Норма права: поняття, ознаки

Методичні вимоги до застосування організаційних форм адміністративної діяльності. Поняття та риси юрисдикційного контролю.

Юрисдикционный контроль1 вызван необходимостью надзора за аппаратом управления. Недостаточно декларативно закрепить принципы вроде принципа ответственности и принципа законности; необходимо позаботиться об их проведении в жизнь и иметь действенные рычаги для их реализации.

Судовий (юрисдикційний) контроль публічної адміністрації – діяльність судових органів, наділених в законодавчому порядку правом вирішувати спори, що виникають із адміністративних відносин «влади-підпорядкування».

Риси контролю:

- Здійснюється незалежним від сторін спору органом;

- Здійснюється лише за ініціативою особи;

- Докази повинні мати характер правових

- Процесуально доволі деталізований;

- Здійснюється в змагальному процесі;

- Його предмет – конституційність/законність актів і дій.

Системи судового контролю:

. Єдиної юрисдикції (англосаксонська): контроль здійснюють загальні суди; відсутня чітка система адміністративних судів;

. Множинної юрисдикції (континентальна): контроль здійснюють адміністративні суди загальної і спеціалізованої юрисдикції; окремі справи розглядаються в загальних судах;

Набрання чинності адміністративним актом (чинне законодавство)
- з моменту його прийняття;
- з моменту доведення до виконавців (у випадку, коли містить інформацію з обмеженим доступом (службову, таємну)).
Набрання чинності адміністративним актом (Проект Адміністративно-процедурного кодексу)
з моменту доведення його до відома особи (осіб), якщо інше не передбачено законодавством або самим адм актом
форми доведення: огоошення, вручення, надсилання акта поштою чи передача з використанням інших засобів зв'язку, через офіційні друковані засби масової інформації
термін доведення - протягом трьох робочих днів з дня його реєстрації (за клопотанням особи вручається їй під росписку або надсилається поштою чи з використанням інших засобів зв'язку за зазнначеною адресою)
Припинення дії (чинне законодавство)
- виконання
- скасування в порядку адмін оскарження або судом;
- скасування адм органом вищого рівня;
- визнання акта таким, що втратив чинність (самим адмін органом);
- скасування суб'єктом видання;
- відкликання (банківська ліцензія); анулювання (ліцензії на торгівлю); позбавлення (ліцензії); скасування/анулювання (дозволу)

Но́рма пра́ва (правова́ норма) —це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.

Загальні ознаки норм права

. Правило поведінки регулятивного характеру — норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспільних відносин. Регулятивність норми права підкреслює її дія, «роботу», яка повинна призвести до певного результату.

. Загальнообов'язкове правило поведінки — норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.

. Правило поведінки загального характеру — норма права має загальний (без зазначення конкретного адресата — неперсоні-фікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства).

. Формально-визначене правило поведінки представницько-зобов'язуючого характеру - норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, молоді люди мають право на навчання, обов'язок інших — забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права.

. Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому порядку — норма права видається уповноваженими на те суб'єктами в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності.

. Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу — держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосовує способи переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.

Риси норми права як класичного розпорядження:

) норма відтіняє, підкреслює кількісну і якісну сторони поведінки (вид і міру поведінки);

) норма вбирає в себе всі основні властивості права (нормативність, формальну визначеність, стабільність, владність);

) норма має чітко виражену структуру, складається з елементів (диспозиція, гіпотеза, санкція).

Поряд із цим норма права має внутрішній зміст:

- є мірою свободи і справедливості;

- є результатом владної діяльності держави, яка полягає в узагальненні і систематизації типових конкретних правовідносин, що виникають у громадянському суспільстві;

- має завжди загальний характер, тобто це таке розпорядження, що адресоване безлічі індивідуально не визначених суб'єктів і розраховано на багатократність застосування за певних життєвих обставин.

Дата добавления: 2014-12-16