Теорії національної економіки

ЕКОНОМІЧНІ ТЕОРІЇ ТА

Практичні завдання

1. Уряд країни просить фахівців спрогнозувати зростання ВНП
на наступний рік. Головні економісти вважають, що споживчі ви­
трати становитимуть 70% від обсягу ВНП, сума інвестицій і дер­
жавних витрат досягне 2 млрд грн, обсяг чистого експорту дорівню­
ватиме нулю.

Визначіть:

а) прогноз економістів щодо можливого обсягу ВНП;

б) різницю між фактичним і прогнозованим обсягами ВНП, якщо
прогнозні оцінки щодо рівня споживчих витрат виявилися заниже­
ними і у дійсності становили 0,75 ВНП;

в) різницю між фактичним і прогнозованим обсягами ВНП, якщо
прогнозні оцінки щодо рівня споживчих витрат і суми інвестиційних
і державних витрат виявилися помилковими. У дійсності їхні значен­
ня дорівнювали відповідно 0,75 ВНП і 2,5 млрд грн.

2. Головні економісти прогнозують, що через рік економічна си­
туація в країні буде характеризуватися такими даними:

С = 10 + 0,7У; І = 50 млрд грн; У = 100 млрд грн,

де С - споживчі витрати; І - валові приватні внутрішні інвести­ції; У-ВНП. Розрахуйте прогнозований на наступний рік рівень ВНП.

3. Номінальний ВНП у 1996 р. становив 480 млрд грн, а ціни по­
рівняно з базовим 1994 р. збільшилися на 25%. Розрахуйте реальний
ВНП 1996 р. Яким буде реальний ВНП, якщо ціни зменшаться на
20,0%?

4. Економіку описано такими даними:

С = 300 + 0,8У₀ (У_п - використаний дохід);

І = 200 + 0,2¥;

Х_м - 100- 0,04V;

С - 200;

і = 0,2 - податкова ставка.

Розрахуйте:

а) рівноважний рівень доходу;

б) розмір мультиплікатора автономних витрат

5. Розрахуйте номінальний ВВП в аналізованому

ГЛАВ А 2

БАЗИСНІ ІНСТИТУТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Теорії національної економіки починають виникати з XIV ст., коли на теренах Центральної й Західної Європи руйнуються феодаль­ні порядки, створюються абсолютні монархії та формуються держав­ні кордони. Перед правителями держав постають актуальні питання раціонального управління країною, забезпечення її могутності й про­цвітання. У цей період активно розвиваються міста, ускладнюються товарно-грошові відносини, зароджується банківська справа, нагро­маджується капітал, змінюються погляди на світ і його будову.

Меркантилісти пов'язували проблеми розвитку національної економіки з грошовим обігом і торгівлею. Вони з'ясовували механізм нагромадження багатства у вигляді грошей, формування активного торговельного балансу.

Не обминули цих питань у своїх працях, універсалах, договорах, наказах і листах до козацької старшини відомі політичні й громад­ські діячі України. У гетьманській державі торговельно-купецька ді­яльність шанувалась, бо вона не тільки задовольняла потреби шлях­ти, козаків, міщанства в різних товарах, приносила багаті доходи, але й пожвавлювала економіку, сприяла формуванню національного ринку. Б. Хмельницький активно пропагував ідею державного втру­чання у господарський розвиток через надання різних податкових привілеїв і пільг місцевим купцям, розширення економічних зв'язків з іншими країнами й заохочення вивезення товарів як перевагу над їх ввезенням, встановлення митних бар^чєрів тощо. Проте прагненню гетьманів сформувати національну економіку та розробити концеп­ції її розвитку перешкоджали непослідовна економічна політика, яка здійснювалась переважно в інтересах козацької старшини, військові дії, майнові перерозподіли. Меркантилізм був однією з перших спроб

Національна економіка

обгрунтувати теоретичні й практичні основи розвитку національної економіки, розробити концептуальні основи господарської політики у період становлення міцних централізованих держав.

Наступне покоління економістів-теоретиків, обґрунтовуючи те­орію національної економіки, вибрало предметом своїх досліджень сільськогосподарське виробництво. Представники фізіократизму вважали, що завданням економічної науки є дослідження «природ­них законів» господарства, що ґрунтувалося на приватній власнос­ті, конкуренції та індивідуальній ініціативі, і доводили, що єдиним джерелом багатства країни є землеробська праця. Зокрема, Ф. Кене у своїй економічній таблиці прагнув проаналізувати у достатньо спрощеній формі процес простого відтворення через взаємодію трьох класів національної економіки - землеробів, землевласників і тих, хто не займається сільським господарством. Представником еконо­мічної системи фізіократів в Україні був засновник Харківського уні­верситету Василь Каразін, який у своїх працях обґрунтовував ідею невтручання держави в економічний розвиток, аналізував причини економічної відсталості щодо невикористаності українських земель, розглядав аграрно-селянські проблеми та необхідність реформуван­ня сільського господарства.

Ускладнення господарського життя потребувало розроблення найскладніших концепцій національної економіки. А. Сміт і його послідовники поставили перед собою завдання комплексного дослі­дження всієї системи національної економіки, проаналізувавши як внутрішні закономірності господарських явищ і процесів, так і їхні зовнішні прояви. Національну економіку розглянуто як сукупність окремих індивідуальних господарств, де діяльність кожного при­носить користь не лише йому, але й суспільству у цілому. В основу функціонування національної економіки А. Сміт і його послідовники поклали принцип «Іаіззег-їаіге», який передбачав невтручання дер­жави у господарський процес.

Практично в один і той же час Т. Мальтус, Д. Рікардо, Н В. Се-ніор, Ж. Б. Сей, згодом Дж. Ст. Міль та інші розробили власні оригі­нальні теорії національної економіки, прагнучи ґрунтовніше й різно­бічніше проаналізувати глибинні процеси господарського розвитку. Т. Мальтус звернув увагу на процес демографічного відтворення та його впливу на розвиток господарства країни, обґрунтував природ-

Д.ксшиїуц'ігц ІІ-^.р^.----------- ____________

ний закон народонаселення. З його теоретичних підходів також ви пливає проблема циклічного розвитку національної економіки. Вче­ний довів, що може виникнути перевиробництво економічних благ через недостатній платоспроможний попит.

В основі економічної системи Д. Рікардо лежить теорія розподі­лу, в якій розглянуто взаємозв'язок заробітної плати, прибутку й рен­ти. Згідно з поглядами Д. Рікардо в національній економіці виникає серйозна проблема, оскільки зростання заробітної плати призводить до зменшення прибутків і тим самим до зникнення стимулів до на­громадження. Тому необхідно створити такі умови, які б сприяли збільшенню прибутків капіталістів, що забезпечувало б економічне зростання країни. Свою модель національної економіки вчений до­повнив теорією зовнішньої торгівлі, в основі якої лежить принцип

порівняльних переваг.

Модель національної економіки Ж. Б. Сея знаменувала перехід Франції до нового типу економічних відносин. У дослідженні наці­ональної економіки вчений керувався логічною схемою. Спочатку він розглядав процес виробництва й розробляв теорію трьох чинни­ків виробництва, потім аналізував розподіл і споживання суспільного продукту. Ж. Б. Сей вказував, що промисловість поступово буде за­ймати провідні позиції в структурі національної економіки, оскіль­ки саме там формується капітал. Концепція національної економіки Ж. Б. Сея доповнювалась теорією ринків, згідно з якою кризи над­виробництва є неможливими, оскільки товари обмінюються на інші товари й виробництво одних зумовлює потребу в інших.

У праці Дж. Ст. Міля «Принципи політичної економії» про­аналізовано вплив економічного прогресу на розвиток виробництва й розподіл. Новаторськими є підходи вченого до розгляду процесу виробництва, зокрема він зазначав, що капітал є основною умовою виробництва, що знаходить відображення в його основних законах. Дж. Ст. Міль зазначав, що тимчасово неінвестований капітал стри­мує розвиток, а додатково залучений сприяє створенню додаткових робочих місць. Його теорія національної економіки відображала то­гочасні тенденції розвитку господарства в Англії, вчений не відкидав ідеї соціального самовдосконалення суспільства. Українські вчені також не залишили поза своєю увагою концепції і доктрини націо­нальної економіки, розроблені представниками класичного напряму

Національна економіка

в економічній науці. Про моделювання національної перспективи України на початку й в середині XIX ст. мова не йшла, оскільки тери­торію нашої країни було поділено між двома імперіями, Російською і Австро-Угорською, проте, українські економісти-теоретики, які жили й працювали у цей час, мали патріотичні почуття. С. Десницький, на­вчаючись в університеті Глазго (Шотландія), став палким прихиль­ником науки А. Сміта, його ідеї виклав при дослідженні власності і її впливу на господарський розвиток.

М. Балудянський провів дослідження трьох економічних систем, на яких базується національне господарство. Він проаналізував сис­тему, основану на торгівлі, з'ясував головні принципи, на основі яких вона діє, і довів, що політика меркантилізму не допоможе державі ви­йти з біди. Далі його увага зосереджувалась на розгляді системи на­ціональної економіки фізіократів та А. Сміта. М. Балудянський, як і великий шотландець, зазначив, що робота - це продуктивна сила багатства, обмін є поштовхом до самої роботи, тому розподіл праці має великий вплив на вдосконалення виробничих сил. У працях уче­ного відображено тогочасні передові погляди на економічну науку й політику, які він утверджував на теренах Російської імперії[3].

Представником класичного напряму був І. Вернадський, який у центр своїх досліджень поставив потреби, включивши в аналіз лю­дину й суспільство. Вчений здійснив класифікацію потреб, виділив­ши індивідуальні, регіональні й національні, та з'ясував їх вплив на розвиток економіки. Також І. Вернадський був добре обізнаний з італійською політико-економічною літературою від античних часів до початку XIX ст. Він показав, що в італійській економічній думці існують два головних напрями щодо дослідження національної гос­подарської системи. До першого належать прихильники державного втручання в господарські справи, до другого - прихильники свободи господарської діяльності. І. Вернадський у своїх працях відстоював принцип економічного лібералізму, виступав за ліквідацію кріпосно­го права в Росії та індустріалізацію.

У XIX ст. розвивається критичний напрям економічної науки і формуються соціалістичні ідеї. Це було зумовлено тим, що в посту­латах класиків щодо економічної свободи, гармонії індивідуальних і суспільних інтересів та в абстрактних моделях господарської систе­ми не було враховано реальних змін, які відбулися у країнах Західної

ЕкОНО\аЧШ Теорії І а цао^ч..^ ^.--..______________________________

Європи. Зокрема, прискорений промисловий розвиток, перехід до машинного способу виробництва спричиняли занепад і розлад дріб­ного виробництва, майнове розшаровування населення, безробіття. Національне господарство багатьох країн починають розладнувати економічні кризи. З гострою критикою тогочасної ринкової системи господарювання виступив С. Сісмонді, звернувши увагу на злидар­ське існування робітників. Суспільство, в якому він жив, значно по­ляризувалося, конкуренція посилювала цей процес. Учений розробив проект реформування існуючої економічної системи, важливу роль він відводив державі, яка має впровадити робітниче законодавство й створити умови для повернення до дрібного виробництва у всіх галу­зях національної економіки. У своїй економічній програмі Ж. Пру-дон також обґрунтував панування в національній економіці дрібних товаровиробників, впровадження «робочих грошей», які б забезпечу­вали еквівалентний обмін результатами праці, існування суспільства, в якому немає експлуатації, а є рівність і справедливість.

Критиками недоліків економічної системи на початку й середині XIX ст. були А. де Сен-Сімон, Ш. Фур'є і Р. Оуен та інші, які критику­вали приватну власність, процеси індустріалізації та розробляли про­екти побудови справедливого суспільства. Заслугою А. де Сен-Сімона є те, що він при дослідженні національної економічної системи вико­ристовував історичний метод і наполягав на необхідності вивчення минулого, враховуючи економічні, політичні, культурні та інші скла­дові. Ш. Фур'є обґрунтував ідею національної асоціації, первинною господарською одиницею якої є фаланга, розподіл у ній здійснюється відповідно до внеску кожного члена у процес виробництва. Р. Оуен також вказував на те, що існуюча система господарювання є нераці­ональною, вона породжує безробіття, злидні й нові форми рабства, тому необхідно провести Ті реформування й створити громади, в яких існувала б суспільна власність, були ліквідовані гроші, всі працювали б і спільно користувалися результатами своєї праці.

К. Маркс прагнув дослідити господарські процеси і явища, що відбувались в господарстві 1840-1880-х рр., і створити абстрактну модель тогочасної економічної системи. Головні положення його еко­номічної системи викладено у фундаментальній праці «Капітал». У першому томі вчений розглянув процес виробництва капіталу через з'ясування сутності грошей, товару і їхньої ролі у становленні капіта-

Національна економіка

лізму, вказав на двоїстий характер праці. У другому томі К. Маркс зосередив увагу на процесі обігу капіталу в національній економіці, аналізі стадій руху капіталу та змінюванні його форми, проблемі мо­рального й фізичного зношування, впливі на процеси нагромадження й відтворення. Третій том присвячено процесу капіталістичного ви­робництва, взятому загалом. Тут вчений прагнув обгрунтувати ви­значення ціни виробництва й чинників, що впливають на норму при­бутку, дослідив механізм вирівнювання норми прибутку, розглянув торговий і позичковий капітал як відособлені форми промислового капіталу тощо. У четвертому томі «Капіталу» розглянуто теорію до­даткової вартості через ретроспективний огляд концепцій відомих економістів минулого.

Соціалістичні вчення розвивалися й на українському підґрунті, набуваючи особливих рис через соціальні й економічні умови, які складались на території України. Соціалістичні ідеї пропагували М. Зібер, І. Франко, Ю. Бачинський та інші. Зокрема, М. Зібер по­рівняв моделі економічної системи Д. Рікардо й К. Маркса у праці «Давид Рікардо й Карл Маркс у їхніх суспільно-економічних дослі­дженнях», переклав і виконав науково-критичний аналіз першого тому «Капіталу». Заслугою українського вченого є також те, що він при з'ясуванні сутності національної економіки, вказав на зв'язок між мікро- й макрорівнями. Критично сприйняли вчення К. Маркса І. Франко і Ю. Бачинський. І. Франко здійснив порівняльний аналіз «Комуністичного маніфесту» К. Маркса й Ф. Енгельса та «Принципів соціалізму» В. Консідерана, показавши однаковість викладення най­важливіших положень цих праць. Ю. Бачинський у праці «Україна іггесіепіа», розглянувши суспільно-економічні відносини, що сфор­мувались наприкінці XIX ст. в Росії, через призму марксистського світогляду запропонував свій проект реформування господарських відносин в Україні. Він показав, що Україна у складі Польщі або Росії не має можливостей для економічного розвитку й поліпшення умов життя населення. Тому для України найкращим виходом із ситуації, що склалася у цей історичний період, є проголошення незалежності, тобто України — для себе. Концепція національної економіки Ю. Ба-чинського була революційною і обґрунтовувала ідею звільнення України від економічної експлуатації з боку Росії та Польщі.

Друга половина XIX ст. відзначалась плюралізмом думок щодо розроблення концепцій національної економіки. Заслуговують на

ЗО

увагу теоретичні дослідження представників історичної школи, зо­крема Ф. Ліста, який у 1841 р. написав книгу «Національна система політичної економії, міжнародної торгівлі, торгова політика й німець­кий митний союз». У цьому творі вчений обґрунтував політику про­текціонізму як важливу умову забезпечення економічної могутності країни. Досліджуючи модель національного господарства, Ф. Ліст важливого значення надавав духовності, культурі й традиціям госпо­дарювання, які він додавав до головних чинників економічного зрос­тання. Як основний метод дослідження при вивченні національної економіки та визначенні головних чинників зростання науковець ви­брав історичний, що дозволило йому розглянути різні елементи про­цесу цивілізації. В цій праці Ф. Ліста закладено основи для всебічно­го вивчення системи національної економіки з урахуванням впливу різних соціальних, історичних, культурних, правових аспектів та об­ґрунтовано необхідність державного регулювання й захисту молодих

галузей [3].

Свій внесок у розроблення теорії національної економіки зро­били й представники маржиналістського напряму, які досліджува­ли діяльність окремих індивідуальних господарств, суспільне ви­робництво розглядали як арифметичну суму напрацювань суб'єктів господарювання. В Україні такий метод дослідження господарських явищ і процесів в економічній системі використали представники київської школи, засновником якої був М. Бунге. Зокрема, Д. Піхно зазначав, що існують три види господарств - приватне, громадське й народне, які є різними сферами, але не протилежними, а солідарними, об'єднаними однією загальною метою, які взаємно підтримують одна одну і органічно пов'язані між собою у своєму існуванні й діяльності. Вчений звернув увагу на важливість духовного розвитку населення, зростання його культурного рівня і розглянув ці риси як сили, що руйнують або підтримують основи народного господарства.

Новаторськими дослідженнями системи народного господарства відзначався відомий український учений М. Туган-Барановський. У «Принципах політичної економії» він виклав своє бачення моде­лі економічної системи. Зокрема, вчений вказував на відмінності й взаємозв'язок одиничного й народного господарств. Одноосібне гос­подарство регулюється волею й свідомістю окремого господаря, на­родне ж господарство, навпаки, не має власника, воно є стихійним і

Національна економіка

несвідомим продуктом взаємодії всієї множини регульованих інди­відуальними свідомостями володарів одноосібних господарств, на­родне господарство не підкоряється у своїй життєдіяльності якомусь певному плану, але воно функціонує так, ніби такий план існує. Далі відомий учений розглянув найголовніші складові системи народного господарства - виробництво, обмін, розподіл. М. Туган-Барановський створив цілісну систему національної економіки, визначивши її най­важливіші елементи і обґрунтувавши параметри її розвитку.

У XX ст. було удосконалено інструментарій дослідження наці­ональної економіки. Представники неокласичного напряму запро­понували використовувати мікроекономічний аналіз при розгляді поведінки суб'єктів національної економіки. Відомий український економіст Є. Слуцький використав математичний апарат при роз­гляді теорії збалансованого бюджету споживача. Заслуговує на увагу його математичне обґрунтування ефектів доходу й заміщення. Також Є. Слуцький прагнув побудувати формально-праксеологічні основи економіки. Український вчений, розробляючи найважливіші поло­ження праксеології, фактично запровадив системний аналіз для до­слідження національної економіки і її компонентів.

У відомій книзі Дж. М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, про­цента і грошей» (1936 р.) було використано теорію макроекономіч-ного аналізу для вивчення процесів та явищ, що відбуваються в на­ціональній економіці. Це економічне новаторство вченого дозволило йому дослідити національне господарство у цілому, у процесі аналізу агрегованих величин з'ясувати, які існують причиново-наслідкові зв'язки між ними. Дж. М. Кейнс обґрунтував концепцію державного регулювання національної економіки й визначив конкретні напрями втручання держави у господарське життя, що охоплюють грошовий обіг і грошову політику, нагромадження капіталу й інвестування, ре­алізацію вироблених товарів. Ідеї англійського вченого зробили зна­чний вплив на подальший розвиток теорії національної економіки і економічну політику у багатьох країнах світу. Моделі економічного зростання були розроблені Р. Гарродом, Е. Гансеном, Дж. Хіксом, Е.Домаром та іншими. В них при поясненні головних проблем на­ціонального господарства основне місце відведено інвестиціям.

У перше десятиріччя після Другої світової війни стає популяр­ною теорія неолібералізму, в якій декларовано принцип економічної

Економічні теорії та базисні інститути національної економіки

свободи та невтручання держави у розвиток національного господар­ства, проте, за державою зберігається право на організацію соціаль­ного життя суспільства. До найвидатніших представників цього на­пряму економічної науки можна віднести Л. фон Мізеса, Ф. Хайєка, Дж. Міда, В. Репке, Л. Ерхарда, В. Ойкена, Ш. Алли, М. Фрідмана та інших. Цими економістами було розроблено концепцію соціального ринкового національного господарства, в основі якого лежить кон­куренція й приватна власність, а держава за допомогою економічних важелів здійснює перерозподіл національного доходу з метою забез­печення соціальної справедливості. Неолібералізм доповнив теорію національної економіки пропозиціями поєднання вільних ринкових сил та економічної політики держави, спрямованої на забезпечення зростання добробуту населення.

У 1950-1960-х рр. набуває визнання концепція неокласичного синтезу, обґрунтована П. Самуельсоном. Він запропонував поряд з макроекономічним використовувати мікроекономічний аналіз, роз­виваючи прикладні аспекти дослідження національного господарства. Зокрема, залежно від стану справ у національній економіці необхідно використовувати як кейнсіанські методи регулювання, так і пропози­ції економістів, які стояли на позиціях економічного лібералізму.

Дата добавления: 2014-11-29