Планування продуктивності праці

Потреба в персоналі визначається обсягом робіт і рівнем продуктивності праці. Планування продуктивності праці дає можливість встановити рівень, темпи й фактори її зростання, а також співвідношення збільшення продуктивності праці і зарплати.

Продуктивність праці як економічна категорія характеризує ефективність трудових витрат і показує здатність праці створювати за одиницю праці матеріальних благ.

У плануванні продуктивності праці використовують абсолютні показники, які характеризують рівень продуктивності праці, і відносні показники, які характеризують динаміку її зростання.

Розраховуючи рівень продуктивності праці, використовують прямий (виробіток) і обернений (трудомісткість) методи:

· виробіток розраховується за формулою:

, (8.17)

де ОВ - обсяг виробництва продукції (надання послуг);

З - трудовитрати праці на виробництво цього обсягу.

Він показує кількість продукції (обсяг робіт, послуг), яка виробляється за одиницю часу, застосовують під час аналізу та планування продуктивності праці на підприємстві в цілому і за його підрозділами (цехами, дільницями тощо).

· обернений до виробітку показник – трудомісткість продукції, який визначається кількістю праці, затраченої на одиницю продукції (Т_р) і розраховується:

. (8.18)

Цей показник використовують у внутрішньовиробничому плануванні.

Дуже часто виробіток, визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляється одним працівником за одиницю часу.

, (8.19)

де Ч - чисельність працівників, чол.

Узагальнюючим показником є середньорічний виробіток продукції на одного працівника. Він залежить від:

· виробітку,

· чисельності робітників,

· їх питомої ваги в загальній чисельності,

· кількості відпрацьованих днів,

· тривалості робочого часу.

У плануванні продуктивності праці використовують:

· метод прямого підрахунку;

· метод екстраполяції;

· метод коригування базової продуктивності праці під дією техніко-економічних факторів.

Метод прямого підрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці шляхом ділення запланованого обсягу випуску продукції (виконаних робіт, наданих послуг) у вартісному виразі на планову чисельність персоналу основної діяльності. У промисловості рівень продуктивності праці (ПП^пл.) за методом прямого розрахунку розраховується за формулою:

, (8.20)

ОВ^пл - плановий обсяг випуску продукції, грн.,

Ч^пл - планова чисельність промислово-виробничого персоналу. осіб.

Метод екстраполяції має невелику трудомісткість, хоча він і не досить точний, оскільки не враховує позитивні зрушення в продуктивності праці, можливі в плановому періоді.

Метод коригування базової продуктивності праці під дією техніко-економічних факторів більш трудомісткий, але дає точніші результати. Вінпередбачає розрахунок планового скорочення (збільшення) чисельності працівників під впливом різних факторів й на цій підставі визначення планового зростання продуктивності праці.

Усі фактори, що впливають на підвищення продуктивності праці, можна поділити на такі:

· структурні зрушення у виробництві, тобто зміна частки окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва;

· підвищення технічного рівня виробництва;

· удосконалення управління організації виробництва і праці;

· зміна обсягу виробництва продукції;

· галузеві фактори, наприклад зміна гірничо-геологічних умов, вміст корисних речовин у руді тощо;

· уведення в дію і освоєння нових об'єктів.

Основним показником всіх планово-економічних розрахунків є вихідна чисельність персоналу основної діяльності, тобто умовна чисельність, яка була б потрібна для випуску планового обсягу продукції за збереження базового рівня виробітку продукції на одного працівника.

, (8.21)

ОВ^пл - плановий обсяг випуску продукції, грн.;

ПП^баз - продуктивність праці за базовий період, грн.;

Ч^баз - чисельність промислово-виробничого персоналу за базовий період, чол.;

К^пл - зростання обсягу виробництва в плановому періоді, %.

Приріст продуктивності праці від вивільнення чисельності за рахунок кожного фактора визначається за формулою:

, (8.22)

де Е_і - економія чисельності працюючих за даним фактором, осіб;

Е^заг - загальна економія чисельності промислово-виробничого персоналу, осіб.

Величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок дії усіх факторів визначається аналогічно:

(8.23)

Кожен із методів планування продуктивності праці має свої переваги і недоліки. При застосуванні методу прямого розрахунку вадою є те, що загальне зростання продуктивності праці розглядається у відриві від причин, що його зумовлюють, вадою по факторного методу є штучне виокремлення факторів один від одного, які в реальних умовах знаходяться у взаємозв’язку. При плануванні продуктивності необхідно раціональне співвідношення всіх методів.

Планування продуктивності праці в ринкових умовах передбачає врахування дії закону зменшуваної віддачі, який стверджує, що, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання змінних одиниць праці до незмінного ресурсу капіталу дає додатковий або граничний продукт, що зменшується на кожну наступну одиницю праці. Інакше кажучи, якщо кількість робітників, що обслуговує дане обладнання буде збільшуватися, то зростання обсягу виробництва буде відбуватися все повільніше в міру того, як більше робітників буде до цього залучатися. Це означає, що в кожному конкретному випадку існує оптимальний рівень продуктивності праці, який потрібно вміти планувати.

У процесі практичної планової та виробничої діяльності підприємств потрібно забезпечити безперервне зростання продуктивності праці в межах можливих середньорічних показників, які склалися в передових ринкових країнах (не менше 3-5%) - це головне положення економічного зростання держави загалом та кожного підприємства зокрема.

Дата добавления: 2014-11-28