

д) правильна відповідь не вказана.

3. До основних показників продуктивності праці відносяться:

а) трудомісткість виробництва;

б) затрати живої праці на 1 га посіву;

в) затрати живої праці на 1 гол. худоби;

г) ступінь виконання норм виробітку на механізованих роботах;

д) норма закріплення тварин за 1 працюючим;

е) власний варіант відповіді.

4. В США для визначення продуктивності праці користуються формулою:

1) Що розуміють під результатами?

а) вартість продукції;

б) валову продукцію;

в) валовий дохід;

г) умовно чисту продукцію;

д) добавлену вартість.

2) Що розуміють під затратами?

а) середньорічну чисельність працюючих;

б) кількість відпрацьованих люд.-годин;

в) чисельність різних категорій працюючих;

г) затрати праці, люд.-годин;

д) затрати капіталу (грош. один.).

5. Коефіцієнт використання запасу праці – це:

а)частка від ділення запасу праці по підприємству на відпрацьовані людино-години;

б)частка від ділення фактично відпрацьованих постійними працівниками людино-годин в цілому по підприємству на запас праці;

в) явочний фонд робочого часу, помножений на середню тривалість робочого дня (6,83 год);

г) ваш варіант відповіді.

6. Трудова активність працівників визначається:

а) діленням кількості постійних працівників на явочний фонд робочого часу;

б) діленням відпрацьованих постійними працівниками людино-годин на кількість цих працівників;

в) множенням чисельності постійних працівників підприємства на ефективний річний фонд робочого часу одного працівника;

г) правильна відповідь не вказана.

7. Показник, що визначається як частка від ділення фактичного чистого робочого часу зміни на нормативну тривалість зміни в годинах, – це:

а) коефіцієнт використання запасу праці;

б) ступінь виконання норм виробітку;

в) трудомісткість;

г) коефіцієнт використання робочого часу зміни;

Література:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств.: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.

3. Бойчик І.М., Харів М.С. та інші. Економіка підприємства: навчальний посібник. – К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2001. – 298 с.

4. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч.посіб. – К.:Видавництво А.С.К., 2004. – 400 с.

5. Ворст П., Ровентлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высшая школа, 1994. – 271 с.

6.Гаврилюк Л.І. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 152 с.

7.Економіка підприємства: Навчальний посібник./ За ред. Шегди А.В. – К.: Знання-прес, 2002. – 335 с.

8.Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / Швиданенко Г.О., Покропивний С.Ф і інш.– К.: КНЕУ, 2000. – 248 с.

9.Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посіб. / За ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 457 с.

10. Купалова Г.І. Ринок робочої сили в аграрному секторі економіки України. – К.: ІАЕ УА АН, 1995. – 234 с.

11. Про додаткові заходи щодо вирішення соціальних проблем на селі та дальшого розвитку аграрного сектора економіки: Указ Президента України // Сільський час. – 2002. – 27 лютого.– № 16.

12. Мотивація праці та формування ринку робочої сили. / За ред. Саблука П. Т., Бугуцького

О. А. – К.: ІАЕ, 2002. – 277 с.

13.Методичні рекомендації з встановлення штатної чисельності керівників, професіоналів та фахівців підприємств сільського господарства / В. В. Вітвіцький, І. М. Демчак та ін. – К.: НДІ «Украгропромпродуктивність», 2005. – 128 с.

14. Населення і трудові ресурси села: Навч. посіб. / За ред. П. Т. Саблука, М. К. Орлатого. – К.: ІАЕ, 2002. – 277 с.

15. Реформування соціальної сфери села: організаційно-методичні засади. / За ред. Саблука

П. Т. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 475 с.

ТЕМА 9. Основні фонди та виробнича потужність

підприємства

Методичні поради до вивчення теми

Основою виробництва продукції є наявність засобів виробництва – предметів і засобів праці, які приймають безпосередню участь у процесі виробництва і від рівня забезпеченості та ефективності використання яких залежить результативність діяльності всього підприємства.

Для розкриття суті виробничих фондів підприємства доцільно скористатись рисунком 9.1.

Рис. 9.1. Економічна суть виробничих фондів підприємства

Доцільно навести визначення основних та оборотних фондів, звернути увагу, що засоби праці складають суть основних, а предмети праці – оборотних фондів. Дати визначення виробничих фондів підприємства, фондів обігу і оборотних засобів, або оборотного капіталу (див. термінологічний словник). Для кращого розуміння цих понять скористатись рисунком 9.2.

Рис. 9.2. Склад виробничих фондів підприємства

Далі навести класифікацію основних фондів (рис.9.3.)

Рис. 9.3. Класифікація основних фондів аграрного підприємства

Слід зазначити, що у структурі основних засобів аграрних підприємств будівлі і споруди займають трохи більше 62%, машини і обладнання (активна частина ОФ) – всього 20%, робоча та продуктивна худоба – 1,5%, багаторічні насадження – 2,8%, інші основні засоби – 13,4%.

Останнім часом до основних засобів віднесені також земельні ділянки та капітальні витрати на поліпшення земель.

Розкриваючи питання ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно сформулювати та прокоментувати наступну систему показників:

1. фондовіддача;

2. фондомісткість;

3. норма прибутку;

4. фондооснащеність;

5. фондоозброєність;

6. коефіцієнт (швидкість) обороту;

7. період обороту;

8. коефіцієнт зростання;

9. коефіцієнт вибуття;

10. коефіцієнт оновлення;

11. коефіцієнт сукупного відтворення;

12. коефіцієнт зношення;

13. коефіцієнт придатності;

14. інтегральний показник фондовіддачі;

15. умовний строк окупності.

Розкриваючи наступне питання про оцінку і знос основних фондів доцільно розрізняти натуральну і вартісну форми оцінки основних фондів, дати тлумачення різновидностей їх вартісної оцінки. Схематичне зображення (рис. 9.4) допоможе краще запам’ятати нові поняття.

Рис. 9.4. Види вартості основних фондів

Правильна оцінка основних засобів має надзвичайно важливе значення для визначення кінцевих результатів діяльності підприємства. В результаті невідповідності переоцінки основних засобів темпам інфляційних процесів в галузі сільського господарства у 90-х роках минулого століття відбулося істотне скорочення сум амортизаційних відрахувань, а значить і інвестиційних ресурсів аграрних підприємств. Починаючи з 1997 року, згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку усіх форм власності мають право проводити щорічну індексацію основних засобів і нематеріальних активів за коефіцієнтом індексації.

К_і= , де К_і – коефіціент індексації,

І_ін – індекс інфляції.

Основні засоби у процесі їх використання поступово зношуються. Розрізняють дві форми фізичного (матеріального) і економічного (морального) зношення основних фон дів. Доцільно навести їх визначення та спосіб розрахунку.

Важливо також дати поняття амортизації, як економічної категорії, розкрити суть різних методів її нарахування (згідно вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”):

Ø прямолінійного;

Ø зменшення залишкової вартості;

Ø прискореного зменшення залишкової вартості;

Ø комулятивного;

Ø виробничого.

Відмітити, що джерелами простого та розширеного вітворення основних фондів є:

· власні (прибуток, амортизація, кошти від реалізації основних засобів, а також їх індесаксація),

· позичкові (кредити),

· залучені (акції і облігації, випущені підприємством),

· благодійні внески,

· лізинг.

Наступне питання теми стосується виробничої потужності підприємства. Необхідно розкрити суть цього поняття, відмітити, що розмір виробничої потужності має вирішальне значення для кінцевих результатів діяльності підприємства. Визначають виробничу потужність підприємства:

1) за рівнем розрахунку (устаткування підрозділу підприємства, підприємства в цілому);

2) за видами (проектна, поточна, резервна);

3) залежно від виміру (вхідна, вихідна, середньорічна).

Навести особливості визначення цієї категорії в аграрних підприємствах, оскільки останні не можуть спеціалізуватись на випуску одного виду продукції, а виробляють багато їх видів. Тому доцільно скористатись вартісною оцінкою виробленої продукції і можливим річним об’ємом аграрної продукції, який розраховується за наступним кореляційним рівнянням:

у=а₀+а₁х₁₊а₂х₂+ а₃х₃+ а₄х₄, де

у – виробництво ВП, тис. грн;

х₁ – середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн.;

х₂ – середньорічна вартість оборотного капіталу;

х₃ – річний фонд оплати праці працівників, зайнятих у сільському господар стві (як вартість товару робоча сила), тис.грн.;

х₄ – грошова оцінка сільськогосподарських угідь, тис.грн.

За відношенням фактичної потужності підприємства до можливої (або нормативної), яка визначена за допомогою кореляційного рівняння, розраховується коефіцієнт використання виробничої потужності [2]. Чим він більший за одиницю, тим ефективніше використовує підприємство свою виробничу потужність. Фактори, які формують виробничу потужність, представлені на рисунку 9.5.

Рис. 9.5. Основні чинники виробничої потужності аграного підприємств ва

План семінарського-практичного заняття

1. Економічна суть виробничих фондів аграрного підприємства.

2. Класифікація виробничих фондів.

3. Оцінка і знос основних фондів.

4. Поняття, види та показники використання виробничої потужності підприємства.

5. Чинники зростання виробничої потужності підприємства.

Терміни і поняття

Виробничі фонди

підприємства – це вартісний вираз засобів виробництва (знарядь і предметів праці) разом із грошовими ресурсами, які обслуговують процес виробництва.

Основні виробничі фонди

(основний капітал) – засоби праці, виражені у вартісній формі, які приймають участь у процесі виробництва багаторазово, не змінюючи своєї натуральної форми, виконують одну і ту ж функцію протягом декількох виробничих циклів та переносять свою вартість на створюваний продукт частинами. Наприклад, обладнання, будинки, споруди, продуктивна і робоча худоба, багаторічні насадження тощо.

Оборотні фонди – предмети праці, виражені у вартісній формі, які приймають участь у процесі виробництва протягом лише одного циклу і повністю переносять свою вартість на створюваний продукт. Наприклад, сировина, насіння, корми, паливо, добрива, запасні частини тощо.

Основні невиробничі

фонди – частина основних фондів, яка безпосередньо не бере участі у виробництві продукції, але формує соціальні умови життя людей. Це фонди житлово-комунального господарства, побутового обслуговування, організацій культури, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і соціального забезпечення.

Основні виробничі фонди

сільськогосподарського

призначення – основні фонди, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва сільськогосподарської продукції. Наприклад, ферми, трактори, комбайни, худоба на відгодівлі, корови, хмільники, садки.

Основні виробничі фонди

несільськогосподарського

призначення – основні фонди, які не беруть безпосередньої участі у процесі виробництва сільськогосподарської продукції. Наприклад, будівля і обладнання цегельного заводу, цеху по переробці сільськогосподарської продукції, приміщення та обладнання громадської їдальні, ремонтної майстерні тощо.

Первісна вартість основних

виробничих фондів – фактична варість основних фондів на момент введення в дію чи придбання (ціна придбання + транспортні витрати на доставку + витрати на монтаж + інші витрати, пов’язані із введенням у дію).

Справедлива (оціночна)

вартість основних фондів – вартість основних фондів, за якою може здійснюватися обмін або оплата зобов’язання між незалежними та обізнаними сторонами. Наприклад, сучасна собівартість придбання основних фондів за мінусом суми зносу на дату оцінки або ринкова вартість (для будівель і споруд). Це вартість, яка визначена за цінами, присутніми на ринку на аналогічні засоби праці без здіснення акту їх купівлі-продажу.

Переоцінена вартість осно

вних фондів – вартість основних фондів після їх переоцінки з врахуванням фізичного і морального зносу, сучасних способів виробництва, інфляції тощо.

Ринкова вартість основних

фондів – вартість, сформована за реального здійснення акту їх купівлі-продажу.

Балансова вартість основних

фондів – вартість основних фондів, за якою вони відображаються на балансі підприємства. Може бути первісною або переоціненою вартістю.

Відновна вартість основних

фондів – вартість відтворення основних засобів в сучасних умовах за нових способів виробництва і вартості ресурсів та з врахуванням інфляції.

Залишкова вартість

основних фондів – первісна (балансова) вартість за мінусом суми зношення.

Ліквідаційна вартість

основних фондів – вартість основних фондів, яку підприємство очікує отримати від їх ліквідації (продажу) по закінченню терміну корисного використання за мінусом витрат, пов’язаних із процесом їх ліквідації (продажу).

Дата добавления: 2014-12-10