Міжнародна інформація. книга припускає можливість вживання додаткових заходів технологічного регулювання, таких, як ліцензування вико­ристання стандартних технологій

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

книга припускає можливість вживання додаткових заходів технологічного регулювання, таких, як ліцензування вико­ристання стандартних технологій, що перешкоджають копіюванню.

Вживання термінових заходів зі зміцнення прав авторів, відповідно до вимог цифрової технології, бажано провести як на національному, так і на міжнародному рівні.

До тепер законодавство з авторського права в основному регулювало відносини усередині бізнесу (визначаючи, перш ніж запускати новий комерційний механізм використову­вання твору, хто і в якому обсязі контролює права), тому до розробки політики з авторсько-правового законодавств доцільно залучити високоосвічених технократів або, за термінологією ВОІС, експертів, здатних формулювати складні законодавчі пропозиції, характерні для авторсько-правової індустрії, наприклад кабельного і телевізійного віщання. Діяльність експертів створює атмосферу, в якій за­конотворчість стає прерогативою фахівців, покликаних пра­цювати на благо всього суспільства, але формулюючих зако­ни на своєму професійному жаргоні і не потребуючих кон­сультації з ким-небудь, крім один одного. Оскільки закон про авторські права розповсюджується на регуляцію діяль­ності звичайних людей, необхідно включити представників груп користувачів в орбіту вирішення правових проблем.

Виникає питання, чи «готові держави досягти компромісу заради полегшення вироблення правового механізму захисту авторства в кіберпросторі?» Держави мають власні традиції щодо охорони авторських прав. Між цими традиціями існу­ють відомі відмінності, як показують наведені приклади. В одних країнах під охороною знаходяться твори, на створення яких автором були витрачені час, засоби і зусилля (так зва­ний «результат працьовитості» в авторському законодавстві), тоді як в інших країнах для вступу в силу авторського законо­давства необхідне визнання твору, як продукту творчості ав­тора. Одні держави ставлять ефірне віщання і звукозапис в один правовий простір з літературними творами, тоді як інші передбачають відмінності в їх правовому статусі. Одні переда-

ють авторам виняткові права на представлення своїх творів громадськості. Інші передають виняткові права на розповсю­дження копій твору у випадку, якщо це не співпадає в часі з розповсюдженням твору в інших державах. В деяких країнах допускається некомерційне копіювання в приватних цілях, тоді як в інших країнах воно заборонено.

Бернська конвенція привносить відому гармонію в зако­нодавство з авторського права, оскільки вимагає від країн-учасниць ухвалення мінімуму стандартів для приєднання до Бернської конвенції, навіть якщо це вступає в певну супе­речність з національними традиціями. Принциповий внесок Бернської конвенції в міжнародне право в плані дії на права авторів, крім встановлених мінімальних стандартних норм, полягає в тому, що держави, які підписалися під цією уго­дою, згодні дотримувати принцип національного режиму і готові надати творам авторів-іноземців такий же рівень пра­вового захисту, який одержують твори їх громадян.

Відомий внесок у врегулювання проблеми правового захи­сту авторів внесла угода про аспекти прав інтелектуальної власності, пов'язані з торгівлею, яка служить доповненням до загальної угоди Всесвітньої торгової організації (ВТО). Згідно даної угоди країни-члени ВТО, наприклад, зобов'язані охоро­няти комп'ютерні програми нарівні з літературними творами. Проте, дана угода, так само, як і Бернськая конвенція, фак­тично не здатна скоротити ступінь істотних відмінностей в ав­торсько-правовому законодавстві різних країн.

До приходу глобального цифрового мережевого середови­ща міжнародне авторське право терпимо ставилось до пев­них відмінностей в законодавствах різних країн. Врегулю­вання таких ключових питань, як, наприклад, розповсю­дження принципів авторського права на комп'ютерні програми, виникає внаслідок забезпечення захисту для творів, що експортуються, оскільки відкрите «піратство» (тобто пряме копіювання) є протиправним. Принцип національного правового режиму припускає, що права екс­портерів будуть захищені не гірше за права авторів-рези-Дентів. Якщо експортери стурбовані розповсюдженням твору

Дата добавления: 2014-12-16