Охорона праці та навколишнього середовища при технічному обслуговуванні

Мета роботи: Вивчити заходи з охорони праці та навколишнього середовища при технічному обслуговуванні.

ПРИНЦИПИ ТА ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

Система технічного обслуговування розроблена і функціонує за такими основними принципами: розділення, спеціалізація й кооперація праці виконавців; плановість та запобіжність; мобільність і оперативність проведення всіх заходів, а також економічність.

Принципи розділення і спеціалізації полягають в тому, що виконання всіх видів регламентованих робіт розподіляється і закріплюється за конкретними виконавцями: операторами і слюсарями ферм, спеціалізованими ланками майстрів-на-ладчиків тощо. Кожний з них виконує постійні операції технічного обслуговування групи однотипних машин або чітко визначений перелік операцій при обслуговуванні всіх машин та обладнання. Все це дає можливість швидше засвоювати технологію виконання робіт, застосовувати спеціалізоване обладнання, прилади та інструмент, поліпшувати умови праці і підвищувати майстерність та кваліфікацію виконавців, що, в свою чергу, підвищує якість і скорочує строки виконання робіт, забезпечує відповідну надійність машин.

Кооперація праці виконавців передбачає, що один і той же виконавець виконує кілька операцій обслуговування. Особливо великого значення цей принцип набуває для невеликих ферм із малими обсягами робіт по обслуговуванню обладнання.

Принципи плановості та запобіжності системи розглянуті в підрозділі 8.1.

Висока мобільність і оперативність — здатність усувати відкази машин і виконувати необхідний комплекс регламен­тованих робіт з технічного обслуговування протягом визна­ченого зоотехнічними вимогами часу. Збільшення часу про­стоїв машин та обладнання призводить до недоотримання частини продукції, порушення ритмічності виробництва і роз­кладу робочого дня на фермі.

Економічність — окупність витрат на створення і функ­ціонування всієї системи технічного обслуговування. Ці витрати не повинні перевищувати отримуваний ефект від підвищення технічної готовності машин, скорочення їх простоїв, а також збільшення продуктивності тварин і птиці та поліпшення якості вироблюваної продукції.

На основі цих принципів у сучасному тваринництві існують три основні форми організації ТО машин та обладнання. Перша передбачає виконання всіх технічних заходів силами господарства, друга — силами господарства та спеціалізованих підприємств (станцій технічного обслуговування, ремонтно-технічних тощо), третя як експериментальна — це гарантоване технічне обслуговування. Вказані форми організації різняться між собою обсягами і комплексністю робіт по ТО і поточному ремонту, що виконуються різними виконавцями.

Друга й третя форма виникли в зв'язку з тим, що на тваринницьких фермах та комплексах у великій кількості з'явилися складні машини, засоби і цілі системи автомати­зації. Постійна роботоздатність такої техніки, зниження витрат

на її утримання можуть бути досягнуті тільки при висококваліфікованому технічному обслуговуванні й ремонті з ви­користанням спеціалізованої матеріально-технічної бази. Цент­ралізоване і гарантоване технічне обслуговування відповідають цьому якнайкраще.

Основою для вибору організаційної форми техобслугову­вання і ремонту машин та обладнання конкретної ферми є зниження експлуатаційних витрат на одиницю тваринницької продукції. Досягнути цього можна оптимальним поєднанням можливостей ремонтно-обслуговуючої бази господарства і спе­ціалізованих підприємств зони або району.

Усі роботи, що стосуються монтажу, обкатки і налагодження машин та обладнання виконують слюсарі під керівництвом майстра-наладчика спеціалізованих служб чи підприємств. Після цього техніку передають завідуючому (бригадиру) ферми, який відповідним актом закріплює її за окремими праців­никами.

У колективних сільськогосподарських підприємствах, аг­рофірмах і держгоспах, де технічне обслуговування техно­логічного обладнання здійснюється силами господарства, 75— 90 % цих робіт виконує персонал, що безпосередньо працює на цьому обладнанні (механізатори-тваринники, оператори), які провадять дві третини робіт ЩТО, беруть участь в пері­одичних ТО і технічних оглядах. Це сприяє виконанню операцій ТО в повному обсязі і на потріб-ному технічному рівні, підвищує кваліфікацію механізаторів-операторів.

Слюсарі ферм, як правило, мають спеціальну підготовку і є найбільш кваліфікованими працівниками галузі тваринництва. До їхніх обов'язків входять виконання складних опе­рацій і здійснення контролю при ЩТО, усунення відказів, що виникають у процесі експлуатації обладнання, його ре­гулювання.

Для виконання значного обсягу робіт, пов'язаних із роз­биранням машин, заміною або ремонтом окремих вузлів і агрегатів, залучають слюсарів-ремонтників центральної ре­монтної майстерні чи майстрів-наладчиків автопересувної май­стерні загальногосподарського пункту ТО фермської техніки.

Ланки майстрів-наладчиків створюють із досвідчених ме­ханізаторів, які добре знають будову, регулювання та правила експлуатації всіх типів машин, що використовуються у тваринництві. Вони проходять спеціальну підготовку на курсах чи у відповідних училищах. Основні функції ланок майстрів-наладчиків — це проведення періодичних технічних обслуговувань. У випадках, коли завантаження на цих ро­ботах менше місячного фонду, вони провадять ремонт вузлів та агрегатів. На ферми майстри-наладчики виїжджають відповідно до графіка ТО, розробленого інженером або техніком-механіком з механізації виробничих процесів у тваринництві.

Така форма організації ТО фермського обладнання влас­ними силами використовується у випадках розміщення неве­ликих тваринницьких ферм у різних населених пунктах, які входять до складу даного господарства. При цьому на центральній садибі знаходиться розвинута ремонтна база (майстерня), а на фермах обладнують тільки невеликі пости ТО.

Перевагою даної організаційної форми є наближеність ре­монтних засобів і обслуговуючого персоналу до місць використання машин. Це дозволяє оперативно усувати відкази машин і значно скорочувати транспортні витрати. Крім того, наближається до свого максимального значення оперативний час роботи слюсарів у результаті скорочення їх переїздів з одного об'єкта на інший, а також зменшуються витрати на керівництво (більшу частину цих функцій виконує загальний апарат управління господарства). Суттєвими недоліками цієї форми є розосередженість ремонтних засобів, запчастин і матеріалів по окремих господарствах або їх відділках, що спричиняє їх дефіцит в одних місцях і надлишок в інших; не завжди достатній рівень кваліфікації працівників. Інже-нерно-технічні працівники зайняті в основному питаннями ТО і ремонту машин, у зв'язку з чим приділяють менше уваги організації основного виробництва.

У варіанті комбінованої форми організації ТО — силами господарств і ремонтно-обслуговуючих підприємств — за технічну готовність і безперебійну роботу машин та обладнання несуть відповідальність обидві сторони. При цьому працівники господарства виконують операції ЩТО, усунення простих відказів і проведення періодичного обслуговування нескладних машин. Ремонтно-обслуговуюче підприємство на договірних умовах здійснює проведення періодичних ТО склад­них машин та обладнання на тваринницьких фермах, забез­печує запасними частинами й агрегатами, надає кваліфіко­вану допомогу в експлуатації техніки та навчанні операторів і слюсарів.

Досвід централізованих служб ТО машин та обладнання у тваринництві свідчить, що для виконання робіт із виїздбм у господарства необхідно мати комплексні ланки майстрів-наладчиків двох напрямів — для ТО технологічного облад­нання, а також холодильних установок та електрообладнання. Недоцільно мати окремі ланки щодо обладнання кожної технологічної лінії у тваринництві (приготування і роздавання кормів, водопостачання й напування, прибирання гною, доїння корів і первинна обробка молока тощо). Велика кількість вузькоспеціалізованих ланок не дає можливості рівномірно забезпечити їх роботою, ускладнює контроль якості виконання робіт.

Склад ланок бажано мати постійним. За кожною з них краще закріпити конкретні ферми. Це підвищує продук­тивність праці і відповідальність за якість технічного обслу­говування. До складу ланки, як правило, входить три ро­бітника, серед яких шофер-слюсар. Обов'язки розподіляються так, щоб за кожним з них були закріплені конкретні машини та агрегати для проведення ТО.

У разі такої організаційної форми ТО фермської техніки на працівників господарства припадає до 80 % виконуваних робіт, а інші 20 % — на ремонтно-обслуговуюче підприємство. Обмежувальними факторами зростання частки останнього є збільшення транспортних робіт і витрат на оплату праці, оскільки вона нараховується також і за час перебування робітників у дорозі.

Комбінована форма обслуговування є найбільш поширеною та ефективною. Серед її переваг можна відзначити опера­тивність і високу якість виконання виробничих функцій, на­ближеність ремонтно-обслуговуючої бази та персоналу до ос­новного виробництва.

При розглянутих взаємовідносинах між господарствами та спеціалізованими службами щодо їх матеріально-технічного забезпечення і централізованого ТО останні несуть відпові­дальність, в основному, за безпосередньо виконувані ними ро­боти (монтаж, пусконалагодження, а також періодичні технічні обслуговування машин і обладнання). При цьому ТО про­вадять згідно з узгодженим графіком; усування відказів і ремонт техніки, а також заміна вузлів та агрегатів вико­нується спеціалізованими службами за окремими заявками господарств. Спеціалізовані служби не несуть відповідальності за ті матеріальні збитки, які може мати господарство, на­приклад, у разі простоювання техніки або її недоброякісної роботи.

У господарствах із слабкою ремонтно-технічною базою впроваджується гарантоване технічне обслуговування тва­ринницьких підприємств за одним із двох варіантів. Перший передбачає, що прості види технічного обслуговування об­ладнання (ЩТО, деякі щотижневі) здійснюють оператори і слюсарі ферм, а всі інші заходи — працівники централізованих служб згідно з договором з господарством. Цим договором визначається розмір щомісячних або річних відрахувань за всі види послуг: планові ТО, усунення несправностей та поломок, ремонт машин і обладнання, їх заміну при відпрацюванні свого строку.

За другим варіантом оператори тваринницьких об'єктів виконують лише прості операції ЩТО. Складні операції ЩТО та періодичні обслуговування фермської техніки здійснюють слюсарі, які проживають на території господарства, але під­порядковані централізованим службам. Періодичні технічні обслуговування провадять відповідно до графіка, ремонтні роботи — за потребою, а усунення несправностей машин та обладнання — за викликом із господарства. Технологічне обладнання, що відпрацювало свій строк чи за технічним станом непридатне до подальшої експлуатації згідно з вис­новком спеціаліста централізованого підприємства, замінюють новим.

Відповідно до договору про гарантоване обслуговування централізована служба несе повну відповідальність за тех­нічний стан машин на фермі і відшкодовує матеріальні та економічні збитки, які матиме господарство в разі порушення експлуатаційних показників або простоювання техніки. Так, строк усунення відказів, що виникли в процесі експлуатації, не повинен перевищувати:

2 год—обладнання для інкубації яєць і вентиляції
приміщень птахоферм та птахофабрик;

3 год — обладнання для доїння корів і первинної обробки
молока;

3,5 год — обладнання для приготування і роздавання кормів та напування тварин;

6 год — обладнання для вентиляції і опалення приміщень для утримання свиней і великої рогатої худоби;

8 год — обладнання для видалення гною.

Матеріальні збитки за кожну годину простою машин та обладнання понад строки, що наведені, визначають, ви­ходячи з планового добового випуску продукції за закупі­вельними цінами, у таких розмірах, наприклад: доїння, при­готування і роздавання кормів — 2 %; первинна обробка молока — 2,5; напування — 3; вентиляція та видалення гною — 1 %.

Дана форма організації ТО, ремонту машин та облад­нання тваринницьких ферм і комплексів, порівняно з двома першими, має суттєві недоліки і тому не отримала широкого поширення з таких причин. Більшість колективних сільсько­господарських підприємств знаходяться на значній відстані від централізованих служб і мають поганий стан доріг. Це зумовлює значне зростання транспортних витрат і палива. Крім того, переїзди ланок майстрів-наладчиків здійснюються за рахунок робочого часу, що значно скорочує період їх оперативної роботи протягом дня.

ПЛАНУВАННЯ І РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

Виробничу експлуатацію засобів механізації забезпечують оператори за розпорядком робочого дня тваринницького під­приємства, а їх ТО здійснюють силами інженерно-технічної служби відповідно до розроблених планів-графіків виконання робіт.

Вихідними даними для планування ТО машин та облад­нання, встановленими на тваринницькому об'єкті, є їх номенклатура і кількість, а також планове завантаження протягом року. При цьому потрібно враховувати і надходження нової техніки протягом року та списання машин, що відпрацювали свій строк. Крім того, необхідно мати дані про види, періо­дичність і нормативну трудомісткість технічних заходів стосовно кожної марки встановленого обладнання. Для планування роботи виїзних ланок майстрів-наладчиків складають карти об'єктів обслуговування з нанесеними відстанями між ними та клас доріг.

Планування ТО машин і обладнання передбачає складан­ня графіків виконання робіт, розрахунок матеріально-технічних засобів та трудових ресурсів. Річний графік ТО машин і обладнання складають окремо для кожного тваринницького підприємства.

Річний обсяг робіт ~ з технічного обслуговування машин та обладнання на тваринницьких фермах і комплексах роз­раховують двома способами: детально або спрощено.

За спрощеним способом визначають обсяг робіт у цілому по господарству для всіх тваринницьких ферм, району чи області за формулою:

Т ш ми, (8.1)

де Т — загальна трудомісткість ТО, люд.-год; М — загальна кількість худоби або птиці, голів; („ — питома річна тру­домісткість технічного обслуговування машин та обладнання, віднесена до одиниці поголів'я, люд.-год/голову-рік.

Як видно із наведених у таблиці 8.2 даних, дві третини всього обсягу робіт належать до щоденного технічного об­слуговування, а х/з припадає на періодичні.

Позитивною стороною цього способу є його простота, а недоліком — невисока точність результатів. У зв'язку з цим його застосовують для загального планування обсягів робіт у межах району або регіону.

Дата добавления: 2014-12-10