Види художньої взаємодії

Розпорошення

Концентрація

Концентрацією в літературознавстві називають явище, суть якого полягає в інтеграції, поглинанні вели­ким письменником творчості своїх попередників і сучас­ників. Більшість із них стають цікавими для нащадків не власною літературою, а тим фактом, що всі вони в історико-культурному відношенні освітлені генієм вели­кого митця, творча спадщина якого зберігає неминущу цінність для наступних поколінь. Таких людей небагато в кожній з національних літератур. В італійській — це, безумовно, Данте, в іспанській — Сервантес, в англійсь­кій — Шекспір, у німецькій — Гете, в російській — Пушкін, у польській — Міцкевич. Для України таким генієм є Шевченко.

s

Розпорошення як різновид взаємодії є процесом проти­лежним концентрації. При цьому творчість видатного пись­менника, не втрачаючи своєї художньої та естетичної вартості, ніби поглинається на подальших етапах літератур­ного розвитку.

— 458 —

Художня взаємодія в перебігу літературного процесу може бути двох видів: міжнаціональною та внутріш-ньонаціональною. Міжнаціональна взаємодія поділя­ється на внутрішньорегіональну й міжрегіональну. Внутрі-шньорегіональна взаємодія — це взаємовплив окре­мих національних літератур певного регіону, приміром слов'янських чи германських літератур. Міжнаціональна взаємодія може розвиватися як на особистому рівні окремих великих письменників (наприклад, М. Коцю­бинський і М. Горький, П. Тичина і JI. Араґон), так і на рівні зв'язків окремих національних літератур (наприклад, українсько-російські, українсько-польські, українсько-грузинські літературні взаємини) і всієї ху­дожньої культури окремих народів (візантійська культу­ра вагомо вплинула на розвиток літератури та мистецтва Київської Русі). Літературна взаємодія може відбувати­ся в межах однієї доби (російсько-українські та україн­сько-російські взаємозв'язки радянської доби), а інколи виходити далеко за її межі (глибоко патріотичні твори давніх письменників, зокрема «Слово о полку Ігоревім», безпосередньо впливали на літературу про Велику Вітчиз­няну війну, скажімо, на роман О. Гончара «Прапоро­носці», епіграфи до кожної з трьох частин якого взяті зі «Слова»).

Художні відкриття, зроблені одним народом, можуть через тривалий час вплинути на розвиток духовної куль­тури інших. Епіцентром міжнаціональних літературних взаємин стали Греція доби античності, Італія — епохи Відродження, Франція — часів класицизму, Англія — доби романтизму.

Схожість етапів соціально-економічного розвитку різних народів, попри певну асинхронність у поступаль­ній еволюції їхніх літератур, зумовлює чимало спіль­ного в художній свідомості людства, закладаючи надій­ний фундамент міжнаціональних літературних взаємо­впливів.

— 459 —

•----- ~~—————— ЛІТЕРАТУРА

1. Бехер И В защиту поэзии Москва, 1959

2. Борее Ю Б Художественный процесс (про­
блемы теории и методологии) // Методоло-
гия анализа литературного процесса Москва,
1989 С 4-30

3. Бушмин А, Преемственность в развитии
литературы Ленинград, 19"8

4. Верли M Общее литературоведение Москва,
1957

5. Клочек Г Поетика Бориса Олійника Киш,
1989

6. Лепкий Б Твори У 2 т Київ, 1491 Т 2

7. Лесин В M, Пулинець О С Словник літе­
ратурознавчих термінів 3-тє вид, перероб
І доп Київ, 1971

8. Мороз-Стрыецъ Т Голос пам'яті Київ, 1989

9. Салтыков-Щедрин M E Собрание сочине­
нии В 20 т Москва, 1966 Т 5

10. Тичина П Зібрання творів У 12 т Київ,
1988 Т 11

11. Українське слово У4кн Київ, 1996 Кн IV

12. Франко I Твори У 50 т Київ, 1976—1984

ДОДАТОК

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ У СХЕМАХ

Дата добавления: 2014-11-28