Кудрявцева С.П., Колос В.В. Міжнародна інформація

Міжнародна інформація

підвищення ефективності і якості освітніх послуг. Держав­ний університет Молдови і Інституту безперервної освіти роз­робили нову програму, як для отримання первинного на­вчання, так і підвищення кваліфікації шкільних і універси­тетських менеджерів.

В 2000 р. була прийнята нова стратегія розвитку системи освіти Литовської Республіки. Згідно цієї стратегії, сім па­раметрів освіти мають бути істотно змінені: (1) відносини між суспільством і освітою; (2) життя в школі; (3) зміст і ме­тоди освіти; (4) інфраструктура; (5) роль викладача і кваліфікація; (6) зв'язок між наукою і освітою; (7) уп­равління і фінансування ІКТ. ДН в Литві широко поширено і підтримується, як Міністерством освіти і науки країни, так і різними міжнародними проектами. Країна має декілька центрів, які активно пропагують і впроваджують ДН в систему освіти. Лідером серед них є Центр ДН Каунась­кого Технологічного Університету¹².

Для Росії з її величезними територіями і нерівномірною густиною населення розвиток технологій дистанційного на­вчання — стратегічний напрям вирішення освітніх завдань держави. Характерними особливостями становлення і роз­витку дистанційної освіти в Росії є (http://cippe.edu-ua.net/):

- глибока і всестороння наукова розробка проблеми: робо­
ти російских вчених В.П.Зінченка, В.П.Колмогорова,
Г.М.Татурчука, Е.Г.Ськібіцького, А.В.Хуторського і інших
лягли в основу нормативних документів і федеральних про­
грам, присвячених дистанційній освіті і забезпечили високу
якість їх розробки¹³;

- комплексний підхід до формування територіальних і
корпоративних мереж дистанційної освіти і розробка їх
інфраструктури. В 1996 р. при Міністерстві освіти Росії був
створений Центр інформаційно-аналітичного забезпечення
дистанційної освіти. Центр є головною організацією з питань

¹² Towards a Knowiedgebased Economy Lithuania Country Readiness
Assessment Report, 2003.

¹³ 3 теоретичними аспектами і новими розробками в області дистанційної
освіти можна ознайомитися на сайті групи МАХАОН —
www.machaon.ru/distant

формування мережі дистанційної освіти і координатором за­гальних дій навчальних закладів і організацій в цьому на­прямі (http://catalog.unicor.ru/);

- реальна інтеграція дистанційної освіти Росії в міжнарод­ний освітній простір. В 1992 р. була створена корпорація «Університетська мережа знань» (www.unikor.as.ru). Сьо­годні членами корпорації є більше 150 університетів і 50 інститутів Російської Академії Наук. Корпорація офіційно представляє Росію в міжнародних мережевих організаціях — Транс-Европейській асоціації наукових і освітніх мереж (TER-ENA) і мережевій асоціації країн Західної і Центральної Євро­пи (CEENet http://ceenet.nask.org.pl/).

В Росії є декілька десятків освітніх установ, які в певній мірі реалізують технології дистанційного навчання. До та­ких належать, передовсім: Московський енергетичний інститут, Московський державний авіаційний техно­логічний університет (проводиться дистанційна підготовка абітурієнтів для вступу до університету з числа школярів, котрі проживають у віддалених районах Росії), Московський державний індустріальний університет (ДН використо­вується як експеримент для навчання співробітників кримінально-виконавчої системи МВС Росії і осуджених ви­правних колоній). Активно впроваджуються технології ДН в Московському державному університеті електроніки і мате­матики, в Московському державному університеті імені М.І. Ломоносова, Московському державному авіаційному інсти­туті, Московському державному інституті електронного ма­шинобудування, Московському державному університеті економіки, інформатики і статистики, Челябінському дер­жавному технічному університеті, державному авіаційному університеті Самари, Томській державній академії управля­ючих систем і радіоелектроніки, Уральському державному технічному університеті, Санкт-Петербурзькому державно­му технічному університеті і ряді інших університетів.

Що стосується республік Середньої Азії (Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан), то в цілому доступ до ІКТ в освітніх структурах цих країн залишається поки що на до­сить низькому рівні.

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

Досвід іноземних корпорацій

Важливо відзначити, що ДН розвивається не тільки в рамках національних систем навчання, але і окремими ко­мерційними компаніями з переважною орієнтацією програм на підготовку в області бізнесу, які складають четверту час­тину всіх програм вищої освіти. Власні навчальні корпора­тивні мережі були створені такими компаніями, як IBM, GENERAL MOTORS, FORD, FEDERAL EXPRESS, Газпром, Федеральне казначейство Росії і інші. Сьогодні багато ком­паній переглядають статус освітніх підрозділів в своїх структурах. Керівництво підприємств все більше розглядає інвестиції в навчання нарівні з інвестиціями в науково-дослідні розробки. Традиційна система навчання, яка при­пускає відривання службовця на певний період від робочого місця, і, отже, веде до втрат для компанії, виявляється не­прийнятною. Крупні підприємства часто мають підрозділи, філіали у всьому світі і мають навчати персонал в різних країнах. Крім того, навчання має відбуватися швидкими темпами, щоб не стримувати процес впровадження і ре­алізації нових товарів на ринку. Послуги з навчання персо­налу мають надаватися одночасно з появою нових розробок підприємства. Це приводить до необхідності децентралізації навчання, яке здійснює підприємство. Воно дозволяє уник­нути переміщення персоналу в центр навчання і тим самим отримати виграш в часі, економію витрат на транспорт і відривання персоналу від роботи. Таким чином, викорис­тання ДН — це шанс для крупного підприємства забезпечи­ти швидке впровадження на ринок нових товарів в умовах постійної модернізації виробництва.

Організаційні моделі розповсюдження дистанційного навчання

Ринок дистанційного навчання в світовій системі освіти ще не є повністю сформованим. Телекомунікаційні інфор­маційні технології, які лежать в основі сучасного дистан­ційного навчання, прискоренно розвиваються, а педагогічні і методологічні основи навчального процесу випробовують

постійні трансформації. Тому, організаційні і бізнес-моделі в цій області представлені у великій різноманітності. Це:

> договори (outsourcing) — договори з викладачами, ви­
користання програмного і апаратного забезпечення на
декількох майданчиках, загальні навчальні матеріали
(наприклад, Віртуальний Університет TVU —
http://www.tvu.org);

> загальні підприємства (наприклад, Відкритий Універ­
ситет і ВВС — http://www.open.ac.uk);

> консорціуми:

- багатоцільові (University Highlands and
Islands);

- вузько-спеціалізовані проекти (VUSME —
http://www.vusme.org);

- стратегічно-методологічні — (Universitas
21 — http://www.universitas.edu.au);

> брокерські моделі (Oxford University, Cambridge
University, London Open University);

> корпоративні університети;

> віртуальні університети — професійне навчання, суб-
контракти;

> приватні підприємства.

Кожна з цих форм організації дистанційного навчання має свої недоліки і переваги, і поки що важко говорити про те, які з них вигідніші і більш ефективні.

Аналіз розвитку університетської освіти в світі показує, що під впливом сучасних комп'ютерних і телеко­мунікаційних технологій, а також у процесі становлення у сфері утворення ринкових відносин формуються нові моделі університету. В них об'єднуються традиційна освіта і декілька основних типів інституційних форм (організацій­них структур) дистанційного навчання. Це такі інституційні форми, як підрозділи ДН в традиційних і відкритих універ­ситетах, консорціуми університетів, телеуніверситети, віртуальні класи, віртуальні університети.

187 і

Дата добавления: 2014-12-16