КАТЕГОРИИ: Главная Случайная страница Познавательное Новые статьи Контакты Заказать работу Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)	Склад i структура балансу ⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒ Основним джерелом аналізу фінансового стану підприємства є Баланс підприємства (форма № 1, Додаток 9), що визначає стан справ підприємства на момент його складання. У процесі аналізу використовують: Звіт про фінансові результати (форма № 2); Звіт про рух грошових коштів (форма № 3); Звіт про власний капітал (форма № 4); Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5); {Додатки 10, 11, 12, 12а), а також розшифрування різних балансових статей.   Бухгалтерський баланс - це спосіб відображення в грошовій формі майні підприємства та джерел його фінансування на відповідну дату. Вартість майна та боргових прав, які має підприємство на визначену дату, відображають в активі балан­су. Активи дають певне уявлення про економічно-фінансові ресурси та потенціал підприємства щодо здійснення майбутніх витрат, у тому числі на фінансування ІП. Власний капітал, а також зобов'язання підприємства за кредитами, позич­ками та кредиторською заборгованістю відображають у пасиві балансу. Отже. зобов'язання (пасиви) відображують обсяг коштів, що отримані підприємством, та їх джерела, а активи - напрям використання цих коштів.     Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 коди Підприємство Територія___ Форма власності__________ Орган державного управління Галузь__________________ Вид економічної діяльності _ Одиниця виміру: тис. грн. Адреса___________ _____ Дата (рік, місяць, число) ___________ за ЄДРПОУ ____________ за КОАТУУ ___________ за КФВ ___________ за СПОДУ ___________ за ЗКГНГ _________ __ за КВЕД Контрольна сума БАЛАНС на ___________________ 20__ р. Форма № 1Код за ДКУД 1801001           Актив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду         І. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ Нематеріальні активи: залишкова вартість первісна вартість накопичена амортизація
Незавершене будівництво
Основні засоби: залишкова вартість первісна вартість знос
Довгострокові фінансові інвестиції: які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств інші фінансові інвестиції
Довгострокова дебіторська заборгованість
Відстрочені податкові активи
Інші необоротні активи
Усього за розділом!
II. ОБОРОТНІ АКТИВИ Запаси: виробничі запаси тварини на вирощуванні та відгодівлі незавершене виробництво готова продукція товари
Векселі одержані
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість первісна вартість резерв сумнівних боргів
Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом за виданими авансами з нарахованих доходів із внутрішніх розрахунків
Інша поточна дебіторська заборгованість
Поточні фінансові інвестиції
Грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті в іноземній валюті
Інші оборотні активи
Усього за розділом II
III. ВИТРАТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ
БАЛАНС

Продовження додатка

Керівник

Головний бухгалтер

Загальна сума активу повинна дорівнювати загальній сумі пасиву.

Для виконання аналітичних досліджень статті активу і пасиву балансу підля- гають групуванню. Головними ознаками групування статей активів вважаю: термін їх експлуатації (окупності), ступінь ліквідності, тобто швидкість перетворення в грошову готівку, і напрям використання у діяльності підприємства.

Залежно від терміну експлуатації активи підприємства поділяють на дві великі групи:

• необоротні активи (іммобілізовані кошти), термін експлуатації яких понад 12 місяців;

• оборотні активи (мобільні кошти), термін експлуатації яких не перевищуэ 12 місяців.

До необоротних активів відносять основні засоби і нематеріальні активи, незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення, дохідні вкладення у матеріальні цінності, інші необоротні активи. Основні засоби купують д ля довгострокового використання підприємством, для інвестиційних проектів.

Оборотні засоби окупуються протягом 12 місяців.

До складу оборотних (поточних) активів включають: готівку, цінні папери, дебіторську заборгованість, запаси товарно-матеріальних цінностей та витрати. Ці активи називають оборотними тому, що вони перебувають у постійному циклі перетворення в грошові кошти та відіграють велику роль в отриманні прибутку. Ті оборотні засоби, які легко перетворюються на готівкові, є актива-ми, що легко реалізуються. До них належать грошові кошти, цінні папери та короткотермінова дебіторська заборгованість. Запаси є активами, що повільно реалізуються. Необоротні активи, а також довгострокову дебіторську заборгованість відносять до активів, які важко реалізуються.

Кошти підприємства можуть використовуватися у внутрішньому обігу та за його межами, їх розміщують у дохідні вкладення, у матеріальні цінності, дебіторську заборгованість, цінні папери або в обіг інших підприємств.

У пасиві балансу відображені джерела коштів підприємства на визначену дату. їх групують у таких розділах балансу: капітал та резерви, довгострокові кредити і позики) та короткострокові (кредити, позики, розрахунки та інші пасиви) зобов'язання. Для зручності аналізу це групування джерел засобів укрупнюється. З одного боку, в основу укрупнення покладено юридичну належність використовуваних джерел та коштів, які представляють власний або позичковий капітал підприємства. З іншого боку, важливу роль відіграє тривалість використання капіталу в обороті підприємства: джерела коштів можуть бути довгострокового або короткострокового використання.

До власного капіталу відносять статутний, додатковий та резервний капітал, фонд соціальної сфери, цільове фінансування і надходження та нерозподілений прибуток. Якщо па підприємстві є неперекриті збитки, то їх відображують у розділі «Капітал і резерви» із знаком «мінус» і вираховують із загальної суми власного капіталу.

До складу позичкового капіталу включають довгострокові та коротко­строкові кредити та позички, кредиторську заборгованість, заборгованість учасникам із виплати доходів та інші зобов'язання. Довгострокові кредити, як правило, — це інвестиційні кредити.

Кошти короткострокового використання слід постійно контролювати щодо їх своєчасного повернення та мобілізації (залучення в обіг) нових джерел коштів.

Значна частина джерел коштів довгострокового використання також пере­буває в русі, тому що позичкові кошти підлягають поверненню та поновленню.

3. Аналіз фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства — це сукупність показників, що відображують його можливість погасити боргові зобов'язання. Фінансово-господарська діяльність охоплює всі процеси формування, руху та забезпечення збереження майна підприємства, контролю за його використанням. А фінансовий стан є результатом взаємодії всіх елементів його системи та їх фінансових вiдносин.

Основними завданнями аналізу фінансового стану підприємства та iнвестиційного проекту є:

• оцінка динаміки складу та структури активів, їх стан та рух;

• оцінка динаміки складу та структури власного та позичкового капіталу,
їх стан та рух;

• аналіз величин і динаміки абсолютних та відносних показників
фінансової стійкості;

• аналіз платоспроможності та ліквідності активів балансу.

Фiнансовий аналiз передбачає:

1Аналіз фінансового стану підприємства.

1.1.Аналіз динаміки складу та структури майна підприємства.
1.2.Аналіз стану основних засобів та інших необоротних активів.

1.3.Аналіз стану запасів та витрат.

1.4.Аналіз стану розрахунків із дебіторами.

1.5.Аналіз руху грошових коштів.

2. Аналіз динаміки складу та структури джерел фінансових ресурсів.

2.1.Загальна оцінка.

2.2. Аналіз руху власного капіталу.

2.3.Аналіз руху позичкового капіталу.

2.4.Аналіз залученого капіталу і додаткових джерел фінансових ресурсів та їх використання.

3.Аналіз платоспроможності та ліквідності.

4.Аналіз ділової активності підприємства.

4.1.Аналіз ефективності використання ресурсів

4.2.Аналіз стійкості економічного зростання підприємства.

5.Інвестиційний аналіз.

5.1. Аналіз структури довгострокових інвестицій та джерел їх фінансування.

5.2.Аналіз ефективності виробничих інвестицій.

3.1. Аналіз динаміки складу та структури майна підприємства.

Аналіз фінансового стану починають з вивчення складу і структури майна підприємства за даними активу балансу. Для більш поглибленого аналізу структури майна підприємства потрібно додатково залучити дані з форми № 5 бухгалтерської звітності та форми № 11 статистичної звітності.

Баланс дозволяє дати загальну оцінку зміни майна підприємства, виділити у його складі оборотні (мобільні) та необоротні (іммобілізовані) активи, вивчити динаміку його структури. Під структурою розуміють процентне співвідношення окремих груп майна та статей усередині груп.

Аналіз динаміки складу та структури майна дає можливість встановити розмір абсолютного та відносного приросту або зменшення всього майна підприємства та окремих його видів. Приріст (зменшення) активів свідчить про розширення (звуження) діяльності підприємства.

Аналізуючи причини збільшення вартості майна підприємства, слід урахо­вувати вплив інфляції, високий рівень якої призводить до значних відхилень номінальних показників балансового звіту від реальних. Міжнародний комітет зі стандартів бухгалтерської звітності видав спеціальний стандарт № 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції», який містить вимогу проводити перерахунок звітних балансових показників.

Відповідно до вимог цього стандарту необхідно проводити облік інфляційного фактора при формуванні необоротних та оборотних активів.

Усі господарські операції відображують у поточному обліку за цінами провадження, але під час складання звітності дані коригують за допомогою індексу загального рівня цін.

Для перерахунку використовується один із наведених нижче індексів:

• індекс динаміки валового національного продукту;

• Індекс споживчих цін;

• індекс оптових цін.
Формула перерахунку;

Вп = В_Б/о:(І₁:Іо),

де Вп - реальна величина даної статті балансу, тис. грн;

В б/о — облікова величина даної статті балансу, тис. грн;

І₁, I ₀ - індекси інфляції у звітному та базовому періодах.

Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна у загальній зміні сукупних активів. їх аналіз дозволяє зробити вис­новок про те, які активи збільшилися внаслідок залучення фінансових ресурсів, а які зменшилися через їх відплив.

Для прикладу розглянемо дані аналітичних розрахунків певного підприємства (табл.1). Із таблиці видно, що загальна вартість майна підприємства, враховуючи гроші і засоби в розрахунках, збільшилася за звітний період на 8 910 тис. грн, або на 18,2%.

Таблица 1

Аналіз складу і структури майна підприємства

Примітка. Графи «Дохідні вкладення у матеріальні цінності», активи» та «Інші оборотні активи» не включені через брак даних.

«Інші необоротні

У складі майна на початок звітного періоду обігові (мобільні) кошти становлять 20 460 тис. грн. За звітний період вони збільшилися на 2 620 тис. грв, або на 12,8%, але їхня питома вага у вартості активів знизилася на 1,94 пункту і становила на кінець року 40,06%. Це зумовлено відставанням темпів приросту мобільних активів порівняно з темпами приросту всіх сукупних активів. Істотно зросла частка активів, що є найменш мобільного, - запаси (на 1 021 тис. грв, або на 8,1%). На кінець звітного періоду їхня питома вага дорівнювала майже чверті вартості всього майна, але вона знизилася на 2,25 пункту порівняно з початком року. Сума грошових коштів та цінних паперів збільшилася на 640 тис. грв, або на 39,5%, їхня питома вага збільшилася на 0,6 пункту. Дебіторська заборгованість мало змінилася за звітний період, збільшившись усього на 190 тис. грв, або на 4,8%, а її питома вага знизилася на 0,92 пункту.

Іммобілізовані кошти збільшилися за звітний період на 6 290 тис. грв, або на 22,32%, а їхня питома вага підвищилася на 1,94 пункту переважно за рахунок збільшення вартості основних засобів та капітальних вкладень, відповідно, на 4 887 тис. грв, або 19,9%, та 500 тис. грв, або на 5,05%, у тому числі за рахунок переоцінки основних засобів на 1 466 тис. грв, їхня питома вага підвищилася на 1,23 пункту. Довгострокові фінансові вкладення збільшилися за звітний період на 800 тис. грв, або на 36,4%, а їхня питома вага підвищилася на 0,69 пункту. Приріст нематеріальних активів становив 103 тис. грв, або 20,6%.

Приріст іммобілізованих коштів виявився у 2,4 разів вищим, ніж мобільних коштів, що визначає тенденцію до сповільнення оборотності всієї сукупності активів підприємства та створює несприятливі умови для його фінансової діяльності.

Аналіз показників структурної динаміки також виявив наявність неспри­ятливої тенденції: більше ніж 70,6% усього приросту майна було забезпечено за рахунок необоротних активів. Отже, залучені фінансові ресурси були вкладені у найменш ліквідні активи, що послаблює фінансову стабільність підприємства.

Основним показником першого етапу аналізу фінансового стану підпри­ємства є зіставлення темпів зростання обігу (обсягу продажу) та обсягу сукуп­них активів. Якщо темпи зростання обігу вищі за темпи зростання активів, то тоді підприємство раціонально регулює активи.

На підприємстві спостерігається спад темпів продажу продукції протії попереднього року на 6,25% при темпах зростання активів за той же період на 18,29%, що свідчить про надмірне збільшення активів та їх неправильне регулювання.

Отже, в активі балансу відображають, з одного боку, виробничий потен­ціал, що забезпечує можливість здійснення основної (виробничої, комерційної) діяльності підприємства, з другого боку - активи, що створюють умови для інвестиційної та фінансової діяльності. У зв'язку з цим потрібно детально вивчити стан, рух та причини змін кожного виду майна підприємства.

Щоб отримати характеристику фінансового становища підприємства, доцільно розглянути стан його активів за ступенем ризику. Всі активи підприємства з урахуванням ділянки їх застосування та швидкості перетворення в грошову форму поділяють на чотири ступені ризику: мінімальний, малий, середній і високий.

Активи з мінімальним і малим ступенями ризику (грошові кошти, корот­кострокові фінансові вкладення) готові до розрахунків відразу ж або легко перетворюються у грошову форму {короткострокову дебіторську заборго­ваність, реальну до отримання, готову продукцію, товари для перепродажу, на які є попит, та ін.).

Активи з високим ступенем ризику призначені для створення необхідних умов для поточної діяльності, а також можуть бути використані лише з певною метою (незавершене будівництво, основні засоби, нематеріальні активи). До цієї ж категорії ризику відносять активи, що майже не мають імовірності реалізації (безнадійна дебіторська заборгованість, неліквіди). Що вищою є частка коштів, які вкладено в активи зі середнім та високим ступенями ризику, то менш стійким є фінансовий стан підприємства.

4. Фінансові коефіцієнти

Фінансові коефіцієнти — показники фінансово-господарської діяльності — є відносними величинами, що відображають в концентрованій формі перебування справ на підприємстві.

Критерієм корисності фінансових відносних показників є їх здатність забезпечити споживачам звітів можливість оцінки фінансового стану компанії і ефективності управління нею.

Показники фінансового стану дають можливість наблизитися до відповіді на два важливі питання, що стосуються управління фінансами: який прибуток, що заробляється на вкладений капітал, і наскільки міцне фінансове положення фірми. Використовувана при цьому аналітична техніка полягає в порівнянні різних взаємозв'язаних статей фінансових звітів. Результати оцінюються з урахуванням певних характеристик діяльності даного і інших підприємств галузі.

Аналіз коефіцієнтів — ефективний метод аналізу фінансового положення підприємства, що діє, але і цей метод має недоліки:

- Коефіцієнти відтворюють умови, що існували раніше. Вони засновані на фактичних даних і тому відображають характеристики минулих подій. Використання альтернативних методів обліку може вплинути на значення коефіцієнтів (наприклад, метод числення амортизації).

- Зміни облікових оцінок і методів можуть вплинути на коефіцієнти того року, в якому вони відбулися.

- Напрями діяльності компанії можуть бути разными, і її складно віднести до конкретної галузі економіки, що ускладнює процес зіставлення.

- Коефіцієнти зазвичай розраховують за фактичними даними, що не відображає впливу коливань цін і поточної ринкової вартості.

Не можна повністю спиратися на ті тенденції, про які говорять підраховані коефіцієнти. Їх слід розглядати як "орієнтовні індикатори", за допомогою яких можна виділити напрями зміни положення підприємства, виявити неблагополучні тенденції, з тим щоб надалі провести повніший аналіз із застосуванням специфічних процедур, відповідних конкретній проблемі.

4.1. Коефіцієнти ліквідності

Ліквідність підприємства в широкому сенсі означає його
здатність знаходити грошові кошти, використовуючи для цього всі можливі джерела: банківський кредит, продаж
зайвих активів і власну виробничо-комерційна діяльність.

Показники ліквідності відповідають вужчій постановці питання: вони допомагають споживачам звітності оцінити здатність підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання, використовуючи для цього легкореалізовувані активи. У цих показниках короткострокові зобов'язання (зобов'язання, що підлягають задоволенню протягом року) порівнюються з наявними оборотними коштами, які служать для задоволення короткострокових зобов'язань:

К1= Оборотні активи

Короткострокові зобов'язання

(Грошовікошти+Легкореалізуємиє К2= цінні папери + Дебіторська заборгованість)

Короткострокові зобов'язання

К3= Грошові кошти + Легкореалізуємиє цінні папери

Короткострокові зобов'язання

К4= Матеріально-виробничі запаси

Чисті оборотні активи

Тут К1 — загальний коефіцієнт ліквідності, поточний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт загального покриття, показує, чи хватить у підприємства оборотних коштів (запаси, дебіторська заборгованість, грошові кошти і легкореалізуємі цінні папери) для погашення його короткострокових зобов'язань (короткострокові кредити, позики і кредиторська заборгованість). Згідно стандартам цей показник повинен знаходитися в межах від 1 до 2. Якщо К1= 1, то оборотних активів повинно бути принаймні достатньо для погашення короткострокових зобов'язань (інакше підприємство виявляється неплатоспроможним). Перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями більш ніж в 2 рази вважається неефективним, оскільки свідчить про нераціональне вкладення і використання підприємством своїх засобів.

K2 — коефіцієнт проміжного покриття, критичний коефіцієнт ліквідності є приватним показником К1, оскільки розкриває відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів до поточних зобов'язань; необхідність підрахунку цього показника викликана тим, що ліквідність окремих категорій оборотних коштів неоднакова.

Кз — коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт абсолютного покриття, коефіцієнт термінової ліквідності ще точніше відображає ступінь ліквідності підприємства, оскільки враховує тільки найбільш цінні види активів.

К4 — коефіцієнт ліквідності запасів або товарно-матеріальних цінностей дозволяє ввести в аналіз ще одну характеристику — залежність підприємства від наявності матеріально-виробничих запасів, що забезпечують можливість мобілізації грошових коштів для погашення короткострокових зобов'язань.

4.2. Коефіцієнти ділової активності

Ефективність використання власних засобів характеризується коефіцієнтами ділової активності. До них відносять різні характеристики оборотності.

Показники оборотності важливі для оцінки стану підприємства, оскільки швидкість обороту засобів, тобто швидкість перетворення їх в грошову форму, робить безпосередній вплив на платоспроможність підприємства.

К5= Об'єм реалізації

Середньорічна вартість активів

К6= Об'єм реалізації

Дебіторська заборгованість

Об'єм реалізації

К8 = Вартість матеріально-виробничих запасів

Об'ємреалізації К10= Власний капітал

Тут К5 — загальний коефіцієнт оборотності характеризує ефективність використання всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх формування, він показує, скільки разів за рік здійснюється повний цикл виробництва і звернення або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів;

К6 — оборотність дебіторської заборгованості; К7 — тривалість оплати рахунків до отримання, тобто дебіторській заборгованості (у днях);

К8 — оборотність запасів (швидкість їх реалізації): чим вище показник оборотності запасів, тим менше засобів зв'язано в цій статті, тим більше ліквідну структуру мають оборотні кошти і тим стійкіше фінансове положення підприємства, особливо важливі підвищення оборотностi і зниження запасів за наявності великих об'ємів заборгованостi (як відомо, затоварювання негативне вiдражається на діяльності підприємства);

К9, — оборотність запасів (у днях) показує, скільки потрібний в середньому днів для одного обороту матеріально-виробничих запасів;

K10 — оборотність власного капіталу, вкладеного в справу, характеризує активність грошових коштів, якими ризикує акціонер. Якщо коефіцієнт має тенденцію до зростання, то це означає перевищення рівня продажів над вкладеним капіталом і, отже, спричиняє за собою збільшення кредитних ресурсів, що указує на можливість ситуації, при якій кредитори більше беруть участь в справі, чим власники. В результаті збільшується відношення зобов'язань до власного капіталу, у підприємства можуть виникнути проблеми, пов'язані із зменшенням доходів. Навпаки, зниження коефіцієнта означає бездіяльність частини власних коштів. В цьому випадку коефіцієнт указує на необхідність вкладення власних засобів в іншій, більш прибуткове в даних умовах джерело доходу.

4.3. Коефіцієнти рентабельності

Аналіз рентабельності здійснюєтьсяоснові розрахунку показника чистого при­бутку.

Розрахунок чистого прибутку підприємства

1. Виручка від реалізації

2. Податок на додану вартість

3. Акцизний збір

А. Чистий обсяг продажів (1-2-3)

4. Прямі матеріальні витрати

5. Прямі трудові витрати

6. Операційні витрати

7. Амортизація

Б. Поточні витрати (4+5+6+7)

8. Прибуток до виплати податків,
дивідендів і процентів (А-Б)

8. Податок на прибуток

9. Інші податки за рахунок прибутку

10.Нараховані дивіденди, проценти, включаючи
податок на дивіденди й проценти

Г. Чистий прибуток (В-8-9-І0)

Сума

Аналіз рентабельності підприємства виконується на основі використання системи показників "Каскад" (метод Дюпона).

Рентабельність власного ка-пiталу (Return on Equity/ROE/)

Чистий прибуток Власний капітал

Рентабельність активів (Return on Total Assets/ROA)

Чистий прибуток Активи

Коефіцієнт капіталізації (Capitalization Ratio /CAP/)

_______ Активи

Власний капітал

Рентабельність продажів (Re- _ turn on Sales/ROS or MARGIN/)

_ Чистий прибуток Виручка від реалізації х100%

Рис. 3. Схема фінансового аналізу "Ка скад"

Оборотність активів (Total Assets Turnover TAT/O/)

_ Виручка від реалізації Актив

При плануванні використовується кілька показників рентабельності:

Рентабельність власного капіталу = Чистий прибуток х100%
(Return on Equity/ROE/) Власний капітал

Рентабельність власного капіталу показує, яка віддача (нор­ма прибутку) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника — головне завдання управління підприємством. Якщо чистий прибуток і власний капітал мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рентабельність, не менша 20%.

Для оцінки рентабельності власних вкладень на здійснення проекту рекомендується використовувати дещо іншу формулу розрахунків.

Рентабельність власного = Чистий прибуток х 100%

капіталу проекту Власні кошти, вкладені в проект

Рентабельність активів (Return = Чистий прибуток х100%
on Total Assets/ROA/) Активи

Рентабельність активів показує, наскільки ефективно вико­ристовуються активи підприємства. Якщо чистий прибуток та активи мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рен­табельність, не менша 14%.

Для оцінки рентабельності проекту рекомендується викорис­товувати і таку формулу:

Рентабельність = Чистий прибуток х100% капітальних витрат Капітальні витрати

Рентабельність продажів (Re- = Чистий прибуток х100% turn on Sales/ROS or MARGIN/) Виручка від реалізацiї

Рентабельність продажів показує, яку частку становить чис­тий прибуток у виручці реалізації. Нормальною вважається рен­табельність не менша 30%, в умовах високого податкового тиску - 15%.

Рентабельність інвестова- = Чистий прибуток х100%
ного капіталу (Return on Власний капітал +

Invested Capital/ROIC/) + Довгострокові пасиви

Цей показник характеризує ефективність використання не тільки власного капіталу, а й довгострокових кредитів та позик. Якщо прийняти, що рентабельність власного капіталу не менша 20%, а середня вартість довгострокових кредитів — 8%, співвід­ношення власного капіталу і довгострокових пасивів не менше 1, нормальною вважається рентабельність інвестованого капіталу не менша 14%.

Розрахунок показників ліквідності й рентабельності "без про­екту" — це розрахунок динамічного ряду на прогнозний період.

Розрахунок показників ліквідності й рентабельності "з про­ектом" — це розрахунок значень цих показників на основі про­ектних даних.

Різниця між ними показує вплив проекту на фінансовий стан і результати діяльності підприємства.

4.4. Показники платоспроможності

Ступінь захищеності інтересів кредиторів і інвесторів, що мають довгострокові вкладення в підприємство, характеризують показники платоспроможності. У деяких джерелах вони називаються показниками структури капіталу або показниками покриття:

К15 = Власний капітал

Підсумок балансу

К16 = Позиковий капітал

Підсумок балансу

К17 = Позиковий капітал

Власний капітал

К18 = Внеоборотні активи

Власний капітал

К19 = Витрати по виплаті відсотків

Позиковий капітал

Тут К15 — коефіцієнт власності; характеризує співвідношення інтересів власників підприємства (власників акцій) і кредиторів. Нормальним коефіцієнтом, що забезпечує достатньо стабільне положення, вважається відношення власного капіталу до підсумку балансу на рівні 60%;

К16 — коефіцієнт заборгованості показує структуру капіталу З поглядуоб'єму позикових засобів. Чим більше частка власних засобів, тим менше частка позикових і навпаки;

К17 — коефіцієнт характеризує залежність підприємства від позик: чим більше цей показник, тим більше довгострокових зобов'язань і тим ризиковане ситуація, що склалася; якщо всі ці зобов'язання фірма не зможе сплатити, вона збанкрутить;

К18 — коефіцієнт показує ступінь забезпеченості внеоборотних активів власним капіталом; чим більше ця частка, тим менше доводиться привертати позикових і інших альтернативних засобів для цілей інвестування в ці активи;

К19 — коефіцієнт характеризує, наскільки дорого обходиться підприємству залучення позикових засобів.

Необхідно розуміти, що аналіз коефіцієнтів — це тільки один з етапів дослідження ефективності проекту і його впливу на діяльність підприємства.

5. Прогнозування продажів та витрат по проекту

Для оцінки фінансової спроможності проекту необхідно спрогнозувати обсяг продажів, порівняти його з витратами за проектом та визначити джерела покриття вірогідних витрат.

Прогнозуваня продажів

Прогноз обсягів продажів є результатом ко­мерційного аналізу і подається у вигляді таблиці.

Обсяг продажів (виручка від реалізації)

Кожна цифра таблиці має бути обґрунтована виходячи з того, що товар справді буде вироблено і продано за вказаною ціною. Оскільки виручка від реалізації є головним чинником, що впливає на показники ефективності проекту, розрахунок показ­ників таблиці повинен бути вкрай коректним. Виручка від реалізації означає загальний доход від реалізації товарів (робіт, послуг) у грошовій формі.

При прогнозуванні обсягів реалізації слід враховувати рівень інфляції.

Рівень інфляції описується групою таких показників.

1. Інфляція курсу гривні щодо $.

Під курсовою інфляцією розуміють прогнозований рівень зростання (падіння) співвідношення курсів валют — гривня/$ у процентах за рік.

2. Інфляція на збут.

Прогнозоване зростання (зниження) цін на продукцію, що виробляється, або послуги в процентах за рік (у гривнях — на внутрішньому ринку, в $ — на зовнішньому).

3. Інфляція на прямі матеріальні витрати.

Прогнозоване зростання (зниження) цін на куповані сиро­вину, матеріали, комплектуючі та інші прямі матеріальні вит­рати в процентах за рік (у гривнях в разі придбання їх на внутрішньому ринку, в $ — на зовнішньому).

4. 4. Інфляція на заробітну плату.

Прогнозоване зростання (зниження) рівня заробітної плати в процентах за рік (у гривнях для громадян України, в $ — для іноземних громадян).

5. Інфляція на операційні витрати.