Гіпотези змін народжуваності

Постановка задачі

Автори пишуть, що пропонований аналітичний демографічний прогноз для Росії до 2050 р. складений не для того, щоб з можливо більшою точністю пророчити, як у дійсності будуть мінятися чисельність і вікова структура населення в найближчі 50 років. Його задача в іншому: проаналізувати, якими можуть бути траєкторії цих змін при різних більш-менш ймовірних сценаріях демографічного розвитку. Для реалізації цієї задачі були використані 12 різних сценаріїв, що розділяються на три групи.

Група 1 - сценарії з нульовий нетто міграцією. Вони дозволяють оцінити можливості росту чисельності населення і потенційні зміни його структури тільки за рахунок процесів природного руху населення - народжуваності і смертності. Сценарії групи I показують, що при будь-яких скільки-небудь реалістичних допущеннях, що стосуються народжуваності і смертності, природний приріст населення в Росії в майбутні 50 років буде негативним, відповідно зменшиться і його чисельність.

Група II - сценарії з незмінною чисельністю населення протягом усього періоду 2000-2050 років. Ці сценарії показують, який повинна бути щорічна позитивна нетто-міграція в Росію, щоб ж нейтралізувати наслідку негативного природного приросту і забезпечити стабільність чисельності населення країни до 2050 року.

Група III - сценарії зі зростаючою чисельністю населення Вони дають можливість оцінити, який повинна бути щорічна позитивна нетто міграція в Росію, щоб протягом найближчих 50 років її населення щорічно збільшувалося на 0,5%.

В усіх сценаріях показники народжуваності і смертності розглядаються як незалежні, ендогенні перемінні, котрі споконвічно задають умови демографічної динаміки. Тому вибір використаних при прогнозуванні гіпотез народжуваності і смертності мають потребу в обґрунтуванні. Міграція там, де вона присутня, тобто в сценаріях груп II і III, являє собою можливу екзогенну відповідь на хід подій, визначений ендогенним демографічним розвитком, і її величина визначається як результат прогнозних розрахунків.

У короткому викладі зміст цього розділу зводиться до наступного твердженням і припущенням.

Різке зниження народжуваності в Росії в 90-і року мають ту ж природу, що і подібні зміни у всіх європейських промислових країнах, що зовсім недавно пройшли через той же десятилітній період різкого падіння народжуваності. При цьому подібні зміни можуть відбуватися як при відсутності яких-небудь кризових явищ, наявність яких характерно для Росії відбуватися як при відсутності яких-небудь кризових явищ, наявність яких характерно для Росії, так і в умовах економічного підйому.

Причини різкого зниження народжуваності в багатьох країнах у 70-90-і року до кінця не з'ясовані. Спроби пояснити його дією різних конкретних факторів (низький рівень життя, безробіття, непевність у завтрашньому дні, прагнення чоловіків і жінок до самореалізації і т.п.) не переконливі, тому що до тому самому результату незмінно приводять різні фактори і різні їхні сполучення в різних країнах. Більш імовірно, що вплив конкретних факторів на прокреативное (репродуктивне) поводження людей - це лише проміжний механізм, і в їхній дії одержують відображення більш загальні, системні, гомеостатические реакції.

З погляду самозбереження людської цивілізації було б набагато краще, якби світова демографічна еволюція перейшла в нову стадію, що характеризується скороченням чисельності світового населення. Якщо виключити таке скорочення через підвищення смертності, то єдиний механізм, що може забезпечити як можна більш швидке видалення від критичної ситуації демографічного вибуху, - це народжуваність нижче рівня простого поновлення поколінь.

Автори припускають, що такий механізм по об'єктивній логіці глобального виживання і всупереч егоїстичній логіці, що відбиває інтереси окремих країн, створений і випробуваний там, де була "винайдена": і низька смертність - у найбільш модернізованих, промислово розвитих країнах. Якщо ця гіпотеза вірна, то дійсні причини падіння народжуваності нижче рівня простого відтворення в індустріальних країнах кореняться не в специфічних чи умовах стилі життя їхнього населення, а в глобальному демографічному процесі, що має свої власні системні детермінанти.

Тому малоймовірно, що в найближчі 50 років у всіх промислово розвитих країнах відбудеться поворот до росту народжуваності, як і те, що Росія виявиться поза загальним рухом націй із приблизно таким же як у неї, рівнем економічного і соціального розвитку. Скоріше, очікується, що до 2050 року у всіх цих країнах збережеться нинішній низький рівень народжуваності, не виключене і її подальше падіння. Однак, з огляду на недостатність сьогоднішніх знань про механізми, що формують динаміку народжуваності, автори не виключають цілком і її підвищення.

У їхньому прогнозі враховуються обидві можливості: збереження народжуваності на дуже низькому рівні і її досить значний ріст. У качест--ві нижньої і верхньої границь ймовірних змін прийняті відповідно коефіцієнти сумарної народжуваності (КСР), рівні 1,3 і 2,0, причому в.. першому випадку показник залишається незмінним протягом усього періоду до 2050 року, у другому поступово збільшується від 1,3 у 2000 зад року до 2,0 у 2050 році. Не виключається, що прийнята прогнозна "вилка" зайво оптимістична: уявити собі підвищення коефіцієнта сумарної народжуваності до 2,0 зараз сутужніше, ніж його падіння нижче 1,3.

Таблиця 16

Дата добавления: 2014-12-16