Особливості ціноутворення монополії

У розглянутих моделях максимізації прибутку монополією свідомо виключений такий важливий елемент економічної реальності, як підприємництво. На практиці будь-яка фірма, що отримує чистий економічний прибуток, приверне увагу конкурентів.

Найчастіше монополіст використовує такі стратегії ціноутворення в довгостроковому часовому інтервалі:

- максимально можливі ціни;

- лімітуюче ціноутворення;

- цінова дискримінація.

В умовах відкритої монополії застосовується дві стратегії ціноутворення:

- збільшення ціни до рівня, що забезпечує отримання короткострокового максимального прибутку й отримання чистого економічного прибутку доти, доки ціни знову не впадуть. Цю стратегію застосовуюсь монополії, які мають потужні науково-дослідні підрозділи, які до моменту повного зникнення чистого економічного прибутку запропонують який-небудь новий вид продукції, що знову дозволить фірмі мати тимчасовий монопольний прибуток. Нерідко надія навіть на короткостроковий монопольний прибуток стає могутнім двигуном інноваційного прогресу;

- встановлення меншої ціни. У такому разі прибуток буде помірний, проте ринок стане менш привабливим для потенційних конкурентів. Така стратегія називається лімітуючим ціноутворенням – обмеження короткострокового прибутку з метою ускладнення входу в галузь можливих конкурентів. Вона найбільш приваблива для монополістів, що мають переваги перед можливими конкурентами у сфері витрат. Маючи таку перевагу у витратах, фірма-лідер може отримати чистий економічний прибуток за невисокої ціни, що практично виключає небезпеку появи нових фірм у галузі.

У реальній економічній дійсності економічному прибутку в умовах закритої монополії загрожують такі фактори:

- розробка товарів-субститутів і нових їхніх різновидів зі збільшенням ціни на продукцію монополіста з метою отримання максимально можливого прибутку в короткостроковому періоді;

- можливість опротестувати обґрунтованість юридичних бар’єрів, що стоять на шляху конкуренції на конкретному ринку. Закриті монополії на ринку захищені законом. Якщо закрита монополія отримує чистий економічний прибуток, то юристи і лобісти в цих умовах стають дуже привабливим об’єктом для капіталовкладень з боку потенційних конкурентів. Отже, фірма-монополіст буде змушена вкладати гроші у власних юристів і лобістів.

Модель простої монополії побудована виходячи з припущення, що весь обсяг продукції, що продає протягом визначеного періоду часу, реалізує за однією ціною.

Однак не всі фірми змушені продавати всі одиниці продукції за однією ціною. Є фірми, що встановлюють різні ціни для різних покупців на той самий продукт. Якщо різні ціни, встановлені для різних покупців, не відображаються на витратах фірми, пов’язаних з індивідуальним підходом до обслуговування цих покупців, то фірма здійснює цінову дискримінацію.

Так, кіно, театр, встановлюючи ціну на квиток 50 у.о. для дорослих і 30 – для дітей, здійснює цінову дискримінацію, оскільки витрати театру однакові для всіх посадочних місць.

Цінова дискримінація – це монополістична практика продажу блага певної якості за даних витрат за різними цінами різним покупцям.

Цінову дискримінацію можуть здійснювати тільки монополії, тому що вони встановлюють і контролюють ціни. В умовах досконалої конкуренції фірма не контролює ціну, а приймає її як даність. Тому цінової дискримінації не виникає. Монополісти здійснюють цінову дискримінацію в тому разі, якщо за її допомогою збільшують свій прибуток. Дискримінаційні ціни можуть використовуватися для розширення виробництва, забезпечуючи тим самим економію від масштабу виробництва.

Найбільш сприятливі умови для цінової дискримінації наявні у сфері послуг, оскільки останні, як правило, не можуть перепродаватися (наприклад, медичні послуги: якщо вам зробили операцію з видалення апендиксу, ви не зможете перепродати цю послугу своєму другові за більш високою ціною).

Для того щоб фірма-монополіст змогла здійснити цінову дискримінацію, ринок повинен відповідати двом умовам:

1. Можливість встановлення цін для окремих груп покупців відповідно до еластичності попиту: покупцям, попит яких нееластичний, буде запропоновано високу ціну, а тим, чий попит еластичний, – більш низьку.

2. Відсутність можливості перепродажу купленої продукції.

Блага не можуть бути перепродані покупцями або продавцями одного ринку покупцям або продавцям іншого ринку, тому що у разі вільного пересування благ з одного ринку на інший утворюється єдина ціна і виключається можливість цінової дискримінації.

Електростанція, що призначає різні ціни на електроенергію для населення і для промислових підприємств, є монополією, що здійснює цінову дискримінацію. Авіаційна компанія, що бере з туристів і бізнесменів різну плату за квитки, робить те ж саме. Нарешті, ресторан, що обслуговує окремих клієнтів за цінами зі знижкою, вчиняє аналогічно.

Дата добавления: 2014-12-10