Міжнародна торгівля ліцензіями

ЛІЦЕНЗІЙНІ ДОГОВОРИ

Контрольні питання

1. Яка відмінність між авторським договором про передачу виключного права та авторським договором про передачу не виключного права?

2. Назвіть істотні умови авторського договору.

3. Що таке "вичерпання прав" та коли воно настає?

4. Що надає власнику патенту виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом?

5. Що означає термін "право попереднього користувача"? Який обсяг цих прав?

6. В якому випадку не допускається передача права власності на торговельну марку?

7. За яких умов володілець свідоцтва може видати ліцензію на використання кваліфікованого зазначення походження товарів?

8. Які характеристики має інформація, що є комерційною таємницею ("ноу-хау")?

9. Що є предметом договору комерційної концесії?

10. Які особливі умови можуть бути передбачені в договорі комерційної концесії?

Новітня світова практика обміну науково-технічними досяг­неннями, винаходами, «ноу-хау», промисловими зразками і торго­вельними марками між окремими підприємствами і об'єднаннями підприємств, як в середині країни, так і між країнами свідчить про те, що в основі виникнення і розвитку сучасної міжнародної торгівлі лі­цензіями лежать об'єктивні економічні фактори. Хоча ринок ліцензій виник набагато пізніше товарних ринків, у період, коли капіталістична система господарювання досягла високого рівня економічного роз­витку цей ринок є чи не найважливішим та найбільш затребуваним. Його розвиток супроводжувався розподілом суспільної праці не тільки в сфері промислового виробництва, але й в сфері науково-дослідних, проектних і конструкторських робіт і їхнього промислового впровад­ження.

Міжнародний і внутрішній обмін науково-технічними досягнен­нями обумовлений суспільним поділом праці в галузі науково-дослід­них і дослідно-конструкторських робіт, що привело до зародження і розвитку торгівлі ліцензіями. При цьому суспільний розподіл праці в галузі НДДКР став можливим тільки на визначеному рівні розвитку продуктивних сил та виробничих відносин суспільства. Якщо в ре­зультаті суспільного поділу праці в галузі промислового виробництва набула розвитку міжнародна торгівля промисловими товарами, то в результаті суспільного поділу праці в галузі НДДКР знайшла розвиток міжнародна і внутрішня торгівля науково-технічними досягненнями, винаходами і ноу-хау, що відобразилось на торгівлі ліцензіями.

Поруч зі спеціалізацією і концентрацією наукових досліджень і розробок швидко прогресує нерівномірність розвитку науки і техніки по регіонах та країнах світу, а розрив у рівні досліджень і розробок має стійку тенденцію до збільшення. Це створює конкуренцію в до­слідженнях і розробках та визначає нерівномірний випереджальний розвиток промислового виробництва в тій чи іншій країні, області науки і техніки. За таких умов обмін науково-технічними досягненнями стає об'єктивною необхідністю для всіх країн світу незалежно від рівня їх соціально-економічного розвитку і починає здійснюватися на ко­мерційній основі, як у самій країні, так і між країнами шляхом укла­дання ліцензійних угод. Це пояснюється введенням патентної монополії на науково-технічні досягнення (винаходи) — нематеріальні предмети, що виключило їх поширення і використання без дозволу патентовласника.

При розгляді такого явища, як ліцензування, необхідно знати історичні передумови його виникнення та етапи розвитку. Можна вва­жати, що передумовою виникнення такого виду цивільно-правових договорів, як ліцензійний договір, був поділ юристами Стародавнього Риму речей на тілесні і безтілесні, коли під останніми розумілися різ­ного роду права. Безумовно, що у ті часи не існувало інституту права інтелектуальної власності, але базові положення римських юристів щодо поділу речей стали основою для його виникнення в майбут­ньому.

Власне охорона об'єктів промислової власності була запро­ваджена в кінці середніх віків в тих країнах, в яких почалася промис­лова революція. З ХV до XIX сторіччя проявом такої охорони була видача індивідуальних привілеїв на винаходи. Пізніше, в процесі про­мислової революції у ХІХ сторіччі, охорона винаходів забезпечува­лась видачею патентів згідно з прийнятими законами. Постійна залежність між індустріалізацією і патентною охороною зберігається і в наші часи. Передумови для введення патентної охорони також не змінилися протягом сторіч. Разом з охоронним документом автор ре­зультатів творчої діяльності отримував монополію в певній галузі сус­пільного виробництва. Таким чином, виключні права на об'єкт промислової власності стають ринковим продуктом. Це означає, що права можуть бути реалізовані шляхом продажу патентних прав або їх ліцензування.

Загалом торгівля науково-технічними досягненнями на базі лі­цензій бере свій початок у XVIII в., коли були зареєстровані перші лі­цензійні угоди. У другій половині XIX в. ліцензійна торгівля охоплювала переважно.внутрішній оборот країн з ємним внутрішнім ринком, а з кінця XIX — початку XX століть, вона починає швидко роз­виватися і між окремими країнами. Розвиток світової ліцензійної тор­гівлі відбувався досить нерівномірно. На неї значно впливали не тільки рівень розвитку продуктивних сил і монополізація промисло­вого виробництва, але й економічні кризи, світові війни та інші при­чини. Після Другої світової війни ліцензійна торгівля значно активізувалася, що було зв'язано головним чином зі зростанням ци­вільного виробництва і подальшим поділом праці в області наукових досліджень і конструкторських робіт.

Також після Другої світової війни перетерпіли значних змін географічні напрямки міжнародної торгівлі ліцензіями. По-перше, учасниками міжнародної торгівлі ліцензіями стали соціалістичні країни і, по-друге, країни Азії, Африки і Латинської Америки, що звільнилися від колоніальної залежності, стали активно використовувати закор­донну технологію на базі ліцензій для розвитку національної промис­ловості і проведення індустріалізації.

Україна, спочатку в рамках Радянського Союзу, а потім само­стійно вже майже 40 років є активним учасником міжнародного тех­нологічного обміну, основу якого складає ліцензійна торгівля. Традиційно поняття «ліцензійний договір», «ліцензія» асоціювалися у нас з експортом технологій і не відносились до їх реалізації на вну­трішньому ринку. Практично, внутрішнього ринку ліцензій в колишнь­ому СРСР не існувало. Це пояснюється специфікою правової охорони об'єктів промислової власності в період з 1919 по 1991 р. (за виклю­ченням так званого патентного періоду з 1924 по 1931 р.р., коли діяв Патентний закон, який надавав виключні права винахіднику, а не дер­жаві). Винаходи і промислові зразки в більшості випадків були за­гальнодержавною власністю і охоронялися авторськими свідоцтвами. Об'єкти промислової власності могли без перешкод використовува­тись всіма державними підприємствами на території СРСР за умови виплати авторам винагороди в розмірі, передбаченому чинним на той час законодавством. Лише наприкінці існування власне СРСР був прийнятий законодавчий акт, який поновлював патентну систему охо­рони винаходів в державі. Після розпаду Радянського Союзу перед незалежною Україною стало питання створення власного національ­ного законодавства в цій галузі.

Закони України про охорону об'єктів промислової власності від 15 грудня 1993 року не тільки забезпечили інтереси суспільства, але й права авторів, надаючи їм перевагу при одержанні охорони на об'єкти промислової власності. За цими законодавчими актами вико­ристання третіми особами виключних прав інтелектуальної власності стало можливим лише на встановлених законодавством підставах. Однією з цих підстав є укладення ліцензійного договору, який, по- перше, розширює коло юридичних і фізичних осіб, яким на законних підставах дозволено користуватися об'єктами промислової власно-

сті, що охороняються, та, по-друге, обмежує обсяг виключних прав власника охоронного документа, отриманих ним на підставі патенту (свідоцтва).

Сучасний стан міжнародної торгівлі ліцензіями характери­зується тим, що вона переважно здійснюється в рамках транснаціо­нальних корпорацій із закордонними філіями, дочірніми і внучатими компаніями (фірмами). Лідерами в цій торгівлі виступають трансна­ціональні корпорації США та Китай.

Для утримання позицій і успішної конкурентної боротьби на зовнішніх ринках материнські компанії не обмежуються вкладанням капіталів у родинні закордонні фірми. Як правило, вкладенню капіта­лів супроводжує передача новітніх досягнень світової науки і техніки по супутнім ліцензіях і в такий спосіб забезпечується лідируюче по­ложення закордонних філій дочірніх і внучатих фірм в області засто­сування, розробки і виробництва новітньої техніки і технології. При цьому капітал, що вивозиться, і новітні технології, що супроводжують його, забезпечують створення високоефективних виробництв, що при­носять надприбутки транснаціональним корпораціям.

В країнах, що розвиваються, ліцензійна політика визначається прагненням використовувати закордонні досягнення і досвід для за­безпечення найбільшої ефективності виробництва, підняття рівня роз- роблювальної і застосовуваної нової техніки і технології і, у кінцевому рахунку, для підняття національної економіки. Цим цілям країн, що розвиваються, якоюсь мірою сприяють і міжнародні монополії, що ак­тивізують внутрішню фірмову торгівлю ліцензіями на придбання ноу- хау зі своїми філіями, дочірніми і внучатими фірмами в цих країнах. Країни, що розвиваються, такі, як Аргентина, Бразилія, Індія, Мексика тощо, орієнтуються на закупівлю іноземної технології для рішення найбільш важливих економічних і науково-технічних проблем, для скорочення імпорту і розширення можливостей експорту. Індія в 70-х роках, впровадивши заборону на імпорт тракторів, одночасно стала сприяти національним фірмам у їхньому виробництві на базі інозем­них ліцензій. Бразилія, для вирішення енергетичних проблем, прагне вирішити її шляхом закупівлі іноземних технологій за ліцензіями.

Проте в країнах, що розвиваються, спостерігається прагнення до створення власного науково-технічного потенціалу, що в ряді країн дозволяє розробляти нову техніку на високому рівні (стосовно до умов цих країн), переходити до продажу ліцензій і активізувати продаж суб- ліцензій на базі ліцензій, закуплених у промислово розвинутих краї­нах.

Необхідно зазначити, що майже половина всієї, в основному новітньої «машинно-технічної» продукції, виготовляється за міжна­родними ліцензійними угодами, і обмін науково-технічними досягнен­нями між промислово розвинутими країнами прийняв глобальний характер. Міжнародна торгівля ліцензіями стала робити визначаль­ний вплив не тільки на рівень і якість розроблювальної і застосовува­ної нової техніки і технології в світі, але і на темпи науково-технічного прогресу, а також на всі зовнішньоторговельні операції, так чи інакше пов'язані з новітньою технологією. Іншими словами, міжнародна тор­гівля ліцензіями стала визначати зовнішню торгівлю багатьох країн світу новітньою машинно-технічною продукцією.

Базовими для науково-технічного прогресу поряд з іншими факторами, є рівень техніки і технології, що розроблюється і застосо­вується. Від їх рівня (стосовно досягнень світової науки) і від термінів промислового освоєння нової техніки і технології залежать темпи при­скорення науково-технічного прогресу і той економічний, соціальний і науково-технічний ефект, що буде отриманий у найближчий і пер­спективний періоди.

При визначенні найбільш ефективного варіанту одержання технології з безлічі альтернативних, необхідно враховувати можли­вість відтворення нової технології, що придбавається, у межах термі­нів її морального старіння і створення на її базі більш досконалих наступних поколінь.

Одержання новітньої технології може бути забезпечене як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх джерел. Єдиним вну­трішнім джерелом одержання нової технології є її виробництво на базі вітчизняних НДДКР. Міжнародна практика показує, що вони дозво­ляють розробляти нову технологію, яка відповідає останнім світовим досягненням, якщо в даній області науки і техніки країна випереджає досягнення інших країн, а проведені НДДКР знаходяться на рівні сві­тових досягнень науки і техніки.

Якщо ж країна відстає у рівні і якості НДДКР і технології, що застосовується за окремими напрямками науково-технічного про- гресу, потреба в новітній технології за звичай задовольняється за ра­хунок зовнішніх джерел, до яких у першу чергу відносяться наступні:

- імпорт комплектного устаткування;

- будівництво об'єктів «під ключ»;

- імпорт готової технологічної продукції;

- оренда продукції з наступним її придбанням (лізинг) чи без такої;

- закупівля ліцензій на «ноу-хау» разом з винаходами чи без них;

- спільне проведення дослідних робіт із закордонними під­приємствами по створенню новітніх технологій;

- кооперація з закордонними фірмами у виробництві продук­ції й удосконалюванні її виробництва;

- закупівля зразків нової техніки для наступного їхнього копію­вання і відтворення, коли це можливо, маючи на увазі, що відтворення нової техніки за зразками, вимагає проведення повного комплексу НДДКР і знання «ноу-хау».

Якщо проаналізувати вищезазначені форми зовнішньої торгі­влі й інших зовнішньоекономічних і науково-технічних зв'язків, можна сказати, що тільки ліцензійна діяльність дозволяє забезпечувати відт­ворення нової техніки і технології, створення на їх базі технології на­ступних поколінь і ліквідацію сформованого відставання у рівні і якості розроблювальної і застосовуваної техніки і технології на окремих на­прямках науково-технічного прогресу. Крім того, закупівля ліцензій до­зволяє забезпечити провідне становище ліцензіата за основними напрямками науково-технічного прогресу не тільки в поточний, але й у перспективний період. Це пов'язано насамперед з тим, що тільки за ліцензіями передається «ноу-хау», без знання якого відтворення но­вітньої технології практично неможливо.

Неможливість відтворення нової технології у зв'язку з незнан­ням «ноу-хау» виключає і можливість створення більш удосконале­ної технології майбутніх поколінь на тих же принципах.

Комерційна практика торгівлі товарами і науково-технічними досягненнями свідчить також про те, що без знання «ноу-хау» в аб­солютній більшості випадків неможливо відтворити нову технологію по патентних описах, опублікованої наукової і технічної інформації, по зразках нової техніки, що продаються і які демонструються на на­ціональних і міжнародних виставках і ярмарках. Якщо без знання ноу- хау неможливо відтворити промислово освоєну нову технологію, то тим більше неможливо її удосконалювання, а також створення на­ступних поколінь на тих же принципах.

Враховуючи зазначене, можна зазначити, що міжнародний обмін ліцензіями на об'єкти інтелектуальної власності лежить в основі відтворення новітніх технологій, рівня і якості розроблення і застосування нової техніки і технології та, в остаточному під­сумку — в основі технічного прогресу.

Вона визначає не тільки обсяг виробництва і напрямок екс­порту матеріалізованих на її базі нової техніки, технології і нових ма­теріалів, але практично всі зовнішньоекономічні і науково-технічні зв'язки країн світу, розділ і переділ сфер впливу і ринків збуту і ступінь конкурентної боротьби на них. Нехтування цими факторами при про­веденні маркетингових і інших досліджень в області зовнішньоеконо­мічних і науково-технічних зв'язків неминуче призведе до їх необ'єктивності, а отже, до помилок при практичному здійсненні зов­нішньої торгівлі.

Усе це вимагає переоцінки сформованої міжнародної торгівлі ліцензіями і корінної перебудови методології і методів вивчення со­ціально-економічного розвитку країн світу і їх науково-технічної полі­тики, а також нового підходу до маркетингових, кон'юнктурних, патентних і інших досліджень в області зовнішньоекономічних і нау­ково-технічних зв'язків. Це особливо важливо враховувати при здій­сненні прямих і коопераційних зв'язків із закордонними партнерами, створення спільних підприємств із ними і переходу до безпосереднь­ого здійснення зовнішньоторговельних операцій всіма організаціями і підприємствами незалежно від їхніх форм власності.

Від самого початку виходу підприємств та організацій на зов­нішній і внутрішній ринки необхідно забезпечити науково обґрунто­ване здійснення ними торгових операцій у взаємозв'язку з розвитком і активізацією міжнародної торгівлі ліцензіями.Рішення задач по глибокій реконструкції промислових під­приємств на базі новітніх досягнень науки і техніки, поряд з іншими факторами, може і повинне бути забезпечене за рахунок науково об­ґрунтованого й економічно ефективного розширення експорту й ім­порту нової техніки (технології) і нових матеріалів, у тому числі науково-технічних досягнень по ліцензіях, що забезпечує можливість не тільки ліквідувати сформоване відставання, що намітилося, на окремих напрямках науково-технічного прогресу, але й у перспективі вирватися вперед, перевершити останні досягнення світової науки і техніки, забезпечивши зростання темпів науково-технічного прогресу. В цьому полягає непересічне значення вивчення теорії та практики укладання та виконання ліцензійних договорів, здійснення патентно- ліцензійної діяльності.

Дата добавления: 2014-12-16