Демократія та її суть

Демократія — слово загальновідоме, але суть його розуміють по різному, інколи прямо протилежно. Словник визначає поняття демократії, як уряд народу, в якому верховна влада надана народові, і якою народ користується прямо або через своїх обраних представників шляхом вільних виборів. Тобто, демократія — це уряд народу, з народу і для народу. Часто поняття свободи і демократії вживаються взаємозамінно, хоча вони не є синонімами. Так, демократія є, насправді, поєднання ідей і принципів свободи, але вона включає також низку звичаїв і процедур, сформованих протягом довгої, часто складної, історії. Коротко кажучи, демократія — це свобода, вкладена в норми. Саме тому, можна визначити випробувані часом основи конституційного уряду, прав людини і принципу рівності перед законом, що їх повинно дотримуватися будь-яке цивілізоване суспільство, щоб могти називатися демократичним.

Існують два основні види демократії: пряма і представницька. При прямій демократії всі громадяни, без посередництва обраних або призначених представників, можуть брати участь у винесенні загальногромадянських рішень. Зрозуміло, що така система може мати місце тільки при відносно обмеженій кількості людей, коли всі вони можуть зібратися в одному місці і шляхом голосування або консенсусу прийняти якесь рішення. Нині найбільш поширеною формою демократії є демократія представницька. Громадяни обирають своїх представників, уповноважуючи їх виносити політичні рішення, приймати закони та вирішувати інші загальносуспільні справи.

Розглядаючи демократію, необхідно підкреслити ще одну її важливу ознаку. Це влада більшості і забезпечення прав меншості. У всіх демократичних системах громадяни вільно виносять рішення за принципом більшості. Але влада більшості ще не є демократія. Ніхто не назве справедливою систему, в якій 51 відсоток населення може гнобити решту — 49 — в ім'я поглядів більшості. В демократичному суспільстві влада більшості мусить включати гарантії особистих прав людини, які, у свою чергу, захищають права меншостей — етнічних, релігійних чи політичних. Права меншості не залежать від доброзичливості більшості і не можуть бути скасовані голосами більшості. Права меншості захищаються тому, що демократичні закони й інститути охороняють права всіх громадян.

Демократія — це щось більше, ніж ряд конституційних правил і процедур, що визначають функції представницького органу влади. В демократичній державі влада є лише одним з елементів громадянського суспільства, який включає багато різноманітних інститутів, політичних партій, організацій і товариств. Така різноманітність називається плюралізмом, який означає, що безліч організованих груп та інститутів у демократичному суспільстві не завдячують державі своїм існуванням, законністю чи авторитетом.

У демократичному суспільстві діють тисячі неурядових організацій, місцевих і всенаціональних. Багато з них відіграють посередницьку роль між окремими громадянами і складними суспільними та державними інститутами, невід'ємною частиною яких вони є, даючи окремим громадянам можливість користуватися своїми невід'ємними правами та виконувати обов'язки як громадяни демократії. У тоталітарних суспільствах всі такі організації існували б під контролем, за дозволом, під наглядом і з підзвітністю державі. В демократичному суспільстві державна влада чітко визначена і суворо обмежена законом. Тому громадські організації вільні від державного контролю; навпаки, багато з них намагається впливати на рішення уряду і вимагати від уряду підзвітності за його рішення.

Основні ознаки демократії:

- суверенітет народу;

- державна влада здійснюється за згодою тих, на кого вона розповсюджується;

- влада більшості;

- права меншості;

- гарантованість основних прав людини;

- вільні і справедливі вибори (загальне, пряме, рівне виборче право при таємному голосуванні);

- рівність перед законом (всі громадяни, незалежно від статі, расової та національної приналежності, соціального та майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, віросповідання, місця проживання та інших обставин, є рівними перед законом і мають однакові права);

- справедливе правосуддя (правосуддя здійснюється тільки судом, на основі закону);

- конституційні обмеження державної влади;

- соціальний, економічний і політичний плюралізм;

- принципи толерантності, співпраці і компромісу.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ І САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Назвіть найважливіші ознаки правової держави, дайте їм характеристику.

2. Що розуміється під "системою утримань і противаг" у державно-правовій практиці і у теорії правової держави?

3. Яка мета правової держави?

4. Проблеми становлення правової державності в Україні.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

Конституція України: прийнята на 5-й сес.Верх.Ради України 28 черв.1996 р.: із змін., внес. Законом України від 8 груд.2004 р. № 2222-ІV: станом на 1 січня 2006 р./ МЮ України.- Офіц.вид.- К.: Укр.ценр правнич.студій, 2006.- 126 с.

Закон України “Про боротьбу з коррупцією” від 20 грудня 1995// Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 24.

Баранов П.П. Тенденции и перспективы правового развития гражданского общества в России// Философия права.- 2006.- №1.- С.22-26

Маркина Е.А. "Теория государства и права: Конспект лекций" – М.: Издательство МГУ, 2003.

Марченко М.Н. "Теория государства и права в вопросах и ответах" –М.: Проспект, 2003.

Мухаев Р.Т. Теория государства и права. Хрестоматия: Пособие для вузов, юридических и гуманитарных факультетов, М.: «Издательство ПРИОР», 2000, с.416.

Проблемы общей теории права и государства / Под ред В.С.Нерсесянца. - М.,2000.

Теория государства и права / Алексеев С., Архипов С., Игнатенко Г. – М., 2005.

Теория государства и права. Схемы. Комментарии. – М., 2005.

Теория государства и права: Экзаменационные ответы студенту вуза / Сост. Ларионова Е.Л. – М., 2005.

Венгеров А.Б. Теория государства и права / 5-е изд., стер. – М.: Омега-Л., 2008. – 608 с.

Теория государства и права / Под ред. В.К. Бабаева, 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2006. – 637 с.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

Баранов П.П. Методология исследования правового и политического взаимодействия/ П.П.Баранов, В.Ю.пак// Философия права.- 2006.- №1.- С.5-7

Бурлай Е.В. “Правовое государство”: миф или реальность? // Вісник ЛАВС МВС України. – Луганськ, 2003, № 4, с. 42-56.

Гайворонський В. Конституційний принцип верховенства права // Право України.- № 5.-2003.-С. 26-31.

Глухарева Л.И. Методологические аспекты развития теории прав человека// Государство и право.- 2006.- № 3.- С.14-19

Жигарев С.С. Роль и место милиции в формировании правового государства // Укрепление общественного порядка и законности в правовом государстве. - М., 1990.

Кондратьєв Р. Соціальна держава в теоретико-правових і філософських дослідженнях// Право України.- 2005.- № 2.- С.81-84

Ладиченко В. Громадянське суспільство потребує ідеології гуманізму // Юридична Україна. – 2007.- № 3.- С. 4-10.

Левченков А.И. Украина как правовое социальное государство и перспективы его развития // Юриспруденция Научные труды университета права Литвы – 2000. - № 3.

Матвєєв С.В. Концепція розподілу влад на зламі тисячоліть та деякі проблеми її втілення в державному управлінні в Україні // Збірник наукових статей „Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності”. – Донецьк: РВВ ДІВС. - - 2001. - №2.

Матвєєв С.В. Принцип розподілу влад у державному управлінні в Україні// Ідея правової держави: історія і сучасність. Вісник ЛІВС МВС України. Спец. Випуск. - Луганськ.-2001.

Негодченко О.В. Функції органів внутрішніх справ у контексті забезпечення прав і свобод людини // Вісник ЛАВС МВС України. – Луганськ, 2003, № 1, с. 176-184.

Панкевич О.З. Соціальна держава: проблеми загальної теорії: монографія/ МВС України, Львів.юрид.ін-т; (за загал.ред.Рабіновича П.М.).- Львів: Львів.юрид.ін-т МВС України, 2004.- 176 с.- Бібліогр.:с,153-175

Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України, 2001, № 8.

Сафонов П.А. Понятие социального государства// Закон и право.- 2008.- С.49-51.

Скрипнюк В. Політико-правові принципи організації та функціонування державної влади в Україні // Право України. – 2002. - №5

Скрипнюк О. Вплив інститутів громадянського суспільства на становлення і розвиток демок- ратичного політичного режиму // Право України, 2001, № 5.

Строган А.Ю. Феномен громадянського суспільства та його сучасне бачення в умовах побудови правової демократичної держави// Економіка та держава.- 2008.- С.61-63.

Федоренко Ю.В. Соотношение государства и гражданского общества в развитых странах Запада и России// Юрист-правовед.- 2007.- С.83-85.

Шестопалова Л.М. Українська національна ідея в контексті теорії держави// Бюлетень Міністерства юстиції України.- 2006.- № 3.- С.34-41.

Шульженко Ф. Філософсько-правові класифікації соціальних держав// Юридична Україна.- 2008.- С.19-25.

Дата добавления: 2014-12-16