Планування продуктивності праці на підприємстві

План

1. Форми визначення продуктивності праці.

2. Особливості планування продуктивності праці на підприємствах при ринкових умовах.

3. Основні групи факторів, що впливають на продуктивність праці.

4. Процес планування продуктивності праці і його основні етапи.

5. Пофакторний метод розрахунку економії робочої сили.

1. Форми визначення продуктивності праці

Продуктивність праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт), виробленої працівником за одиницю часу (годину, зміну, місяць, квартал, рік) чи кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (на виконання певної роботи). Існують три методи виміру продуктивності праці -натуральний, вартісний, трудовий. При цьому можуть застосуються диференційовані показники числення вироблення продукції на одного працюючого вираженні в порівнянній оцінці (товарна продукція, валова продукція, нормативна вартість обробки, нормативно-чиста продукція);

• у натуральному вираженні (у т, м, шт. і т.д.);

• в умовно-натуральному вираженні (у приведених одиницях);

• по трудомісткості (у нормативних годинах).

Таким чином, вимір продуктивності праці зводиться до

- визначення її абсолютного рівня;

- визначення зміни цього рівня за даний період часу;

- зіставлення результатів праці у виді обсягу зробленої продукції з витрата­ми праці.

2. Особливості планування продуктивності праці на підприємствах

Продуктивність праці (ПП) планується як в абсолютному вираженні, так і у відсотках до попереднього року.

Продуктивність праці (ПП) в планованому році може бути визначена:

- методом коректування базисної ПП з урахуванням її росту в планованому році за рахунок основних техніко-економічних факторів;

- методом прямого розрахунку на основі трудомісткості виробничої про­грами за формулою:

В - обсяг виробництва, тис. грн.; Ч_т - чисельність працівників, чол.;

Т - трудомісткість виробничої програми, год.;

Б - корисний фонд робочого часу одного працівника, год.

3. Основні групи факторів, що впливають наріст продуктивності праці

Всі основні техніко-економічні фактори, що впливають на ріст ПП, у відпо­відності з єдиною класифікацією, зведені в чотири групи:

1) підвищення технічного рівня виробництва;

2) вдосконалювання керування організації виробництва і праці;

3) зміна обсягу і структури виробництва;

4) галузеві фактори.

Кількість факторів усередині груп і їхній зміст можуть змінюватися в залеж­ності від значимості того чи іншого фактора для конкретного виду виробницт­ва.

Вплив техніко-економічних факторів на ПП визначається на основі розраху­нку вивільнення чисельності працюючих.

4. Процес планування продуктивності праці і його етапи

З переходом до ринкової економіки особливо гостро стоїть проблема значно­го поліпшення якості й удосконалення плану росту ППП.

Процес планування продуктивності праці складається з ряду етапів.

Iетап. Визначається економія робочої сили, (Э_і) від впровадження конкрет­них оргтехзаходів:

де Т_норм - зниження трудомісткості продукції від впровадження у виробницт­во (за планом) оргтехзаходу, нормо-год.;

Ф_зф - ефективний фонд часу роботи одного робітника в плановому періоді,

год.;

К_вн - плановий коефіцієнт виконання норм виробітку даним робітником.

IIетап. Визначається приріст ПТ (ΔПП, %) досягнутий під впливом конкре­тного заходу:

де Ч _б - розрахункова чисельність ППП, необхідна для виконання планового обсягу робіт за умови збереження вироблення базисного періоду, чол.

або

де ВП - обсяг випуску продукції за планом;

В - рівень вироблення в базисному періоді;

Ч₆ - чисельність 1111П у базисному періоді;

К_вн - коефіцієнт збільшення планового обсягу випуску продукції порів­няно з базисним періодом.

III етап. Визначається відсотком росту ПП. по підприємству (ΔПП_об), дося­гнутий під впливом усіх заходів.

VI етап. Визначається приріст обсягу виробництва за рахунок росту ПП по підприємству, цеху, бригаді

де Q_e - приріст обсягу виробництва по підприємству;

ΔЧ - приріст чисельності робітників, %;

Δ ВП - приріст обсягу виробництва, %.

Найбільші труднощі цього етапу представляє розрахунок на підставі еко­номії робочої сили під впливом кожного фактора.

5. Пофакторний метод розрахунку економії робочої сили

Розрахунок економії робочої сили залежить від впливу різних факторів.

Відносне вивільнення чисельності робітників за рахунок впровадження захо­дів з нової техніки (Э₁). Це досягається за рахунок скорочення втрат робочого часу по прогулам, простоям, невиходам з дозволу адміністрації, хворобам і т.д. В цілому це приводить до скорочення чисельності працюючих.

а з урахуванням місяця, уводимо

де Т_б і Т_п - трудомісткість на одну тисячу гривень продукції відповідно до і

після впровадження заходу;

ВП - обсяг випуску продукції за планом, грн;

К - базисний коефіцієнт виконання норм виробітку;

Ф - корисний фонд робочого часу одного робітника;

К₁, - коефіцієнт, що враховує дію заходу в плановому році;

М - кількість місяців базисного року до впровадження заходу і дії нових норм часу.

Економія чисельності робітників за рахунок збільшення бюджету робочого часу (Э₂)

чи при Ф_б >Ф

де Ф_б іФ - річний корисний (ефективний) фонд робочого часу одного робіт­ника відповідно в базисному і плановому періодах, год.;

Економія чисельності за рахунок скорочення внутрізмінних простоїв (Э₃)

де В₁ и В_г — втрати робочого часу відповідно в базисному і плановому пері­одах;

Ч - чисельність основних робітників у базисному періоді.

Економія витрат праці від скорочення невиходу робітників на роботу (Э₄)

де Ф₁ - збільшення кількості робочих днів одного робітника в плановому періоді;

Ф₂ - кількість робочих днів, що відпрацьовуються одним робітником у плановому періоді.

Зменшення чисельності робітників за рахунок скорочення втрат від кінцево­го браку у виробництві (Э₅)

де Б₁ і Б₂ - питома вага втрат від браку в собівартості продукції відповідно в базисному і плановому періодах.

Економія чисельності робітників від скорочення в плановому періоді витрат на виправлення браку (Э₆)

де ТР₁ и ТР₂ - трудомісткість робіт з виправлення браку відповідно в базис­ному і плановому періодах, год;

К_вн - плановий коефіцієнт виконання норм виробітку;

Ф_эф - ефективний фонд часу роботи одного робітника в плановому періоді, год.

Економія робочої сили за рахунок відхилень від нормативних умов роботи (Э₇)

,

де Д, и Д₂ - питома вага доплати за відхилення від нормативних умов праці в загальному фонді заробітної плати 111111 відповідно в базисному і плановому періодах.

Економія чисельності робітників за рахунок скорочення числа випадків невиконання норм виробітку (Э₈)

де П_в - зростання виконання норм виробітку у робітників, що не виконують

норми, %;

У- питома вага робітників, що не виконують норм виробітку, у загальної чисельності робітників, %;

Ч - чисельність основних робітників у базисному періоді. Відносне зменшення чисельності робітників за рахунок зміни їх структури (Э₉)

де Ч_пр - чисельність категорій працюючих (крім основних робітників) у базисному періоді;

А₁ - % зростання обсягу випуску продукції за планом;

А₂ - % необхідного збільшення чисельності цієї категорії працюючих за

планом.

При збільшенні питомої ваги покупних виробів і напівфабрикатів у собівар­тості продукції економія в чисельності працюючих (Э₁₀) складе

де l₁ і l₂ - питома вага готових виробів і напівфабрикатів у собівартості про­дукції відповідно в плановому і базовому періоді.

Якщо l₁,>/₂, то

Збільшення чисельності робітників для освоєння нових виробництв цехів (± Э₁₁) на планований період

де Ч _но - чисельність працюючих на нових об'єктах;

ВП₁ - обсяг продукції за планом, що буде випускатися на нових об'єктах,

В - рівень вироблення в базисному періоді.

Економія або додаткова потреба робочої сили (±Э₁₂) в результаті впливу природних умов визначається з урахуванням зміни трудомісткості продукції

де Т_] і Т₂ - трудомісткість продукції відповідно до і після зміни природних ресурсів;

К₁ - коефіцієнт, що враховує дію заходу в плановому році;

Ф - корисний фонд робочого часу.

Лекція № 11

Дата добавления: 2014-12-10