Тема 1. Введение. История медицины и фармации как наука. Периодизация истории фармации. Лекарствоведение у первобытных народов

М. Руденко; 2) О. Бердник; 3) П. Григоренко

4) Л. Лук`яненко; 5) І. Дзюба.

2. За часів правління М. Хрущова було:

1) розширено права союзних республік;

2) проведено децентралізацію управління;

3) скорочено адміністративно- управлінський аппарат;

4) скасовано зовнішньополітичну діяльність України;

5) підірвано основи існуючого ладу;

6) жодне з попередніх тверджень є неправильним.

3. Установіть відповідність між поняттями та їх основним змістом:

А. Шістдесятники 1. Керівники та працівники апарату партії,

Б.Дисиденти призначені на свої посади її відповідними органами

В. Партноменклатура 2. Інакодумці, особи, які не погоджуються

з постулатами панівної в тоталітарному суспільстві ідеології

Г. Раднаргоспи 3. Територіальні органи управління народним

господарством СРСР управ 1957 – 1965 рр.

4. Особи, що належать до покоління інтелігенції часів “ відлиги”

4. Указ “Про передачу Кримської області зі складу ……. (назвіть республіку) до складу УРСР” було видано у ……. (назвіть рік).

Тема. Відродження незалежності України. Суспільно-політичний розвиток України в умовах незалежності

1. Коли була прийнята Декларація про державний суверенітет України …

(місяць, рік)

2. Коли була прийнята чинна Конституція України (число, місяць, рік)

3. Відповідно до чинної Конституції за формою державного устрою Україна є:

1) унітарною парламенсько – президентською республікою;

2) конфедеративною президентсько – парламентською республікою;

3) федеративною парламентсько – президентською республікою;

4) унітарною президентською республікою;

5) жодне з тверджень є неправильним.

4. Членом якої з наведених організації не є Україна?

1) Організація Чорноморського Економічного співробітництва;

ГУАМ;

Співдружність Незалежних Держав;

НАТО;

ООН.

5.Україна бере участь в опреаціях з підтримки миру ООН з ……. року.

3. Україна є членом Ради Європи з ……. року.

4. Яка з наведених країн не є місцем проживання української діаспори?

1) Австралія; 2) Аргентина; 3) Канада; 4) США; 5) Нідераланди; 6) Росія.

5. Україна є членом ООН з …….. року?

Критерії екзаменаційного виміру знань студентів

з курсу “Історія України”

Максимальною кількістю балів – від 90 до 100 - оцінюється письмова робота студента, в якій:

- вказується актуальність питання, показаний зв’язок з проблемами сучасного державотворення,надана характеристика джерельної бази; підкреслено наукове, пізнавальне та виховне значення теми;

- правильно вказані час і місце історичних подій, імена та прізвища політичних та державних діячів тощо;

питання пов’язується з профілем навчального закладу і майбутньою фаховою спеціальністю, наведені приклади краєзнавчого характеру та історії Одеського університету, вищих навчальних закладів м. Одеси;

наведені узагальнення і підсумки з питання, вказане його місце в історії державотворення в Україні;

безпомилково виконанні тестові завдання.

Кількістю балів – від 70 до 89 – оцінюється письмова робота студента, в якій:

- вказується актуальність питання, стисло характеризується історіографічна та джерельна база;

у хронологічній послідовності правильно висвітлюється суть питання;

вірно вказані час і місце історичних подій, імена та прізвища політичних та державних діячів тощо;

наведені узагальнення і підсумки з питання, вказане його місце в історії державотворення в Україні;

безпомилково виконані тестові завдання.

Мінімальною кількістю балів – від 50 до 69 – оцінюється письмова робота, в якій суть питання:

- у хронологічній послідовності правильно висвітлюється суть питання;

вірно вказані час і місце історичних подій, імена та прізвища політичних та державних діячів тощо;

тестові завдання виконані з помилками.

Кількістю балів до 50 оцінюється робота, яка не відповідає наведеним вище вимогам.

Програмні питання до іспиту з курсу “Історія України”

Вступ. Витоки українського народу.

Тема 1. Київська Русь, її піднесення. Втрата політичної єдності Київської Русі і державності

1. Охарактеризуйте необхідність і обґрунтуйте зростаюче значення вивчення історії України на сучасному етапі. Визначте предмет і завдання курсу.

2. Назвіть джерела вивчення історії України, дайте їх класифікацію і загальну характеристику.

3.Охарактеризуйте дослoв’янський етап державотворення на території України у найдавніші часи.

4. Охарактеризуйте соціально-економічний розвиток, суспільний устрій та культуру східних слов’ян напередодні об’єднання їх у феодальну державу.

5. Проаналізуйте політичний та соціально-економічний розвиток Київської Русі.

6. Галицько-Волинська держава – спадкоємиця Київської Русі.

7. Розкрийте роль київських князів у державотворчих процесах.

8. Розкрийте значення Київської Русі та Галицько-Волинського князівства в історії українського народу.

Тема 2. Українські землі у складі іноземних держав (ХІV-XVI ст.). Україна у XVI- першій половині XVII ст.

1. Проаналізуйте суспільно-політичні процеси в Україні на етапі входження і перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського.

Проаналізуйте суспільно-політичне становище українських земель у складі Речі Посполитої.

Генеза українського козацтва та його історична роль.

Обґрунтуйте, що Запорізька Січ є основна організаційно-військова та політична сила в боротьбі за українську державність.

Охарактеризуйте історичний процес заснування Січей, їх військово-політичний устрій та державницькі функції.

Тема 3. Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького, її політичні результати

1. Розкрийте передумови, причини, характер і рушійні сили Визвольної війни середини XVII ст.

2. Проаналізуйте зміст Зборівського договору (1649) та його значення для створення автономної козацької України.

3. Охарактеризуйте процес формування української держави в ході національно-визвольної війни середини XVII ст., її найхарактерніші ознаки та значення.

4. Основні етапи державного будівництва та боротьба Б. Хмельницького за його виконання.

Проаналізуйте Переяславсько-Московський договір (“Березневі статті”, 1654 р.) та вкажіть на його наслідки для України.

Тема 4. Україна в другій половині XVII ст. “Руїна”: її соціально-політична суть і наслідки

1.Проаналізуйте внутрішню і зовнішню політику гетьманів Правобережної та Лівобережної України другої половини

ХVІІ ст.

2.Розкрийте становище Запорозької Січі та Слобожанщини за часів “Руїни”.

3.Державотворча діяльність гетьмана П.Дорошенка та особливості його внутрішньої і зовнішньої політики ХVІІ ст.

4.Основні напрямки економічної політики гетьманів Лівобережної України у другій половині ХVІІ ст.

Тема 5. Гетьманщина у складі Російської імперії. Остаточна ліквідація української державності

1. Соціально-економічне та політичне становище України у складі Російської імперії.

2. Розкажіть про особливості адміністративно-територіального та військового устрою Гетьманщини у складі Московської держави.

Розкрийте соціальну і економічну політику гетьмана Івана Мазепи.

Охарактеризуйте антиукраїнську політику Петра І. Знищення Запорозької Січі (1709 р.).

Дайте оцінку діяльності Пилипа Орлика та його документів “Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького (“Конституція” П. Орлика) та “Вивід прав України”.

Охарактеризуйте антиукраїнську політику Катерини ІІ. Ліквідація Запорізької Січі.

Тема 6. Капіталістична еволюція України у складі Російської імперії, її особливості (друга половина ХІХ ст.).

1. Проаналізуйте становище західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії в І половині ХІХ ст.

2. Проаналізуйте адміністративно-політичний статус України у складі Російської імперії в І пол. ХІХ ст.

2. Охарактеризуйте становище України в умовах соціально-економічних реформ Російської імперії ІІ пол. ХІХ ст.

Опишіть соціально-економічне становище західноукраїнських земель ІІ пол. ХІХ ст.

Охарактеризуйте процеси формування національної буржуазії та зміни в структурі української нації у ІІ пол. ХІХ ст.

Проаналізуйте суспільно-політичне життя в Україні та український національний рух ІІ пол. ХІХ ст.

Тема 7. Україна на початку ХХ ст. Українська національно-демократична революція 1917-1920 рр.

1. Охарактеризуйте особливості економічного розвитку українських на початку ХХ ст.

Дайте періодизацію Української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.

Опишіть процеси організації Центральної Ради та її внутрішню і зовнішню політику. Універсали Центральної Ради та Конституція УНР.

Охарактеризуйте внутрішню і зовнішню політику уряду П. Скоропадського.

Опишіть діяльність Директорії в період національної революції

1917-1920 рр. Акт Злуки УНР та ЗУНР.

2. Проаналізуйте процес встановлення радянської влади в Україні та його наслідки.

Розкрийте історичне значення та уроки Української і національно-демократичної революції.

Охарактеризуйте діяльність двох-трьох видатних діячів Української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.

Тема 8. Розвиток України в умовах утвердження тоталітарного режиму (1920-1939 рр.)

1. Опишіть економічне та політичне становище в Україні на початку 20-х років та його особливості.

Нова економічна політика та її здійснення в Україні.

Охарактеризуйте політику коренізації (українізації): її суть, форма, причини та наслідки.

Опишіть процеси модернізації економіки та суть політики індустріалізації в Україні.

Проаналізуйте політику радянської влади в галузі сільського господарства в Україні.

Охарактеризуйте причини та наслідки голодомору 1932/1933 рр. в Україні.

Розкрийте суть сталінського тоталітарного режиму в Україні та його наслідки наприкінці 20-30-х років ХХ ст.

Тема 9. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)

1. Опишіть початок Другої світової війни та простежте, яке місце займала Україна в загарбницьких планах фашистського керівництва.

Українське питання напередодні Другої світової війни.

Розкрийте суть антифашистського руху Опору в Україні.

Розкажіть, що Вам відомо про ОУН-УПА в роки Другої світової війни.

Визволення України від фашистських загарбників матеріальні та демографічні втрати України в роки Другої світової війни.

Тема 10. Становище в Україні у повоєнний період (1946-1953 рр.)

1. Розкрийте політичні, соціальні та демографічні наслідки Другої світової війни, їх вплив на повоєнний економічний розвиток України.

Міжнародний статус УРСР після закінчення Другої світової війни.

Відбудова народного господарства України у повоєнний період

(1946-1953 р.р.).

Тема 11. Соціально-економічний розвиток України в умовах “відлиги” та в період загострення кризи радянської системи (1954-1985 рр.)

1. Дайте характеристику соціально-економічному, політичному, культурному розвитку українського суспільства в часи хрущовської “відлиги”.

2. Реформи 60-70-х років, їх незавершений характер.

3. Проаналізуйте зміст і значення дисидентського руху та його напрямів для відродження української державності.

4. Опишіть події, які засвідчували про початок національного відродження в Україні (кінець 80-х – початок 90-х років ХХ ст.).

5. Охарактеризуйте діяльність визначних українських діячів-дисидентів (дві-три особи за вибором студентів).

Тема 12. Відродження незалежності України. Суспільно-політичний розвиток України в умовах незалежності

1.Обґрунтуйте значення Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року для відродження української держави.

2.Охарактеризуйте основні напрями економічної і соціальної політики України на сучасному етапі.

3.Опишіть про процеси національно-культурного відродження в Україні в кінці ХХ – початку ХХІ ст.

4.Розкажіть про міжнародне співробітництво України в сучасних умовах.

5.Політичні партії і суспільні організації в сучасній політичній системі України.

Критерії

оцінки знань студентів

в умовах рейтингової системи

з курсу ”Історія України”

Рейтинг знань студента складається з трьох частин:

- перша-поточний; максимально 100 балів;

друга – підсумкова; максимально 100 балів;

третя- кінцевий або остаточний.

Перша частина – поточний рейтинг складається з балів за виконання двох конрольних робіт по 25 балів за кожну та 20 балів за підготовку до практичних занять, а також з балів за виконання завдань для самостійного опрацювання (індивідуальні завдання, реферати, презентації та інше) – 30 балів. Контрольні заходи будуть проведені за темами дисципліни, дати їх проведення, а також оцінку участі студентів на практичних та семінарських заняттях визначає викладач.

P.S. 1) Повторне проведення контрольних робіт з метою підвищення рейтингу не допускається.

2) Студенти, які не пройшли активні форми конролю з поважних причин можуть пройти цей контроль в строки, які встановить деканат.

Друга частина – підсумковий контроль (на іспиті).

Склад білета:

- два теоретичні питання;

- три тестові завдання.

Третя частина – остаточний рейтинг складається з суми балів поточного та підсумкового рейтингів поділених на два.

P.S. 1) Показники рейтингів записуються у відповідні відомості та регулярно доводяться до відома студентів.

2) Кінцевий або остаточний рейтинг перераховується в 4-бальну шкалу та шкалу за системою ECTS:

Переведення даних 100-бальної шкали

оцінювання в 4-бальну та шкалу ECTS.

Оцінка за шкалою ECTS	Оцінка за бальною шкалою ОДЕУ	Оцінка за національною шкалою
A	90-100	5 (відмінно)
B	80-89	4 (добре)
C	70-79
D	60-69	3 (задовільно)
E	50-59
FX	20-49	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання
F	0-19	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним курсом вивчення дисципліни.

Рекомендована література

1.Білоцерківський В.Я. Історія України: Навч. посіб – К., Центр учбов. Літ., 2007. – 536 с. (с.25)

2. Бойко О.Д. Історія України. – К., 2006

3. Бойко О.Д. Нариси з новітньої історії України (1985-1991 рр.). К., 2004

4. Пасічник М.Р. Історія України: державницькі процеси, розвиток культури та політичні перспективи. Навч. посіб. К., 2006.-785 с. (с.31)

5. Рибак І.В. Матвеєв А.Ю. Історія України у проблемному викладі, в особах, термінах, назвах і поняттях. Навч. посіб. – К., Центр навч. літ. –2005.- 200 с. (с. 12).

2. Баран В., Баран Я. Походження українського народу. – К., 2003

Базильчук Г.К. Словник-довідник з історії. – К., 2005.

Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917-1941) – К., 1999

Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ ст. Навч. посіб. – К., 1998.

Бачинська О.А., Гончарук Т.Г., Гуцалюк С.Б., Мисечко А.І. Одеса козацька. – Одеса, 2000.

Веселова О.М., Марочко В.І., Мовчан О.М. Голодомори в Україні. 1921-

1923. 1932-1933. – 1946 – 1947. Злочини проти народу. – К., Нью-Йорк, 2000.

12. Винар Л. Козацька Україна. – К., Л.; 2003.

Велесова книга. – К., 2004.

Воронянський О.В. Історія України. – Харків, 2006.

Губарєв В.К. Історія України. – Д., 2004

Гончарук П.С. Історія України. – К., 2005.

Грушевський М.С. Історія України – Руси. В 11-ти т., 12 кн. К. – 1991-1998.

Голод 1932-1933 років в Україні: причини і наслідки. – К., 2003.

Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації. – К., 2000

Гріцак О. Походження Русі. К., 1997.

Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. – К., 1991.

Доценко О.Г. Історія України з найдавніших часів до початку ХХІ ст. Курс лекцій. – К., 2003

Дорошенко Д. Нарис історії України. У 2-х томах. – К., 1991.

Етнічна історія давньої України. – К, 2000

Залізняк Л.Л. Первісна історія України. – К., 1999.

Історія України. Під ред. В.А. Смолія – К., 2000.

Історія державності України/ За ред. Бандурки О.М., Х. – 2004.

Історія України. Документи. Матеріали. – К., 2001.

Іванченко Р., Історія без міфів: Бесіди з історії укр. державності. Навч. посіб. для студ. вищ. Навч. закл. – К., 2006.

Іванченко Р.Н. Київська Русь: початки української державності.- К., 1995.

Іванченко Р. Українська державницька ідея. – К., 2004.

Корміч Л.І. Багацький В.В. Історія України від найдавніших часів і до ХХІ століття. – Х., 2006.

Котова Н.О. Історія України. – Х., 2005.

Коваль М.В. Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війні (1939-1945). К., 1999. Т. 12.

Кульчицький С.В. Демографічні наслідки голодомору 1933 р. в Україні.

К., 2003.

13. Кононенко П.П., Пономаренко А.Ю. Українознавство. – К., 2005.

Кушнір В.Г. Народознавство Одещини. – Одеса, 2000.

Крип’якевич І. Історія України. – Л., 1992.

Литвин В., Смолій В., Шпаковатий М. Україна: поступ історії. – К., 2003.

14. Лук’яненко Л. Національна ідея і національна воля – К., 2003

Лук’яненко Л. Нюрнберг – 2., К., 2001

15. Макарчук С. Писемні джерела з історії України – Львів, 1999.

Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали. У 2-х частинах / За ред. В.Ф. Панібудвласки. – К., 1997-1998.

Орлик Пилип. Конституція, маніфести та літературна спадщина: Вибр. Твори. – К., 2006. – 736 с. – Б-ка українознаства. Вип. 8/ передмова В. Шевчука.

Політична історія України. За ред. В.І. Танцюри. К., 2004.

Переяславська Рада 1654 р. Історіографія та дослідження. – К., 2003.

Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 1-2. – К., 1992.

Скрипник М.О., Домбровська Л.Ф., Красовський В.М. Історія України. – К., 2003

Смолій В., Степанков В. Українська державна ідея. – К., 1997.

Скоропадський П. Спогади. – Київ – Філадельфія, 1995.

Семененко В.І., Радченко Л.О. Історія України. – Х., 2000.

Україна в ХХ столітті (1900-2000 /:3б. докум.та матеріалів/ Упор.

В.І. Слісаренко, В.Ю. Гусєв, В.Ю. Король та ін. – К., 2000.

16. Україна в ХХ столітті: уроки, проблеми, перспективи. – К., 2001.

Українське державотворення. 3б. док. і матеріалів. – К., Л., 2001.

Український національно-визвольний рух. Док. і матеріали. – К., 2003.

Універсали Богдана Хмельницького 1648-1657 рр. – К., 1998.

Універсали українських гетьманів від Івана Мазепи до Івана Самойловича (1657-1687 рр.). – К., Л., 2004.

Уроки Переяслава. До 350-річчя Московсько-Переяславської угоди. – К., 2004.

Україна. Енциклопедичний довідник. –К., 2002.

Християнство як феномен культури. – К., 2000.

Центральна Рада: у 2-х томах. – К., 1996-1997.

Черкашина Н.К. Історія України. – К., 2005.

Шокалюк О.І. Історія України. – К., 2004.

Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: у 3-х томах. – К., 1990.

100 найвідоміших українців. Під заг. ред. Ю. Павленка. – К.. 2005.

Зачем, казалось бы, изучать историю медицины и фармации? Ну, хорошо, кому – то очень хочется, а кто – то даже за это платит, так пускай себе. Но чем может быть привлекательна эта далекая от насущных проблем тема для нас в такое трудное время?

Фармация пришла к своему современному состоянию в результате длительного и сложного пути развития. На протяжении многих тысячелетий человек накапливал опыт применения продуктов растительного, животного и минерального происхождений для лечения различных заболеваний. По мере развития медицины, химии, технологий менялись характер лекарственных средств и способы их производства (от простого измельчения и изготовления настоев до сложного синтеза и генной инженерии).

Изучение истории медицины и фармации представляет собой увлекательное путешествие по уникальным материалам Французской школы Дальнего Востока, Салернской школы медицины и т.д.

Слово фармация происходит от египетского слова «фармаки», что означает «дарующий исцеление или безопасность». Отсюда происходит греческое «фармакон» – лекарство, перешедшее затем во все другие языки. Все занятия, связанные с изготовление или продажей лекарств называют различными словами, имеющими корень «фарма» или «фармако».

Современное определение: фармация – это комплекс наук и практических знаний, включающий вопросы поиска, получения, исследования, хранения, изготовления и отпуска лекарственных и профилактических средств и изделий медицинского назначения.

История фармации – изучает развитие фармацевтической деятельности и фармацевтических знаний в неразрывной связи с развитием и сменой общественно – политических формаций, с общей историей культуры народов.

Из истории фармации мы узнаем, что в глубокой древности человек для предупреждения и лечения заболеваний применял лекарства, которые добывал из окружающей его среды: растений, животных, минералов.

Например, для излечения импотенции употребляли половые железы кроликов, для подъема умственных сил – мозг, для излечения боязливости сердце льва. Не было почти ни одного животного и даже экскремента, который человек бы не испробовал как лекарство: тут были ежи, ящерицы, жабы, волосы, кал, моча, жир, печень, кровь.

Такого рода органотерапия проходит через всю историю человечества, представляя собой, различные модификации смутных догадок и только благодаря успехам физиологии, органической химии мы приступили к расшифровке этих тайн природы: из надпочечников лошадей и крупного рогатого скота выделили адреналин, из щитовидных желез мелкого и крупного скота тироксин, из кожи жаб – буфонин.

Позже люди научились добывать лекарства из горных пород, нефти, каменного угля, воды, воздуха.

Теперь человек готовит лекарства искусственным путем – в лабораториях, на заводах, фабриках, даже в условиях космоса.

Как история всякой профессии, она не только показывает, как обстояло дело до нас, но и дает часто фактический материал для дальнейшей работы. Стремясь найти какое – либо новое средство или разработать более точные методы получения или проверки старых средств мы обращаемся к каналам истории. В Салернском трактате мы находим упоминание о студенистых капсулах для устранения неприятного вкуса некоторых лекарств – в них мы узнаем предшественников наших желатиновых капсул. Прививка оспы была известна древним китайцам, которые вводили оспенный гной больного в нос, за 1000 лет до н.э., а только в XIX веке нашей эры была разработана рациональная теория и практика прививки. В несколько миллионов человеческих жизней обошлось это незнание истории человечеству, всем известно.

Фармация на своем историческом пути влияла на возникновение и развитие крупнейших отраслей науки и народного хозяйства. Например, изучение многочисленных растений имело целью получение новых лекарственных средств – известно выражение знаменитого ботаника Шлейдена «Фармакогнозия – мать всех естественно – научных дисциплин».

С другой стороны на развитие фармации отражаются как успехи, так и заблуждения других наук. Потому история фармации должна быть связана с историей медицины, химии и с историей культуры вообще.

Таким образом, история фармации – это история всей суммы усилий человечества, направленных к нахождению и усовершенствованию лекарственных и профилактических средств.

На первых ступенях развития медицины фармация не отделялась от нее как отдельная наука. Врач того времени, вместе с тем был и фармацевтом, т. к. он не только назначал лекарства, но и сам готовил их. Позднее, когда по мере развития медицинских знаний фармацевтическая техника также значительно усложнялась, стало невозможным совмещение в одном лице обязанностей врача и фармацевта. Фармация выделяется из общей медицины и становится самостоятельной отраслью.

Официальный год отделения фармации от медицины 1224 год.

Мы об этом позже будем говорить подробно. Важно, чтобы вы уяснили, что на первых ступенях развития медицина и фармация неразделимы.

История фармации, также как история медицины делится на общую и частную. В курсе любой фармацевтической дисциплины содержаться отдельные сведения об ее прошлом. Это частная история фармации. Общая история фармации изучает главные закономерности и основные, узловые проблемы фармации в целом.

Дата добавления: 2014-12-17