Міжнародна інформація. На цьому етапі і зароджуватиметься і формуватиметься Інтер-нет-право, як правова форма регулювання суспільних відносин

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

На цьому етапі і зароджуватиметься і формуватиметься Інтер-нет-право, як правова форма регулювання суспільних відносин, які виникають при обміні інформацією в глобальній мережі.

На відміну від України, деякі країни вже мають досвід правотворчості в розробці і ухваленні правових норм для вре­гулювання відносин, пов'язаних з роботою в Інтернеті. Роз­повсюдження забороненої інформації через мережу привело до того, що в Австралії були прийняті закони, спрямовані на врегулювання змісту інформації в глобальній мережі, в Німеччині працює закон «Про відповідальність провайдера».

Авторське право виникає в результаті створення (а не в результаті розміщення) твору науки, літератури, мистецтва і не змінюється при розміщенні матеріалів в Інтернеті. Слід зазначити, що умовна одиниця інформації в мережі — сторінка — представляє синтетичний об'єкт, оскільки вклю­чає різкі елементи авторського права: текст програми на мові HTML (Hyper Text Markup Language) і інші програмні об'єкти — зображення, фотографії, відео і аудіо матеріали.

Авторське право захищає роботу людини від несанкціоно­ваного копіювання. Слово «робота» слід розуміти в найшир-шому значенні: книги, комп'ютерні програми, музика, фільми — все, в що була вкладена чиясь праця. Звичайно, авторські права закріплюються за творцем, проте той може пе­редати їх або продати іншій особі, наприклад, володарь прав на книгу, може передати потім ці права своєму видавництву.

Для пошуків юридичне грамотної відповіді на будь-яке питання, що стосується правовідносин, що виникають на­вколо Інтернету, слід пригадати, що таке Інтернет. Інтер-нет — не суб'єкт, не предмет, а в цілому, мабуть, навіть і не об'єкт права. Інакше кажучи, з Інтернетом не можна спере­чатися, з ним не можна судитися і з нього не можна нічого отримати. Більш того, не можна домовитися з своїм контра­гентом з приводу Інтернета в цілому. Тобто не можна уяви­ти собі договір, в якому буде написано: «Шевченко за Інтер­нет належить з Петрова гривня». Можливо, комусь така посилка здається очевидною. Проте, поки вона не була

закріплена в жодній міжнародній і українській правовій нормі і разом з нею мають місце також обгрунтовані, але аб­солютно протилежні думки.

Таким чином, приймемо вищевикладену посилку за осно­ву, оскільки вона повністю укладається у вітчизняну право­ву систему. Відповідно кожний може вступати у договірні відносини і пред'явити свої претензії лише суб'єктам діяль­ності в Інтернеті: провайдерам, користувачам, розробникам програмного забезпечення, організаціям зв'язку і т. п., а та­кож з приводу конкретних предметів операції: оренди, купівлі-продажу, передачі яких-небудь прав і інше. А об'єктом операцій при цьому також виявляються які-не-будь загальновідомі об'єкти цивільного обороту: речі, інте­лектуальна власність і ін.

Разом з інтелектуальною власністю існує промислова власність.

Промислова власність — сукупність об'єктів права ви­нахідництва і патентного, охоплених Паризькою конвенцією (Захист промислової власності, 1883 рік): відкриття, винахо­ди, промислові зразки, товарні знаки, корисні моделі, фірмові найменування, найменування місць походження, раціоналізаторські пропозиції.

Винаходи (корисні моделі) і промислові зразки з'явля­ються і одержують правову охорону в Україні у формі па­тентів; товарні знаки і знаки обслуговування — у формі свідоцтв; раціоналізаторські винаходи — у формі посвідчен­ня, виданого на підприємстві. Право на об'єкти промислової власності зберігається в Україні або в державах, що підписа­ли угоду про приєднання до Міжнародної організації з охо­рони промислової власності.

I

Дата добавления: 2014-12-16