Планування зведеного кошторису витрат на виробництво

Кошторис витрат - це зведений план усіх витрат підприємства(або підрозділу) на майбутній період виробничо-господарської діяльності, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні.

У кошторис включають витрати:

· підрозділів основного виробництва;

· підрозділів виробничої інфраструктури;

· витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу;

· виконання різних робіт і послуг, зокрема таких, які не стосуються основної виробничої діяльності підприємства.

Кошториси є основною формою планування витрат підрозділів підприємства (його центрів відповідальності). Такі кошториси охоплюють усі витрати підрозділу на виробництво продукції за плановий період незалежно від ступеня її готовності. У підрозділах з короткими виробничим циклом виготовлення продукції кошторис і виробнича собівартість за певний період переважно збігаються.

Структурно кошторис може формуватись за статтями або елементами витрат:

· постатейний кошторис забезпечує узгодженість з кошторисом непрямих витрат (загально виробничими витратами) і калькуляціями на окремі вироби підрозділу;

· поелементний кошторис показує їх ресурсну структуру, матеріало-, зарплато- і капіталомісткість виробництва, а також дає змогу чіткіше ув’язати підрозділу (цеху) в цілому з витратами його структурних одиниць (дільниць, робочих місць).

В практиці розроблення кошторисів витрат застосовують такі основні методи:

Кошторисний – в основі даного методу лежать розрахунки витрат у межах всього підприємства за даними всіх інших розділів плану. Порядок визначення кошторисних витрат переважно такий:

1. Витрати на основні матеріали та напівфабрикати встановлюються на основі плану річної потреби у певних матеріальних ресурсах. В кошторис включаються тільки ті витрати, котрі протягом планового періоду будуть використані та підлягають списанню на виробництво продукції.

2. Витрати на допоміжні матеріали також приймаються на основі річних планів потреби. До їх складу відносять і вартість покупних інструментів та малоцінного господарського інвентарю.

3. Вартість палива в кошторисах витрат планується незалежно від того, використовується воно для технологічних чи для господарсько-побутових потреб. Сюди відносять вартість газу, мазуту, вугілля.

4. Вартість енергії включається в кошторис витрат окремим елементом тільки в тому випадку, якщо підприємство купує її у зовнішніх постачальників. Сюди включаються всі види спожитої енергії (силової, освітлювальної), стиснутого повітря, води, пари тощо.

5. Заробітна плата (основна і додаткова) усіх категорій персоналу визначається за діючими тарифним ставками та окладами з врахуванням складності робіт, чисельності та кваліфікації.

6. Відрахування на соціальні заходи - склад цих витрат встановлений п.24 ПБО 16, а їх сума обчислюється у % від фонду оплати праці.

7. Амортизаційні відрахування нараховуються на будь які основні засоби (крім землі), нематеріальні активи та інші необоротні матеріальні активи. Загальний розмір залежить від обраного на підприємстві методу нарахування.

8. Інші витрати - витрати не передбачені в попередніх статтях кошторису.

На вітчизняних підприємствах найпоширенішим методом являється кошторисний метод.

Кошторисний метод дозволяє ув’язати окремі розділи тактичного плану між собою та узгодити їх з планами внутрішньовиробничих підрозділів.

Калькуляційний метод - розробка кошторисів ґрунтується на основі планових розрахунків за всією номенклатурою продукції з розподілом комплексних статей на прості елементи витрат. На основі таких розрахунків розробляють шахову відомість, яка вміщає всі економічні елементи і калькуляційні статті витрат як основного, так і допоміжного виробництва.

Зведений метод - суть методу полягає в тому, що попередньо визначаються загальні витрати по цехах основного та обслуговуючого виробництва, які потім зводяться в єдину систему. В цеховий кошторис витрат включають наступні статті:

1. Сировина та основні матеріали.

2. Паливо та енергія на технологічні потреби.

3. Оплата праці виробничих робітників.

4. Відрахування на соціальні заходи.

5. Амортизація.

6. Загальновиробничі витрати:

· послуги підрядних організацій з ремонту та утриманню основних засобів;

· оплата праці робітників, зайнятих ремонтом і експлуатацією основних засобів та відрахування на соціальні заходи даної групи робітників;

· оплата праці загально цехового персоналу та відрахування на соціальні заходи з оплати загально цехового персоналу;

· малоцінні та швидкозношувані предмети.

Сума витрат за вказаними статями показує виробничу собівартість продукції відповідного цеху.

Загальна сума витрат у зведеному кошторисі охоплює, крім витрат на товарну продукцію, також витрати, пов’язані з приростом залишків незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів.

Зведений кошторис операційних витрат за статтями має бути погоджено з кошторисом витрат за економічними елементами (таб. 10.2)

Таблиця 10.2

Дата добавления: 2014-11-28