Кудрявцева С.П., Колос В.В. Міжнародна інформація

Міжнародна інформація

одержати зазначену інформацію неможливо. Крім того, пе­релічені дії здійснюються в межах процедури, закріпленої у Кримінально-процесуальному кодексі України (статті 141,185,187 та ін.)- Порушення таємниці листування, телефоних розмов та іншої кореспонденції з профілактичною метою або з метою проведення оперативно-розшукових дій є неприпустимим.

У Конституції України (стаття 32) також зазначено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поши­рення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національ­ної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Разом з тим, кожний громадянин має право ознайомлюватися в ор­ганах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є дер­жавною або іншою захищеною законом таємницею. Кожно­му гарантується судовий захист права спростовувати недо­стовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням та­кої недостовірної інформації.

В цілому основні права, в тому числі право на інфор­мацію, які гарантує Конституція України, мають розпливча­тий та синтетичний характер, що зумовлює необхідність їх тлумачення. В будь-якому разі, рівень захисту прав обов'яз­ково залежить від тлумачення основних норм, які консти­туційні суди використовують в ході своєї діяльності. Так Конституційний суд Австрії віддав перевагу буквальному тлумаченню Конституції, щоб запобігти впливу політичних та суб'єктивних факторів (незважаючи на його все більш уважне ставлення до змісту гарантій та меж дій законодавця під впливом Конвенції про права та свободи людини, що має в Австрії ранг, рівний Конституції). Цікаво, що австрійсько­му конституційному праву не знайоме поняття основних прав як технічного терміна.

У Конституції Франції не існує визначення основних прав, що не заважає Конституційній раді здійснювати кон­ституційний контроль, спрямований на захист основних прав громадян. Італійська конституція закріплює, скоріше, недоторкані права та розглядає як фундаментальне право ли­ше на медичне обслуговування (стаття 32). Однак Консти­туційний суд не зазначив, що є якась різниця у статусі між конституційними правами, у тому числі соціальними. А у конституціях Німеччини та Іспанії основні конституційні права фігурують.

Щодо України, то являється логічним застосовувати мо­дель розуміння конституційних прав, яка широко викорис­товується у діяльності Європейського суду з прав людини. Мається на увазі, що зміст конституційних прав і свобод має визначатися не законодавством, а судом під час розгляду конкретної справи. При цьому він має співвідносити консти­туційні права з суспільними інтересами і між собою. Немож­ливо не погодитися з думкою С.Шевчука, що Україні було б доцільно орієнтуватися на конституційну демократію, яка характеризується тим, що державна влада справді обмежена конституційними правами і свободами, а Конституційний суд є головною інстанцією, яка не тільки захищає консти­туційні права і свободи на підставі Конституції, а й шляхом судової правотворчості визначає зміст цих прав, а також їх співвідношення та обмеження.

Та у якому б напрямку не розвивалися, з одного боку, кон­ституційна юрисдикція в Україні, а з другого — національні інформаційні правовідносини, останні мають корелюватися з загальними світовими тенденціями та, врешті-решт, збігати­ся на якомусь етапі розвитку з міжнародними правовими нор­мами та стандартами у цій галузі.

Потрібно мати на увазі, що право на інформацію у сучас­ному контексті та розумінні інформації виникло з появою та бурхливим розвитком у другій половині XX століття нових наукових дисциплін — кібернетики та інформатики, а його актуальність і сучасність обумовлені розвитком інфор­маційного суспільства. 3^і

Дата добавления: 2014-12-16